Війна (2022) – Page 30 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кузнець Олександр Юрійович (01.12.1986 – 17.12.2023)

Народився Олександр у селі Стрільськ у сільській дружній родині. У 2004 році закінчив місцеву ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині Стрільський ліцей). У дитинстві та юні роки дуже захоплювався футболом і, свого часу, був постійним гравцем місцевого футбольного клубу «Колос», в складі команди неодноразово займав призові місця в Чемпіонаті Сарненського району з футболу. Після закінчення школи продовжив навчатися у ДНЗ “Здолбунівське ВПУЗТ” та здобув професію «помічник машиніста електровоза» (2004-2005рр.).

У 2005 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у м. Львів у прикордонних військах. По закінченню терміну служби у 2006 році повернувся у рідне село та влаштувався у «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Експлуатаційне вагонне депо Ковель на посаду оглядач-ремонтник вагонів. Згодом одружився, разом з дружиною виховували сина.

У листопаді 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив солдатом в/ч А 1008 в 14-й окремій механізованій бригади імені князя Романа Великого

17 грудня 2023 року в бою за Україну від російських загарбників в н.п. Вільшана, Куп’янського району, Харківської області Воїн загинув.

У Героя залишилась батьки, два брати, дружина та син Максим.… Читати далі

Мороз Володимир Володимирович (19.11.1988 – 24.05.2024)

Народився Володимир у с.Стрільськ, тут і проживав по вул.Вишневій. З 1995 по 2006 роки навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ ст. Під час навчання приймав активну участь в громадському житті школи, був учасником районних та обласних спортивних змагань з футболу та волейболу. Тривалий час грав у футбольній команді ФК «Колос». З дитинства любив рибалити разом з татом і братом. Був сміливим, щирим, добрим, позитивним, надійним, чесним. Любив своїх батьків та брата з сестрою, допомагав їм у всьому.

Після закінчення школи Володимир вступив до ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» де здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів». Також в училищі здобув ще фах «Оператор комп’ютерного набору» та влаштувався на роботу у м.Сарни в магазин «Барвінок» оператором-касиром. Тут зустрів свою майбутню дружину з якою виховував її доньку, як рідну. Згодом у подружжя народився син, але сімейне життя не склалось.

У січні 2023 року, Мороз Володимир Володимирович, добровільно пішов до війська. Службу проходив у 33-й ОМБР в/ч А4447 Збройних Сил України.… Читати далі

Кондратюк Владислав Михайлович,«Тихий» (20.08.1999 -18.03.2022)

Владислав навчався у 13-й школі Рівного, закінчив рівненське училище,число 1, де здобув кваліфікацію дизайнера. Любив читати. Писав вірші та прозу, які друкувалися у місцевих виданнях. Деякі з власних творів перекладав англійською мовою та надсилав у закордонні видання. Мріяв видати збірку власних творів. Захоплювався боксом.

Весною 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Через півроку строкової служби підписав контракт. Війна застала Владислава на Миколаївщині.У цей час він був у госпіталі і дуже хвилювався.Тому просив, щоб його виписали. У цей час його підрозділ був у Миколаєві. Там він і загинув 18 березня після рекетного удару окупаційної армії.

Гвяздовський Іван Володимирович (09.06.1988 – 29.06.2022 )

Іван Гвяздовський народився 9 червня 1988 року у селі Бронне Березнівського району, Рівненської області. Зростав у простій селянській сім’ї. У 1994 році пішов у перший клас місцевої школи, закінчив 9 класів у 2003 році. У школі він був добрим, веселим і відповідальним учнем. Після закінчення 9 класу вступив до Березнівського агротехнічного ліцею-інтернату. У ліцеї здобув спеціальність водія категорії АВС.

У 2006 році Іван пішов на строкову службу у зенітно- ракетні війська. Здобув професію водія – електрика технічної батареї. Повернувся після служби додому у 2007 році, згодом Іван одружився у нього народився син Дмитро. На той час молода сім’я проживала у селі Кам’янка Житомирської області. Працював там, де знаходив роботу – малярем, шофером на пташиній фермі , комбайнером.

Через десять років сімейного життя Іван розлучився з дружиною і переїхав жити у рідне село Бронне. Працював на будовах, їздив на заробітки. У 2020 році познайомився з жінкою Марією, вдруге одружився, у них народився син Костянтин. З того часу Іван проживав у селі Великий Мидськ.… Читати далі

Гузоватий Геннадій Володимирович (13.08.1991-17.04.2023)

Гузоватий Геннадій Володимирович народився 13 серпня 1991 року с. Дюксин. Навчався в Дюксинському ліцеї ім. Ніла Хасевича. Закінчивши 9 класів сільської школи, вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу НУВГП. Геннадій жив з мамою, старшою сестрою та молодшим братом, який служить в ЗСУ. Родина рано втратила батька.
Геннадій любив природу, ліс. Саме тому пішов працювати в лісове господарство. Усі, хто знав Генадія Гузоватого, характеризують його, як працьовитого, совісного, справедливого та наполегливого чоловіка. Він ніколи не залишався осторонь чужого горя. Втім, і для себе ніколи не просив допомоги. Всього намагався досягти власними силами. Веселий та запальний. Він завжди був душею будь-якої компанії. Завжди знаходив спільну мову з людьми.
Геннадій мав золоті руки. Здавалося б, не було такої техніки, яку б він не зміг полагодити. Це було одне з його хобі. Одружився на свій день народження – 13 серпня 2013 року, після 6 років зустрічей. Подружжя жило щасливо, купили власне житло, про яке мріяли, в селі Підлужне, будували плани на майбутнє.
Геннадія призвали на військову службу 1 березня 2022 року.… Читати далі

Зварич Олег (15.09.1978-19.11.2024)

Олег Зварич народився 15 вересня 1978 року у селі Клекотів на Радивилівщині. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет, де опанував професію вчителя фізики та інформатики. В останні роки працював вантажником на ринку Дикого.

«Він ніколи не мав військового досвіду, навіть в армії не служив. Дуже миролюбивий, добрий, доброзичливий. Завжди відгукувався, якщо хтось просив про допомогу. Надзвичайно любив наших двох діток – особливо дбав про молодшу донечку, адже у неї певні вади мовлення, тож Олег був надійною опорою та підтримкою», – розповідає дружина Героя Оксана.

Олега мобілізували на початку жовтня 2024 року. Спершу пройшов навчання, а згодом вирушив на завдання.

«Ми розмовляли у понеділок, вони саме повинні були виїжджати. Олег обіцяв зателефонувати у вівторок, але жодного дзвінка не було… Лиш у четвер нам зателефонували з центру комплектування й повідомили, що Олега більше немає», – продовжує дружина.

46-річний солдат Олег Зварич загинув 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 25 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Черниш Іван Вікторович (09.07.1996-19.10.2024)

Черниш Іван Вікторович народився 09 липня 1996 року в селі Городище, що на Березнівщині. У 2011 році закінчив 9 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вчителі та учні згадують його як чуйного, товариського та працелюбного учня, який брав активну участь у всіх суспільних справах школи. Після закінчення школи навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі НУВГП, де здобув кваліфікацію бухгалтера. Згодом продовжив навчання у Національному
університеті водного господарства та природокористування, який закінчив у 2016 році і отримав ступінь бакалавра за напрямом облік і аудит.
В лютому 2024 року Іван Черниш вирішив іти захищати Україну, незважаючи на протипоказання стосовно проходження військової служби. Іван приєднався добровольцем до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він дуже пишався своєю бригадою, яка брала участь в боях на найгарячіших напрямках. На запитання мами: «Синку, навіщо тобі Донецьк, невже ти не боїшся там загинути?», він відповідав: «Мамо, як ти можеш таке говорити?! Я не боюся смерті».

Побратими згадують Івана як веселого хлопця, який постійно підіймав усім настрій. Незважаючи на свідомий вибір стати військовим та боронити землю від окупанта, шоденно ризикуючи своїм життям.… Читати далі

Гаврильчик Олександр Миколайович (03.11.0981–19.02.2024)

Олександр народився у Сарни. Від свого народження і до вересня 1991 року проживав за адресою: вул. Калініна (нині вул. Старицького). А з вересня 1991 року проживав за адресою: вул. Технічна. Після закінчення Сарненської загальноосвітньої школи № 2 (нині ліцей) у 1997 році,здобував спеціальність бухгалтера у ВПУ №22 м. Сарни, де отримав свій перший диплом кваліфікованого працівника.

Відразу після закінчення училища, з 23 травня 2000 року по 10 жовтня 2001 року, Олександр проходив строкову військову службу. Служив у прикордонних військах, як оператор радіолокаційних станцій спостереження за ближньоповітряною та надводною обстановкою. Після закінчення служби здобував вищу освіту на базі Рівненської філії Європейського університету. 24 лютого 2007 року за рішенням державної екзаменаційної комісії спочатку здобув базову вищу освіту, за напрямом підготовки “Економіка і підприємництво” та кваліфікацію бакалавра з обліку і аудиту. А менш ніж за рік, 18 лютого 2008 року отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію спеціаліста з обліку і аудиту.

Ще під час навчання у університеті Олександр розпочав свою трудову діяльність, аби мати можливість самостійно оплачувати своє навчання та допомагати родині.… Читати далі

Киріша Олександр, позивний «Монах» (16.08.1977-26.09.2023)

Олександр Киріша народився у селі Великий Мидськ (Костопільського району, Рівненської області ) 16 серпня 1977 року. Зростав у простій, селянській сім’ї. Був хорошою, слухняною дитиною, допомагав батькам по господарству.
    У 1984 році Олександр пішов у перший клас Великомидської загальносередньої школи. Після закінчення школи у 1994 році він навчався в Рівненське професійно – технічне училище №11, здобував професію на водія. У 1995 році був призваний на строкову службу, яку проходив у м. Львові. Отримав звання молодший сержант.
    Після повернення зі служби Олександр проживав у рідному селі. Він був єдиною підтримкою і опорою для своїх стареньких батьків. Час від часу їздив на заробітки у Київ. Пізніше працював у селі на пилорамі, аж поки не був мобілізований до лав ЗСУ. (22 січня 2023 року)
Олександр Киріша був молодшим сержантом військової частини А4447.
     26 червня 2023 року під час проведення бойових дій у районі н. п. Роботине  Запорізької області в результаті мінометного обстрілу Олександр Киріша (позивний Монах) отримав тяжкі поранення. Три місяці лікарі боролися за його життя, але 26 вересня 2023 року серце захисника перестало битися.… Читати далі

Курач Іван Іванович (21.02.1981-14.03.2022)

Курач Іван Іванович народився 21 лютого 1981 року у селі Грицьки Дубровицького району. Освіта вища – факультет «Правознавство» університету розвитку людини « Україна», здобув кваліфікацію юриста. Служив у Національній Гвардії України, потім звільнився і став підприємцем. Проте згодом повернувся на службу. Був майстром на всі руки та любив щось майструвати з дерева.

Іван Курач проходив військову службу з червня 1999 року по грудень 2006 року, звання штаб -сержант. Із перших днів війни пішов добровольцем у Нацгвардію. Сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти з охорони та оборони об’єкту: № 9 15 -го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув Курач Іван 14 березня 2022 року під час виконання службових обов’язків у селі Антопіль Рівненського району внаслідок ракетного удару по будівлі телевежі.

Іван Курач був одружений. У нього залишились дружина Вікторія і троє дітей: Дарина, Іванна, Андрій.

Похований Курач Іван Іванович 16 березня 2022 року на кладовищі «Нове» у м. Костопіль.

Посмертно нагороджений орденом « За мужність» ІІІ – ступеня.