Революція гідності. Війна. Рівненщина

Хижняк Андрій Васильович народився 07 січня 1978 року у місті Дубно.
У 1993 році закінчив 9 класів Дубенської ЗОШ №1, продовжив навчання Дубенській гімназії №2. У 2000 році отримав вищу освіту у Національному університеті “Львівська політехніка”.
Понад 15 років очолював  підприємство КП « Будінвестсервіс».
З 2000 року був Президентом громадської організації футбольний клуб “Дубно”, організував багато дитячих міжнародних та всеукраїнських футбольних турнірів як в Україні, так і за кордоном.
Був активістом і депутатом Дубенської міської ради. З лютого 2014 року обіймав посаду  секретаря Дубенської міської ради.
З січня 2015 по 2016 роки, будучи командиром батареї управління і артилерійської розвідки 14 ОМБр ім.Князя Романа Великого ЗСУ, брав участь в АТО на Сході країни.

Активний член Революції Гідності. Неодноразово їздив на Майдан, відстоюючи нашу свободу.
Коли ж 24 лютого 2022 року росія розв’язала повномасштабну війну проти України, знову вирушив на фронт захищати Україну.
Капітан Збройних Сил України, помічник відділення артилерії Андрій Васильович Хижняк загинув у війні з російськими окупантами під час виконання небезпечного бойового завдання поблизу с.Партизанське… Читати далі

Михайлов Леонід Андрійович народився 14 червня 1997 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській гімназії №2, після закінчення 9-ти класів вступив до Мирогощанського аграрного коледжу (факультет «Механіка»). Вищу освіту здобув  у Національному університеті біоресурсів та природокористування України («Машинобудування»). Працював за спеціальністю у ТОВ «Гермес ЛДЛ», ТОВ «Євроавтодіагностика». Був справжнім фахівцем своєї справи.
24 лютого 2023 року Леоніда призвали по мобілізації до Збройних Сил України. Пройшов бойові курси в Естонії, після чого продовжив службу в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» у Бахмутському районі Донецької області.
28 червня 2023 року неподалік населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області штурмова група здійснювала наступальні дії на замінованій місцевості під масованими артилерійськими і танковими обстрілами. “Брова” (позивний Леоніда) разом із побратимами, продемонструвавши зразки справжнього героїзму та хоробрості, відкрили по ворогу вогонь з різних видів стрілецької зброї, завдавши окупантам максимальних втрат, і вибили їх із займаних позицій.
У ході бою ворожа куля обірвала молоде життя солдата Леоніда Михайлова – старшого розвідника-штурмовика розвідувального взводу стрілецького батальйону управління в/ч А 4267.… Читати далі

Бейнар Ігор Айгарович (позивний «Бен») народився 05 лютого 1981 року у місті Дубно. Закінчив  Дубенську ЗОШ №1. У 1996 році Ігор вступив у Професійно-технічне училище №9 м.Рівне. В 1999 році йому було присвоєно кваліфікацію “Регулювальник і контролер радіоелектронної апаратури і приладів 3 розряду”.
У 1999 році був призваний на строкову службу в ЗСУ (танкові війська). У 2019 році добровольцем проходив військову службу в зоні бойових дій АТО під керівництвом Української добровольчої армії Дмитра Яроша
Від початку повномасштабного вторгнення Ігор одним з перших добровольців вступив до лав ЗСУ. Проходив службу в окремому розвідувальному батальйоні, виконував бойові завдання у Житомирській, Київській областях та на кордоні з Білорусією. Ігор Айгарович робив все від себе залежне для захисту України, щоб ми жили під мирним небом.
30 травня 2023 року солдат окремого розвідувального батальйону Ігор Айгарович Бейнар помер – раптова смерть обірвала життя мужнього захисника України.
Похований на Алеї Слави, в місті Дубно, на Семидубському кладовищі.
У Героя залишилась мама, дружина, син та донька. 

За патріотизм та особисту мужність, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, взявши на себе відповідальність за долю країни був нагороджений відзнакою «Хрест Бойового Братерства».… Читати далі

Карпенко Олександр Вікторович – старший навідник міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону Сухопутних військ Збройних сил України, старший солдат.

Народився 25 грудня 1985 року у місті Нововолинськ, Волинської області. Закінчив Вараський ліцей №5, затим навчався у Вараській філії ПВНЗ “Європейський університет”. Працював за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення, не зміг стояти осторонь та пішов захищати рідну землю.

27 лютого 2022 року Вараським районним центром комплектування та соціальної підтримки мобілізований до лав Збройних Сил України. Упродовж 2016-2018 років брав участь у АТО/ООС. Під час служби отримав нагороду “Учасник АТО”. Служив старшим навідником міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону військової частини А0409.

12 травня 2024 року старший солдат Олександр Карпенко загинув внаслідок мінометного та артилерійського.

У Захисника залишилася мати.

Нагороджений відзнакою Міністра оборони України “Захиснику України”. (посмертно)            

Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)  

… Читати далі

Андрій Довжаниця народився 21 лютого 1990 року у місті Рівне. Закінчив Рівненську загальноосвітню школу №8. Після цього навчався у Рівненському аграрному коледжі за спеціальністю програмування. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, а згодом отримав ступінь магістра у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював експедитором у кондитерській компанії «Лукас», пізніше – програмістом у медичному коледжі. Деякий час працював у за фахом у Польщі.

«У вересні 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок. Був людиною доброю, спокійною, завжди готовою допомогти іншим, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки», – розповідає мама Галина Максимівна.

На жаль, 27 січня 2023 року Андрій Довжаниця загинув на Покровському напрямку, Донецької області. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися дружина, батько та мати.

Прощання із захисниками відбулося у вівторок, 4 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Андрія Довжаницю на кладовищі у селі Зірно, Березнівського району.

… Читати далі

Плющ Вадим Валерійович народився 16 жовтня 1981 року в м. Костопіль Рівненської області. У 1988 році пішов в 1 клас Костопільської середньої школи №2, в 1997 році отримав неповну середню освіту у загальноосвітній школі I-II ступенів №8 і вступив до Березнівського лісового коледжу за спеціальністю «Лісове
господарство», який успішно закінчив у 2002 році.
У 2003 році закінчив Український державний лісотехнічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Лісове господарство» та здобув
кваліфікацію інженера лісового господарства. З 2003 року почалася трудова кар’єра з посади помічника лісничого у ДП» Селянський ліс». У 2005 році одружився та перейшов на посаду до Моквинського лісництва ДП «Костопільський лісгосп». За багато років успішної роботи старшим майстром набув величезного досвіду роботи з клієнтами.
Нагороджений численними подяками за сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2022 році перейшов на посаду інженера лісового господарства філії «Костопільське лісове господарство» ДП « Ліси України». Разом з дружиною Юлією, Вадим Плющ виховував двох синів, Ілля 15років а Тарасу 17 років. 16 травня 2023 року був мобілізований і захищав суверенітет України на сході у складі 24 ОМБ ім.… Читати далі

Народився Василь Васильович 9 травня 1984 року в с.Люхча де і проживав. Навчався в Люхчанській ЗОШ І-ІІІ ст. (нині ліцей) з першого по дев’ятий клас. В дитинстві Василь любив ходити до лісу збирати гриба та ягоди. Згодом продовжив навчання у Дубровицькому ПТУ№6 (нині ДПТНЗ «Дубровицький професійний ліцей»). В училищі опанував фах маляра-штукатура та після здобуття професії почав їздити в м.Київ на будівництво, де міг і кладку вимурувати, і виконати штукатурні роботи.

Захисник був мобілізований до лав в/ч А3719 63-ї окремої механізованої бригади в червні 2023 року. Спочатку опановував військові ази на Тучинському полігоні та згодом був переведений в Донецьку область Краматорський район. Василь Васильович приймав участь у бойових діях на різних напрямках: Лиманська ТГ (н.п.Ямполівка, н.п.Ямпіль, н.п.Торськ). Далі воював на Луганщині: Северодонецький район Кремінська ТГ (н.п.Діброва), Сватівський район Красноріченська ТГ (н.п.Новоградне, н.п.Невське). Мав позивний Бухта. Був нагороджений медаллю «Ветеран війни». Добрий, веселий, життєрадісний Василь завжди приходив на допомогу оточуючим, прагнув підтримати та розрадити рідних, та й сам не впадав у відчай.… Читати далі

Народився Микола у селі Дубки, Люхчанського старостинського округу де і проживав протягом усього свого життя. Навчався в Дубківській початковій школі, згодом в Люхчанській ЗОШ. Закінчив Здолбунівське СПТУ-2 (нині ДНЗ “Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту”) за спеціальністю «помічник машиніста тепловозу». Строкову службу проходив з 1993 по 1995 роки в прикордонних військах.

Микола Володимирович захоплювався футболом – довгий час грав за футбольний клуб “Хлібодар”. Був завзятим рибалкою. А ще, дуже гарно співав та грав на гітарі, хоч і не мав музичної освіти та був самоучкою. Тривалий час працював в Сарненському держлісгоспі – стропольщиком, після скорочення, останні декілька років, працював в приватного підприємця.

10 жовтня 2023 року Микола Володимирович був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України. Проходив службу у 60-тій окремій механізованій Інгулецькій бригаді, був командиром бойової машини. Позивний мав як на фронті так і по життю “Мужик”.

Загинув Власюк Микола Володимирович 13 січня 2024 року під час виконання бойового завдання, неподалік населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.

В Героя залишились дружина, син та донька.… Читати далі

Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24 до 9-го класу, після чого продовжив освіту у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”. Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де провчився 4 роки. Останні роки працював у сфері торгівлі.

Олександр добровільно став на захист Батьківщини у квітні 2024 року.

Олександр був людиною широких інтересів. Він захоплювався комп’ютерами, колекціонував монети та цікавився спортом, особливо футболом. Постійно прагнув до розвитку: отримав водійські права у 48 років і намагався реалізувати себе в різних сферах.

«Він був людиною, яка прагнула зробити все й одразу, мав непосидючий дух і був надзвичайно цілеспрямованим. Завжди допомагав рідним, особливо опікувався хворою матір’ю», — розповідає мама Ніна Михайлівна.

На жаль, 51-річний старший солдат Олександр Величко загинув 17 лютого 2025 року під час бойових дій на Харківщині.

Прощання із захисником відбулося у вівторок, 25 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Величко О.

… Читати далі

Андрій Леонтійович Тхорук народився 31 липня 1978 року в Здолбунові-2, де і навчався у школі до 10 класу. Згодом здобував освіту в Рівненському науковому ліцеї-інтернаті. Вищу освіту здобував у Національному університеті “Львівська політехніка” за спеціальністю «Лазерна та оптоелектронна техніка».

Професійний шлях розпочав як науковий працівник кафедри у Львівській політехніці, а згодом перейшов у сферу торгівлі. Працював керівником торгових відділів, консультантом, останній період був заступником керівника секції в Епіцентрі.

У лютому 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Пройшов навчання в Естонії, після чого був направлений до військової частини.

«Він був товариським, щирим і завжди готовим допомогти. Друзі та рідні знали його як надійного друга і чудову людину. Захоплювався різьбою по дереву та малюванням, був творчою особистістю», — згадує дружина Ольга.

У Героя залишилися дружина, дві доньки та матір.

На жаль, 44-річний солдат Тхорук Андрій, загинув 26 червня 2023 року на Донеччині. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

Прощалися із Героєм у неділю, 23 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі