Війна (2022)

Юрдига Олександр Володимирович народився 27 грудня 1987 року у Львові Здобув вищу юридичну освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. З 2015 по 2016 роки був учасником АТО. Після повернення підписав контракт з Держа́вною прикордо́нною слу́жбою Украї́ни. В 2020 році після закінчення контракту працював в Службі охорони. Одружившись переїхав у с. Зоря, Рівненського району. У вільний час любив бути з родиною, грати у футбол, читати, захоплювався відеоіграми. Обожнював
тварин, особливо собак.

02 березня 2022 року був призваний на військову службу Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області. Служив у 14-му окремому стрілецькому батальйоні «Полісся» (в/ч А7098). Був командиром відділення.
Спочатку стримував агресора на кордоні Сумської області, а потім був переведений на Бахмутський напрямок, де отримав поранення. Після лікування повернувся до лав ЗСУ.

Загинув 15 лютого 2023 року у бою за нашу Батьківщину, її свободу і Незалежність, під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.
Вдома на Олександра чекали дружина Катерина, донька Анна, мама Тетяна, сестра Оксана.… Читати далі

Народився Юрій Бебко 6 травня 1994 року в селі Сухівці Рівненського р-ну, Рівненської області. З 2000 по 2011 рр. навчався у Іскрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З 2011 року навчався в Рівненському професійному ліцеї. Здобув професію автомеханіка. Але працював не за професією. Займався
фасадними роботами. Захоплювався спортом (футбол, баскетбол), був гравцем Новожуківської команди з футболу – ФК «Новожуків». Брав активну участь у турнірах, був захисником у команді. Він людина, яка відзначалася постійно своєю добротою і був відкритим для допомоги, хто б її не
попросив.
З квітня 2018 по жовтень 2020 року служив в ЗСУ, рота охорони. 27 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Перших два місяці перебував на Рівненщині, а наступі п’ять місяців на Черкаському напрямку. З 22 липня 2022 року був на передовій біля міста Донецьк. 19 жовтня 2022 року Юрій разом з побратимами був направлений до населеного пункту Авдіївка Донецької області в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка, що входить до механізованих військ Збройних сил України, і перебував там безвиїзно.… Читати далі

Народився Сергій Трофимчук 21.08. 1997 р. в с. Підлужне в сім’ї селянина Василя Миколайовича та Валентини Володимирівни .
З 2003р. – 2012 рр. навчався в Великолюбаський ЗОШ I – III ступенів. Закінчивши 9 -го класів, вступив до Сарненського
професійного аграрного ліцею, Мирогощанський аграрний фаховий коледж. В 2017 р . вступив на механіко – технологічний факультет Київського
Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю « Агроінженерія» . Під час навчання працював слюсарем по ремонту сантехнічного обладнання в студентському гуртожитку.
Навчаючись в бакалавраті отримав звання молодшого лейтенанту запасу за військово – обліковою спеціальністю « Організація експлуатації та
ремонту бронетанкової техніки» на кафедрі військової підготовки НУБіП України .

Після отримання диплома бакалавра з агроінженерії в 2020 р. продовжив навчання в магістратурі НУБіП України. Наприкінці 2021р.
отримав диплом магістра за спеціальністю « Агроінженерія» та планував працювати за фахом. Сергій любив техніку, мав « золоті руки», та на
жаль , майбутні плани молодої людини, обірвала війна…
В перші дні війни Сергій активно долучився до облаштування бомбосховища в гуртожитку Університету, неодноразово звертався у
військкомат для мобілізації за військовою спеціальністю.… Читати далі

Народився Роман Всеволодович Дулік 13.березня . 1986 р. в с. Малий Стидин Костопільського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1992р. пішов навчатися до Малостидинської загальноосвітньої школи, в 2003 р. закінчив одинадцять класів. Згодом вступив до Костопільського будівельно – технологічного коледжу (КБТК НУВГП). З дитинства мав здібності до малювання. Любив займатися спортом, зокрема футболом, відвідував баскетбольну секцію. Брав активну участь у шкільному та студентському житті. Проходив строкову службу у лавах ЗСУ . В мирний час працював будівельником. У 2008 р. одружився. Створив міцну сім’ю в якій народилися дві донечки: Христина і Маргарита. Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022р. брав активну участь в оборонних заходах місцевої громади. Допомагав будувати укріплення та блокпости, організовував нічні чергування, залучав небайдужих односельців.
10.05.2022р. був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де гідно ніс свою службу.у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З травня виконував бойові завдання разом із побратимами на передовій. Брав участь у діях по деокупації м. Херсона. За сумлінне виконання поставлених завдань був нагороджений грамотою.… Читати далі

Валерій Дяченко народився у Рівному 1970 року. Навчався у рівненській школі число 9. Вищу освіту здобував у Рівненському державному гуманітарному університеті. Саме у студентські роки Валерій познайомився з своєю дружиною Інною.

У 1988 році Валерій Феодосійович проходив службу в армії, отримав звання – сержанта. В мирному житті Валерій працював таксистом, виховував сина та тішився онучкою, якій всього три рочки.

З початку повномасштабного вторгнення Валерій Дяченко не зміг стояти осторонь подій, які відбуваються в країні. Він не чекав повістки, сам пішов до військкомату для звірки даних. А після дзвінка з військкомату приступив до виконання бойових завдань.

Герой Валерій Дяченко загинув 13 квітня в районі села Синьківка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.

Чин похорону Героя відбувся об 11 годині 18 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»

… Читати далі

Олександр Максименко народився у Житомирі. Саме там минуло усе його дитинство та юність, саме там зародилося бажання служити рідній країні. Тож Олександр вступив у Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони імені Маршала авіації О. І. Покришкіна. Учасник бойових дій – захищав незалежність у 2014 році в зоні проведення антитерористичної операції.

Професійний військовий віддав 28 років військовій службі, у 2019 році вийшов на пенсію.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Олександр не став чекати виклику. Забрав з Києва сина-студента, відвіз дітей до мами у Житомир, адже дружина весь час була на службі. А тоді — вирушив добровольцем захищати свою країну, якій присягав на вірність. Пішов не в свою частину, а в новостворену — 14 окремий стрілецький батальйон.

47-річний майстер-сержант Олександр Максименко, виявивши героїчну стійкість і мужність, під час ракетного обстрілу зі сторони противника героїчно загинув 14 квітня 2023 року в районі села Мирне на Донеччині.

Прощання із Героями відбулося 20 квітня, об 11.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Олександр Максименко на кладовищі “Нове”

… Читати далі

Юрій Майстренко народився на Хмельниччині у місті Ізяслав у сім’ї військовослужбовця. Після школи здобув фах токаря, а за тим — пішов на строкову службу в армію. Вже після неї вступив у Кам’янець-Подільське вище військове командне училище.

У 1987 році, по завершенню навчання, Юрія направили на службу у Сибір та Красноярський край. Повернутися додому в Україну вдалося лише у 1992 році.

Спершу служили на Сарненщині.А в 1996 році його призначили військовим комісаром у Корець. Іще через п’ять років він став військовим комісаром Гощанського ОРВК.

У 2004 році підполковник Юрій Майстренко звільнився в запас із лав Збройних сил. Відтоді почав шукати заняття для душі. Ним стали пасажирські перевезення.

З початком повномасштабного вторгнення Юрій Майстренко пішов до військкомату. 26 лютого він знову став частиною Збройних сил України. А разом із ним і двоє синів. Усі вони служили у 14 окремому стрілецькому батальйоні.

Був на Сумщині, у Бахмуті, на Київщині… Потім приїхав у невелику відпустку і далі знову: Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ…

14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу зі сторони противника поблизу села Мирне Донецької області 60-річний підполковник, заступник командира частини Юрій Майстренко героїчно загинув.… Читати далі

Петро Новицький народився у Рівному. Закінчив Великожитинський ліцей, а за тим здобув фах геолога-метеоролога у Національному університеті водного господарства та природокористування. Петро був щирим, сміливим, розумним, добрим хлопцем, отримав освітню кваліфікацію бакалавр з спеціальності 103 Науки про Землю (Геологія), закінчив військову кафедру університету, мав офіцерське звання.

Іще студентом Петро почав працювати – був продавцем-консультантом у супермаркетах, а після спробував нелегкий хліб роботи за кордоном. Він захоплювався спортом, грав у футбол.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов у Збройні сили України. Зокрема, захищав Бахмут. Саме там 1 квітня 2023 року під час евакуації поранених військових потрапив під артилерійський обстріл.

Новицький Петро загинув 1 квітня під час руху в евакуаційному автомобілі з пораненими військовослужбовцями неподалік Бахмуту.«

Поховали Героя на кладовищі “Нове” у Рівному.

… Читати далі