Війна (2022) – Сторінка 37 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Фурсяк Віталій Олександрович (20.10.1989-19.04.2022)

Фурсяк Віталій народився 20 жовтня 1989 року в селі Городище Березнівського району. Після закінчення Городищенської ЗОШ навчався у Корецькому професійному училищі та здобув спеціальність тракториста. Працював шофером у Березнівському лісовому господарстві. Віталій був одружений – разом із дружиною ростили сина та донечку.

16 березня 2022 року Віталій призвався на військову службу. 15 квітня 2022 року від перебував у населеному пункті Павлівка Донецької області.

Віталій загинув 19 квітня 2022 року під час боїв із окупантами біля села Павлівка Донецької області.

Церемонія військового поховання захисника відбулася 12 серпня 2022 року. Заупокійна служба проходила в Свято-Трьох-Святительській церкві села Городище, де стояла ще недобудована хата Віталія. Поховали звитяжця Віталія Фурсяка на сільському кладовищі в урочищі Вороновка

Без батька залишилося двоє дітей 9 та 10 років.

Заруба Олександр Валерійович (23.03.1987-19.02.2023)

Олександр Заруба народився у селі Новоселівка Млинівського району (нині Дубенський) в 1987 році. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, а за тим відслужив строкову службу в армії у Броварах.

Після служби повернувся у Рівне, де створив сім’ю із коханою Тетяною, а чотири роки тому у подружжя народився син. Олександр важко щодня працював, аби забезпечувати родину. Та попри це завжди знаходив час для рідних – був люблячим та найкращим чоловіком для Тетяни, дбайливим та турботливим батьком для маленького сина та 14-донечки від першого шлюбу.

.Олександра мобілізували до лав ЗСУ у жовтні, він став частиною десанту.

35-річний Олександр Заруба загинув 19 лютого у бою в районі села Ступочки на Донеччині.

Поховали Героя на Алеї Героїв на кладовищі “Нове” в Рівному.

Без чоловіка і батька залишилися дружина, 14-річна донька і 4-річний син.

Мельничук Олексій Степанович (27.06.1972-11.02.2023)

Олексій Мельничук народився у місті Перм. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у Рівне. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища.Він мріяв бути військовим. Повернувся у Рівне і вступив до тоді ще Рівненського педагогічного інституту — тепер РДГУ — на україно-англійську філологію.За професією не працював.

Займався підприємницькою діяльністю.. Події 2014 року внесли кардинальні зміни у життя сім’ї. Олексій був мобілізований для участі в антитерористичній операції. Упродовж року служив на сході нашої країни, здебільшого на Луганщині. В останні роки працював водієм-далекобійником за кордоном.

24 лютого застало чоловіка у Рівному, він якраз мав відпустку

З початком повномаштабного вторгнення пішов у військкомат, Цього разу Олексій служив на Сумщині, а за тим їх підрозділ перевели на Бахмутський напрямок. 11 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання,

50-річний молодший сержант Олексій Мельничук загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту.

В Олексія залишилась дружина та двоє синів.

Прощання із Героєм відбулося у неділю, 19 лютого, об 11.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Янець Сергій Володимирович (20.08.1976-26.12.2022)

Сергій Володимирович Янець народився 20 серпня 1976 році у місті Корці. Закінчив Корецьку ЗОШ №1. Навчався у Березнівському лісовому коледжі, за спеціальністю технік-лісовод. Військову службу. роходив у Білій Церкві.

Після служби в армії працював у будівельній сфері. Завжди займав громадську позицію. Завжди цікавився історією України та її державотворенням і займав активну позицію в розбудові української держави. Задовго до Майдану за власним бажанням їздив на вишкіли і приймав участь у реконструкціях боїв І та ІІ світових воєн. Знімався у фільмах у м. Києві по реконструкціях минулих воєн. Спочатку подій на Майдані він залишив усі свої справи і з першого дня приєднався до боротьби за незалежність України. Не зважаючи на розстріли, він не полишив Майдан. Після цих кривавих подій продовжував боротьбу за незалежність та суверенітет України в зоні АТО, де вступив у батальйон імені генерала Сергія Кульчицького. Три з половиною роки боровся з ворогом в районі Слов’янська. Повернувся до мирного життя в м. Корець, приймав активну участь у благоустрої міста. З особистих причин виїжджає до столиці.… Читати далі

Василишин Дмитро Андрійович (17.08.1986-13.09.2023)

Василишин Дмитро Андрійович народився 17 серпня 1986 року в селі Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області. В 1990 році в зв`язку з сімейними обставинами родина переїжджає проживати в село Даничів Корецького району Рівненської області. Навчався в Даничівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи 2002-2005 роки навчався в Корецькому вищому професійному училищі №24. Здобув спеціальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту устаткування та сільськогосподарських машин. З 2005 по 2006 роки проходив строкову військову службу, як старший механік – водій зенітних гарматно-ракетних комплексів.

24 лютого одним з перших добровільно вступив до лав ЗСУ на захист рідної країни. Був простим, добрим, відважним хлопцем.

Служив в 2 мотопіхотному відділенні 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

13 вересня 2022 року зник безвісті в районі населеного пункту Брускінське Херсонської області. Багато було потрачено сил і здоров`я мами, але 25 листопада 2022 року повернувся додому востаннє.

На превеликий жаль у війні з росією ми втрачаємо найкращих наших синів. Адже воїн був люблячим татом, сином, внуком, другом, хорошим односельчанином.… Читати далі

Бондарук Микола Дмитрович (16.01.1990-11.11.2022)

Микола народився 16 грудня 1990 року в м. Рівне, в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича.

1 вересня 1996 року Микола вступив до першого класу Рівненської ЗОШ. У 2000 році сім’я Бондаруків повернулася на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку закінчив У 2007 році. Він був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє.

З 1 вересня 2007року по 1 липня 2009 року навчання у РДБМК , здобув спеціальность – зубний технік.Так склалася доля, що за спеціальностю не працював, перебував на заробітках.

9 травня 2022 року Микола мобілізувався до лав ЗСУ. Як медик, перебував на передовій у Миколаївській області.

22 жовтня бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської ЗОШ за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали воїнам.10 листопада в боях за суверенність та незалежність України під час виконання бойового завдання на Миколаївщині житель Крилова Микола Дмитрович Бондарчук загинув.

Поховали Миколу на кладовищі у селі Крилів.… Читати далі

Грабовський Михайло Анатолійович (31.10.1983-09.01.2023)

Михайло Анатолійович Грабовський народився 31 жовтня 1983 року в селі Новий Корець, Корецького району, Рівненської області. В 1990 – 2000 роках навчався в Новокорецькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи навчався в Рівненському державному гуманітарному університеті. Упродовж 2009 – 2011 років працював у Корецькій ДЮСШ на посаді заступника директора. Отримавши повістку , без вагань пішов захищати рідну землю. На початку грудня 2022 року був призваний у роту охорони П`ятого відділу Рівненського районного ТЦК та СП. Уже 25 грудня ніс службу в районі Бахмута. Він мужньо захищав український народ та своїх побратимів. Його життя обірвалося 9 січня 2023 року під час бойових дій на Донеччині, в районі Соледара.

Михайло був доброю, скромною, хорошою людиною, яка любила своїх ближніх.

Подвиг кожного нашого захисника не можна оцінити, так само як не можна оцінити біль втрати рідних. Вічна пам`ять Герою!

Омельчук Юрій Вікторович (12.08.1992-19.12.2022)

Юрій Вікторович Омельчук народився 12 серпня 1992 року в селі Річки, Корецького району, Рівненської області. Навчався в місцевій Річецькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи, вступив у Соснівське училище, де опанував професію столяра.

З початком повномасштабної війни пішов захищати Україну. 19 грудня 2022 року під час наступальних дій зі звільнення нашої землі загинув на Донеччині, у районі Бахмута.

Був одружений, залишилися згорьовані батьки, дружина та двоє малих діток.

Андрійчук Роман Сергійович(13.04.1983-07.05.2022)

Народився 13 квітня 1983 року в селі Углище Рівненської області.. Закінчив Жобринську ЗОШ І-ІІІ ступенів в 2000 році.Тимчасово не працював. Був неодружений. Строкову службу проходив в місті Рава-Руська в/ч 16/25. Демобілізувався у званні рядовий солдат.

У 2014 році був призваний на військову службу в зону АТО Нацгвардія України.

Служив в Харківській в/ч 3017. Брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів: м. Слов’янськ, Донецької області, м. Лисичанськ, Луганської області.

З початком повномасштабної війни росії проти України, (24 лютого 2022 року) , у березні Андрійчук Роман був мобілізований до ЗСУ (110 бригада, Черкаська тероборона). Воював у напрямку Авдіївки, де 7 травня 2022 року загинув.

Місяць тому йому виповнилося 39 років.

Поховали героя на місцевому кладовищі.

Захарук Вадим Олександрович (17.05.1981-14.03.2022)

Захарук Вадим Олександрович народився 17 травня 1981 року в селищі Клевань. З 1987 по 1997 роки навчався у Клеванській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи вступив до Рівненського автотранспортного технікуму.

Строкову службу проходив в рядах військового формування Національна гвардія України в м. Біла Церква.

Після проходження служби працював у Клеванському лісозаводі «Промінь» верстатником.

В 2007 році одружився. У шлюбі народилася дочка Віолетта.

З перших днів повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну в рядах добровольців. З 2 березня зарахований на службу. Після навчання в м. Житомир був переведений в с. Антопіль, де 14 березня 2022 року загинув в результаті ракетного удару.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадима Захарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).