Війна (2022)

Линда Ігор Дмитрович народився 05 січня 1978 року у місті Новояворівськ Львівської області. Під час навчання у Новояворівській середній школі №3 ахоплювався спортом, особливо – плаванням. А любов до автомобілів стала визначною у виборі професії. У 1993 році після закінчення 9 класу вступив до ПТУ №65
міста Новояворівська, яке закінчив у 1996 році, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.
Протягом 1996-1997 років проходив строкову військову службу у місті Рівне. Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ольгу, домівкою для нього стало село Велике Поле на Березнівщині.

Ігоря мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2022 року. Він не шукав причин не піти захищати рідну країну, свою землю. Був навідником міномета у механізованій бригаді. Воював на сході України на позиціях, максимально наближених до лінії зіткнення з ворогом, зокрема на Бахмутському напрямку.
Пізніше Ігор був навідником зенітних кулеметів в силах ППО. Війна дуже сильно підірвала здоров’я Ігоря Линди і 18 серпня 2024 року, перебуваючи на військовій службі, підступна хвороба внаслідок ускладнення стану здоров’я передчасно обірвала життя українського захисника у лікарні міста Дубно.… Читати далі

Пасічник Володимир Дмитрович народився 29 травня 1972 року у місті Березне. Володимир у 1989 році закінчив Березнівську середню школу № 2, а в 1991 році – Березнівський лісний коледж за спеціальністю «Бухгалтерський облік».
В свій час працював на різних посадах в Березнівському районному споживчому товаристві, Березнівському птахопідприємстві та в останні роки на ТОВ «Бімол». Друзі та колеги запам’ятали Володимира як надзвичайнопорядну, виховану та відповідальну людину.
Пасічник Володимир був не одружений, власної сім’ї на жаль не мав. Наш Захисник помер 9 серпня 2024 року у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги внаслідок тяжкого поранення, отриманого у бою на Донеччині.
На прощання з українським воїном до будинку на вулиці Героїв України прийшли рідні, друзі, однокласники, знайомі щоби висловити співчуття та подяку за захист, підтримати у скорботі маму Володимира – Євгенію Володимирівну, яка втратила єдиного сина…
Після прощання траурна колона пройшла міськими вулицями до Свято- Троїцького храму міста Березне, в якому відбулася заупокійна служба за Захисником.
Поховали Володимира зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».… Читати далі

Гергелюк Микола Миколайович народився 19 грудня 1998 року у с. Поліське Березнівського району. З 2005 року по 2016 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. У школі Микола був здібним учнем, брав активну участь у спортивних змаганнях з волейболу і футболу, цінував дружбу та завжди відгукувався на прохання про допомогу. Після закінчення школи навчався у Рівненському вищому професійному училищі № 1, уякому у 2018 році здобув професію «Опоряджувальник будівельний».
В мирному житті Микола був життєрадісною людиною. Для батьків був єдиним, люблячим і турботливим сином, який завжди їм у всьому допомагав.
Молодий чоловік будував життєві плани, реалізовував мрії. Він так багато хотів ще зробити в цьому житті. Не встиг. бо клята війна забрала його. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся в Україну із-за кордону, залишивши роботу і 18 травня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників. У лавах сил оборони успішно проходив усі навчання, бойову підготовку і за свої військові досягнення у вересні 2023 року долучився до бригади спеціального призначення «Азов».… Читати далі

Народився Олександр Мазепа 14 квітня 1973 року і проживав у місті Березне Рівненської області. Навчався у Березнівській середній школі № 1. Був наполегливим та старанним учнем, вірним другом, готовим завжди прийти на допомогу. В 1988 – 1989 роках навчався у Великобілозерському професійно-
технічному училищі Запорізької області, де здобув кваліфікацію столяра. У свій час працював бондарем в Березнівському райкоопзаготпромі.
У мирний час Олександр був надзвичайно добрим, щирим, життєрадісним чоловіком.Солдат, гранатометник стрілецької роти захищав рідну землю з 29
лютого 2024 року. Загинув 01 липня 2024 року у Харківській області. Заупокійна служба за захисником пройшла у Свято-Миколаївському
храмі міста Березне.
Поховали Олександра Костянтиновича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за
майбутнє незалежної України.
У загиблого Героя залишилися сестра Лариса Костянтинівна.

… Читати далі

Анатолій Ковбар народився 15 листопада 1966 року у селі Бронне тоді ще Березнівського району. З 1974 по 1982 рік навчався у Броннівській восьмирічній
загальноосвітній трудовій політехнічній школі, а з 1982 по 1985 – у Клеванському СПТУ № 23. Ще під час навчання у школі став захоплюватись футболом. Незважаючи на усі труднощі, постійно доїжджав з села Бронне у місто Березне на тренування у футбольну секцію Березнівської ДЮСШ. Брав участь у спортивних змаганнях з футболу у складі команди села Бронне.
З 1985 по 1987 рік проходив строкову військову службу. Працював у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Хлібороб» в селі Бронне, водієм у Березнівському районному споживчому товаристві та у фізичних-осіб підприємців в місті Березне.
У мирний час Анатолій був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався збиранням грибів. Але особливо його приваблювала техніка.
Солдат, водій кулеметного відділення механізованого батальйону захищав рідну землю з лютого 2024 року. Загинув у Харківській області ще 11 липня 2024 року у результаті ворожого обстрілу з міномету.… Читати далі

Народився Зубчик Сергій 16 серпня 1985 року у селі Колодязне Березнівського району. З 1991 року по 2002 рік навчався в Колодязнівській загальноосвітній школі I-III ступенів, після закінчення якої навчався в Соснівському профтехучилищі за спеціальністю штукатур. Працював переважно на сезонних роботах.
38-річний воїн Зубчик Сергій Федорович був мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2023 року.
2 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, навідник механізованого взводу загинув на Донеччині.
Чин прощання з Захисником розпочався у його батьківському будинку, що в рідному селі. Потім відбулося похоронне служіння в Домі Молитві села Колодязне, після якої похоронна процесія в жалобі пройшла сільськими вулицями до місцевого кладовища.
Поховали захисника на кладовищі села Колодязне.
У Захисника залишились батько, троє неповнолітніх дітей та брат.

… Читати далі

Андрій народився 2 квітня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1974 року по 1984 рік навчався в Моквинській середній школі.
Потім здобув фах водія транспортних засобів у Корецькій автошколі. Після проходження з 1985 по 1987 рік строкової служби в армії працював на
місцевому цегельному заводі, а згодом на Березнівському фарфоровому заводі. В житті Андрій Миколайович полюбляв риболовлю, захоплювався музикою. З
1978 року по 1983 навчався в Березнівській музичній школі з фаху баян. Особливо Андрій любив власноручно виготовляти столярні вироби з дерева.
Старший сержант, командир відділення – командир машини мотопіхотного батальйону захищав рідну землю з травня 2024 року.
29 липня 2024 року загинув під час бойових дій від отриманих поранень в результаті скиду вибухового пристрою ворожим БПЛА на Донеччині.
Поховали Андрія Миколайовича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
У загиблого Героя залишилися два сина Іван та Микола. Син Іван також у лавах Сил Оборони захищає Україну від московських окупантів.

… Читати далі

Народився Олег Русланович МОТРУНІЧ 23 листопада 1992 року в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області .
У 1999 році Олег пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2010 році.
Мав успіхи у вивченні уроків фізичної культури, трудового навчання та Захисту Вітчизни. Любив спорт, брав участь у спортивних змаганнях.
Трудолюбивий, поважав працю інших, бо й сам не лінувався працювати. З повагою ставився до батьків, вчителів, цінував дружбу.
У 2011 році Олег закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сарненський професійний аграрний ліцей» і здобув професію слюсаря з ремонту
автомобілів, водія автотранспортних засобів (категорія «С»).
У мирний час наш Захисник захоплювався риболовлею, обожнював «тихе полювання». Для близьких людей Олег запам’ятався турботливим сином, чесною та справедливою людиною.
Солдат, навідник аеромобільного батальйону захищав рідну землю з квітня 2024 року. Загинув Олег Мотруніч 10 липня 2024 року у Донецькій області.
Військове поховання Олега Руслановича відбулося 16 липня 2024 року.
Поховали Олега Руслановича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Народився Роман 25 жовтня 1984 року у селі Кам’янка Березнівського району. Зростав веселим, розумним та працьовитим хлопцем. З 1991 по 2002 рік навчався у
Кам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи у Мирогощанському аграрному коледжі здобув професію техніка-механіка. У 2009 році закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
Працював переважно на сезонних роботах. Придбав будинок в селі Яблунне. Був хорошим батьком, сином, братом, другом. Мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Ладнав з різними видами сільськогосподарської техніки. У червні 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України.
В ході ведення бойових дій на Донецькому напрямку, 05 серпня 2024 року, ворог обірвав життя Захисника.
Після заупокійної служби у Свято-Михайлівському храмі Романа з військовими почестями поховали на місцевому кладовищі у села Кам’янка
У загиблого Героя залишилися дванадцятирічна донька Надія, мати Людмила Іванівна, брат Назар.

… Читати далі