Мартинчук Олександр Олександрович  (09.02.1999 – 12.09.2022)

Народився Олександр у м.Сарни. Навчався в ЗОШ №6 (нині Сарненська гімназія №6), потім у ВПУ №22. В школі був уважний, завжди старанний та відповідальний. Вчителі називали його активістом. Сашкові подобалось захищати честь свого класу, тому ніколи не відмовлявся від участі у різноманітних конкурсах та змаганнях: читав вірші, співав, танцював… І таке враження, що завжди усміхався, а сваритись, ображати, конфліктувати – це не про нього. Світлий, довірливий і щедрий на добро… Саме таким будуть пам’ятати його завжди…

Після навчання Олександр мріяв про власну справу, намагався досягнути в житті всього самостійно, але завадила війна… Мав душу патріота, тому не сумнівався і не роздумував, а пішов захищати свою країну як справжній чоловік.

Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на посаді механіка-водія. Як старший солдат ЗСУ брав участь в деокупації Херсонської області.

12 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Нововознесенське Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового завдання Олександр Мартинчук загинув. Про смерть Героя рідні дізнались майже через вісім місяців, бо вважався зниклим безвісти.… Читати далі

Калина Віталій Вікторович (10.09.1988-16.08.2024)

 

Віталій Вікторович Калина народився у Рівному 10 вересня 1988 року. Після закінчення школи здобув професію столяра в одному з училищ міста  Рівне.

Захисник народився та виріс у багатодітній сім’ї, де мав братів, один з яких наразі в рядах ЗСУ, та сестер. Віталій був мобілізований на початку цього року і долучився до лав ЗСУ, був старшим вогнеметником.

Коли телефонував додому, Віталій завжди посміхався, казав, що все буде добре.

– Він вже збирався у відпустку. Казав, що приїде на своє день народження, – розповідає мама Віталія. – Дуже хотів побачити всіх нас. 8 серпня пішов на бойове завдання і після цього зв’язок з ним було втрачено. На жаль, життя Віталія обірвалося. Про смерть Героя сповістив командир.

Рідні кажуть, що не вірили, чекали, шукали його побратимів, але, на жаль, мамі прийшло сповіщення про смерть Віталія. Всі близькі пишаються, що у них такий сміливий, відважний, справедливий син, брат та дядько. Рідні люблять та сумують за ним, він назавжди лишився в серцях близьких.

Мужній старший вогнеметник Віталій Калина загинув 16 серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Донеччині.… Читати далі

Бабка Дмитро Юрійович (30.10.1986 – 24.06.2023)

Сержант Дмитро Бабка народився та проживав у місті Радивилів, був випускником міського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака.

Командир автомобільного відділення артилерійської батареї, 36-річний сержант Дмитро Бабка загинув від ран, отриманих внаслідок обстрілу противника по позиціях нашої артилерійської батареї біля населеного пункту Затишшя Запорізької області.

Військовослужбовцеві було 36 років.

Публікації про Бабку Д.

“Справжній патріот, який до останніх хвилин свого життя залишився вірним сином своєї Батьківщини.

Висловлюємо нашу підтримку, щирі співчуття рідним, близьким та побратимам героїчно полеглого на війні за Україну військовослужбовця.

Розділяємо біль гіркої втрати. Його ім’я серед тих, хто віддав своє життя заради миру на нашій землі!

Вічна пам‘ять і слава Герою! Наш доземний уклін його подвигу”…- йдеться на сайті Радивилівської міської ради

У РАДИВИЛОВІ ЗВЕРШИЛИ ЧИН ПОХОРОНУ ЗАГИБЛОГО НА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ ГЕРОЯ-РАДИВИЛІВЧАНИНА

28 червня 2023 року, у храмі святого Олександра Невського міста Радивилів, прощались із захисником України Дмитром Бабком. Чин похорону очолив благочинний Радивилівського благочиння протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні священників із сусідніх парафій.

У серцях всіх, хто його знав, Дмитро назавжди залишиться товариським, щирим, життєлюбним, справжнім, а також – мужнім захисником, який понад усе любив свою сім’ю та свою Батьківщину.… Читати далі

Логащук Роман Іванович (27.11.1995-11.11.2023)

Логащук Роман Іванович народився 27 листопада 1995 року і  постійно проживав у селі Лінчин колишнього Березнівського району Рівненської області.
Роман з 2002 по 2011 рік навчався в Лінчинській ЗОШ І-ІІ ступенів, а з 2011 по 2013 рік – у Березнівській ЗОШ №2. Юні роки Романа минули у поліському селі Лінчин.
Мріяв, що повернеться з війни, та буде жити у мирній країні разом зі своєю сім’єю, адже за три місяці до загибелі Роман одружився і очікував народження дитини, але не встиг насолодитися сімейним життям, не судилося безжальна війна забрала коханого чоловіка, який уже ніколи не візьме на руки свою ще ненароджену дитину.
Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій. Захоплювався риболовлею, полюванням, футболом.
У грудні 2022 року став на захист України від рашистських загарбників.

Старший стрілець аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової
бригади загинув 11 листопада року під час ведення бойових дій в районі села Кліщіївка Бахмутського району, Донецької області.
Заупокійна служба за загиблим Романом відбулася у Свято-Введенському храмі села Лінчин.… Читати далі

Кірушок Михайло Вікторович (17.11.1986-21.08.2023)

Кірушок Михайло Вікторович народився 17 листопада 1986 року. До садочка пішов, коли виповнилося рік і вісім місяців , рано почав ходити, був дуже непосидючий. У 1993 році навчався в ЗОШ I-III ступенів № 5, був кмітливий та хдібний , але вчився не охоче..Закінчивши 9 класів, відразу пішов працювати. Михайло захоплювався технікою, тому й пішов ремонтував машини. Потім їздив на заробітки.

В армії не служив, за станом здоров’я по зоруне, пройшов медкомісію. З початком повномаштабного вторгнення росії в Україну, почав ходити до військкомату. 17 лютого 2023 року Михайла Кірушка мобілізували. Він проходив службу на посаді стрільця-санітара військової частини А4056. 

Служив в Угледарі, потім с. Богоявленка Донецької області, смт. Борова Харківської області.

21 серпня 2023 року Кірушок Михайло загинув під час бойових дій в районі н.п. Новоєгорівка, Сватівського району Луганської області.

Похований на кладовищі « Нове», поряд з іншими Воїнами Небесного Легіону.

Читати далі

Яковишин Олександр Олександрович (23.01.1984-21.12.2023)

Олександр Яковишин народився 23 січня 1984 року у місті Березне. Здобував базову середню освіту з 1990 по 1995 рік у Березнівській середній школі № 1 та з 1995 по 2001 рік в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї. Вчителі ліцею запам’ятали його як здібного та розумного учня. З юнацьких років Сашко захоплювався спортом. Очолював футбольну команду ліцею, був гравцем
Березнівського футбольного клубу «Случ».
У 2001 році Олександр вступив до Березнівського лісового коледжу, навчання в якому закінчив в 2003 році за спеціальністю Бухгалтерський облік».
Потім Олександр навчався на факультеті менеджменту організацій у Міжнародному інституті управління міносвіти і науки України. Олександр Яковишин, солдат, кулеметник відділення снайперів, загинув 21 грудня 2023 року за Україну в Луганській області. Захисник вступив до лав Збройних Сил України 27 липня 2023 року.


Олександра Олександровича поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України. В країнського воїна залишилися мама Людмила Іванівна, батько Олександр Вікторович, син Марк, брат Артур.

Читати далі

Ціпан Роман Юрійович (16.05.1994-28.12.2023)


Народився Роман 16 травня 1994 року у місті Березне. Здобував базову середню освіту з 2001 року до 10 класу у Березнівській гімназії імені Миколи Буховича та з 2009 по 2011 рік в Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю.
З 2011 по 2015 рік навчався в Березнівському Західноукраїнському коледжі «Полісся», який закінчив за спеціальністю «Фізичне виховання» та здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури. По завершенню навчання з 2015 по 2017 рік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.
У спортивному житті Роман наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з важкої атлетики та входив до складу збірної команди Рівненської області на чемпіонаті України з важкої атлетики. З честю продовжив спортивні традиції своєї сім’ї, адже покійний батько Ціпан Юрій Володимирович був майстром спорту з важкої атлетики, а старший брат Вадим є майстром спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках та каное.
Юні роки Романа минули у рідному місті Березне. Всі згадують його як привітного, доброго, жвавого та позитивного юнака завжди готового прийти на допомогу.… Читати далі

Гаврилюк Олег Васильович (15.03.1990-21.05.2023)

Гаврилюк Олег Васильович народився 15 березня 1990 року у с.Городище Березнівського району. У 2007році закінчив Городищенську ЗОШ та здобув середню освіту. Олег був учасником спортивних змагань з легкої атлетики. Неодноразово захищав честь школи на районних та обласних змаганнях. Після закінчення школи навчався у Рівненському технічному коледжі та здобув спеціальність електрогазозварник. У 2009 році проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Після проходження строкової військової служби у 2011 році Олег одружився. Зі слів дружини «Олег був завжди коханим чоловіком, люблячим та турботливим татом, найкращим братом і сином для своїх батьків».
Олег працював в правоохоронних органах З листопада 2022 року мужньо боронив рідну Україну від російських загарбників у лавах 2 механізованого батальйону військової частини А0998.
Загинув захисник 21 травня 2023 року під час бойових дій біля населеного пункту Торецьк Донецької області.
Поховали Олега на місцевому сільському кладовищі в урочищі «Вороновка» зі всіма військовими почестями.

Читати далі

Нікітін Сергій Валерійович (16.10.1974-07.10.2024)

Сергій Нікітін народився 16 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №15, а за тим – Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», потім – Київський інститут інтелектуальної власності і права. Працював експертом у компанії «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс».

«У 2015 році Сергія мобілізували до служби в зоні проведення антитерористичної операції. Служив рік командиром інженерної роти, звільнився у 2016 році. А вже на початку березня 2022 року добровольцем повернувся до лав Збройних сил України, знову ж в інженерну роту. Отримав звання капітана. Він дуже беріг солдат, був для них, насправді, наче батько, піклувався про них, і вони Сергія дуже поважали», – розповідає батько захисника Валерій.

За роки служби Сергій удостоєний багатьох нагород: відзнака Президента за участь в Антитерористичній операції, відзнака Президента «За оборону України», нагрудний знак «Хрест «Військова честь», який йому вручав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Сергій був чесним та щирим. Його за це цінували солдати та працівники.

Наш захисник любив своїх батьків та двох вже дорослих донечок, мав плани на життя після закінчення війни.… Читати далі

Новак Павло Сергійович (01.07.2000-04.10.2024)

Павло Новак народився 1 липня 2000 року у селі Верба Дубенського району. Закінчив місцеву школу, а за тим, опанував фах «Машиніст тепловозу» та «Слюсар-механік рухомого ремонтного складу» у Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту.

Готовність стояти на варті спокою рідних привела Павла у Збройні сили України.

Військова служба була для Павла не просто покликанням, а справою життя. Він неодноразово говорив рідним, що готовий зробити усе, аби його майбутні діти не бачили жахів війни, щоб вони жили у мирній країні.

Тож у складі Сил оборони України Павло брав участь у всіх знакових подіях російсько-української війни: звільнення Київщини, Харківщини, Херсонщини, обороні Соледара, Бахмута, Купʼянська…

За свою відданість народові України, молодший сержант Павло Новак нагороджений «Золотим хрестом», медаллю «Честь, Слава, Держава», «Козацький хрест», нагородним пістолетом від Начальника ГУР МО та годинником від Президента України, Відзнакою Обʼєднаних сил.

24-річний Павло надзвичайно любив Країну, батьків та двох своїх братів. Захищаючи їх, і віддав своє життя 4 жовтня 2024 року у бою на Харківському напрямку…

Прощання із Героєм відбулося 10 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі