Війна (2022) – Page 5 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Матеяш Олександр Володимирович (11.08.1992-28.09.2024)

Олександр Матеяш народився 11 серпня 1992 року в селищі Квасилів. По завершенню школи опанував фах електрогазозварювальника у Квасилівському професійному ліцеї. Працював за фахом на цементно-шиферному заводі.

Отримавши повістку в 2024-му році, прагнучи захистити свою державу та свій народ, без жодних сумнів вступив до лав ЗСУ. Після проходження базової військової підготовки був направлений розвідником до 253-го окремого штурмового батальйону.

Військова служба для нього була не лише обов’язком, а й постійним шляхом розвитку. Олександр наполегливо навчався, удосконалював свої навички, пройшов сержантські курси та мав отримати призначення на посаду сержанта … однак не встиг. Він завжди дбав про побратимів, переживав за них. А ще ніколи не перекидав завдання на інших – завжди йшов першим.

Олександр завжди дбав про побратимів, переживав за них. А ще ніколи не перекидав завдання на інших: завжди сам йшов першим на виконання.

32-річний солдат Олександр Матеяш загинув 28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в Курській області.

За відвагу нагороджений відзнакою “Золотий хрест”

Поховали захисника на кладовищі села Здовбиця, Здовбицької територіальної громади

Левчук Василь Олександрович (18.01.1976-18.12.2022)

Левчук Василь Олександрович народився 18 січня 1976 року в м. Костопіль, Рівненської області. Навчався в школі №2, згодом перейшов до загальноосвітньої школи № 1 ім. Т.Г. Шевченка I – III ступенів. Отримав профільну освіту в Рівненському профтехучилищі № 10 за фахом КВПіА.
З дитинства займався спортом, а продовж усього життя захоплювався різьбою по дереву, малюванням. З особливістю цікавився радіоелектронними
приборами. З 1994 – 1996 роки проходив військову службу у в/ч 7237 м. Кам’янець – Подільський, Хмельницької області. Згодом одружився, разом з дружиною виховував донечку. Спроба створити сім’ю видалася невдалою. Почав працювати в ДСНС, м. Рівне. Згодом, у цивільному шлюбі у нього народилися дівчатка – двійнята та синочок.
Мобілізований ще на початку розв’язаної росією війни – 24 березня 2022 року. У цьому ж році влітку у Василя народилася внучка. Проходив службу навідником в 2 аеромобільному батальйоні в/ч А4350.
18 грудня 2022 року Левчук Василь Олександрович загинув, під час ведення бойових дій в районі н.п. Бахмут Донецької області. Сотні земляків прийшли на Майдан Шевченка щоб віддати данину шани і поваги Герою. … Читати далі

Пашкевич Ніна Миколаївна (9.04.1977 – 18.09.2024 )

Ніна Пашкевич народилася у сім’ї вчителів. Закінчила Здолбунівську ЗОШ № 6, а згодом – Харківський державний інститут фізкультури і спорту.

Працювала вчителем фізичної культури в ЗОШ №3, тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі. Водночас займалася важкою атлетикою, виховувала майбутніх чемпіонів у спортивній школі «Авангард» м. Рівне. Серед її вихованців була чемпіонка України, переможниця першості в Європі.

Ніна – майстер спорту з важкої атлетики, десятиразова чемпіонка України серед ветеранів, срібна призерка світової першості серед ветеранів. Свого часу займалася була тренером і в Туреччині. Коли повернулася до України, працювала начальником служби охорони в приватній організації.

На початку повномасштабної війни Ніна вступила до добровольчого батальйону «УНСО-Захід». А з липня 2022 року – до лав ЗСУ. Воювала на Донецькому напрямку, була стрільцем-зенітником зенітно-ракетного відділення.

Її життя обірвалося на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Донеччини, де тривають важкі бої. Солдат Ніна Пашкевич загинула під час виконання бойового завдання на Донеччині 18 вересня 2024 року. Їй назавжди 47. У Ніни залишилися син та чоловік.

Поховали військову у Здолбунові на місцевому кладовищі (вул.… Читати далі

Крупенко Василь Валерійович (12.01.1981-23.12.2023)

Крупенко Василь Валерійович народився 12 січня 1981 року у селі Дерть колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області у сім’ї колгоспників. Мав велику сім’ю: батька Крупенка Валерія, матір Крупенко Ольгу, та двоє сестер, старшу Любарець (Крупенко) Наталію та меншу сестру – Жуковську (Крупенко) Світлану.

З 1987 по 1996 роки здобував загальну середню освіту у Дертівській ЗОШ. По закінченню школи вступив на навчання у Кременське училище. Навчався за спеціальність «Кухар». Закінчив училище в 1999 році, та надалі проживав у селі.

«Василь був спокійною і сором’язливою людиною, найбільше любив ходити в ліс збирати гриби та на риболовлю, або просто милуватися природою. Він був дуже відданим своєму народу і своїй країні» – згадують рідні та друзі.

3 квітня 2023 року Василь отримав повістку і на наступний день вирушив до ТЦК, щоб приєднатися до лав ЗСУ і захищати нашу Батьківщину від російських загарбників. Був направлений для подальшого проходження військової служби в 42-гу окрему механізовану бригаду. Служив сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.

Крупенко Василь воював на Бахмутському напрямку, отримав осколкові поранення під час обстрілу ворожими мінометами.… Читати далі

Масовець Андрій Анатолійович (11.08.1984-03.04.2024)

Масовець Андрій Анатолійович народився 11 серпня 1984 року. Проживав у селі Осницьк колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

Герой мав маму – Тетяну, батька – Анатолія, сестру – Валентину та брата – Олексія. Не був одружений.

Андрій навчався в Осницькій загальгоосвітній школі І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1999 році. Після закінчення школи хлопець вступив до Рокитнівського професійно-технічного училища, де здобув кваліфікацію «Маляр, пічник, штукатур». Пізніше у 2003 році вступив до Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, а у 2004 році, закінчивши навчання, здобув професію «Помічник машиніста тепловоза». У 2006 році проходив підвищення кваліфікації у Технічній школі Львівської залізниці за професією «Машиніст тепловоза».

В мирний час у цивільному житті працював на Томашгородському щебеневому заводі. Андрій настільки любив свою професію, що це й було його хоббі.

Андрію були притаманні дуже хороші людські якості: доброта, працелюбність, людяність, мужність, хоробрість, дружелюбність, надійність, уміння підтримати та допомогти.

Отримавши повідомлення про мобілізацію на військову службу, одразу став на захист Держави. Герой служив у 81-ій бригаді десантно-штурмових військ, мав військове звання солдат, стрілець.… Читати далі

Улянчук Анатолій Володимирович (15.07.1979-20.12.2023)

Улянчук Анатолій Володимирович народився 15.07.1979 року у місті Костополі. Навчався в школі №6. Проходив строкову службу у Збройних Силах України. Потім працював робітником на різних підприємствах. Анатолія призвали на військову службу 14 вересня 2022 року. Служив на передовій стрільцем-помічником 3 механізованого батальйону. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість.
28.09.2022 р. брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією росії, проти України, перебуваючи в н. п. Моначинівка, н.п. Дворічна, н.п. Шевченкове, Синьківка, Харківської області, н.п. Кам’янка, н.п.Куп’янськ, н.п. Петропавлівка, н.п. Краматорськ, н.п. Соледар, та інші, Донецької області. 27 травня 2023 року отримав поранення в кисть лівої руки та грудної клітки.
Було нанесено танковий обстріл в районі н.п. Ліман перший, Куп’янського р- ну Харківської області.
20 грудня 2023 року Улянчук Анатолій загинув, отримав поранення несумісні з життям. Він загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Куп’янського району, Харківської області.… Читати далі

Томашевський Назар Вікторович (10.05.1994-06.08.2025)

Томашевський Назар Вікторович народився 10 травня 1994 року в селі Могиляни. З раннього дитинства відзначався щирістю, добротою, відкритістю до людей і допитливим розумом.У 2000–2011 роках навчався в Могилянській загальноосвітній школі. Після здобуття середньої освіти вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де обрав для себе фах біотехнолога.

Після завершення навчання деякий час працював за спеціальністю, згодом трудився інструктором з гірськолижного спорту та рятувальником на гірськолижному курорті «Буковель». У 2019 році Назар одружився з Муляр Каріною Юріївною. Разом вони проживали в місті Чернівці.

Мобілізований наприкінці 2023 року Назар був мобілізований Чернівецьким територіальним центром комплектування. Пройшов військову підготовку на Тучинському полігоні та в селищі Старичі, здобувши спеціальність старшого навідника артилерійського підрозділу. Служив на різних напрямах. 6 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дослідне Херсонської області.

У квітні 2024 року він був направлений на бойові позиції. Служив на Сумському, Торецькому, а останні три місяці на Херсонському напрямках. «Упродовж 598 днів він мужньо виконував бойові завдання у складі артилерійських підрозділів Збройних сил України.… Читати далі

Саган Михайло Сергійович, позивний ”Філософ” (20.11.1995 – 09.03.2025)

Михайло народився 20 листопада 1995 року в селі Річиця Зарічненського району Рівненської області. З дитинства був добрим, щирим і відповідальним, завжди підтримував батьків і молодших братів. Навчався у Річицькій ЗОШ І–ІІ ступенів, а згодом — у Зарічненській ЗОШ ІІ–ІІІ ступенів.

У 2012–2017 роках здобував вищу освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування в місті Рівне за спеціальністю «Економіка підприємництва». Пройшов навчання на військовій кафедрі та отримав офіцерське звання командира механізованого взводу на БМП-2.

Михайло був людиною з активною життєвою позицією. Під час Революції Гідності прагнув поїхати на Євромайдан, а згодом — вступити до добровольчого батальйону. Любив подорожувати Україною, займався спортом, захоплювався фотографією, самостійно вивчав іноземні мови.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебуваючи за кордоном, Михайло без вагань повернувся на Батьківщину. 4 березня 2022 року був призваний до лав Національної гвардії України, служив у в/ч №3055 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення.

Згодом добровільно перевівся до в/ч №3018 (бригади «Рубіж») у смт Гостомель, де став командиром кулеметного взводу 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода».… Читати далі

Петронюк Володимир Григорович (02.10.2073-07.10.2024)

ПЕТРОНЮК Володимир Григорович народився у 1973 році, проживав у селі Стара Носовиця Тараканівської громади.

Працював водієм у сільгосппідприємстві ім. Шевченка, згодом гомподарював на своїй землі.

Воїн до останнього подиху захищав Україну від російських окупантів. Володимир Григорович вважався зниклим безвісти. Проте, на жаль, підтвердилася смерть захисника. Особу Героя підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. Володимир Петронюк загинув 7 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Під звуки салютних пострілів зі всіма військовими почестями полеглого Героя поховали на місцевому кладовищі.

Радовенчик Олександр Олександрович (28.06.1991-17.09.2025)

Олександр Олександрович Радовенчик народився 28 червня 1991 року в Рівному. Навчався в 22-й школі, після закінчення 11 класів поступив у Рівненський автотранспортний коледж. Олександр працював у різних сферах, останнім часом – на фірмі ВІЯр, що займається виготовленням твердих меблів. Мав різнопланові захоплення: в дитинстві захоплювався моделюванням, а дорослим дуже любив рибалити – це було його улюблене заняття і хобі.

29 травня 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних сил України.

“Він для нас був найкращим татом, найкращим чоловіком, бо завжди старався для сім’ї. Його любов була безмежною. Особливо сильно любив свою донечку – вона для нього була найголовнішою у житті, і він дуже чекав на зустріч з нею”, – каже дружина.

На жаль, 34-річний солдат Олександр Олександрович Радовенчик загинув 17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, мужньо виконавши свій військовий обов’язок.

У Героя залишилися дружина, донька, батьки та сестра.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”.