Війна (2022) – Сторінка 5 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Щевич Андрій Павлович (08.03.1996– 03.01.2024)

Народився Андрій у с.Стрільськ, де на той час проживала родина. Як йому виповнилося п’ять років то батьки добудували будинок і переїхали жити в с.Дубки, Люхчанського старостинського округу. З 2002 по 2006 роки Андрій навчався у Дубківській початковій школі. Далі продовжив навчання у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9-го класу, здобував освіту у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за спеціальністю «слюсар з ремонту автомобілів», адже ще з дитинства цікавився автотранспортом. Під час навчання в училищі отримав декілька категорій водія і відразу ж пішов працювати на СТО «Автоцентр». Згодом перейшов працювати на пилораму у Сарненський держлісгосп. Андрій любив разом з татом роботи по дереву. І досі в дворі стоять їхні вироби – бесідка та гойдалка. Ще в них було одне спільне захоплення – риболовля.

У 2019 році Андрій зустрів свою майбутню дружину Наталю і для того щоб заробити кошти на весілля вирушив на заробітки до Польщі. У 2020 році він одружився і знову повернувся на роботу на пилораму, де здобув авторитет і повагу серед працівників.… Читати далі

Бігун Володимир Михайлович,позивний “Кум” (07.04.1993–11.12.2023)

Народився Володимир в селі Чемерне Сарненського району Рівненської області, де і проживав все своє життя. З 2000 по 2009 роки навчався Чемернянській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. За час навчання у школі зарекомендував себе здібним та старанним учнем. Полюбляв предмети природничої освітньої галузі, уроки фізичної культури, добре знав іноземну (англійську) мову. Після закінчення школи продовжив навчання у ДНЗ “Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту”. У 2012 році, був призваний на строкову військову службу, яку проходив у підрозділі Повітряних сил Збройних сил України м. Севастополь (Автономна Республіка Крим). Після служби, з 2013 року працював на залізничній станції Сарни.

У 2017 році Володимир одружився, згодом народилася донечка Даринка, а через два роки – Соломійка. Був хорошим сім’янином.

Володимир з перших днів повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, вступив до лав Територіальної оборони 104-ї бригади 60-го батальйону “Поліські вовки” військової частини А7072. Ніс службу старшим солдатом, перебував на посадах: стрільця, гранатометника, аеророзвідника, навідника. Мав позивний Кум.

У квітні 2023 року вищим командування було прийняте рішення, відправити батальйон на Схід.… Читати далі

Зінич Віталій Леонідович (06.10.1978-05.02.2025)

Віталій Леонідович Зінич народився 6 листопада 1978 року в місті Рівне. Початкову освіту здобув у Рівненській школі №7, середню освіту — у 22-й школі. Згодом навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті, де отримав фах практичного психолога.

З 2000-х років працював у медіа: був ведучим на Луганському Державному телебаченні, після повернення до Рівного — діджеєм та звукорежисером на радіо “Ніко-FM”, “Народне радіо”. Був автором і продюсером проєкту “Арт-Відрив”.

Був байкером, захоплювався музикою та туризмом. Його життєвим кредо були слова: “Вимагай неможливого — отримаєш максимум”.

У лютому 2023 року Віталій свідомо став на захист України, долучившись до Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Навчався бойовій медицині у Європі за стандартами НАТО, отримав відповідні навички та сертифікації. Був практикуючим інструктором з тактичної медицини, рятував життя побратимів у найскладніших бойових умовах.

У жовтні 2023 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного був відзначений почесним нагрудним знаком “Золотий Хрест”.

На жаль, у віці 46 років, захищаючи суверенітет України, Віталій загинув у бою 5 лютого 2025 року в Покровському районі Донецької області.… Читати далі

Грицюк Денис Васильович (15.05.1992-05.02.2025)

Денис Васильович народився 15 травня 1992 року в Рівному. Навчався у 13-й школі, після чого здобував освіту в автотранспортному технікумі. Згодом вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де він навчався заочно. Однак у 2013 році його призвали на строкову службу, яка тривала два роки. Повернувшись з армії, він завершив навчання та розпочав працювати на Приватному підприємстві «Фабрика кондитерських прикрас».

Футбол був його великою пристрастю. Він присвятив себе тренерству в академії «Стандарт» – виховував юних спортсменів, передаючи їм свої знання та любов до гри. Водночас він і сам виходив на поле, граючи у дорослих матчах.

З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку ніс службу на Рівненщині, а у травні 2023 року його направили у Донецьку область. Будучи бойовим медиком – у листопаді-грудні 2024 року проходив навчання в Іспанії.

“Денис був людиною, яка випромінювала світло. Він мав унікальний дар об’єднувати людей, підтримувати їх – словом, ділом, турботою. Він завжди був поруч, коли комусь було важко, завжди готовий допомогти.… Читати далі

Стецюк Віктор Володимирович (07.05.1981-20.04.2023)

Стецюк Віктор Володимирович народився 7 травня 1981 року в місті Костопіль. Закінчив Костопільську ЗОШ №1 та був випускником Костопільського професійного технічного училища. Проходив строкову службу 2009 року у лавах української армії. Працював робітником на різних підприємствах міста Костопіль.
7 лютого 2023 року Віктора мобілізували на військову службу. Він був солдатом стрільцем-помічником гранатометника військової частини А1008.
«Він був сумлінним, відповідальним, добродушним, порядним. Міг розв’язати будь-яку проблему та завжди охоче допомагав іншим. Вмів грати на гітарі та
красиво співав. Був відданий сім’ї та друзям, мав велике почуття відповідальності», – розповідає матір загиблого.

Віктор Стецюк загинув 20 квітня 2023 року під час виконання військового обов’язку поблизу Кучерівки Харківської області, внаслідок ворожого обстрілу

. У Віктора залишилися: син, матір, сестра та брат.

Віктора Стецюка поховали на “Новому” кладовищі м. Костопіль поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №601/2023 нагороджено Орденом “За мужність” ІІІ ступеня СТЕЦЮКА Віктора Володимировича (посмертно) — солдата.

Нагороджено Орденом Князівський хрест Героя “Навіки в строю”

Публікації про Стецюка В.

Тарасюк Вадим Миколайович (13.07.1978-19.07.2023)

Тарасюк Вадим Миколайович народився 13 липня 1978 року у селі Кургани що на Березнівщині. У 1993 році закінчив Курганську загальноосвітню школу та вступив до Березнівського лісового коледжу, навчання в якому закінчив в 1995 році за спеціальністю «Лісове господарство».
У серпні 2022 року сержант Вадим Тарасюк був мобілізований до Державної Прикордонної служби України. З березня по червень 2023 року був задіяний у здійсненні заходів із забезпечення оборони та відсічі збройної агресії російської федерації під Бахмутом.
19 липня 2023 року інспектор прикордонної служби, кулеметник прикордонного загону Державної прикордонної служби України Вадим Тарасюк помер перебуваючи на військовій службі.
Вадим Миколайович самотужки виховав дві доньки, мав почесний статус дідуся. Рідні та односельчани запам’ятають його як щиросердечну людину, завжди готову прийти на допомогу. Смерть Вадима стала приголомшливим ударом для його мами та двох доньок, зятів, брата та всієї родини.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському храмі села Кургани.

Зубчик Володимир Петрович (31.10.1970-29.08.2023)

Зубчик Володимир народився 31 жовтня 1970 року у селі Прислуч Березнівської громади. Із 1978 до 1988 року навчався у Прислуцькій середнійм школі. Він був трудолюбивим, добрим господарем.
Військову службу у Збройних Силах України Захисник проходив з 04 квітня 2022 року.
Старший навідник реактивної артилерійської батареї загинув 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника неподалік населеного пункту Калинове Куп’янського району Харківської області.
Заупокійна служба відбулася у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Прислуч.
У захисника залишилися мама, дружина, троє дочок, неповнолітній син
Поховали Зубчика Володимира Петровича на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.

Семенович Сергій Миколайович (03.04.1975-25.06.2023 )

Семенович Сергій народився 3 квітня 1975 року в селі Хотин. У 1982 році пішов до 1-ого класу Хотинської неповної середньої школи. Навчання завершив 1992 року у Прислуцькій загальноосвітній школі.
Із 12 березня 2015 року до 30 квітня 2016 року брав участь в АТО на Донбасі. Із лютого 2022 року Сергій Семенович, став на захист держави.

25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання із територіальної цілісності України в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області сержант, кулеметник 1- го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008) Семенович Сергій загинув . Йому назавжди 48 років.
Похований у місті Березне.

Згідно Указу Президента України від 20 вересня 2024 року № 641, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно):

Миколайчук Олег Михайлович (03.06.1988-07.11.2022 )

Миколайчук Олег Михайлович народився 03.06.1988 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. З родини мав старшу сестру – Арсеньєву Олену Михайлівну 1987 року народження та молодшого брата Федора 1989 року народження.

Навчався Олег у Оржівській середній школі. Так склалося, що після закінчення школи юнак не вступав до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, а одразу пішов на роботу. Працював за кордоном та в Києві.

Проходив строкову військову службу.

На початку березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України солдатом розвідником. Служив на Донецькому напрямку.07.11.2022 року при виконанні бойового завдання Миколайчук Олег загинув у районі населеного пункту Павлівка. Помер від осколкового ураження в шийну артерію.

Олег був неодружений. На жаль, не встиг звити своє власне сімейне гніздо і нині захищає Україну в Небесному Легіоні.

14 листопада, в Оржеві відбулося прощання із загиблим Героєм. Сотні односельчан живим коридором провели захисника в останню путь.

В Олега залишилися старша сестра та молодший брат.

Жур Денис Сергійович (31.01.1991-12.06.2024)

Жур Денис Сергійович народився 31.01.1991 року в місті Ахтме, Естонія. Мама: Паніна Людмила Вікторівна.

Навчався Денис в школі села Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, яку закінчив у 2007 році.

Продовжив навчання в Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю «Галузеве машинобудування» кваліфікація «Мотовозчик». 21.05.2009 року закінчив навчання в Дніпропетровському вагонному депо за спеціальністю «Провідник пасажирських вагонів».

В 2012 році Денис був призваний до лав збройних сил України. Там заключив контракт через воєнкомат і ТЦК в місті Миколаїв та проходив службу в навчальній частині військово-морських сил Збройних сил України. Вивчав шифрування «Морзянка». Через три місяці прийняв присягу на вірність Вітчизні і українському народу. З 2012 ро 2013 роки проходив службу в Криму на морському кораблі.

У 2013 році доля звела Дениса з молодою військовослужбовицею Вікторією, після чого юнак перевівся з морфлоту в сухопутні війська. Саме з цього часу він проходив службу у військовій частині селища Оржів на Рівненщині – за місцем проживання дружини. У 2014 році в молодого подружжя народився хлопчик.

В період з 03.02.2015 року по 15.03.2015 року старший солдат Жур Денис Сергійович брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України у секторі «А» населеного пункту Старобільськ Луганської області.… Читати далі