Революція гідності. Війна. Рівненщина

Григоренко Роман Вячеславович народився 31 серпня 1988 року в селі Лопавше. Роман зростав добрим, щирим і працьовитим хлопцем.
Навчання в Хрінницькій ЗОШ І–ІІІ ступенів стало першою сходинкою на його шляху до дорослого життя. У шкільні роки він проявив себе як відповідальний, товариський та наполегливий учень. Після закінчення школи Роман продовжив здобувати освіту в Демидівському ВПУ-25, де опанував обрану професію та зробив перші самостійні кроки в дорослому житті.
Згодом Роман одружився та проживав у селі Піддубне Белзької громади на Львівщині, де створив міцну і дружню родину. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, для якого сім’я була найбільшою цінністю та джерелом сили.
З 2 квітня 2022 року Роман проходив військову службу у військовій частині 3055  Національної гвардії України. Виконуючи бойове завдання у складі роти оперативного призначення, 21 вересня 2025 року неподалік с. Бересток Краматорського району Донецької області, отримав смертельне поранення внаслідок обстрілу.

У загиблого залишилися батьки, дружина Уляна, донька Дарина та син Захар. 
Поховали захисника у селі Піддубне  на Львівщині.

Публікації про Григоренко Р.

Шурин Юрій Володимирович, народився 14 травня 1972 року у с. Хрінники, Дубенського району, Рівненської області. Дитинство провів у рідному селі. Із 1979 по 1988 р.р. навчався у Дубенській допоміжній школі – інтернаті. За роки навчання в школі – інтернаті, зі слів вчителів, Юрій був ввічливий, в колективі поводився добре, любив працювати, охоче виконував доручення старших та сумлінно ставився до навчання. Мріяв працювати механізатором, як його батько.
Після закінчення школи, продовжив навчання за спеціальністю «Тракторист-машиніст». З 1990 року працював трактористом у колгоспі «Червоний партизан» с. Хрінники.
До лав ЗСУ був призваний 25.02.2023 року, де з честю і гідністю виконував свій військовий обов’язок, захищаючи українські землі від окупантів. Життя СОЛДАТА номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3715, обірвалося 31 січня 2025 року внаслідок ДТП у Київській області. Дорога ВОЇНА пролягала до рідного дому, де він мав перебувати у щорічній відпустці. 
Поховали захисника в селі Хрінники

… Детальніше

Олександр Вознюк народився 1 березня 1977 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №23, а згодом здобув фах тракториста-машиніста у Сарненському професійно-технічному училищі.

Після навчання працював водієм автобуса. Навесні 2025 року Олександра Вознюка мобілізували до лав Збройних сил України.

На жаль, 49-річний військовослужбовець Олександр Вознюк загинув 3 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

У Захисника залишилися дружина, двоє дітей та мама. 

Поховали  військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

… Детальніше

Олександр Лютко народився 20 серпня 1992 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №11 та професійно-технічному училищі №10.

У липні 2024 року Олександра Лютка мобілізували до лав Національної гвардії України. 

На жаль, 32-річний солдат Олександр Лютко загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання. 

Поховали  військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

У Захисника залишилися батьки та сестра.

… Детальніше

… Детальніше

Верес Лілія народилася 06 червня 1994 року в селі Колодязне, що на Березнівщині. Базову середню освіту здобула у місцевій школі, а повну — у
Прислуцькому НВК. Згодом навчалась у Рівненському професійному училищі. Здобувши професійну освіту, у 2015 році Лілія підписала контракт із
Збройними Силами України та стала на захист держави. Після майже десяти років служби вирішила продовжити навчання й вступила на заочну форму до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Навчалась на другому курсі, готувалась до чергової сесії… Але, на жаль, так і не судилося завершити навчання — ця сесія стала для неї останньою.
Старша солдатка, діловод служби авіації та протиповітряної оборони, Лілія Верес померла 05 травня 2026 року у місті Львів, перебуваючи на військовій службі.
Лілія втратила матір, а 09 травня 2026 року бабуся провела в останню путь і свою внучку…

Поховали Захисницю зі всіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі.
У Лілії залишилися чоловік, тато, бабуся, а також рідні тітки та дядьки.

… Детальніше

Микола Анастасійович Пилипчук народився 9 лютого 1972 року в селі Прислуч у багатодітній та дружній родині. Навчався у місцевій школі, після чого здобув професійну освіту у Костопільському професійному училищі, де опанував фах столяра та будівельного тесляра. Більшу частину свого життя Микола Анастасійович прожив на Житомирщині, де створив сім’ю. Працював за фахом — спочатку столярем у колгоспі, згодом у меблевому салоні в Житомирі. Був майстром своєї справи, якого поважали колеги та цінувало керівництво.
Його пам’ятають як щирого, доброзичливого, веселого й відкритого чоловіка — душу компанії. Він дуже любив природу, захоплювався садівництвом і залюбки проводив час у лісі, збираючи гриби. Найбільшою цінністю для нього була родина — він безмежно любив своїх дітей і кохану дружину, яка, на жаль, відійшла у вічність рік тому.
Солдат, стрілець стрілецького відділення стрілецької роти батальйону територіальної оборони, захищав Україну з грудня 2025 року. Загинув 01
березня 2026 року, під час виконання бойового завдання, на Донеччині.
Побратими знали його під позивним «Стахов». 

Миколу Пилипчука поховали на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.… Детальніше

Народився  Олександр Стецівко 5 квітня 1968 року в смт Зарічне. Навчався у Зарічненській школі. У 1983 році закінчив 8 класів. Після школи отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював в Зарічненському РТП автопарк, маслозавод, колгосп. Полюбляв малювати, різьба по дереву, особливо проявляв любов до гри на
баяні та гармошці.
В 1986 році служив в 60 танковій дивізії військова частина 73835 Д Нижній –  Новгород. Мав четверо дітей. Старший син у 2012 році помер.
12 березня 2022 року уклав контракт і пішов на захист України. Загинув сержант Стецівко Олександр 13 березня 2023 року у селищі Білогорівка Луганської області.
Похований у селищі Зарічне на місцевому кладовищі.

Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
22 грудня 2024 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді Опорного закладу Зарічненського ліцею №2.

… Детальніше

Коваль Микола народився 03.03.1977 року у місті Березне. Закінчив Березнівську середню загальноосвітню школу №2. Потім закінчив з відзнакою Березнівський лісовий коледж. У 2001 році закінчив    Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію економіста-офіцера військового управління тактичного рівня. Працював начальником фінансової служби у військових частинах Львова та міста Звенигородка Кіровоградської області. Любив співати, готувати різноманітні страви. З дитинства любив спорт, особливо футбол, був гравцем березнівської районної футбольної команди «Случ». А згодом був суддею футбольних районних матчів. Писав вірші.
З вересня 2015 року проходив службу у складі 92-ї окремої механізованої бригади на командних посадах. Протягом семи років  служби в бригаді брав участь в АТО/ООС в районах населених пунктів Новоайдар, Авдіївка, Мар’янка, Курахово.
Під час повномасштабної війни Микола служив заступником командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення 92-ї окремої механізованої  бригади імені кошового отамана Івана Сірка. 

За час служби в Збройних Силах України нагороджений медаллю за 10 років відмінної служби, Почесною  народною козачою відзнакою за заслуги орденом «Іван Сірко» ІІІ ступеня,   відзнакою Президента України «Медаль за участь в антитерористичній операції»

Помер 17 вересня 2022 року при виконанні військового обов’язку у районі міста Куп’янськ Харківської області.… Детальніше