Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Палій Сергій Володимирович 03 серпня 1974 року в селі Річиця Зарічненського району Рівненської області в багатодітній родині. Він був наймолодшим з дітей і в 4 рочки залишився навівсиротою ( мама померла).
В рідному селі пройшли його шкільні роки. Проявив себе як добрий,чесний, дружелюбний,вихований учень та однокласник. З 1992 по 1994 роки відслужив строкову службу, після якої знову повертається до роботи у рідному селі. Сергій дуже любив працювати на землі: вирощувати овочі, саджати сад, рибалити, збирати гриби.
У 1998 році одружився. Став батьком сина Станіслава і доньки  Вероніки. Донька для нього була його всесвітом. Ніби відчуваючи майбутні події , він навчив донечку з малих років кермувати мотоциклом та трактором. Для всієї родини був надійним, люблячим чоловіком, татом, сином і братом. Сергій був веселою, життєрадісною, розсудливою, щирою та чесною людиною. Завжди приходив на допомогу рідним, сусідам та друзям, будував плани на  майбутнє. Але все змінила війна…

19 грудня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Попередньо проходив навчання в Румунії. За два з половиною роки пройшов чимало гарячих точок Донеччини: Олексієво-Дружківка, Лиман, Костянтинівка.… Детальніше

Кравченя Микола Васильович, народився 14 жовтня 1992 року в с. Березове колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

Навчався у Березівському ліцеї Березівської сільської ради, де отримав атестат про повну загальну середню освіту.

Проживав з дружиною та двома синами у селі  Масевичі Сарненського району Рівненської області.

У мирний час працював на будівництві та захоплювався риболовлею.

Микола Васильович завжди був патріотом своєї країни, завжди міг протягнути руку допомоги хто б до нього не звернувся, був дуже розважливий, хороший, чуйний, працьовитий.

22 травня 2022 року був призваний на службу в ЗСУ. Зі званням солдата-навідника єгерського відділення 2-го єгерського взводу 3-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону, служив у складі організаційно-штатного формування служив у 68-ї окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша;

Микола Кравченя загинув 21 серпня 2023 року, під час виконання бойового  завдання  загинув внаслідок мінно-вибухової травми несумісної з життям в районі населеного пункту с. Степове Ізюмського району Харківської області.

26 серпня у Рокитнівській громаді було оголошено Днем жалоби за загиблим військовослужбовцем Миколою Кравченею. Живим коридором Слави зустріли жителі громади загиблого захисника.… Детальніше

Феськов Сергій Сергійович народився 05 листопада 1990 року в селі Уїздці. Там же навчався у місцевій школі, згодом був призваний на строкову службу в десантні війська.

Після повернення додому, вступив до Здолбунівського залізничного ліцею, де здобув професію помічника машиніста електровоза. Та вдома працювати не захотів. Коли з’явилась можливість, поїхав до Києва, де працював на станції метро “Дарниця”, складачем вагонів.

Згодом, змінив професію та влаштувався на роботу до пекарні, працював разом з мамою Оксаною. Там зустрів свою кохану Валю, одружився, в подружжя народився синочок Богдан.

З родиною Сергій проживав у селі Ярунь, Новоград-Волинського району, а на роботу їздив до столиці.

З перших днів повномасштабного вторгнення, Сергій став на захист рідної землі від руської навали. Вступив до складу територіальної оборони міста Житомир, а згодом був мобілізований до лав ЗСУ у складі 95 десантно-штурмової бригади та направлений в східні області України.

Сергій з побратимами бив ворога на усіх напрямках. Харків, Ізюм, Лиман – карта бойових дій 95-ої бригади.

Кінцева зупинка, бої поблизу смт Кримінне Северодонецького району Луганської області.… Детальніше

Іван Суржук народився 7 липня 2004 року в Рівному. Навчався у місцевій гімназії №3, згодом – у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові та Рівненському фаховому коледжі НУБіП.

З дитинства Іван зростав активним хлопцем: захоплювався футболом, аеромоделюванням, танцями, любив співати, вмів грати на гітарі. У школі його улюбленим предметом була математика. Він також досягав успіхів у спорті, зокрема в єдиноборствах, виступаючи за клуб бойових мистецтв «Будокан»

Навесні 2022 року курсант Академії Іван Суржук уже брав участь в обороні та звільненні Київської області від російських окупантів. Перебуваючи у складі бойової бригади Іван отримав важке поранення на Сході, захищаючи Україну. П’ять місяців проходив реабілітацію, але, попри стан здоров’я, повернувся у стрій – до своїх побратимів, яких не міг покинути. Боєць казав: «Я одужаю щойно повернуся до служби».

«Всі, хто знав Івана, згадують його як щиру, світлу та надзвичайно добру людину. Хлопець із великим майбутнім: офіцер ЗСУ, козак, воїн, чудовий спортсмен, улюблений син своїх батьків. Він міг долучитися до юридичної спільноти, адже мав відповідну освіту.… Детальніше

Герасимчук Сергій Петрович народився 04 квітня 1985 року в селі Лебеді Острозького району. До 9-го класу навчався у Верхівській середній школі, потім у Дерманській гімназії. Після закінчення гімназії призваний на строкову службу, яку проходив у 169-му навчальному центрі «Десна» у Чернігівській області.

По закінченню служби повернувся додому, влаштувався працювати на Здолбунівський цегельний завод. Наступні кілька років були непростими і для всієї країни, і для Сергія. Адже від 2014 року він призваний на службу, яка тривала у зоні проведення антитерористичної операції, у найгарячіших точках.

Два роки АТО, контузія, за станом здоров’я повернувся додому. Та з початком повномасштабного вторгнення 28 березня 2022 року Захисник призваний до лав ЗСУ.

Вигартуваний у вогнях АТО, наш Герой не вагаючись пішов захищати рідну домівку. Спочатку Тучинський полігон, пізніше у складі 110-ої бригади направлений у перший мотопіхотний батальйон міста Авдіївка.

Більше року під ворожими кулями в самому пеклі Сергій захищав рідну землю від ворогів. Під час артилерійського обстрілу 8 червня 2023 року отримав поранення. П’ять днів медики боролись за життя воїна в лікарні міста Києва.… Детальніше

… Детальніше

… Детальніше

Народився Кирило в люблячій багатодітній родині у м.Сарни. Був одним із братів-двійнят. З дитинства батьки прививали Кирилу любов до праці, тому був гідним татовим помічником.

Здобував середню освіту у Сарненському ліцеї №4. Підчас навчання у ліцеї відвідував Сарненську дитячу музичну школу по класу тенора і закінчив її у 2018 році, грав у музичному оркестрі.

Після закінчення школи продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» де здобув професію «Тракторист, машиніст». У шкільні та юнацькі роки займався з татом мулярними роботами з виготовлення грубок та камінів.

У жовтні 2021 року Кирило пішов на строкову службу у Національну гвардію України. Після прийняття присяги служив у в/ч 3021 м.Дніпра. Із початком повномасштабного вторгнення у червні 2022 року, за відчуттям власного обов’язку та патріотизму, підписав контракт. Бойові завдання виконував на посаді стрільця в/ч 3035 м. Слов’янськ Донецької області. 

Мав позивний «Pit Bull». Кирило допомагав усім та у всьому, був відповідальним та дружелюбним, люблячим сином, братом, другом…

17 травня 2023 року у районі н.п. Кузьмине, Луганської області Кирило Філончук загинув.… Детальніше

Кирилюк Юрій Вячеславович народився 07 травня 1982 року в селі Здовбиця. Закінчив 11 класів Здовбицької середньої школи, після цього призваний на строкову службу, яку проходив у частині внутрішніх військ міста Сімферополь.

По закінченню служби вступив до Здолбунівського залізничного училища. Потому зустрів своє кохання – Ярину, одружився. В молодій сім’ї народилася донечка Уляна. Згодом влаштувався працювати помічником машиніста електровоза на залізниці, пізніше призначений машиністом електровоза.  З початком повномасштабної війни одразу пішов у Здолбунівський військкомат. 

24 лютого 2022 року – перші години війни, Юра під ранок приїхав із поїздки, а вже о 12 годині чекав своєї черги у Здолбунівському військоматі.

Два місяці пробув у роті охорони при військкоматі, далі полігони Володимир-Волинська та Явора. У складі 10-ої гірсько-штурмової Коломийської бригади був снайпером, воював поблизу населеного пункту Новофедорівка Донецької області. 

У лютому 2023 року військовослужбовця направляють на бойові позиції у Берестове. Свою 41 річницю Юра відсвяткував під обстрілами на завданні. 11 травня передзвонив рідним, подякував усім за привітання і знову в бій, і знову на передову.… Детальніше

Денис Сердюк народився 30 липня 1988 року у Кривому Розі. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах електрогазозварювальника.

Працював за спеціальністю у різних містах України. Упродовж останніх шести років проживав у Рівному. Був задіяний у будівництві підприємства «Кроноспан» поблизу обласного центру. У липні 2024 року Денис Сердюк підписав контракт зі Збройними силами України.

«Це було його свідоме рішення. Йому подобалася служба. Він пройшов навчання в Чехії. Спочатку перебував в інженерних військах, згодом приєднався до 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Денис цікавився історією, йому було цікаво дізнаватися про події минулого. Він постійно любив щось робити, ремонтувати – не міг сидіти без справи», – розповіла дружина Захисника.

Побратими називали воїна з позивним «Циган» людиною честі та відваги, справжнім другом і надійним плечем.

На жаль, 37-річний старший солдат Денис Сердюк загинув 7 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

У Захисника залишилися дружина, донька, мама та дві сестри. 

… Детальніше