У 2014 році після одруження, Сергій мобілізувався. Він рік прослужив у зоні АТО. Був на Херсонщині, а в липні 2016 повернувся додому. Працював у Польщі електромонтажником.
Рабчевський Віталій Васильович (22.03.1977- 08.08.2022)
Тимчук Богдан Федорович (10.10.1969-39.07.22)
Богдан Тимчук народився у 1969 році в селі Колоденка. Навчався в Колоденській загальноосвітній школі, вступив у Мирогощанське професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у артилерійських військах у Красноярську. Після служби закінчив навчальні курси водія. Розпочав роботу в підприємстві КОМТранс. Згодом оформив статус підприємця та створив власну справу – фірму «Світанок», займався фермерським господарством.
Із початком російського вторгнення, на виклик військкомату, 23 квітня чоловік вже був на навчальному полігоні в селі Стриганці Львівської області, через місяць переведений у 10 гірськоштормову бригаду в селищі Коломия Закарпатської області. На Тучинському полігоні що на Рівненщині здобув навики навідника-оператора БМП. 13 червня частину бригади було відправлено на схід нашої країни. База дислокації – Краматорськ. Богдан воював у населених пунктах Лисичанськ, Бахмут, після другого бою в Друшківці 27 червня потрапив у санчастину, де реабілітувався 5 днів.
28 липня воїн отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області, 30 липня Богдан помер у Краматорській міській лікарні № 2 від ускладнень унаслідок отриманих поранень.… Читати далі
Небожинський Назар Володимирович (23.01.1999-30.03.2022)
Назар Небожинський народився 23 січня 1999 року у місті Рівному Рівненської області.
Навчався у Рівненському НВК «Колегіум». У 2016 році вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. Закінчив бакалаврат, після чого пішов добровольцем до лав Збройних сил України.
30 березня 2022 року, у ході російсько-української війни на Чернігівщині Назар, навідник БМП, підбив три ворожі «броні», однак крайня гармата встигла спрацювати і смертельно його поранила. Ціною власного життя він врятував 20-х побратимів.
Похований Назар Небожинський 4 квітня 2022 року на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом президента від 20 квітня 2022 року № 265/2022 Небожинського Назара Володимировича, молодшого сержанта , нагороджено орденом «За мужність» III ступеня ( посмертно)… Читати далі
Карпович Вадим Віталійович (позивний “Шериф”) (1982-28.07.2022)
Вадим Карпович народився у селі Великі Озера Дубровицького району Рівненської області. Коли йому виповнилося 8 років, родина переїхала на Херсонщину. Саме там Вадим провів практично усе життя.
Працював у міліції, у 2008 році звільнився за власним бажанням. У 2015-му його мобілізували, він пройшов рік війни-АТО, повернувся додому. А потім підписав контракт із ЗСУ. Починав солдатом, а вже скоро мав отримувати капітана.
Із початком війни його дружина Світлана та 13-річний син Андрій переїхали до Рівного, а чоловік був на кордонах з Луганщиною.
40-річний старший лейтенант командир роти 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового Костя Гордієнка Вадим Карпович, позивний “Шериф”, загинув 28 липня під час зенітно-ракетного обстрілу в селі Гончарівське Чернігівської області…… Читати далі
Садовчук Олександр Валерійович (18.09.1994 -25.06.2022)
Олександр Садовчук народився 18 вересня 1994 року в Рівному, закінчив ЗОШ №25 , за тим відразу пішов працювати. Займався пасажирськими перевезеннями. З початком війни Олександр почав допомагати волонтерам: їздив збирати, сортувати та відправляти допомогу. Згодом прийняв рішення сам воювати з ворогом. Останнє повідомлення від Олександра дружина Ольга отримала 22 липня…25 липня під час контрнаступу на Херсонщину та ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка, в результаті артилерійського обстрілу солдат Олександр Садовчук загинув. Йому було лише 27 років.
Поховали Олександра Садовчука на кладовищі “Нове”
Публікації про Садовчука О
Рівне знову прощатиметься із захисником
“Ви навіть не уявляєте, який ваш чоловік Герой! Він загинув непросто так”, – такі слова почула Ольга від побратима свого чоловіка..
Олександр Садовчук народився у Рівному, закінчив 25 школу, за тим відразу пішов працювати.
«Він був неймовірно енергійним, життєрадісним та наполегливим, ставив собі за мету і не заспокоювався, поки не досягав. Так було в усьому, навіть у наших стосунках», – пригадує дружина Героя.
Життєва енергія його просто переповнювала, не міг довго лишатися на одному місці, тож саме з переїздами і пов’язав свою роботу – займався пасажирськими перевезеннями.
Кучерук Віталій Васильович (17.03.1999 – 26.02.2022)
Віталій Кучерук народився 17 березня 1999 року в с. Олександрія Рівненського району. Навчався в ЗОШ с. Олександрія. Вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у 2020 році.
Ніс службу у Мукачеві, та з початком воєнних дій був відправлений до Києва, захищати країну.
Командир реактивного артилерійського взводу – старший офіцер реактивної артилерійської батареї. Увечері 26 лютого у транспортний засіб, де перебував лейтенант Віталій Кучерук поцілив ворожий снаряд від чого він загинув.
Йому було лише 23 роки. У Віталія залишилися батьки, молодший брат та кохана дівчина.
Указом Президента України мужнього офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі
Саратов Анатолій Олександрович (13.04.1998-1.04.2020)
Анатолій Саратов народився 13 січня 1998 року у селищу Клесів Сарненського району.Анатолія виховувала бабуся. 2015 закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІ ступенів ліцею, після чого пішов працювати верстатником у цеху переробки ДП «Клесівський лісгосп». 2019 підписав контракт із ЗСУ та проходив службу у зоні ООС на Луганщині. З початком російського вторгнення став на захист рідної землі.
Загинув в с. Попасна Луганської області 1 квітня 2022 року, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи територію України від російських загарбників.
18 квітня 2022 р. в останню путь провели загиблого Анатолія Саратова. Світла пам’ять про Героя, його незламний патріотичний дух назавжди залишаться в серцях рідних, близьких друзів, побратимів та знайомих.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Анатолія Саратова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі
Полюхович Петро Михайлович (17.12.1978-09.07.2022)
Петро Михайлович народився 15 грудня 1978 року в селі Олександрове. Але все своє свідоме життя проживав у Зарічному. Навчався в гімназії, схильний до точних наук. До служби у війську працював на посаді навальника-штабелювальника деревини Нижнього складу ДП «Висоцький лісгосп». Коли отримав повістку, відразу сміливо пішов до військкомату, мобілізований до ЗСУ у травні.
9 липня перестало битися полум’яне серце Героя Захисника Петра Полюховича. Помер Петро Михайлович у військовій частині після добового наряду.
Мешканці Зарічненщини 11 липня навколішки зустріли кортеж полеглого Героя – Полюховича Петра Михайловича. Йому було 43 роки.
В останню путь Петра Полюховича провели 12 липня у Муравині Зарічненської громади.
У Героя залишилися дружина і двоє дітей.
Остапчук Валерій Леонідович ( 24.01.1981-14.05.2022)
Остапчук Валерій Леонідович народився 24 січня 1981 року в селі Маринин, Березнівського району, Рівненської області. З 1987 по 1998 роки навчався в Марининській ЗШ, був хорошим учнем, займався спортом, слухався батьків і гарно виконував завдання вчителів. Працював муляром-штукатуром. Відбув строкову службу в армії. Професія йому згодилася в житті, адже Валерій ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Чоловік мав золоті руки , не одному в окрузі допоміг піч або грубку змурувати, чи інші ремонтні роботи провести.
Одружився і переїхали проживати в село Устя Рівненського району (Корецького району). Прожив в Усті 10 коротких років. Був дуже хорошою людиною, спокійною та врівноваженою, розповідають односельці.
21 березня 2022 року був призваний по мобілізації на військову службу у зенітно-артилерійський дивізіон.
З дружиною Валерій жив душа в душу та разом виховували діток. – Увесь час заспокоював, говорив, що все буде добре,- з розпачем та слізьми розповіла мама воїна Галина. – А в останню суботу зателефонував раніше, як завжди, ніби відчував, та сказав, що хмара чорна може насунутися.… Читати далі