Революція гідності. Війна. Рівненщина

Іванов Андрій Анатолійович народився 11 вересня 1996 року в селі Орлівка Березнівського району, де і провів щасливе дитинство . З 2003 по 2012 рік навчався в Орлівській школі. Гарно вчився.
Андрій змалку дуже любив грати у футбол.  Після закінчення  школи, з 2012 по 2014 рік навчався в Березнівському економіко -гуманітарному ліцеї. Після успішного закінчення ліцею навчався в Київському політехнічному інституті  Ігоря Сікорського. Далі працював у Києві  за  спеціальністю,    майстром на
підприємстві.
Андрій створив сім’ю. З перших днів війни разом з дружиною вступив в територіальну оборону Києва, а потім підписав контракт з ЗСУ.
Загинув Андрій Іванов 8 вересня 2022 року в боях з  російськими загарбниками під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. Йому було лише 25 років, не дожив до свого 26-річчя всього три дні.
У Героя залишилась вдовою дружина Анастасія. Втратили найдорожчого сина мама і тато, оплакують його молодші брати.
Поховали бійця у рідному селі.… Читати далі

Гузь Роман народився 5 листопада 1994 року в селі Іллін Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної та незалежної України, став на її захист разом зі своїми двома рідними братами.

Роман загинув 3 жовтня в районі населеного пункту Дробишево Донецької області.

Поховали військовослужбовця 9 жовтня 2022 року в рідному селі Ілліні.

В загиблого залишилися батьки та два брати.… Читати далі

Крохмалюк Тарас народився у селі Пустомити Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Навчався в Малятинській школі, після закінчення якої поступив у Рівненській професійний ліцей за спеціальністю токар- фрезеровщик. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Тарас був призваний на військову службу під час мобілізації.

Загинув Тарас 2 листопада 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу міста Бахмута Донецької області.

Поховали Героя 9 листопада 2022 року на кладовищі в с. Мощони Рівненського району.

У загиблого залишилися батьки, сестра, дружина та донька.… Читати далі

Бур’ян Роман народився 12 травня 1998 року в селі Мощони Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Початкову освіту отримав в Малятинській школі. Пізніше сім’я переїхала в село Витків цього ж району. Закінчивши 9-й клас Синівської ЗОШ, здобув середню спеціальну освіту за фахом опоряджувальника-будівельника у ВПУ № 1 м. Рівного. (Навчався  2014-2017рр. – гр №16)

Захоплювався спортом, зокрема футболом. У студентські роки займався боксом..

У 2018 році Романа призвали на строкову військову службу до Збройних Сил України. Він служив у Києві, а його мрією було уступити до навчального центру Національної гвардії України у місті Золочів. Своєю наполегливістю та відповідальністю Роман здобув перемогу в різних конкурсах та став одним із найкращих учнів. В результаті своїх досягнень Роман був переведений до Золочіва для продовження військової служби. 24 лютого 2021 року Роман одружився. У молодого подружжя народилася донечка Анна. Родина мешкала в селі Морозівка, що на Житомирщині.

Коли почалася війна, уже 25 лютого старший сержант Роман Бур’ян пішов служити до військової частини 3035 НГУ.… Читати далі

Мохотонко Іван Володимирович – старший солдат, учасник АТО, в 2015-2016 роках перебував на передовій у зоні антитерористичної операції.

Під час оголошення загальної мобілізації в Україні був призваний до лав ЗСУ.

Героїчно загинув, назавжди залишивши в пам’ять про себе нашу вдячність за хоробрий спротив російським окупантам.

У загиблого Героя залишились батьки, дружина, двоє неповнолітніх дітей – син та донька.

Поховали Героя на кладовищі в с. Перенятин Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Указом Президента №194/2022 від 31 березня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого солдата Мохотенка Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

… Читати далі

Ільченко Олександр народився 20 серпня 1974 року в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Тут минуло дитинство та шкільні роки. Після закінчення 9-го класу вступив до Квасилівського середнього професійно-технічного училища №16, де здобув професію штукатура, облицювальника-плиточника. Уже з липня 1993 року Олександр розпочав свій трудовий шлях. 9 листопада 1996 року одружився. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка Ольга та син Дмитро. Заради благополуччя сім’ї багато працював, неодноразово їздив на заробітки за кордон, зокрема, 2 роки працював за контрактом у Канаді.

27 лютого 2022 року Саша добровольцем записався до лав ЗСУ. Прийнявши військову присягу, проходив навчання на полігоні. Після навчання його відібрали до 57 ОМПБр імені Костя Гордієнка, розподіливши у 42-й батальйон бойовим медиком 1-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти, з позивним «Охотник».

11 травня 2022 року Олександр Ільченко загинув поблизу населеного пункту Тошківка Луганської області.

Поховали Олександра 20 травня 2022 року в рідній Гощі.

У Героя залишились дружина та двоє дітей.

Рішенням сесії Гощанської селищної ради Рівненської області №1729 від 30 вересня 2022 року вулицю у смт Гоща, на якій народився і виріс Олександр Ільченко, перейменовано на його честь.… Читати далі

Петро Пилипчук народився 13 липня 1979 в с. Довгалівка Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Навчався у Довгалівській ЗОШ І-ІІІ ст. Завершив заклад на рівні дев’яти класів.

Закінчивши курси трактористів, Петро поповнив колектив механізаторів місцевого колгоспу.

З 2014 року брав участь у зоні проведення АТО, ООС. В 2021 році вступив на контрактну службу в ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист своєї держави.

Загинув 14 травня 2022 року у с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого Героя залишилась сестра.

Поховали Героя у рідному селі Довгалівка.… Читати далі

Степанюк Сергій народився 6 листопада 1966 року в селі Синів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Навчався в Синівській середній школі. Після закінчення восьмого класу продовжив навчання у Соснівському ПТУ, де здобував освіту муляра-штукатура.

В 1985 році був призваний на строкову службу, яку проходив у місті Калініграді, демобілізувався у званні старшого сержанта.

У 1988 році одружився, в 1992 році в сім’ї народилася перша донечка Катя, а через рік друга донечка Надя. Спочатку молода сім’я проживала в  місті Рівному, але згодом повернулися жити до рідного села Синів.

Працював в будівельній бригаді колгоспу ім. Мічуріна, пізніше різноробочим на різних підприємствах, зокрема і в Польщі.

6 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив в 68-й єгерській бригаді.

Старший сержант Степанюк загинув 13 травня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу в районі села Новомайорське Донецької області.

Прощання з Сергієм Степанюком відбулося 20 травня 2022 року в селі Синів Гощанської селищної ради, чин похорону відслужено в Церкві Івана Богослова. Похоронили Сергія в рідному селі.… Читати далі

Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.

З початком війни у військкоматі записався добровольцем.12 жовтня Микола отримав повістку і був відправлений в   Авдіївку.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…

Поховали Миколу Марчука  на малій батьківщині, у селі, де живе мама, на Горбівських горбах.… Читати далі