Революція гідності. Війна. Рівненщина

Ільченко Олександр народився 20 серпня 1974 року в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Тут минуло дитинство та шкільні роки. Після закінчення 9-го класу вступив до Квасилівського середнього професійно-технічного училища №16, де здобув професію штукатура, облицювальника-плиточника. Уже з липня 1993 року Олександр розпочав свій трудовий шлях. 9 листопада 1996 року одружився. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка Ольга та син Дмитро. Заради благополуччя сім’ї багато працював, неодноразово їздив на заробітки за кордон, зокрема, 2 роки працював за контрактом у Канаді.

27 лютого 2022 року Саша добровольцем записався до лав ЗСУ. Прийнявши військову присягу, проходив навчання на полігоні. Після навчання його відібрали до 57 ОМПБр імені Костя Гордієнка, розподіливши у 42-й батальйон бойовим медиком 1-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти, з позивним «Охотник».

11 травня 2022 року Олександр Ільченко загинув поблизу населеного пункту Тошківка Луганської області.

Поховали Олександра 20 травня 2022 року в рідній Гощі.

У Героя залишились дружина та двоє дітей.

Рішенням сесії Гощанської селищної ради Рівненської області №1729 від 30 вересня 2022 року вулицю у смт Гоща, на якій народився і виріс Олександр Ільченко, перейменовано на його честь.… Читати далі

Петро Пилипчук народився 13 липня 1979 в с. Довгалівка Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Навчався у Довгалівській ЗОШ І-ІІІ ст. Завершив заклад на рівні дев’яти класів.

Закінчивши курси трактористів, Петро поповнив колектив механізаторів місцевого колгоспу.

З 2014 року брав участь у зоні проведення АТО, ООС. В 2021 році вступив на контрактну службу в ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист своєї держави.

Загинув 14 травня 2022 року у с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого Героя залишилась сестра.

Поховали Героя у рідному селі Довгалівка.… Читати далі

Степанюк Сергій народився 6 листопада 1966 року в селі Синів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Навчався в Синівській середній школі. Після закінчення восьмого класу продовжив навчання у Соснівському ПТУ, де здобував освіту муляра-штукатура.

В 1985 році був призваний на строкову службу, яку проходив у місті Калініграді, демобілізувався у званні старшого сержанта.

У 1988 році одружився, в 1992 році в сім’ї народилася перша донечка Катя, а через рік друга донечка Надя. Спочатку молода сім’я проживала в  місті Рівному, але згодом повернулися жити до рідного села Синів.

Працював в будівельній бригаді колгоспу ім. Мічуріна, пізніше різноробочим на різних підприємствах, зокрема і в Польщі.

6 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив в 68-й єгерській бригаді.

Старший сержант Степанюк загинув 13 травня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу в районі села Новомайорське Донецької області.

Прощання з Сергієм Степанюком відбулося 20 травня 2022 року в селі Синів Гощанської селищної ради, чин похорону відслужено в Церкві Івана Богослова. Похоронили Сергія в рідному селі.… Читати далі

Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.

З початком війни у військкоматі записався добровольцем.12 жовтня Микола отримав повістку і був відправлений в   Авдіївку.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…

Поховали Миколу Марчука  на малій батьківщині, у селі, де живе мама, на Горбівських горбах.… Читати далі

Тарас Юзвяк народився 13 серпня 1980 року в с. Крупець Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Навчався у Крупецькій ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню 9-го класу вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, після якого продовжив навчання у Державному лісотехнічному університеті.

Деякий час працював у лісництві. З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО, ООС.

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжував захищати Україну від ворога.

21 жовтня 2022 року, захищаючи рідну землю від окупантів на Бахмутському напрямку, загинув Тарас Андрійович Юзвяк.

У загиблого Героя залишились дружина з сином, батьки та молодша сестра.

Чин похорону Тараса Юзвяка відбувся в рідному селі Крупець.

Публікації про Юзвяка Т. А.

«Звістка сумна додому летить,

Коханий не вернувся із бою,

А серце за ним від болю кричить

І сльози ллються рікою…»

21.10.2022 р.

 

«Сонечко моє рідне, коханий мій єдиний, Тарасику… як же тяжко тебе відпускати…

Ти був моїм смислом життя… моєю підтримкою і розрадою…

Так багато планів у нас було… уже вони не здійсняться ніколи

НІКОЛИ…

Милий мій, ти обіцяв приїхати, але не так… ти обіцяв мені!… Читати далі

Сергій Медвідь народився 16 лютого 1978 року. Проживав у місті Костопіль. Закінчив Костопільське СПТУ-14, за спеціальністю — столяр.

В період з 1996-1997 років проходив строкову військову службу. В 2015- 2016 роках брав безпосередню участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

В березні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.. Сергій був надзвичайно мужнім та відважним бійцем, завжди першим ішов у бій.

Старший солдат-навідник Сергій Медвідь загинув 17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

.Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою.
Сергія поховали поруч з іншими Героями на “Новому” кладовищі. У героя залишились мама, донька Яна.… Читати далі

… Читати далі

Олександр Микитюк народився  13 листопада 1979 року в Рівному,  навчався у ЗОШ , число 26,  після 9 класу продовжив навчання у дев’ятому ПТУ, де здобув фах токаря.

Коли не стало батьків,   у 18 років Олександр оформив опіку над  12 річним  братом Романом . Працював на радіозаводі, потім – майстром з обслуговування таксофонів Укртелекому. Пізніше робив ремонти, спеціалізувався на роботі з декоративними матеріалами.

Останні 14 років Сашко разом із дружиною жив у смт  Березне.  З початком війни там пішов до військкомату, навчання проходив на Яворівському полігоні.

Військовий потрапив у Сєвєродонецьк. Пізніше отримав поранення, але повернувся на службу…

Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

42-річний Олександр Микитюк загинув 28 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…Поховали його, як того і хотів, у Березному на кладовищі в урочиці Лучка (6 листопада)

 … Читати далі

Гергелюк Олександр народився 4 листопада 1997 року в селі Тучин Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району) в сім’ї робітників.

У 2014 році Олександр продовжив навчання у Соснівському професійному ліцеї.

У 2016 році підписав контракт на службу в Збройних Силах України.

Після закінчення контракту з 2019 року працював у місті Рівне в ТЗОВ «Компанія управління будівництвом «Моноліт».

27 квітня 2022 року Олександра мобілізували до ЗСУ, на захист Батьківщини від країни агресора, де він прослужив всього два місяці.

7 липня 2022 року старший солдат Олександр Гергелюк загинув внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій спостережних постів та ротного опорного пункту під час виконання бойового завдання в районі села Івано-Дар’ївка, що на Донеччині.

14 липня 2022 року його поховали в селі Тучин.

За особисті заслуги перед Батьківщиною, мужність і відвагу під час виконання своїх обов’язків, самовідданість і стійкість під час проходження військової служби був нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО» від Генерального штабу ЗСУ, нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», відзнакою «За заслуги» від Правління Фонду ветеранів воєнної розвідки, відзнакою «За службу державі» від ВГО «Спілки ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА» та подяками.… Читати далі

… Читати далі