Революція гідності. Війна. Рівненщина

Стецюк Олександр Олександрович народився 30 березня 1985 року в с.
Великий Стидин. Мобілізований добровольцем ще на початку розв’язаної
росією війни – 10 березня 2022 року.
Стецюк Олександр Олександрович, стрілець-зенітник 1-го зенітно-ракетного
взводу зенітно-ракетної батареї військової частини А4053.
Поліг наш Захисник на полі бою як Герой 17 вересня 2022 року неподалік
с.Опитне Покровського району Донецької області під час виконання бойового
завдання по виявленню та знищенню сил противника.
Ця клята війна обірвала життя прекрасного сім’янина, батька двох дітей.
Сотні земляків прийшли віддати данину шани і поваги Герою. Олександра
поховали на місцевому кладовищі в с. Великий Стидин.… Детальніше

Новак Олександр народився 26 вересня 1979 року в селі Малий Мидськ на Костопільщині. Він був єдиним сином у  сім’ї.

З 1985 році Олександр навчався  у Маломидській загальноосвітній    школі,  у 1994 році  закінчив 9 класів.   Згодом навчався в Костопільському ДОСААФІ  на тракториста. До війни працював трактористом у місцевому  сільськогосподарському підприємстві.Односельчани згадують його як добру, хорошу, працелюбну людину.

1 березня 2000 року був звільнений з роботи в КСП ім. Щорса у зв’язку з реформуванням КСП у СВК «Серпанок».

Олександр Іванович Новак , був мобілізований  2015р.  Проходив військову службу за контрактом у  ЗСУ  з 2017 р.

Загинув 21 березня 2022 року. Його вбивці – російські окупанти, які вчинили масовий артилерійський обстріл поблизу міста Попасна Луганської  області.

У захисника залишилися матір, дружина, дві доньки.

Поховали Героя у рідному селі, де народився, проживав і працював – у Малому Мидську. Чин похорону був звершений в Олександро-Невському храмі міста Костопіль.

• Нагороджкений орденом  «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].

… Детальніше

Дмитро Лютак  народився 2 жовтня 2000 року в м. Надвірна Івано-Франківської області.

У 2007 році переїхав на проживання разом з мамою та старшим братом у село Великий  Мидськ Дубенського району (до 2021 року – Костопільський район). У цьому ж, 2007 році  пішов на навчання до першого класу  Великомидської  загальноосвітньої школи I-II ступенів-ліцей.

У 2015 році, після закінчення 8 класу, поїхав на проживання до бабусі у смт. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області. Навчався  до 9 класу у Битківському ліцеї.

У 2016 році вступив на навчання у технічний ліцей, де здобув професію столяра.

У 2018 році  вирушив до Польщі на заробітки. Працював за кордоном  до 2022 року.

У лютому місяці 2022 року, перед початком війни, Дмитро гостював у мами в с. Великий Мидськ.  25 лютого, як тільки почув про війну, він їде до Костопільського  військомату і  зголошується йти  захищати Україну, але так як на військовому обліку він стояв у Надвірнянському військоматі, його направляють у військомат по місцю прописки.

2 березня 2022 р. Дмитро добровільно мобілізувався до лав ЗСУ.… Детальніше

Артем Рудика народився 03.03.2003 р. у с. Великий Мидськ Костопільського району Рівненської області. Проживав у багатодітній дружній християнській сім’ї.
У 2009 році пішов у перший клас Великомидської  ЗОШ  I – II ст. – ліцей. Після  закінчення  школи у 2020 р. навчався у Костопільській   автошколі. Навесні 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Службу проходив у Львівській  області   м. Яворів.   Під час  проходження  сторокової  служби  підписав  контракт на службу в ЗСУ.
На початку 2022 року Артем  перебував  на  лікарняному  після  перенесеного  оперативного втручання.  В останні дні лікарняного  його відкликали   назад у частину, так як розпочалась повномаштабна  війна . І з перших днів війни  частина, в якій служив Артем, брала  участь у бойових  діях  на сході України.

20 травня 2022 року під час бойового зіткнення з противником та обстрілу із танків, авіаудару по позиціях військової частини поблизу населеного пункту Катеринівка Луганської області, загинув водій 2 відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного біологічного захисту солдат РУДИКА Артем Миколайович.

Йому було лише 19-ому років.… Детальніше

Ігор Салій народився 24 липня 1995 року в місті Костопіль на Рівненщині. 2012 року закінчив 11-А клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У старших класах навчався у класах «А» біологічного профілю.

У 2013 році  закінчив будівельно–технологічний  технікум Національного університету водного господарства та природокористування  м. Костопіль за професією столяр–будівельник.

Проходив військову службу у в /ч А 2730 м. Артемівськ  Донецької області з 30 жовтня 2013 року ( 12 місяців).

У 2020 році пішов на контрактну службу у м. Львів, звідти пішов в АТО, де служив  до осені 2021року.

З  1 грудня 2021 року до 12 січня 2022 року навчався  за  програмою  підготовки «фахова підготовка  ВОС  135 ( навідник) 199  навчальний центр ДШБ.

Служив у 80-й  окремій  десантно–штурмовій бригаді Збройних сил України.

Загинув Ігор Салій у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну 28 лютого 2022 року при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.

Прощання із загиблим воїном у м. Костополі відбулося через місяць після його загибелі — 28 березня 2022 року, в соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка.… Детальніше

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в  Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив  службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У  2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення  Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Детальніше

Алексєєнко Денис народився 29 травня 2003 року в м. Костополі . Навчався в загальноосвітній школі №4 м. Костополя. У 2020 році вступив до Костопільського фахового медичного коледжу Рівненської медичної академії. У 2022 році був студентом 2-го курсу відділення «Акушерська справа».
Стрілець-санітар 1-го відділення 2-го стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України. Загинув 14 березня 2022 року при виконанні військового обов’язку в Антополі від авіаційного ракетного удару по телевежі.
17-го березня 2022 року похований у Костополі.
У Дениса залишилися мама та дві сестри.

Йому посмертно присвоїли «Почесний студент» коледжу.

Указом Президента №255/2022 від 17 квітня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» солдата Алексєєнка Дениса нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Детальніше