Рівненський район – Сторінка 13 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кондратюк Віктор Олександрович (01.07.1977-25.06.2023)

Кондратюк Віктор народився 01 липня 1977 року у селі Моквин (хутір Лукавець) на Березнівщині. У 1992 році закінчив 9 класів, здобувши неповну середню освіту. У 1992-1994 рр. навчався в Соснівському СПТУ та здобув кваліфікацію столяра, тесляра ІІІ розряду. Потім Віктор навчався в Корецькій АШ ТСОУ. У 1995 році призваний на строкову службу, яку проходив в Одеській
обл., місто Кодима. А після служби в армії працював охоронцем на місцевому підприємстві, слюсарем в приватному підприємстві меблевих виробів, пожежником відділення ППС м.Березне (командир відділення).
Тривалий час працював будівельником на заробітках. 08 лютого 2023 року Віктор був мобілізований до лав ЗСУ . Віктор Олександрович – старший солдат, старший стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону в/ч А4832 залишався вірним військовій присязі, захищаючи нашу країну, її свободу та незалежність. 25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Північне Бахмутського району, Донецької області отримав смертельну мінно-вибухову травму з вогнепальним осколковим пораненням голови.
Віктор був одружений та мав двох донечок: Катерина і Діана.… Читати далі

Фурсяк Юрій Миколайович (29.04.1996-26.10.2023)

Юрій Фурсяк народився 29 квітня 1996 року в селі Городище Березнівського району Рівненської області. З першого по четвертий клас Юрій навчався у Березнівській початковій школі З 5 по 11 клас у Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї. У школі Юрій дуже захоплювався історією, добре володів англійською мовою. Брав участь в районних та обласних олімпіадах, виборюючи призові місця. Був постійним учасником в історичних конкурсах та турнірах.
Юрій багато читав, був обізнаний у музиці й у мистецтві. Вправно грав на бас-гітарі.
Однокласники та вчителі запам’ятали його як доброго, працьовитого, веселого хлопчину. З 2013 по 2017 роки навчався у Волинському державному університеті
імені Лесі Українки на факультеті філології. На початку повномасштабного вторгнення Юрій був за кордоном, але відразу повернувся до України та пішов добровольцем на фронт захищати нашу Батьківщину.
Юрій загинув 26 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомайорськ Донецької області.

Юрія поховали на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка.

Шпоняк Юрій Олександрович (25.08.25-25.08.2022)

Юрій Олександрович Народився 25 серпня 25 року в с.Моквин Березнівського району. Навчався у Моквинській загальноосвітній школі та здобув середню освіту. Після закінчення школи здобував освіту у Соснівському професійно-технічному училищі отримав професію слюсар-сантехнік, газозварювальник.
Працював газоелектрозварювальником на місцевих підприємствах, газобудівельній компанії м. Київ.
Юрій був одружений має сина та доньку, але на жаль з дружиною не проживав. У березні 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України.
25 вересня 2022 року серце воїна перестало битися внаслідок важкого травмування в місті Дубно. На військовій службі Юрій ремонтував військову техніку.
Зі слів рідних Юрія, друзів та знайомих він був доброю людиною, з повагою і любов’ю ставився до всіх, хто до нього звертався, отож допомагав у життєвих справах.

Друзь Валерій Іванович (02.10.1980 – 05.09.2023)

Друзь Валерій Іванович народився 2 жовтня 1980 року в місті Березне Закінчив в 1998 році Березнівську загальноосвітню школу №1, в 2002 році Березнівський лісовий коледж і в 2003 році Національний аграрний університет за спеціальністю «Лісове господарство». В Березнівській в міській територіальній громаді він був відомим підприємцем. Військову службу у Збройних Силах України Валерій проходив з перших днів повномасштабної війни – з 26 лютого 2022 року. Валерій був прикладним чоловіком для своєї родини, найкращим батьком для своїх дітей, відданим сином для батьків та завжди готовим допомогти друзям – саме таким його запам’ятають усі, хто любив та шанував.
Помер захисник 05 вересня 2023 року від отриманих поранень в ході бойових дій 20 серпня 2023 року східніше населеного пункту Роботине Запорізької області. Медичний персонал лікарні імені Мечникова м.Дніпро боровся за життя протягом двох тижнів.
Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях Валерія Івановича, якого поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України.

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та четверо дітей, з них двоє неповнолітніх- 2014 та 2017 років народження. … Читати далі

Ботан Дмитро, позитивний “Брат” (27.09.1989-01.10.2023)

Дмитро Ботан народився 27.09.1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі, число 13. Далі – освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у Польщі, саме там і застало його повномасштабне вторгнення. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині.

Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній герой повертається до України вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини. Дмитро допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний, відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу та відданий своїй справі.

Боєць луцького окремого загону спеціального призначення «Любарт» Дмитро Ботан із позивним «Брат» загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв’язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

Герою назавжди 34 роки

Герасимчук Іван Миколайович ( -28.09.2023 )

Іван Герасимчук народився у с.Мульчиці . У 2004 році завершив ПТУ ВП РАЕС. Працював з 2004 по 2010 роки у цеху з ремонту арматури турбінного устаткування енергоремонтного підрозділу ВП РАЕС і донедавна у приватній компанії. На початку лютого 2023 року Івана Миколайовича було мобілізовано до лав ЗСУ . Служив водієм у 2 розвідувальному відділенні розвідувального взводу 421-ого окремого стрілецького батальйону 141-ої окремої стрілецької бригади ЗСУ.

Із 28 вересня 2023 року року 39-річний Іван Герасимчук вважався зниклим безвісти. На початку жовтня було встановлено, що при виконанні бойового завдання солдат зазнав смертельних поранень біля населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донеччини.

У Героя залишилися мати, брат, дружина та двоє дітей: 13-річний син та 8-річна донька.

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с.Стара Рафалівка.

Боровець Роман Сергійович (01.09.1993- 07.10.2022)

Народився Роман 1 вересня 1993 року в селі Великий Шпаків Рівненського району, Рівненської області. Зростав у багатодітній, працелюбній родині – семеро хлопців і одна дівчинка. З самого дитинства батьки прищепили любов до праці. Навчали поважати старших, не ображати менших. Ріс доброю, чуйною дитиною. Навчався у Малошпаківській ЗОШ I-III ступенів (зараз ОЗ «Малошпаківський ліцей»).

У 2011 році вступив у професійний ліцей №9, де здобув професію бармен-офіціант, працював у рівненському кафе «Три кума». У 2012 році призваний на строкову службу до Збройних Сил України, яку проходив в Автономній Республіці Крим, село Краснокам’янка у спецпірозділі внутрішніх військ МВС України «Тигр».

У 2013 році під час подій на Майдані отримав поранення і контузію. Лікувався в Охмадиті. Завершив строкову службу в м. Одеса у 2013 році.

Учасник АТО. 13 -й блок – пост м. Маріуполь Донецької області.

Спортсмен, футболіст… Брав участь у будь-яких спортивних змаганнях (все було під силу) і виборював кращі місця. З дитинства захоплювався футболом. Був одним із засновників та основних гравців рідного футбольного клубу «Злагода» (М.Шпаків).… Читати далі

Гойденко Володимир (27.04.1972-13.10.2023)

Володимир Гойденко народився на Луганщині 27 квітня 1972 року. Щирий патріот рідного краю не міг спокійно спостерігати за подіями, які відбувалися навколо. Не міг терпіти окупації таких близьких серцю земель. Маючи досвід військової служби, у 2016 році добровольцем став на захист країни.

Із 2016 року Володимир служив у війську, здебільшого перебував на Сході нашої країни. Продовжив стояти на сторожі спокою і після початку повномасштабного вторгнення. Був механіком кулеметного відділення.

Неймовірно любив він і донечку — 10-річну Вікторію. Заради майбутнього та мирного неба над дитячими головами і стояв до останнього.

На жаль, війна забирає найгідніших воїнів. 51-річний старший солдат Володимир Гойденко, вірний військовій присязі, загинув 13 жовтня 2023 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Синьківка Харківської області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”

Боровець Роман Святославович(15.02.1992-14.10.2023)

Роман Боровець народився у селі Великі Межирічі на Кореччині. Навчався у місцевій школі, а за тим, здобував фах психолога у Кременецькому педагогічному університеті. Проте, працювати за спеціальністю не захотів.Працював на будівництвах як в Україні, так і за кордоном.

6 березня 2022 року Роман Боровець пішов добровольцем у Збройні сили України.

Служба Романові подобалася, відчував себе на своєму місці, наче і, справді, робить те, що написано вище. За доброту та характер отримав позивний “Добриня”, став командиром взводу.

Батьки, молодший брат чекали Романа додому з перемогою у Рівному, куди переїхали кілька років тому. Та, на жаль…

29-річний молодший сержант Роман Боровець загинув 14 жовтня 2023 року внаслідок мінно-вибухової травми, виконуючи бойове завдання неподалік селища Райгородка Луганської області..

Поховали Героя на кладовищі у селі Великі Межирічі, поряд з дружиною.

Рокашевич Сергій Йосипович (22.08.1969-19.10.2023)

Сергій Рокашевич народився у Рівному 22 серпня 1969 року. Здобув фах столяра у першому училищі. За тим була строкова служба в армії. Працював Сергій зварювальником у приватній компанії.

Та все змінилося з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді Сергій чітко вирішив для себе — піде захищати країну. Тож добровольцем пішов до військкомату, аби вступити до лав Збройних сил України.

Сергій вірив у перемогу над ворогом, тому віддавав себе повністю цій боротьбі.

На жаль, 54-річний сержант Сергій Рокашевич загинув 19 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу зі сторони противника у Запорізькій області.

Прощання із Героєм відбулося 26 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Сергія Рокашевича в селі Обарів поряд із могилою матері.