Рівненський район – Page 14 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Скоцький Олександр Миронович (25.08.1974 – 07.10.2022)

Олександр Миронович Скоцький народився 25 серпня 1974 року. Дитинство пройшло в c. Космачів. Закінчив 9 класів Великолюбаської загальноосвітньої школи. Потім навчався у Квасилівському професійно-технічному училищі, здобув професію електрика. Пройшов строкову службу в ЗСУ.

В мирний час працював електриком на підприємствах Домобудівного комбінату, інкубаторній фабриці м. Костополя, та на будівництві у м. Рівному. Останнім часом працював за кордоном.

Коли розпочалося повномаштабне вторгнення росії в Україну, Олександр Скоцький пішов на війну добровольцем. Був призваний на військову службу 24 березня 2022 року в м. Мукачево. Проходив службу в 128 гірсько – штурмовій роті військової частини А1778, на посаді стрілець – санітар.

А 17 травня 2022 року Олександр був відправлений у зону бойових дій Донецької області. Мужньо захищав рубежі нашої країни від російських окупантів на Луганському та Херсонському напрямках, віддав життя за волю України!

Загинув Олександр Миронович 7 жовтня 2022 року на Херсонщині у н.п. Нова Кам’янка Нововоронцовського району. Олександр з 7 жовтня 2022 року вважався безвісти зниклим.

Поховали Олександра Скоцького 2 лютого 2023 року на сільському кладовищі с.… Читати далі

Мосійчук Ігор Віталійович (16.07.1987 -10.11.2023)

Народився 16.07.1987 року – загинув 10.11.2023 року Мосійчук Ігор Віталійович народився 16 липня 1987 року у Костополі. У 2002 роц ізакінчив Костопільську ЗОШ №2 та був випускником Костопільського професійного технічного училища. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу – комплекс №6 I-III ступенів.

Працював на підприємстві, що займається виготовленням надгробних пам’ятників. Мав багато друзів, яких підтримував та яким в усьому допомагав.
10 червня цього року Ігор приєднався до лав ЗСУ (106-й механізований батальйон). Ігор Віталійович Мосійчук загинув 10 листопада 2023 року. Під час
виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині він дістав поранення несумісні з життям. Вшанувати оборонця у Костополі прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади.

Поховали захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Вдома на Ігоря чекали матір та дві доньки.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України №611/2024 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня”МОСІЙЧУКА Ігоря Віталійовича (посмертно)

Поліщук Володимир (28.07.1984-22.03.2023)

Володимир Поліщук народився 28 липня 1984 року в Херсоні. Дитячі роки його пройшли у селі Оржів, де служив батько-військовий, а мама працювала медсестрою. Згодом батьки розлучилися, тож двоє дітей з мамою переїхали на Херсонщину. Веселий, життєрадісний, усміхнений та добрий Володя надзвичайно любив рибалити. Увесь вільний час проводив на лиманах з вудкою у руках – вода була його стихією, стилем життя. Закінчив місцеве професійно-технічне училище №5.

«Старший з братів Андрій – служив в АТО, був поранений, батько – також військовий в запасі, тож Володя, надихнувшись дитячими спогадами та прикладом тата і брата, у вересні 2020 року добровольцем вступив до лав Збройних сил України за контрактом. Відтоді служив у війську», – розповідає тітка Героя Ірина.

Сім’я завжди була дуже патріотично налаштована, навіть паркан перед будинком на Херсонщині був пофарбований у кольори національного прапора України.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, старшому братові тільки зробили операцію, він повинен був розпочинати реабілітацію, фактично навчався ходити заново… Тож мова про те, щоб виїхати з окупованих територій не йшла.… Читати далі

Полунець Віктор Борисович (05.09.1981-08.01.2025)

Віктор Полунець народився 5 вересня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2 та здобув фах машиніста у професійно-технічному училищі. У 1999 році проходив строкову службу у Збройних силах України, де був десантником.

Працював в охороні речового ринку, а потім пройшов навчання на столяра деревообробних верстатів. Працював за фахом, на будівництві. А в жовтні 2024 року Віктора мобілізували.

«Ми постійно були на зв’язку, телефонував кожні два дні, розповідав, як у нього справи. Віктор пройшов навчання на полігоні, потім у Великій Британії. Готувався ретельно, навіть схуд майже вполовину. Ніс службу в Слов’янську, потім на Сумщині, а 6 січня 2025 року сказав, що будуть переводити їх у Курську область…» – розповідає мама Героя Євгенія.

На жаль, 43-річний солдат Віктор Полунець загинув 8 січня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в Курській області…

Чесний, справедливий, щирий, люблячий, завжди готовий допомогти – саме таким пам’ятатимуть Віктора рідні та друзі. Вони досі не можуть повірити, що його вже немає…

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

Пономаренко Андрій Вікторович(30.11.1978-09.01.2025)

Андрій Пономаренко народився 30 листопада 1978 року у місті Рівне. Закінчив школу №8 і Рівненську Державну Художню школу за спеціальністю художник-ліпник. В 1996-1998 роках проходив строкову службу в Збройних силах України.

Надалі навчався в Академії IT STEP, де залишився викладати за напрямком – Комп’ютерна графіка та дизайн. Андрій надавав академічні знання з малюнку та історії мистецтв. Наш Герой – талановитий художник і викладач за покликом душі. Він залишив по собі величезний доробок в галузі моделювання в 3D Maya, випустивши десятки талановитих студентів.

Від початку повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав Рівненського ДФТГ. Через півтора року був мобілізований до Збройних Сил України, служив розвідником. Боронив державу на Харківському напрямку, де і загинув внаслідок ворожого обстрілу 9 січня 2025 року.

В Андрія Пономаренка залишилися дружина та мати. Людина сильної волі, надзвичайно легкої та веселої вдачі, чудовий викладач, друг, – таким у серцях рідних людей назавжди залишиться наш Герой.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

Мандзюк Віктор Володимирович (25.10.1982-19.12.2024)

Віктор Мандзюк народився 25 жовтня 1982 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим опанував професію слюсара. Працював на будівництві.

Віктор мав за плечима досвід строкової служби в армії, яку проходив у військах зв’язку.

«Він багато хворів останнім часом, мав операції, проходив реабілітацію, але ні дня не ховався від ТЦК. Постійно поновлював дані, завжди був на зв’язку. А в жовтні 2024 сина мобілізували. Служив на Донеччині, але мені нічого не розповідав, навіть не казав, де служить, це вже потім дізналася,» – каже пані Леся.

На жаль, 42-річний солдат Віктор Мандзюк загинув 19 грудня 2024 року в ході ведення бойових дій на Бахмутському напрямку.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

Гельнер Юрій Геннадійович (04.10.1973-15.01.2025)

Юрій Гельнер народився 4 жовтня 1973 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №11, а за тим опанував фах кіномеханіка. Пройшов строкову службу в армії, ростив сина, віддавався роботі на будівництві.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Юрій задумувався над тим, щоб відразу піти служити. Ніколи не ховався, чекав, коли його викличуть. А минулого року не витримав та пішов добровольцем… Це було його рішення, яке прийняв свідомо, просто поставив перед фактом і то, лише тоді, як вже був на полігоні…» – розповідає дружина Героя Ірина.

Потайний, спокійний Юрій намагався все тримати в собі, не хотів когось бентежити своїми проблемами. Відповідальний, завжди виконував поставлені задачі та вказівки…

«Ми часто розмовляли, але Юра не хотів навіть говорити де саме служить. Заледве вдалося випитати, що він на Покровському напрямку. Йому сказав командир, що не можна розповідати, от Юра і не розповідав…» – продовжує дружина.

На жаль, 51-річний старший сержант Юрій Гельнер загинув 15 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на позиціях на Покровському напрямку…

Прощання з Героєм відбулося у суботу, 18 січня, о 12.00 у залі для прощань, що у Будинку громадянських панахид кладовища «Нове» (вул.… Читати далі

Генов Геннадій Георгійович (19.02.1984-14.07.2023)

Геннадій Георгійович Генов народився 19 лютого 1984 року у селі Підлужне. Проживав з мамою, дідусем і старшим братом. У 1990 році пішов у перший клас Великолюбаської загальноосвітньої школи I-III ступенів. У школі навчався добре. Брав активну участь у шкільних заходах. Був справедливий, завжди допомагав друзям.
У 2001 році Геннадій закінчив школу. Відразу поїхав до Києва, працював на будівництві. Коли приїздив додому допомагав мамі по господарству, підтримував її матеріально, добудовував батьківську хату.
У 2003 році познайомився з дівчиною Оксаною, згодом одружився. Жив у місті Костопіль та працював на будівництві. У 2009 році народилася донька Єва, а у 2017 році народився синочок Марк.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну, Геннадій не роздумуючи пішов до військкомату. 21 березня 2022 року був призваний на службу у 5ОШБр, в/ч А 4010 м. Київ. Пішов на війну сміливо та виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку. Разом з рідним братом Сергієм боронили землю від окупанта.
19 грудня 2023 року у Геннадія загинув старший брат Сергій.… Читати далі

Давидюк Тарас Дми́трович, позивний «Старий» (28.08.1986-03.11.2023)

Тарас Давидюк народився 28 серпня 1986 року в Рівному. .Навчався в Рівненському ліцеї № 28. Закінчив Острозьку академію за спеціальністю «політолог».

Працював учителем історії та журналістом. Засновник та головний редактор місцевого незалежного новинного вебсайту «Горинь.інфо».

Від 2002 року — у громадському русі. Член організації «Молодий Рух». Протягом 2005—2012 років був головою обласної організації і членом центрального проводу Молодіжного націоналістичного конгресу; головою рівненської обласної організації «Активна молодь». Брав участь в організації акцій солідарності із сумськими політв’язанями режиму януковича, смолоскипних ходів на честь героїв України, гри «Криївка».

2005 року приєднався до місцевого осередку Пласту в станиці Острог. З 2012 року пластував у станиці Рівне, був референтом УСП, УПЮ, комунікацій та ЗМІ, заступником голови СПС, членом та головою СПР. Пройшов вишкіл юнацьких впорядників; упорядник гуртка «Чорні ступні» та «Вовки», зв’язковий 33-го юнацького пластового куреня імені Уласа Самчука, виховник та інструктор багатьох пластових таборів. Виховну працю поєднував з обов’язками осередкового старшого пластунства в місті.

Учасник Революції гідності. Був добровольцем у 14-й та 15-й сотнях Самооборони Майдану.… Читати далі

Власенко Андрій Олександрович (17.02.1976-05.01.2024)

Андрій Власенко народився 17 лютого 1976 року в місті Володимир, де тоді працював тато інженером на будівництві ГЕС. Згодом родина повернулася в Рівне. Андрій – кадровий військовий, офіцер запасу. Закінчив військовий ліцей імені Героїв Крут у Львові, а затим опанував фах авіаційного техніка в Київському інституті військово-повітряних сил.

«Близько десяти років Андрій ніс службу в Коломиї, а коли частину розформували, його перевели в запас. Так закінчилась братова військова служба. Андрій був надзвичайно добрим, веселим, товариським, міг знайти спільну мову з усіма. Чудовий друг, брат та дядько. Дуже любив свого племінника, допомагав мені його виховувати, багато часу проводив із ним. Коли ж розпочалось повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов до територіального центру комплектування, кілька разів проходив ВЛК, але щоразу чув: чекайте виклику» – розповідає сестра Героя Юлія.

У жовтні 2024 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України.

«Він намагався обмежити мене від переживань, тому велику частину інформації тримав у собі. Розповідав якісь побутові речі, у нього завжди все було нормально, аби ми лише не турбувалися», – продовжує Юлія.… Читати далі