Рівненський район – Page 54 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Кучерук Віталій Васильович (17.03.1999 – 26.02.2022)

Віталій Кучерук народився 17 березня 1999 року в с. Олександрія Рівненського району. Навчався в ЗОШ с. Олександрія. Вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у 2020 році.

Ніс службу у Мукачеві, та з початком воєнних дій був відправлений до Києва, захищати країну.

Командир реактивного артилерійського взводу – старший офіцер реактивної артилерійської батареї. Увечері 26 лютого у транспортний засіб, де перебував лейтенант Віталій Кучерук поцілив ворожий снаряд від чого він загинув.

Йому було лише 23 роки. У Віталія залишилися батьки, молодший брат та кохана дівчина.

Указом Президента України мужнього офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Остапчук Валерій Леонідович ( 24.01.1981-14.05.2022)

Остапчук Валерій Леонідович народився 24 січня 1981 року в селі Маринин, Березнівського району, Рівненської області. З 1987 по 1998 роки навчався в Марининській ЗШ, був хорошим учнем, займався спортом, слухався батьків і гарно виконував завдання вчителів. Працював муляром-штукатуром. Відбув строкову службу в армії. Професія йому згодилася в житті, адже Валерій ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Чоловік мав золоті руки , не одному в окрузі допоміг піч або грубку змурувати, чи інші ремонтні роботи провести.

Одружився і переїхали проживати в село Устя Рівненського району (Корецького району). Прожив в Усті 10 коротких років. Був дуже хорошою людиною, спокійною та врівноваженою, розповідають односельці.

21 березня 2022 року був призваний по мобілізації на військову службу у зенітно-артилерійський дивізіон.

З дружиною Валерій жив душа в душу та разом виховували діток. – Увесь час заспокоював, говорив, що все буде добре,- з розпачем та слізьми розповіла мама воїна Галина. – А в останню суботу зателефонував раніше, як завжди, ніби відчував, та сказав, що хмара чорна може насунутися.… Читати далі

Ільїн Олег Святославович (21.02.1982-17.06.2020)

Олег Ільїн народився 21 лютого 1982 року в місті Рівне. Закінчив школу №8 м. Рівне. Навчався в Кооперативному коледжі. Життєві обставини склалися так, що в 2012 році переїхав жити в с. Весняне Рівненського району (Корецький район).

У лавах Збройних Сил України служив за контрактом з 2016 року (бригада№14), 2019 рік (бригада№24). Одружився в 2018 році. Виховували троє діток (дівчатка 7р., 6р., 2р.).

“29-30.03 виконуючи бойове завдання під Попасною, Олег отримав поранення від ракетно-бомбового удару та потрапив до лікарні. Олег Ільїн помер 17 червня у військовому шпиталі від отриманих поранень на 40-му році пішов із життя”.

Сина втратили батьки, дружина – чоловіка, сиротами залишилися дітки.… Читати далі

Мазур Михайло Володимирович (01.11.1990-29.06.2022)

Михайло МАЗУР народився у Рівному. Навчався за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості» в період 2005-2009рр.

Диплом отримав з відзнакою.

З 2009р. працював майстром виробничого навчання в коледжі.

Вищу освіту здобув у НУВГП за спеціальністю «Машинобудування» (2009-2013). Розпочав свою трудову діяльність майстром виробничого навчання. В коледжі працював з 2009 року. Викладав в групі кваліфікованих робітників за професією «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування», «Електрозварник ручного зварювання». Був відповідальним, старанним, дисциплінованим, до колег та учнів ставився з повагою, любив грати у футбол

У лютому, коли розпочалася повномасштабна війна – він один з перших з’явився у військкомат, хоч мав ” білий квиток”.Михайло приєднався до 115-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був гранатометником. Підрозділ, до якого потрапив Мазур, брав участь у боях за Бахмут на Донеччині, Сєвєродонецьк і Лисичанськ на Луганщині

«Михайло був одним із найбільш відповідальних, чесних, мудрих і добрих людей. Він був найкращим у світі батьком і чоловіком. Він назавжди в наших серцях», – розповіла дружина Анна.

31-річний Михайло Мазур загинув 29 червня у боях за місто Лисичанськ.

Бахтін Андрій Олександрович (17.08.1987-14.03.2022)

Бахтін Андрій Олександрович народився 17 серпня 1987 року року в в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району) в сім’ї вчителів.

У 2004 році закінчив Гощанську школу і вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії їмені Тараса Шевченка на загальнотехнічний факультет, який закінчив у 2009 році.

Після закінчення навчального закладу 3 роки працював вчителем інформатики і креслення рідної Гощанськоі школи.

Останнім часом працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Акріс арго» фахівцем з технічного забезпечення відділу моніторингу та технічного забезпечення.

З перших днів війни служив солдатом, старшим стрільцем 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту № 9 Національної гвардії України.

Під час виконання обов’язків військової служби загинув 14 березня 2022 року внаслідок авіаційного ракетного удару по будівлі телевежі в селі Антопіль Рівненського району.

Похований на кладовищі у смт Гощі.

У Андрія залишилися батьки, брати, дружина та донька.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Бахтіна Андрія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Радовенчик Антон Миколайович (16.05.2003-07.03.2022)

Радовенчик Антон народився 16 травня 2003 року в селі Бабині Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Після закінчення Бабинського ліцею навчався в Рівненському автотранспортному коледжі, але весь час мріяв бути військовим. І щойно йому виповнилося 18, залишив навчання і підписав контракт на проходження війської служби у складі 14-ї окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого.

З перших днів російської агресії він боронив наші міста і села у Київській області, стримував наступ на столицю. Загинув хлопець під час виконання бойового завдання 7 березня 2022 року в Бородянському районі.

Поховали 18-річного захисника 8 квітня 2022 року в рідному Бабині.
У Антона залишилися батьки та троє братів.

Указом Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Радовенчика Антона Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Лютак Дмитро Анатолійович,позивний “Лютий” (02.10.2000-05.06.2022)

Дмитро Лютак народився 2 жовтня 2000 року в м. Надвірна Івано-Франківської області.

У 2007 році переїхав на проживання разом з мамою та старшим братом у село Великий Мидськ Дубенського району (до 2021 року – Костопільський район). У цьому ж, 2007 році пішов на навчання до першого класу Великомидської загальноосвітньої школи I-II ступенів-ліцей.

У 2015 році, після закінчення 8 класу, поїхав на проживання до бабусі у смт. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області. Навчався до 9 класу у Битківському ліцеї.

У 2016 році вступив на навчання у технічний ліцей, де здобув професію столяра.

У 2018 році вирушив до Польщі на заробітки. Працював за кордоном до 2022 року.

У лютому місяці 2022 року, перед початком війни, Дмитро гостював у мами в с. Великий Мидськ. 25 лютого, як тільки почув про війну, він їде до Костопільського військомату і зголошується йти захищати Україну, але так як на військовому обліку він стояв у Надвірнянському військоматі, його направляють у військомат по місцю прописки.

2 березня 2022 р. Дмитро добровільно мобілізувався до лав ЗСУ.… Читати далі

Рудика Артем Миколайович (03.03.2003-20.05.2022)

Артем Рудика народився 03.03.2003 р. у с. Великий Мидськ Костопільського району Рівненської області. Проживав у багатодітній дружній християнській сім’ї.
У 2009 році пішов у перший клас Великомидської ЗОШ I – II ст. – ліцей. Після закінчення школи у 2020 р. навчався у Костопільській автошколі. Навесні 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Службу проходив у Львівській області м. Яворів. Під час проходження сторокової служби підписав контракт на службу в ЗСУ.
На початку 2022 року Артем перебував на лікарняному після перенесеного оперативного втручання. В останні дні лікарняного його відкликали назад у частину, так як розпочалась повномаштабна війна . І з перших днів війни частина, в якій служив Артем, брала участь у бойових діях на сході України.

20 травня 2022 року під час бойового зіткнення з противником та обстрілу із танків, авіаудару по позиціях військової частини поблизу населеного пункту Катеринівка Луганської області, загинув водій 2 відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного біологічного захисту солдат РУДИКА Артем Миколайович.

Йому було лише 19-ому років.… Читати далі

Савчук Василь Леонідович (01.01.1971 -20.06.2020)

Савчук Василь Леонідович народився 1 січня 1971 року в с. Головниця Корецького, нині Рівненського району Рівненської області. В 1978 році пішов в школу, а в 1986 році закінчив Даничівську восьмирічну школу. В 1988 році закінчив повний курс Корецького професійно-технічного училища із строком навчання 2 роки за професією тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар другого розряду. У 1989 році закінчив Корецьку вечірню середню загальноосвітню школу, здобув середню освіту .

В 1988 році був прийнятий на роботу Користівського цукрорадгоспу Корецького цукрокомбінату помічником комбайнера с. Даничів. В 1989 році був звільнений в зв`язку з призовом в Армію. З 1989 – 1991 роки служив в Збройних Силах України. В 1991 році працював на Рівненському заводі високовольтної апаратури. В 1993 році став членом колгоспу «Батьківщина» с. Даничів, працював трактористом. В 1993 році одружився з Ревко Тетяною Вадимівною. Виховували двох синів.

16 березня 2022 року призвали на військову службу в зв`язку з повномасштабним російським вторгненням на територію України. Василь був дуже хорошою людиною і недарма мав позивний «Добряк».

20.06.2022 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника за 3 км.… Читати далі

Гранітний Ярослав Сергійович (30.03.1979 – 02.03.2022)

Народився Ярослав 30 березня 1979 року в м. Рівне, громадянин України, освіта загальна середня.Відвідував дитячий садочок № 39. Закінчив ЗОШ , число 8, м. Рівне. Після закінчення навчання військову службу проходив у Самборі. Повернувшись до Рівного, працював на Андріївському ринку охоронцем.Невдовзі їде на заробітки до Росії. Там навчався в юридичній академії. Але через відсутність грошей довелося закінчити навчання.. Через сім років повернуся уже зрілим , дорослим чоловіком. і влився у політичну боротьбу поруч із Сашею Білим. .Спочатку був членом “Свободи”, пізніше організував громадську організацію “Бойовий молот”. Зареєстровано 29.04.2014 р.

Фізична особа – підприємець, безпартійний, проживав у місті Рівному.

Розпочинав свою діяльність у Рівненському осередку партії “Свобода”, від якого балотувався у Верховну Раду України у 2012 р. У 2012-2013 рр. був помічником народного депутата від “Свободи” Олега Осуховського.

У 2012 році був одним з організаторів фестивалю традиційної козацької культури “Покровський вітер”, до 70-річчя УПА.

Ярослав Гранітний був активістом УНСО і підозрюваним у сепаратизмі й державній зраді після того, як організовував фейковий мітинг під Рівненською облдержадміністрацією у 2017-му році.… Читати далі