Рівненський район – Сторінка 37 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Супрун Михайло Васильович (23.10.1981–11.03.2022)

Супрун Михайло народився 23 жовтня 1981 року в с. Здовбиця на Здолбунівщині. За професією чоловік — механік, але працював столяром. Проживав у Квасилові, вибув з смт Квасилів у 2018 р. З початком війни волонтером їздив бусом в Гостомель, возив туди речі та продукти, а по дорозі назад, вивозив звідти людей. З середини березня Михайла вважали зниклим безвісти. Михайло Супрун був розстріляний 11 березня біля села Мирча, біля Бородянки на Київщині. Його автомобіль та тіло були спалені. Місцеві жителі поховали останки тіла Михайла на околиці с. Мирча на Київщині.

Михайло Супрун був парафіянином церкви “Зоря спасіння” у Квасилові. Саме тут відбулося прощання. Поховали Михайла у селі Здовбиця.

У Михайла залишилися семеро дітей віком від двох до 15 років та дружина Оксана.… Читати далі

Карпюк Владислав Олександрович (18.02.1999-27.02.2022)

Карпюк Владислав народився 18 лютого 1999 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).. Після закінчення середньої школи в 2017 році, вступив у Соснівський професійний ліцей, де здобув професійно-технічну освіту.

27 листопада 2019 року Владислава призвали на строкову службу, а від 4-го квітня 2020 року по 28 квітня 2021 року він служив за контрактом у військовій частині А3091 26-тої артилерійська бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

З 4 жовтня 2021 року солдата перевели до особового складу військової частини А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, солдат Карпюк перебував на посаді радіо номер обслуги реактивного артилерійського дивізіону в одній з військових частин.

Під час запеклих боїв за місто Васильків, що на Київщині, його дивізіон відправили для підсилення оборони.

Згідно даних третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат Владислав Карпюк загинув під Васильковим 27 лютого 2022 року.

3 березня 2022 року Гощанська громада провела Владислава Карпюка в останню дорогу.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Карпюка Владислава Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Одинець Андрій Миколайович (09.01.1977-13.08.2022)

Одинець Андрій народився 9 січня 1977 року в селі Терентіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

У віці семи років пішов навчатися до Терентіївської початкової школи, котру закінчив у 1988 році. Середню освіту здобув у Синівській середній школі. У 1993 році Андрій пішов здобувати фахову освіту в Корецьке ПТУ-24 за спеціальністю тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С»).

У 1995 році був призваний на строкову службу. Після проходження військової служби працював водієм у місцевому колгоспі.

У 2004 році одружився, і вже в 2005 році в подружжя народилася донька.

Військовослужбовець добровольцем відстоював рідну землю на фронті ще з 2015 року. З 2016 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі. з липня 2019 року в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади – Закарпатський легіон.

З 24 лютого 2022 року у зоні активних воєнних дій росії проти України захищав рідну землю.

Андрій Одинець загинув 13 серпня 2022 р.

Провели Героя в останню дорогу та поховали на кладовищі рідного села Терентіїв.… Читати далі

Гуменюк Сергій Вікторович (25.01.1977-11.08.2022

Гуменюк Сергій народився 25 січня 1977 року. З початком активних воєнних дій росії проти України, 21 березня був призваний на військову службу по мобілізації.

Загинув 11 серпня 2022 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті прямого влучення артилерійського снаряду в окоп під час артилерійського обстрілу з боку противника.

Провели в останню дорогу та поховали військовослужбовця 22 серпня 2022 року в Гощі на місцевому кладовищі.

У загиблого захисника залишилися мати, дружина та двоє дітей: 12- ти річна дочка та 14- ти річний син.… Читати далі

Остапчук Валерій Леонідович ( 24.01.1981-14.05.2022)

Остапчук Валерій Леонідович народився 24 січня 1981 року в селі Маринин, Березнівського району, Рівненської області. З 1987 по 1998 роки навчався в Марининській ЗШ, був хорошим учнем, займався спортом, слухався батьків і гарно виконував завдання вчителів. Працював муляром-штукатуром. Відбув строкову службу в армії. Професія йому згодилася в житті, адже Валерій ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Чоловік мав золоті руки , не одному в окрузі допоміг піч або грубку змурувати, чи інші ремонтні роботи провести.

Одружився і переїхали проживати в село Устя Рівненського району (Корецького району). Прожив в Усті 10 коротких років. Був дуже хорошою людиною, спокійною та врівноваженою, розповідають односельці.

21 березня 2022 року був призваний по мобілізації на військову службу у зенітно-артилерійський дивізіон.

З дружиною Валерій жив душа в душу та разом виховували діток. – Увесь час заспокоював, говорив, що все буде добре,- з розпачем та слізьми розповіла мама воїна Галина. – А в останню суботу зателефонував раніше, як завжди, ніби відчував, та сказав, що хмара чорна може насунутися.… Читати далі

Ільїн Олег Святославович (21.02.1982-17.06.2020)

Олег Ільїн народився 21 лютого 1982 року в місті Рівне. Закінчив школу №8 м. Рівне. Навчався в Кооперативному коледжі. Життєві обставини склалися так, що в 2012 році переїхав жити в с. Весняне Рівненського району (Корецький район).

У лавах Збройних Сил України служив за контрактом з 2016 року (бригада№14), 2019 рік (бригада№24). Одружився в 2018 році. Виховували троє діток (дівчатка 7р., 6р., 2р.).

“29-30.03 виконуючи бойове завдання під Попасною, Олег отримав поранення від ракетно-бомбового удару та потрапив до лікарні. Олег Ільїн помер 17 червня у військовому шпиталі від отриманих поранень на 40-му році пішов із життя”.

Сина втратили батьки, дружина – чоловіка, сиротами залишилися дітки.… Читати далі

Рудика Артем Миколайович (03.03.2003-20.05.2022)

Артем Рудика народився 03.03.2003 р. у с. Великий Мидськ Костопільського району Рівненської області. Проживав у багатодітній дружній християнській сім’ї.
У 2009 році пішов у перший клас Великомидської ЗОШ I – II ст. – ліцей. Після закінчення школи у 2020 р. навчався у Костопільській автошколі. Навесні 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Службу проходив у Львівській області м. Яворів. Під час проходження сторокової служби підписав контракт на службу в ЗСУ.
На початку 2022 року Артем перебував на лікарняному після перенесеного оперативного втручання. В останні дні лікарняного його відкликали назад у частину, так як розпочалась повномаштабна війна . І з перших днів війни частина, в якій служив Артем, брала участь у бойових діях на сході України.

20 травня 2022 року під час бойового зіткнення з противником та обстрілу із танків, авіаудару по позиціях військової частини поблизу населеного пункту Катеринівка Луганської області, загинув водій 2 відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного біологічного захисту солдат РУДИКА Артем Миколайович.

Йому було лише 19-ому років.… Читати далі

Гранітний Ярослав Сергійович (30.03.1979 – 02.03.2022)

Народився Ярослав 30 березня 1979 року в м. Рівне, громадянин України, освіта загальна середня.Відвідував дитячий садочок № 39. Закінчив ЗОШ , число 8, м. Рівне. Після закінчення навчання військову службу проходив у Самборі. Повернувшись до Рівного, працював на Андріївському ринку охоронцем.Невдовзі їде на заробітки до Росії. Там навчався в юридичній академії. Але через відсутність грошей довелося закінчити навчання.. Через сім років повернуся уже зрілим , дорослим чоловіком. і влився у політичну боротьбу поруч із Сашею Білим. .Спочатку був членом “Свободи”, пізніше організував громадську організацію “Бойовий молот”. Зареєстровано 29.04.2014 р.

Фізична особа – підприємець, безпартійний, проживав у місті Рівному.

Розпочинав свою діяльність у Рівненському осередку партії “Свобода”, від якого балотувався у Верховну Раду України у 2012 р. У 2012-2013 рр. був помічником народного депутата від “Свободи” Олега Осуховського.

У 2012 році був одним з організаторів фестивалю традиційної козацької культури “Покровський вітер”, до 70-річчя УПА.

Ярослав Гранітний був активістом УНСО і підозрюваним у сепаратизмі й державній зраді після того, як організовував фейковий мітинг під Рівненською облдержадміністрацією у 2017-му році.… Читати далі

Семенчук Богдан Юрійович (12.06.1993-13.03.2022)

Семенчук Богдан Юрійович народився 12 червня 1993 року в м.Березне Рівненської області.

У 2001 році пішов в перший клас Березнівської ЗОШ №2. Ще з дитинства Богдан захоплювався спортом, а особливо футболом. З восьмирічного віку займався в секції (футбол) в ДЮСШ м.Березне. У 2007 році був запрошений на навчання до Київського обласного інтернату спортивного профілю, де навчався спортивної майстерності грі у футбол. У 2008 році навчався у Березнівському спортивному-ліцеї по профілю (футбол), був гравцем місцевої аматорської команди «Случ» (Березне).

З 2009-2010р. навчався і був випускником Костопільського обласного ліцею інтернату спортивного профілю, грав у складі команди ліцею, брав участь у юнацькому чемпіонаті України.

У 2015 році закінчив Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, здобув кваліфікацію «бакалавр спорту, вчитель фізичної культури».

З 2007 по 2019 рік працював у департаменті патрульної поліції м. Рівне. Його хобі – риболовля.

Виконав стрибок з парашутом про що отримав свідоцтво, гравець багатьох спортивних команд області. Неодноразовий чемпіон району, володар кубка району, а також фіналіст супер кубка області та чемпіон ДЮФЛРО.… Читати далі

Свиридюк Тарас Миколайович (30.06.1994-20.03.2022)

Свиридюк Тарас Миколайович народився 30 червня 1996 року в с. Лінчин Рівненської області в багатодітній сім’ї. Закінчив Лінчинську дев’ятирічну школу, та здобув професію будівельника у Соснівському ПТУ-4. Після закінчення училища працював на будівництві, а у 2017 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби 15.05.2019 р.підписав контракт та воював на сході нашої країни, де захищав її кордони у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого міста Володимир-Волинський.
Після масштабного вторгнення Росії Тарас разом із своєю бригадою був направлений у Миколаївську область Баштанський район с.Снігурівка для захисту нашої країни.
Загинув Тарас Свиридюк 20 березня 2022 року у віці 25 років.
У Тараса залишилась донька, яка народилася у цивільному шлюбі.
Похований воїн на кладовищі села Лінчин.

Указом президента України №240/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” СВИРИДЮКА Тараса Миколайовича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі