Рівненський район – Сторінка 7 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Курята Михайло Георгійович (22.06.1989-16.04.2024)

Михайло народився 22 червня 1989 року в місті Березне. В молодших класах навчався в Березнівській загальноосвітній школі №2, а згодом у Березнівському агротехнічному ліцей-інтернаті. В цивільному житті працював на будівельних роботах.
08 серпня 2022 року старший солдат Михайло Курята призваний на військову службу по мобілізації, став гранатометником 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
16 квітня 2024 року воїн помер в бліндажі на позиціях ротного опорного пункту.
Чин похорону відбувся у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне Поховали Михайла зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
Михайло був неодружений у нього залишилися сестри та племінники.

Донов Радіон Зоятанович (03.01.1999-05.03.2022)

Радіон Донов народився 3 січня 1999 року в місті Ужгород. Навчався у школі села Домбоки Мукачівського району. А згодом отримав житло в Ужгороді, де й проживав.

“Я жила вже у Рівному, а в 2021 році підписав контракт зі Збройними силами України. Його не хотіли брати до армії, але Радіон кілька разів приходив, просив і врешті таки став на службу. Спершу проходив навчання на полігоні, хотів приїхати до мене на Новий рік, але не відпустили. Тоді їх направили служити в Луганську область,” – розповідає мама захисника Оксана.

Син та мама постійно підтримували спілкувалися, але 5 березня 2022 року зв’язок обірвався…

“Командир Радіона сказав, що був бій, колона підірвалася, син зник безвісти… Відтоді не було жодної звістки. Лише кілька тижнів тому зателефонував слідчий і сказав, що ідентифікували тіло Радіона у Києві…” – продовжує мама.

23-річний солдат Радіон Донов загинув 5 березня 2022 року на Луганському напрямку. Нарешті тіло захисника повернулося до рідних…

Поховали Радіона Донова на кладовищі “Нове”.

Огоновський Вадим Валентинович (26.06.1985-10.05.2024)

Вадим Огоновський народився 26 червня 1985 року в селі Малий Олексин. Розпочинав навчання у початковій школі Малого Олексина, а потім сім’я переїхала до Квасилова. Саме тут закінчив школу та жив надалі. До Рівного переїхав після одруження разом із коханою Наталею.

“Вадим працював за кордоном долекобійником, але після початку повномасштабного вторгнення в перші ж дні повернувся додому. Він пішов добровольцем, головним аргументом було ” Хто як не я”,” – розповідає дружина Героя Наталя.

“Брат дуже любив Україну. Був справжнім патріотом своєї країни, хіба ж він міг вчинити інакше?” – говорить сестра Героя Тетяна.

Надзвичайно добра людина, хороший друг та побратим, який завжди був готовий прийти на допомогу, люблячий та надійний чоловік боронив рідну землю від агресора не шкодуючи себе, бажаючи кращого майбутнього для родини.

На жаль, 10 травня 2024 року 38-річний солдат Вадим Огоновський помер від отриманих поранень у бою на Донецькому напрямку.

Поховали Вадима Огоновського на кладовищі у Малому Олексині.

Самков Володимир (27.12.2000-12.05.2024)

Володимир Самков народився 27 грудня 2000 року у місті Рівне. Родина жила у Квасилові, тут Володя закінчив школу, тут же навчався у професійному ліцеї на механіка. Працював у столиці в інтернет-магазині.

Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир повернувся з Києва додому в Квасилів.

“Життєрадісний, веселий, позитивний хлопець. Він любив баскетбол та риболовлю, читав та писав реп, навіть записали з другом одну пісню на студії. Мав багато друзів та знайомих. Він хотів багато встигнути. Завжди повторював: «Треба жити так, щоб було що згадати. Треба брати від життя все» І саме так жив.

Він пішов добровольцем в «Азов» у лютому 2023 року. Я просила зачекати повістки, але Володя лише сказав: «Мам війна закінчиться, а я навіть не воював». Проходив курс молодого бійця, а тоді вони вирушили в зону активних бойових дій. Мені говорив лише якісь побутові речі, про службу не розповідав. Казав, що мені цього знати не треба,» – розповідає мама Героя Вікторія .

На жаль, 23-річний солдат Володимир Самков, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України, загинув 12 травня 2024 року на Донецькому напрямку.… Читати далі

Машлай Андрій (22.12.1985-27.03.2024)

Андрій Машлай народився 22 грудня 1985 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №22. Далі була строкова служба в армії, яка проходила у прикордонних військах.

“Потім Андрій змінив чимало робіт, останнім часом працював на будівництвах. Спершу в Рівному, потім за кордоном, а згодом повернувся знову в рідне місто. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій провів дружину та двох синів у Польщу, а сам добровольцем пішов у військкомат. І вже в середині березня розпочав службу в Збройних силах України,” – розповідає мама Героя Людмила.

Про службу рідним розповідав небагато — намагався вберегти від зайвих хвилювань.

“Спершу Андрій проходив навчання на полігоні, а потім його направили у Одесу, де служив у проти-повітряній обороні. Розповідав, як виїжджали в складі мобільних груп. Це йому подобалося. Ми говорили, як військовий з військовим, звісно були гарні моменти, було і те, що не подобалося. Але це служба,” – каже старший брат Героя Павло.

Андрій розповідав, як разом із побратимами облаштовували позиції та бліндажі, як допомагали один одному.

У березні 2024 року Андрія перевели на службу на Донеччину.… Читати далі

Кужель Роман Юрійович, “Ворон” (14.10.2001- 07.08.2023)

Роман Кужель народився у Рівному. Після закінчення школи, число 25, навчався на кухаря та одночасно працював на будівництві, на станції техобслуговування авто. Мав золоті руки, робота просто горіла. Любив автівки, рибалку, спілкуватися з друзями.

Коли розпочалась війна, Роман допомагав у сховищі 25 школи, за тим був членом ДФТГ, а потім разом із хлопцями підписав контракт із ЗСУ.

Він казав: “А хто як не я? Якщо я не піду воювати сьогодні, завтра ви всі мінятимете паспорти на російські”.

Роман надзвичайно любив свого молодшого брата, завжди з повагою ставився до тата (хоч вони не рідні, але з першої зустрічі знайшли спільну мову, підтримували один одного, були справжніми друзями). А ще освідчився коханій, планував одружитися після закінчення війни…

Роман розумів за що саме воює, усвідомлював усю відповідальність, але мав власні плани, мріяв та чекав повернення додому.

На жаль, 7 серпня 2023 року в районі села Козачі Лагері Херсонської області 21-річний солдат Роман Кужель загинув…

Прощання із Героєм відбулося 17 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Ткач Олександр Володимирович (11.08.1983-10.02.2023)

Ткач Олександр Володимирович народився 11 серпня 1983 року в місті Костополі. У вересні 1990 року пішов до 1-го класу Костопільської загальноосвітньої школи I- III ступенів № 5. Після закінчення 9 класу, вступив до Костопільського будівельно -технологічного коледжу на спеціальність «Столяр -будівельник, тесляр». 14 листопада 2001 року Олександра призвали на строкову військову службу.
Після армії працював у будівельній сфері, їздив на заробітки, потім – на Костопільському підприємстві з виготовлення блоків. 23 липня 2011 року Олександр одружився. У 2012 році народився син Владислав.
В перші дні російського вторгнення Олександр активно допомагав місцевій територіальній обороні. Брав участь у підготуванні підвальних приміщень для укриттів. Олександр разом з дружиною виховували 10 – річну дитину з інвалідністю ( ДЦП). Щоб забезпечити безпеку, він відвіз свою сім’ю до кордону, а сам кордон не перетнув, хоча мав для цього велику можливість. Він повернувся додому, щоб боронити Україну. Через деякий час прийняв рішення вступити до лав ЗСУ.
28 серпня 2022 року Олександр був призначений на військову службу по загальній мобілізації, другим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області.… Читати далі

Ковальчук Юрій Петрович, позивний Столяр (17.04.1993-23.06.23 )

Уродженець села Вербень Демидівської територіальної громади

Юрій Петрович Ковальчук народився 17 квітня 1993 року в селі Вербень Демидівського району, тепер Демидівська територіальна громада, Рівненської області. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25. Одружився, жив із родиною в селі Перемиль Волинської області. Працював на птахофермі. Вільний час присвячував сім’ї.

Під час повномасштабного російського вторгнення, 2 травня 2023 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Служив на посаді стрільця-номера обслуги відділення.

23 червня 2023 року ЗАХИСНИК УКРАЇНИ стрілець-номер обслуги 4, десантно-штурмового відділення 1, десантно-штурмового взводу 2, десантно-штурмової роти 1, десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат КОВАЛЬЧУК ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ прийняв свій останній бій: загинув, захищаючи Україну поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського
району, Донецької області.

Поховали військового в рідному селі на Рівненщині.

В Юрія залишилися мама Галина, дружина Олена, донька Вікторія, сестри Ольга і Марія, брат Іван.

Юрію назавжди буде 30 років.

Дельцов Леонід Олександрович (29.06.1979-21.03.2022 )

Народився Леонід Дельцов 29.06.1979 року в селі Великий Мидськ. Зростав у простій селянській сім’ї, де виховувалось ще двоє синів Олександр і Віктор , Леонід був наймолодшим . Він був веселим хлопчиком, допомагав батькам по господарству. Навчався у Великомидської загальноосвітній школі з 1986 -1995 рр
Згодом почав періодично їздити на будівельні роботи до Києва. Мама на той час проживала сама і Льоня був її підтримкою і опорою. У 1997 році Леонід був призваний на строкову службу, яку проходив у Славуті, а згодом був переведений у Володимир – Волинськ, був піхотинцем. Після закінчення служби у 2004 році Леонід одружився. Молода сім’я проживала у батьківській хаті Леоніда,разом з матір’ю. Через рік у них народилась донечка Ірина, а в кінці 2006 року синочок Дмитро. У 2009 році сім’я переїзджає на постійне місце проживання у село Білогородка Дубенського району.
У мирний час Леонід Олександрович працював у різних сферах, найбільше полюбляв будівельну справу. Весь час Леонід намагався утримувати сім’ю , потрібні були кошти і на лікування сина.… Читати далі

Шечук Тарас Романович (24.07.1991-11.07.2023)

Тарас Романович Шевчук народився 24 липня 1991 р. в с. Дерев’яне Рівненського району Рівненської області.Зі слів мами, в дитинстві Тарас був
активним, допитливим, веселим хлопчиком, любив рибалити з друзями на місцевому ставу, з татом ходив по гриби, допомагав по господарству та завжди мило посміхався.
1 вересня 1997 року пішов до 1 класу Клеванського ліцею №1, де навчався 9 років.

2006 року вступив до Клеванського професійного ліцею, в якому здобув професію тракторист-машиніст с/г виробництва, але за фахом не працював, адже ще будучи студентом, влаштувався на роботу в готельно-розважальний комплекс «Скольмо». Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну 10 травня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Тарас був помічником гранатометника. Виконуючи бойові завдання загинув 11.07.2023 р. поблизу н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області. Довгий час вважався безвісти зниклим. Рідні і близькі сподівалися на краще, але майже через 4 місяці молитв, безсонних ночей та гірко пролитих батьківських сліз повернувся додому «на щиті».

26 жовтня 2023 р. Героя поховали в його рідному с. Дерев’яне.… Читати далі