Рівненська територіальна громада

 

Богдан Нікітін народився   27 листопада  1992 р. у Рівному. Після навчання у ЗОШ , число  22,  здобув освіту кухаря. Працював у Рівному, а за тим вдосконалював свої вміння за кордоном — у закладах Чехії та Словаччини.

Та пандемія змінила життя у Європі, тож Богдан повернувся до Рівного.

Коли  почалася війна в армію пішов добровольцем . Проходив підготовку на  Яворівському полігоні.

Богдан кілька разів фактично тікав від смерті, та вона наздогнала в його ж автівці, в яку влучила ракета окупанта.

13 вересня, у бою з росіянами, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, біля населеного пункту Вугледар (Донецька область), поліг молодий воїн – захисник, сержант управління 68ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, рівнянин- Нікітін Богдан Федорович. Йому було лише 29 років…

Поховали Богдана  в Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Микола Поліщук народився 29 листопада 1973 року в селі Дорогобуж Рівненської області. Навчався в школі рідного села, а потім у Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі. 30 років пропрацював на «Рівненській фабриці нетканих матеріалів». Був помічником майстра, наставником молодших колег.

Проходив строкову службу , отримав звання молодшого сержанта. Добрий, справедливий Микола був наставником для сина-студента НУВГП, допомагав і робив все для сім’ї, мав надійних друзів. Працьовитий у господарстві, не цурався роботи ні в селі, де живуть батьки та сестра, ні в місті.

Миколу мобілізували у квітні 2023 року. Він не намагався уникнути служби, адже хотів захистити сім’ю, майбутнє для країни і нащадків.

. Служив на Донеччині. 18 липня 2023 року він пішов на бойове завдання, мав повернутися за три-чотири дні, на жаль не повернувся.

Процедура ДНК-експертизи тривала довго, і лише зараз 49-річний молодший сержант Микола Поліщук, який загинув 20 липня 2023 року на Донеччині, повернувся додому…

Прощання із Героєм відбулося 6 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі «Нове»…

… Читати далі

Олександр Ренкас народився у селі Полиці колишнього Володимирецького району. Навчався у місцевій школі, а за тим у школі в Рівному. Здобув освіту будівельника в обласному центрі.

Строкову службу в армії відслужив на Тернопільщині. Останні роки працював на фабриці нетканих матеріалів. Аж поки у травні 2023 не отримав повістку.

Олександр завжди важко працював, тож після роботи любив відпочити на природі, рибалити.

Дуже любив життя, був спокійним та врівноваженим, цінував родину.

«Сашко все життя був добрим і життєрадісним, стійким олов’яним солдатиком, незважаючи на всі випробування, які посилала йому доля. А під час останнього випробування – мужнім солдатом, який хоробро захищав Батьківщину,” – розповідає про героя швагро Сергій.

49-річний солдат Олександр Ренкас загинув 23 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка на Донеччині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному

… Читати далі

Михайло Глек народився 2 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненську гімназію №24, а за тим здобув фах економіста у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Перебував на заробітках в Польщі.. Після повернення присвятив своє життя власній справі – був приватним підприємцем, працював у сфері логістики.

Понад 20 років жив в Одесі, одружився, мав двоє дітей.

Михайло був сапером 126-тої окремої бригади Сил територіальної оборони 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ.

Спершу він виконував завдання на Миколаївському напрямку в районі Мирного, а після ротації його перевели на Херсонський.

Михайло Глек працював у Бериславі, Львовому, Тягинці, Токарівці та Понятівці на Херсонщині. Він брав участь в операціях на лівобережній Херсонщині, де отримав поранення.

Михайло цінував кожного побратима, рятував життя, тому що був впевнений у своїх власних силах. Неодноразово був відзначений нагородами.

На жаль, 2 серпня 2024 року, 49-річний молодший сержант Михайло Глек загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Поховали Героя на кладовищі «Нове» у Рівному.

… Читати далі

Василь Аврамчук народився 5 вересня 1979 року в селі Великий Олексин Рівненського району Рівненської області. Закінчив 9 класів Великоолексинської середньої школи, а потім вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув фах токаря-фрезерувальника. Після закінчення навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України. Згодом в Рівненському інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” отримав базову вищу освіту за напрямком Економіка і підприємництво (економіка підприємства) та здобув кваліфікацію бакалавр з Економіки підприємництва (економіки підприємства).

Саме тут і минула практично вся служба нашого захисника. Цілеспрямований, педантичний, відповідальний Василь намагався не розповідати рідним про усі жахи війни. Проте рідні розуміли – його неймовірно важко.

«Він тримав все в собі, але ми знали, що йому було складно. Події навколо, ще й далеко від своєї сім’ї. Але Василь властивим йому чином віджартовувався. Він завжди повторював, що мусить нас захищати, хто як не я…» – розповідає Алла.

На жаль, 3 червня 2024 року 44-річний лейтенант Василь Аврамчук загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку…

Прощання із Героєм відбулося 6 червня в 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Сергій Міщук народився 14 вересня 1977 року у Рівному. Тут минуло його дитинство, навчався у 24 школі. А далі вступив до професійно-технічного училища, де здобув фах будівельника. Працював за фахом у ремонтно-будівельній компанії «ОСМА» та «Кодест».

Сергій служив в армії, в інженерних військах у місті Стрий. Попри те, що не мав особливого військового досвіду і був обмежено придатним, коли отримав повістку, без вагань став на захист Батьківщини.

Мобілізували Сергія 28 березня 2024 року. За цей час рідним про службу розповідав мало. Адже військові не звикли говорити багато, щоб не хвилювати рідних, а також знають, що є чимало того, що й не варто розповідати. Жартома Сергій говорив, що влучно стріляє і вони дають гідну відсіч ворогу.

Щирий, турботливий та відважний солдат Сергій Міщук загинув під час захисту України 27 травня 2024 року на Донеччині.

Прощання з Героєм відбулося 30 травня о 9.30 на Майдані Незалежності. Поховали Сергія Міщука на Алеї Героїв кладовища Нове.

… Читати далі

Радіон Донов народився 3 січня 1999 року в місті Ужгород. Навчався у школі села Домбоки Мукачівського району. А згодом отримав житло в Ужгороді, де й проживав.

“Я жила вже у Рівному, а в 2021 році підписав контракт зі Збройними силами України. Його не хотіли брати до армії, але Радіон кілька разів приходив, просив і врешті таки став на службу. Спершу проходив навчання на полігоні, хотів приїхати до мене на Новий рік, але не відпустили. Тоді їх направили служити в Луганську область,” – розповідає мама захисника Оксана.

Син та мама постійно підтримували спілкувалися, але 5 березня 2022 року зв’язок обірвався…

“Командир Радіона сказав, що був бій, колона підірвалася, син зник безвісти… Відтоді не було жодної звістки. Лише кілька тижнів тому зателефонував слідчий і сказав, що ідентифікували тіло Радіона у Києві…” – продовжує мама.

23-річний солдат Радіон Донов загинув 5 березня 2022 року на Луганському напрямку. Нарешті тіло захисника повернулося до рідних…

Поховали Радіона Донова на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Володимир Самков народився 27 грудня 2000 року у місті Рівне. Родина жила у Квасилові, тут Володя закінчив школу, тут же навчався у професійному ліцеї на механіка. Працював у столиці в інтернет-магазині.

Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир повернувся з Києва додому в Квасилів.

“Життєрадісний, веселий, позитивний хлопець. Він любив баскетбол та риболовлю, читав та писав реп, навіть записали з другом одну пісню на студії. Мав багато друзів та знайомих. Він хотів багато встигнути. Завжди повторював: «Треба жити так, щоб було що згадати. Треба брати від життя все» І саме так жив.

Він пішов добровольцем в «Азов» у лютому 2023 року. Я просила зачекати повістки, але Володя лише сказав: «Мам війна закінчиться, а я навіть не воював». Проходив курс молодого бійця, а тоді вони вирушили в зону активних бойових дій. Мені говорив лише якісь побутові речі, про службу не розповідав. Казав, що мені цього знати не треба,» – розповідає мама Героя Вікторія .

На жаль, 23-річний солдат Володимир Самков, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України, загинув 12 травня 2024 року на Донецькому напрямку.… Читати далі

Андрій Машлай народився 22 грудня 1985 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №22. Далі була строкова служба в армії, яка проходила у прикордонних військах.

“Потім Андрій змінив чимало робіт, останнім часом працював на будівництвах. Спершу в Рівному, потім за кордоном, а згодом повернувся знову в рідне місто. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій провів дружину та двох синів у Польщу, а сам добровольцем пішов у військкомат. І вже в середині березня розпочав службу в Збройних силах України,” – розповідає мама Героя Людмила.

Про службу рідним розповідав небагато — намагався вберегти від зайвих хвилювань.

“Спершу Андрій проходив навчання на полігоні, а потім його направили у Одесу, де служив у проти-повітряній обороні. Розповідав, як виїжджали в складі мобільних груп. Це йому подобалося. Ми говорили, як військовий з військовим, звісно були гарні моменти, було і те, що не подобалося. Але це служба,” – каже старший брат Героя Павло.

Андрій розповідав, як разом із побратимами облаштовували позиції та бліндажі, як допомагали один одному.

У березні 2024 року Андрія перевели на службу на Донеччину.… Читати далі

Роман Кужель народився у Рівному. Після закінчення школи, число 25, навчався на кухаря та одночасно працював на будівництві, на станції техобслуговування авто. Мав золоті руки, робота просто горіла. Любив автівки, рибалку, спілкуватися з друзями.

Коли розпочалась війна, Роман допомагав у сховищі 25 школи, за тим був членом ДФТГ, а потім разом із хлопцями підписав контракт із ЗСУ.

Він казав: “А хто як не я? Якщо я не піду воювати сьогодні, завтра ви всі мінятимете паспорти на російські”.

Роман надзвичайно любив свого молодшого брата, завжди з повагою ставився до тата (хоч вони не рідні, але з першої зустрічі знайшли спільну мову, підтримували один одного, були справжніми друзями). А ще освідчився коханій, планував одружитися після закінчення війни…

Роман розумів за що саме воює, усвідомлював усю відповідальність, але мав власні плани, мріяв та чекав повернення додому.

На жаль, 7 серпня 2023 року в районі села Козачі Лагері Херсонської області 21-річний солдат Роман Кужель загинув…

Прощання із Героєм відбулося 17 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі