Рівненська територіальна громада

Максим Загоройчук народився 13 квітня 1995 року у місті Рівне. Навчався у місцевій 25 школі, а за тим у 13-й. Після закінчення — влаштувався працювати комірником на підприємство “МК-Трейд”. Максим не мав досвіду військової служби, був абсолютно не військовою людиною. Проте, коли у квітні 2023 року отримав повістку, не став відмовлятися.

Максим вірив, що зовсім скоро повернеться додому, і обов’язково з перемогою. Налаштовував і себе і близьких людей тільки на позитив.

Саме таким — усміхненим та позитивним — пам’ятатимуть Максима друзі, знайомі. А для рідних — батьків та брата — він на завжди залишиться найдобрішим, щирим та найріднішим Янголом…

28-річний молодший сержант Максим Загоройчук загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини 14 лютого 2024 року на Луганщині…

Прощання із Героєм відбулося 20 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”..

… Читати далі

Володимир Федінчук народився 20 грудня 1992 року у селі Ставки, Тернопільської області. Саме тут навчався у школі. А далі – у 2012 році закінчив Теребовлянське вище училище культури, у 2015 – Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю “Театральне мистецтво”. З (2011—2016) працював у Коломийському обласному академічному українському драматичному театрі.

 2016—2024 роки – Володимир працював у  Рівненському обласному академічному українському музично-драматичному театрі , учасник народного ансамблю танцю «Сварга». Володар Гран-прі ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (2023) Загинув на фронті у січні 2024 року. За цей час він встиг полюбитися глядачам своїм акторським запалом та неповторною грою на сцені. В колективі Володимира дуже цінували та захоплювалися його професіоналізмом, добротою та щирістю.

Ще місяць тому він одягав костюм і йшов на сцену, до глядачів. А потім вбрав однострій і пішов на фронт. Не у штаб, не в навчальний пункт, не туди, де сухо і тепло. Володимир захищав батьківщину «на нулі». Бо він не вмів інакше, не вмів “у півноги”: ні в житті, ні на сцені, ні на війні.… Читати далі

Михайло Токарець народився у селі Воскодави тоді Гощанського району, здобув середню спеціальну освіту, а все життя присвятив роботі з автомобілями, які дуже любив. В останні роки працював водієм у ТОВ “Акватон”.

Він служив в армії, а у 2014, коли ворог вперше прийшов на українську землю, пішов добровольцем захищати Батьківщину. Відслужив у зоні проведення антитерористичної операції два роки, має статус учасника бойових дій. У лютому 2022 року також не став чекати повістки, пішов добровольцем вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення. Говорив просто: “Я люблю свою сім’ю, свою Україну і мені треба її захищати.” Він повторював, що зараз нас боронять молоді хлопці, які ще не знають, що це, а в нього — досвід, тож мусить йти служити.

Михайло служив у кількох частинах, спершу на Рівненщині, але потім сам написав рапорт з проханням перевести його в зону активних бойових дій.

Добрий, щирий, веселий Михайло до усіх ставився з повагою. Не мав шкідливих звичок, завжди відповідально виконував усі завдання, тож і колеги по роботі, і побратими завжди могли на нього покластися.… Читати далі

Андрій Яремчук народився у селі Світанок на Кореччині. Після закінчення школи пішов на строкову службу в армію. Коли ж повернувся, присвятив себе роботі на будівництві в Україні та за кордоном.

“Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій саме повернувся додому. За мобілізацією вже 5 березня 2022 року був призваний у військо. Не відмовлявся, казав, що мусить захищати Україну, що це його обов’язок,” – розповідає дружина Героя Оксана.

Людина-усмішка — таким завжди пам’ятатимуть Андрія рідні, друзі та знайомі. Надзвичайно позитивний, веселий, добрий, чесний та щирий. Андрій завжди дбав про рідних. Був найкращим татом та чоловіком. Про службу дружині та 17-річному синові Назару розповідав мало. Лише заспокоював, що все буде добре, щоб найдорожчі не хвилювалися.

Упродовж тривалого часу Андрій ніс службу на кордоні з Білоруссю. Але 5 січня 2024 року вирушили на Донеччину.

12 січня 2024 року 41-річний старший солдат Андрій Яремчук, відданий військовій присязі, загинув на полі бою у Бахмутському районі на Донеччині.

Прощання із Героєм відбулося 18 січня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Максим Кривцов народився у Рівному 22 січня 1990 року. Навчався у місцевих школах № 23 та №28, в економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Максим – активний учасник Революції Гідності. Після нападу Росії визвольних дух тягнув його захищати Україну. У 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. За цей час Максим сформувався як воїн, тоді й почав займатись порятунком тварин. Рідним не повідомляв про свої наміри, приховував місце перебування, аби не хвилювати зайвий раз маму, – лише за кілька місяців, із випадкового відео вони дізнались, де знаходиться Максим. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.

Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все, що озвучував командиру, уже було. У той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!

Війну відчув на повну іще під час перебування в зоні АТО, був на позиціях у Пісках, під Авдіївкою на «Світлодарці», Верхньоторецькому, в Маріупольському аеропорту та ще багато де.… Читати далі

Іван Довбенко народився 27 лютого 1973 року в місті Рівному. Здобув освіту механіка в Квасилівському професійному училищі. Після закінчення, пішов працювати на Рівненську фабрику нетканих матеріалів, а також продовжив навчатися у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Іван не служив у війську, однак отримавши повістку у квітні 2023 року, без вагань вступив до лав ЗСУ.

Військові будні давалися Іванові нелегко, проте він не падав духом. Говорив рідним, що Україна була і буде незалежною, а ми завжди будемо на своїй землі. Тож попри труднощі був готовий виконувати свій обов’язок..

Добрий, відкритий, щирий, веселий Іван мав насправді золоті руки. Його умінням відремонтувати захоплювалися і домашні, і сусіди, і усі знайомі.У Івана було багато життєвих планів: повезти сім’ю у Карпати, зробити ремонт у квартирі, купити нове авто та багато іншого… Він дуже любив життя і передавав цю любов іншим.

Кожне наступне завдання давалося Івану нелегко, та все ж він знав, що його чекають вдома, за нього моляться і це давало сил та наснаги. Він вірив у те, що повернеться живим.… Читати далі

Іван Кравчук народився у Прип’ят. Після аварії на ЧАЕС родина переїхала у Рівне. Тут він закінчив дев’ять класів у 25-й школі, а потім у ПТУ №9 здобув спеціальність верстатника.

Служив строкову службу в армії, а в березні 2015 року його призвали для служби у зоні проведення антитерористичної операції на сході нашої країни. Там був у силах спеціальних операцій снайпером. Коли ж за рік демобілізувався, повернувся на роботу машиністом парових турбін у котельні “Рівнетеплоенерго”. Його там поважали, адже працював завжди на повну, ніколи не відмовляв у допомозі,” – розповідає дружина Героя Тетяна.

Знову взяв до рук зброю вже у 2022 році.

Про військову службу рідним практично не розповідав. Максимально беріг дружину та 12-річного сина Михайла від тих жахів. Жартував, розповідав про смішні та курйозні моменти, які траплялися, завжди заспокоював: “Мала, все добре, що ти переживаєш? Я то на танцях, то грибочки збираю. Іван дуже любив Україну та її людей. Саме тому добре знав за що стоїть: за вільне майбутнє незалежної країни та щасливе життя її народу.… Читати далі

Роман Корнійчук народився у Рівному. П’ята дитина з семи у родині, він завжди любив учитися. Закінчив 17 школу, потім опанував фах муляра-штукатура в училищі, кілька років пропрацював майстром. А за тим вступив на заочне відділення у Луцький національний технічний університет, аби навчатися улюбленій справі.

Разом із дружиною Тетяною Роман виховував п’ятирічну донечку Октавію. Війна для Романа почалася волонтерством, а коли у березні 2022 року отримав повістку, навіть не роздумував.

Найбільшою пристрастю Романа було пізнання, винахідництво і людська душа. Його жага до життя, повага до людської гідності, неймовірна відповідальність ґрунтувалися на глибокій довірі Богові та цінуванні чеснот. Мав талант розуміння і пояснення, саме тому Роману вдавалося бути чудовим учителем для підлітків і молоді в церкві. Він став співорганізатором Християнської підліткової академії євангельських християн-баптистів. Допомагав опановувати нове і побратимам в армії.

Спостерігаючи за тим, як Рома вправно роз’яснював матеріал новобранцям, командир поцікавився в Ігоря, чи брат, бува, не працював учителем у мирному житті., ні, він був проповідником

Життєвий принцип «усе робіть, як для Господа» однаково втілювався і в проповіді, і у військові справі.… Читати далі

Сергій Скаржинець народився у Рівному. Навчався у “Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту”.

З початком повномасштабного вторгнення він покинув роботу за кордоном і повернувся в Україну, щоб добровольцем піти воювати.

Добрий, щирий, щедрий Сергій залишався вірний своїм переконанням і в мирному житті і на війні.

Про свою військову службу надзвичайно відповідальний та серйозний Сергій мамі старався не розповідати. Більше розпитував про неї.

49-річний молодший сержант Сергій Скаржинець героїчно загинув під час танкового та мінометного обстрілу поблизу населених пунктів Новомаркове — Оріхово-Василівка — Григорівка Донецької області 1 вересня 2023 року.

Прощання із Героем відбулося 7 вересня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Максим Данічкін народився у Рівному. У початкових класах навчався в Олександрії, а за тим – у 24 школі Рівного. Після 9 класу вступив до технічного коледжу НУВГП, де здобув фах електрогазозварювальника.

“Ще у школі Максим займався греко-римською боротьбою. Брав участь у змаганнях та займав призові місця. Його хобі були велосипеди, любив виконувати різні трюки на них. Ще навчаючись в технікумі, Максим намагався бути самостійним та заробляв кишенькові гроші. Він завжди був справедливим та вже тоді проявляв свій бойовий дух,” – розповідає мама Героя Лариса.

Майже відразу після завершення навчання Максим підписав контракт із ЗСУ та служив у зоні АТО.

“Три роки відслужив за контрактом, мав позивний “Град”, адже був командиром цієї бойової машини. Повернувся додому після завершення контракту, але невдовзі розпочалося повномасштабне вторгнення. Він відразу відгукнувся, пішов служити у розвідку. Оскільки мав бойовий досвід, то фактично в перші дні його направили на Вугледарський напрямок, де він оволодів різними видами зброї. Та, не зважаючи на свій молодий вік, навчав своїх побратимів. Подробиць про службу не розповідав, навіть коли приїжджав у відпустку, старався не говорити на цю тему.… Читати далі