Сарненський район

Кулакевич Олександр Васильович, народився 12 жовтня 1973 року, в селі Блажове, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

У 1980 році Олександр пішов до першого класу Блажівської середньої школи. У 1990 році отримав атестат про неповну середню освіту.

Після закінчення школи, а саме 22 листопада 1991 року, вступив до лав ЗСУ, де гідно присягнув на вірність народу України.  Після закінчення служби Олександр продовжував насолоджуватись життям у своєму селі.

Був одруженим. Сімейне життя тривало не довго, вже у 2006 році шлюб було розірвано. Від шлюбу у Олександра залишився син, який також гідно боронить Україну.

Родичі відзиваються про Олександра, як про чуйну та добру людину. «Дуже любив життя, свою сім’ю, був турботливим, дбайливим, люблячим дядьком та братом. Завжди усім допомагав. Не був байдужим до своєї країни, за яку віддав життя», – розповідає племінниця Альона.

Для сина – хорошим батьком, для рідних і близьких – найкращим братом і дядьком, для односельчан та друзів – хорошим та співчутливим співбесідником. У вільний час дуже любив порибалити, сходити до лісу.… Читати далі

Довгаль Роман Юрійович, позивний «Біджо», народився 19 серпня 2001 року в смт. Рокитне, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

У 2007 пішов у перший клас на навчання у Рокитнівську ЗОШ №3 (ОЗ «Рокитнівський ліцей № 3») де здобув загальну середню освіту 9 класів.

«При згадці про  Романа, уява відразу малює маленького хлопчика з приємними рисами обличчя. Пам’ятаю, як він вперше прийшов до школи. Відразу було помітно його врівноваженість та спокій. Можливо він і не вирізнявся якимись особливими здібностями, але те, що від нього завжди віяло позитивом – це факт. Роман був світлою дитиною Він ніколи не сперечався та не втручався у справи інших. Намагався бути непомітним, і разом з тим, був невд’ємною частиною шкільної ланки», – розповіла перша вчителька Романа Ірина Шульжик.

«Він був завжди добрий до всіх, завжди був готовий допомогти іншим. Був веселим і добре товаришував з іншими людьми. Він був крутим хлопцем…», – згадує однокласник Назар Борисовець.

Після закінчення школи, у 2016 році навчанвся в Рокитнівському професійному ліцеї.… Читати далі

Куницький Михайло Михайлович, народився 25 травня 1979 року, в селі Орв’яниця, Дубровицького району, Рівненської області.

Навчався в Орв’яницькій ЗОШ І-ІІІ ст., з 1985 по 1994 роки. За роки навчання проявив себе хорошим учнем, відкритим до друзів та вчителів. Великий інтерес проявляв до трудового навчання, фізкультури, а найбільш любив уроки історії. Захоплювався героїчним минулим українського козацтва.

9 червня 1997 року вступив до лав Збройних Сил України у Львові. Молодий сержант та старший рятівник протипожежного захисту і рятувальних робіт. 22 червня 1998 року був звільнений в запас.

Після служби в армії‎ створив сім`ю, та переїхав жити до дружини Наталії‎ в с. Томашгород, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської‎ області. Виховували сина Станіслава, та доньку Христину.

Після повномасштабного вторгнення Михайло не залишився осторонь та 05 вересня 2022 року пішов на захист своєї‎ Батьківщини добровольцем. Потрапив на службу до військової‎ частини А 2167, мав звання стрілець-зенітник. Виконуючи свій воєнний обов`язок, зенітно-ракетного взводу, 2 механізованого-батальйону, був нагороджений орденом «Золотий Хрест» (Наказ Головнокомандувача Збройних сил України від 12.04.2023р.… Читати далі

Народився Ярослав у с.Ремчиці. Після закінчення середньої школи продовжив навчання у Рівненському Національному університеті водного господарства та природокористування, за спеціальністю «Геоінформаційні системи і технології», який закінчив у 2014 році. Пізніше, Ярослав працював у БТІ та розробляв складну технічну документацію для Рівненської та Хмельницької АЕС.

З перших днів війни записався до тероборони у Рокитному, де проживав разом із дружиною. Згодом підписав контракт та служив у військовій частині на кордоні з білоруссю. Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. Говорив: «Якщо не я, заберуть когось іншого». Це те, що найкраще говорить про нього як про Людину совісну, справедливу, сміливу, щиру та відданого патріота.

За кілька тижнів вивчився на аеророзвідника і став одним із найкращих у своїй команді, був керівником розрахунку з позивним Jango. Кожного дня обстріли були все ближче, але щоразу вони їхали на завдання в найгарячіші точки, обороняючи Бахмут.
Загинув Ярослав Петрович 29 грудня 2022 року під Бахмутом, у священній битві, пліч-о-пліч, зі своїми побратимами за вільну та незалежну Україну.

У Героя залишилися: мама, дружина Вікторія, брат і маленький племінник.… Читати далі

Чубик Олександр Филимонович народився 7 березня 1978 року в мальовничому селі Дерть, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Середню спеціальну освіту здобув у Березнівському училищі. Отримав спеціальність майстер з пошиву та ремонту взуття.

Олександр проживав сам, але від першого шлюбу мав доньку. Із рідних він мав  маму Ніну, два брата Романа та Дмитра (який, на жаль, теж помер) та сестру Наталію.

 Займався ремонтом та пошивом взуття. Усі односельчани зверталися до нього як хорошого спеціаліста і відповідального майстра. Також у вільний від роботи час займався виробами з дерева.

Олександр завжди був патріотом своєї країни, завжди міг протягнути руку допомоги хто б до нього не звернувся, був дуже розважливий та чемний, вірний товариш.

Мав звання молодшого сержанта. Перебував у складі 14-ї бригади 108-го стрілецького батальйону.

У 2014 під час вторгнення агресора на територію України Олександр один із перших, добровольцем відправився захищати нашу суверенність та незалежність на схід України. Також був учасником Іловайського котла, де отримав тяжку контузію.

Коли розпочалася повномасштабна війна із російським агресором, Олександр не зволікаючи відправився на захист нашої держави від загарбників.… Читати далі

Трохимчук Юрій Петрович, позивний «Фізрук», народився 08 лютого 1990 року в селі Біловіж, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області, в сім’ї працівників сільського господарства.

Мати Трохимчук Віра Григорівна 1957 року народження, батько Трохимчук Петро  Михайлович 1965 року народження, якого вже, на жаль, немає в живих.

Після закінчення в 2007 році школи, на той час Біловізької ЗОШ І-ІІІ ст., вступив в МГУ ім. академіка С. Дем’янчука, на факультет «Фізичної культури та спорту» за спеціальністю «Фізичне виховання». У 2011 році закінчив даний навчальний заклад і отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Вчитель фізичного виховання».

З 2011 по 2023 рік Юрій Петрович  працював на посаді вчителя фізичної культури Біловізького ліцею. За час роботи в школі Юрій Петрович зарекомендував себе як досвідчений педагог, доброю та щирою людиною. Ніколи не відмовляв в допомозі тим, хто цього потребував.

6 грудня 2015 року одружився на дівчині з свого села, Трохимчук Раїсі Володимирівні 1994 року народження. У них народилися двоє діток-синочків: Трохимчук Арсен Юрійович, 2018 року народження, та Трохимчук Іван Юрійович 2016 року народження.… Читати далі

Ліхачов Іван Миколайович, позивний «Лихий», народився 29 січня 1988 року в селі Корналовичі Самбірського району Львівської області.

Навчався у Корналовицькій  середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів до дев’ятого класу, був старанним учнем, охайним, ввічливим і привітним. Після дев’ятого класу навчався у Самбірському професійно-технічному училищі за спеціальністю газо-електро-зварювальник.

У 2006 році був призваний на військову строкову службу. Спочатку у Львівській області у десантних військах, а згодом був переведений для подальшого проходження служби у місто Рівне, на посаду водія-електрика радіолокаційної роти.

Взято із службової характеристики: «За час проходження військової служби рядовий Ліхачов І. М. зарекомендував себе з позитивної сторони. Дисциплінований, працьовитий, грамотний військовослужбовець. До виконання своїх службових обов’язків відноситься з відповідальністю. Здібний організувати роботу на дорученій ділянці. За характером спокійний, ввічливий, тактовний…»

Після завершення строкової служби у 2007 році поїхав у Миколаївську область на заробітки, де працював на сільськогосподарській техніці у полі, згодом поїхав до Полтавської області де працював на фермі.

У 2008 році одружився з Іриною Тіт (Ліхачовою), з якою познайомився ще під час проходження військової служби в місті Рівне.… Читати далі

Жук Юрій Володимирович, народився 4 травня 1998 році, в селі Томашгород, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Юрія мав ще та двох братів Василя та Андрія.

В 2004 році пішов до 1 класу Томашгородської школи 1-3ст. № 2. Після закінчення дев’яти класів, у 2013 році вступив до Сарненського вищого професійного училища № 22. У 2018 році закінчив навчання, здобувши професію «Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С».

Війна застала Юрія у Києві, де працював на будівництві. І в перший же день війни, він повернувся додому, а 25 лютого звернувся до військкомату ,бо мав непереборне бажання захищати свою землю та рідних. Проте йому відмовили, адже зовсім молодий і не пройшов строкову службу в армії.

3 червня він знову пішов до військкомату. Мама плакала, просила, серце було не на місці, а у відповідь почула: «Мамо, ти повинна зрозуміти… Мені треба. Не можу я вдома сидіти. Я йду захищати свою землю».

26 червня 2022 року Юрій прибув на навчання у Кам’янець-Подільський, в інженерні війська, де навчали працювати з «БАТ-2».… Читати далі