Дубенський район – Сторінка 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Прокопчук Віталій Миколайович (26.02.1982-07.04.2022)

Прокопчук Віталій Миколайович народився 26 лютого 1982 року у місті Дубно. З 1988 по 1998 рік навчався у Дубенській ЗОШ №1.
З 16.10.2000 року був призваний на строкову військову службу. У 2020 році підписав контракт на військову службу на захист нашої Незалежної України.
Служив на посаді водія-електрика, диспетчера диспетчерського взводу. Старший солдат Віталій Прокопчук загинув 7 квітня 2022 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Попаснянського району Луганської області.
У Героя залишились батько, дружина та двоє синів.

Похований воїн у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій.
Нагороджений медаллю «За військову службу України» (посмертно)

14 грудня 2023 року рішенням сесії Дубенської міської ради Прокопчуку Віталію Миколайовичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

Хижняк Андрій Васильович (07.01.1978-01.04.2022)

Хижняк Андрій Васильович народився 07 січня 1978 року у місті Дубно.
У 1993 році закінчив 9 класів Дубенської ЗОШ №1, продовжив навчання Дубенській гімназії №2. У 2000 році отримав вищу освіту у Національному університеті “Львівська політехніка”.
Понад 15 років очолював підприємство КП « Будінвестсервіс».
З 2000 року був Президентом громадської організації футбольний клуб “Дубно”, організував багато дитячих міжнародних та всеукраїнських футбольних турнірів як в Україні, так і за кордоном.
Був активістом і депутатом Дубенської міської ради. З лютого 2014 року обіймав посаду секретаря Дубенської міської ради.
З січня 2015 по 2016 роки, будучи командиром батареї управління і артилерійської розвідки 14 ОМБр ім.Князя Романа Великого ЗСУ, брав участь в АТО на Сході країни.

Активний член Революції Гідності. Неодноразово їздив на Майдан, відстоюючи нашу свободу.
Коли ж 24 лютого 2022 року росія розв’язала повномасштабну війну проти України, знову вирушив на фронт захищати Україну.
Капітан Збройних Сил України, помічник відділення артилерії Андрій Васильович Хижняк загинув у війні з російськими окупантами під час виконання небезпечного бойового завдання поблизу с.Партизанське… Читати далі

Михайлов Леонід Андрійович (14.06.1997-28.06.2023)

Михайлов Леонід Андрійович народився 14 червня 1997 року у місті Дубно. Навчався в Дубенській гімназії №2, після закінчення 9-ти класів вступив до Мирогощанського аграрного коледжу (факультет «Механіка»). Вищу освіту здобув у Національному університеті біоресурсів та природокористування України («Машинобудування»). Працював за спеціальністю у ТОВ «Гермес ЛДЛ», ТОВ «Євроавтодіагностика». Був справжнім фахівцем своєї справи.
24 лютого 2023 року Леоніда призвали по мобілізації до Збройних Сил України. Пройшов бойові курси в Естонії, після чого продовжив службу в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» у Бахмутському районі Донецької області.
28 червня 2023 року неподалік населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області штурмова група здійснювала наступальні дії на замінованій місцевості під масованими артилерійськими і танковими обстрілами. “Брова” (позивний Леоніда) разом із побратимами, продемонструвавши зразки справжнього героїзму та хоробрості, відкрили по ворогу вогонь з різних видів стрілецької зброї, завдавши окупантам максимальних втрат, і вибили їх із займаних позицій.
У ході бою ворожа куля обірвала молоде життя солдата Леоніда Михайлова – старшого розвідника-штурмовика розвідувального взводу стрілецького батальйону управління в/ч А 4267.… Читати далі

Бейнар Ігор Айганович, позивний «Бен» (05.02.1981-30.05.2023)

Бейнар Ігор Айгарович (позивний «Бен») народився 05 лютого 1981 року у місті Дубно. Закінчив Дубенську ЗОШ №1. У 1996 році Ігор вступив у Професійно-технічне училище №9 м.Рівне. В 1999 році йому було присвоєно кваліфікацію “Регулювальник і контролер радіоелектронної апаратури і приладів 3 розряду”.
У 1999 році був призваний на строкову службу в ЗСУ (танкові війська). У 2019 році добровольцем проходив військову службу в зоні бойових дій АТО під керівництвом Української добровольчої армії Дмитра Яроша
Від початку повномасштабного вторгнення Ігор одним з перших добровольців вступив до лав ЗСУ. Проходив службу в окремому розвідувальному батальйоні, виконував бойові завдання у Житомирській, Київській областях та на кордоні з Білорусією. Ігор Айгарович робив все від себе залежне для захисту України, щоб ми жили під мирним небом.
30 травня 2023 року солдат окремого розвідувального батальйону Ігор Айгарович Бейнар помер – раптова смерть обірвала життя мужнього захисника України.
Похований на Алеї Слави, в місті Дубно, на Семидубському кладовищі.
У Героя залишилась мама, дружина, син та донька.

За патріотизм та особисту мужність, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, взявши на себе відповідальність за долю країни був нагороджений відзнакою «Хрест Бойового Братерства».… Читати далі

Оверчук Микола Миколайович (18.12.1982-30.10.2023)

Микола Оверчук 1982 року народження в с. Опарипси Дубенського район. Випускник міської тоді ще другої школи (сьогодні Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г.Стрижака), виховувався у багатодітній родині, був серед п’ятьох дітей найстаршим сином у батьків. Молодший брат полеглого Героя також зі зброєю в руках захищає територіальну цілісність України на фронті.

Солдат єгерської роти був призваний на службу в Збройних Силах України 23 серпня 2023 року.

Загинув Микола Оверчук 30 жовтня 2023 року в результаті мінно – вибухової травми , несумісної з життям, виконуючи бойове завдання на Луганщині.

Поховали героя на кладовищі в с. Опарипси.

У Героя залишились малолітні син та донька.

Чин похорону Миколи Оверчука відбувся сьогодні, на останнє прощання з полеглим Захисником прийшли односельці, друзі, знайомі, однокласники, представники влади територіальної громади, територіального центру комплектування Другий вiддiл Дубенського РТЦК та СП , бійці роти охорони.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом президента України №818/2023 орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено ОВЕРЧУКА Миколу Миколайовича (посмертно) – солдата.… Читати далі

Саско Микола Володимирович (24.11.1980 – 01.07.2023)

САСКО Микола Володимирович народився 24 листопада 1980 року в селі Перекалі Демидівського району Рівненської області. Після закінчення 9 класу у Княгининській середній школі, навчався у Демидівському вищому професійному училищі №25, де здобув спеціальність електрика. До початку повномасштабного вторгнення проживав із родиною у селі Перекалі Демидівської територіальної громади. Разом із дружиною Наталією Володимирівною виховали доньку Юлію.

08 березня 2023 року Микола Володимирович приєднався до війська. В лавах ЗСУ кулеметник механізованого батальйону обороняв Українську державу від рашистів. А вже 01 липня зв’язок із ЗАХИСНИКОМ обірвався Рідні більше року проводили пошуки через різні інстанції. Загинув боєць 1 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу росіян.

Довгим був шлях ВОЇНА до рідної домівки у с. Перекалі. І вже 05 серпня 2024 року односельчани «на щиті» зустрічали свого земляка, який загинув 01.07.2023 року у с. Невське Сватівського району Луганської області. Дорога через все село аж до Свято-Покровської церкви була встелена квітами. Згорьований батько Володимир Степанович, сестра Людмила, дружина Наталія, донька Юлія, родичі, сусіди, а ще жителі із навколишніх сіл Княгинин, Вишневе, Дубляни, а також із Демидівки провели в останню земну дорогу ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ.… Читати далі

БУХАЛО Анатолій Миколайович (22.04.1990-21.06.2024)

Героями не народжуються, ними стають. Так справедливо можна сказати про Анатолія Бухала, який народився 22 квітня 1990 року в селі Ільпибоки Рівненської області Дубенського району. Він ріс допитливим та веселим хлопчиком, який ніколи не любив гратися у війну з хлопчаками, і постійно допомагав мамі з бабусею по господарству.
З 1996 по 2005 рік навчався в Рудківській ЗОШ І-ІІІ ст. За роки навчання в школі приймав активну участь у спортивних змаганнях, співав в ансамблі хлопчиків. Був щирим та вірним другом, однокласником. Після закінчення школи, навчався в Демидівському вищому професійному училищі №25, де здобув професію муляра-штукатура, після закінчення навчання пройшов строкову службу в лавах ЗСУ.
Після повернення до цивільного життя, шукав кращої долі за кордоном, однак уже у серпні 2019 році вирішив повернутися до лав ЗСУ та підписав контракт на проходження служби у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді, де обіймав посаду оператора БПЛА. За творчі здібності, веселий характер та любов до музики отримав від побратимів позивний «Бах». БУХАЛО Анатолій, старший солдат, оператор відділення радіоелектронної боротьби, вірний військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 21 червня 2024 року під Кліщіївкою на Донеччині.… Читати далі

Процюк Олександр Федорович (01.07.1987-06.09.2024)

Процюк Олександр Федорович народився 1 липня 1987 року в мальовничому селі Лисин на Рівненщині. З самого дитинства він вирізнявся добротою, щирістю і відкритим серцем. Рідні, друзі й односельчани пам’ятають його як сміливого, чуйного і життєрадісного юнака, який завжди прагнув до знань і допомагав усім, хто цього потребував.
Навчання в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів стало першою сходинкою на його шляху до дорослого життя. Після закінчення школи Олександр продовжив здобувати освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті. У 2022 році, коли над Україною нависла тінь війни, Олександр без вагань став на захист Батьківщини. 10 березня він поповнив ряди Збройних Сил України. Як солдат і електрозварник інженерної ремонтної майстерні ремонтного взводу військової
частини А7117, Олександр два з половиною роки сумлінно виконував свій обов’язок, доводячи, що любов до рідної землі – це не просто слова, а справа честі.
Його працелюбність, майстерність і відвага стали запорукою успіху багатьох завдань, а його людяність і доброта надихали побратимів. Олександр ніколи не залишав товаришів у біді, завжди підставляв плече й вірив, що разом вони здолають усі труднощі.… Читати далі

Журавльов Юрій Олександрович (13.05 1991 – 21.03.2024)

Юрій народився 13 травня в с.Лев’ятин Радивилівського району.(нині Радивилівська громада), де і проживав. Призваний на військову службу за мобілізацією 18 січня 2024 року Личаківсько-Залізничним об’єднаним РТЦК та СП м.Львова. У Збройних Силах України воїн служив навідником-оператором, був заступником командира бойової машини.

Загинув 21 березня 2024-го року під час виконання бойового завдання біля н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Без батька залишились малолітні син та донька.

Поховали захисника на кладовищі в с.Лев’ятин

Павлів Василь Дмитрович (11.01.1976-05.07.2024)

Василь Павлів народився 11 січня 1976 року у селі Повча. Навчався у Повчанській середній школі, яку закінчив у 1993 році. Після здобуття освіти пройшов строкову службу в армії, де отримав безцінний досвід та навички.
Василь створив міцну і люблячу сімʼю, виховав діток, яким передав свої цінності та любов до рідної землі. Він був надійним чоловіком, турботливим батьком, вірним другом.
Абсолютно неконфліктний. Завжди мовчазний. Він належав до тієї категорії людей, які мало говорять і багато роблять.

На військову службу прийнятий 23 березня 2022 року. За цей час зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, відмінно виконував свої обовʼязки, користувався авторитетом у колег по службі. Завжди готовий допомогти і підтримати, він залишив яскравий слід у серцях всіх, хто його знав.

Вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 5 липня 2024 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Георгіївка Донецької області в результаті мінометного обстрілу.

Публікації про Павліва В.