Василюк Максим Васильович (21.04.1999-15.12.2024)

ВАСИЛЮК Максим Васильович народився 21 квітня 1999 року у місті Дубно Рівненської області. Впродовж 2006-2015 років навчався у Дубенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6. Після закінчення 9-го класу вступив до Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища, де здобув фах «Різьбяр по дереву та бересту. Столяр будівельник». 
Свою військову службу розпочав у квітні 2019 року, спочатку як строковик, а згодом продовжив службу на контрактній основі. Служив стрільцем у складі 101 окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України, пізніше був переведений на посаду навідника. 
Він брав участь в антитерористичній операції, воював в гарячих точках Донецької та Харківської області, мав посвідчення учасника бойових дій та був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків. 

У 2023 році Максим одружився. Тож вдома на нього постійно чекала кохана дружина. Молодий чоловік дуже любив життя, був надзвичайно доброю і чуйною людиною, завжди намагався прийти на допомогу потребуючим, дуже любив тварин і навіть рятував котиків з позицій. 
29 січня 2024 року воїн був переведений до 47 окремої інженерної бригади на посаду водія-сапера. … Читати далі

Білик Юрій Олександрович (06.08.1975-16.11.2024)

Юрій Білик народився 6 серпня 1975 року. Навчався у Дубенській загальноосвітній школі №6 та Дубенському професійно-технічному училищі. До служби Юрій Білик працював на комунальному підприємстві “Дубноводоканал”.

Юрій Білик зник безвісти 16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Кізомису на Херсонщині. Інформація про встановлення факту смерті надійшла 10 червня.

Впродовж кількох місяців військовослужбовець вважався зниклим безвісти і лише днями надійшло підтвердження про його загибель.

Завтра, 13 червня, о 10.00 годині на майдані Незалежності міста Дубна відбудеться прощання з полеглим воїном. Після прощальної церемонії чин похорону буде звершено у Свято-Георгіївському храмі м.Дубно (вул.Садова). Алеї Слави.

Юрій Білик був неодруженим, дітей не мав. У полеглого воїна залишилася мати.

Поховали Юрія Білика на Алеї слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. 13 червня у Дубні оголосили Днем жалоби.

Читати далі

Тушаковський Борис Олександрович (02.05.1981 – 02.02.2025

Борис Тушаковський народився 2 травня 1981 року. Проживав у селі Балки Радивилівської громади. Випускник Радивилівського ліцею №2 (в роки його навчання Радивилівської ЗОШ №2 ім.П.Г.Стрижака), золотий медаліст випуску 1998 року. Цього ж року в ступає до Національного аграрного університету на спеціальність лісове господарство. В 2003 році отримав фах інженера лісового господарства.
У минулому – держслужбовець, довгий час працював у Радивилівській районній державній адміністрації головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури тодішньої адміністрації.
Після ліквідації РДА у ході реформи децентралізації в Україні працевлаштувався на Радивилівську меблеву фабрику.

У березні 2022 року Бориса Тушаковського призвали на військову службу Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Він служив стрільцем у стрілецькому батальйоні.
Загинув 2 лютого 2025-го року при виконанні бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області під час воєнних дій на території України.
Борис був дуже відповідальним та сумлінним християнином та глибоко віруючою людиною. Він був учасником церковного хору, часто долучався до християнського паломництва. Тож уся духовна громада щиро молилась про Царство Небесне душі та гірко оплакувала хорошу і світлу людину, доброго і люблячого чоловіка і батька, який назавжди залишиться таким у пам’яті всіх, хто його знав, любив, поважав.… Читати далі

Хоптюк Віктор Васильович (05.08.1975-05.02.2024)

Віктор Хоптюк народився 5 серпня 1975 року. Проживав у селі Білогородка Вербської тергромади. До лав Збройних Сил України був призваний у травні 2023 року. Службу у війську проходив у званні сержанта на посаді навідника механізованого відділення. На жаль, навідник 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, сержант Хоптюк Віктор Васильович 5 лютого 2024 року.

Прощання з Віктором відбулось у селі Білогородка.

Без батька залишилось пʼятеро дітей та дружина

Читати далі

Романюк Олег Володимирович, позивний «Гунд» (15.10.1973-16.102024)

Олег Романюк народився 15 жовтня 1973 року в місті Дубно. Після закінчення школи №1 навчався в Рівненському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах юриста. Впродовж життя Олег працював на різних роботах, був учасником Революції Гідності.

У перший день війни він добровільно звернувся до військкомату та мобілізувався до лав ТрО. Спочатку захисник чергував на блокпостах Дубна, Млинова, Сарн, а з листопада 2023 року захищав Батьківщину на Торецькому напрямку, в районі Часового Яру, де і загинув 16 жовтня 2024 року під час мінометного обстрілу противника. Після майже десяти місяців у статусі зниклого безвісти воїн повернувся на вічний спочинок до рідного міста.
Олег був люблячим сином, надійним братом і вірним другом. Будував плани на майбутнє, після завершення війни… Яким, на жаль, не судилося збутись…

Впродовж десяти місяців воїна вважали зниклим безвісти. З найрідніших у нього залишилася мама, брат, племінники.

Поминальну панахиду на майдані відслужили священники Дубенського благочиння Православної церкви України. Поховали військовослужбовця на Алеї слави у Дубні. Третє вересня у місті оголосили Днем жалоби.

Читати далі

Мазур Сергій (11.03.1974-02.04.2014)

Народився Сергій 11 березня 1974 року в с.Межиріч, що на Острожчині. Після закінчення школи навчався у Мирогощанському аграрному коледжі на зоотехніка. Там зустрів своє кохання – Надію, яка теж разом з ним навчалася на одному відділенні.

Одружилися. У новоствореній сім’ї народилося троє діток. Сергій був працьовитим чоловіком, ніякої роботи не боявся. Трудився у колишньому місцевому КСП «Україна», на цегельному заводі у Дедеркалах, у РЕМі, у дорожній службі, працював у Тернополі у компанії «Viknar’off».

За розбудову Української Православної церкви у 2016 році патріарх Філарет нагородив Сергія Мазура орденом Святого Юрія Переможця, яким він дуже дорожив, вважав його своїм оберегом і брав на бойові позиції. Де зараз нагорода – невідомо.

Із перших днів служби Сергій проявляв відвагу, відмінно виконував бойові завдання на найважчих позиціях.

Згодом воював на Куп’янсько-Лиманському напрямку, поблизу Сватового. З кінця липня 2023 року бригада проводила там штурмові дії, у районах населених пунктів Кармазинівка, Райгородка, Надія, Сергіївка, Новоєгорівка, Нововодяне. Брав участь у звільненні села Благодатне при контрнаступі у 2023 році.

24 березня 2024 року, сильних і сміливих воїнів-єгерів перевели на найважчий у той час Авдіївський напрямок.… Читати далі

Демиденко Володимир Михайлович (28.02.1979-06.10.2023)

Демиденко Володимир Михайлович народився 28 лютого 1979 року у місті Дубно, навчався в  Дубенській ЗОШ №7. З вересня 1996 року був курсантом Львівського інституту внутрішніх справ. Впродовж 2002-2005 років навчався в Національній академії внутрішніх справ.

З 1999 року працював у Дубенському міськрайонному відділі УМВС України в Рівненській області. Розпочавши роботу у правоохоронних органах дільничним інспектором міліції, швидко став слідчим слідчого відділення, пізніше – старшим оперуповноваженим групи/ сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків, а згодом обійняв посаду виконуючого обов’язки заступника начальника Дубенського MB (обслуговування м. Дубно та Дубенського району) – начальником міліції громадської безпеки УМВС України в Рівненській області.

Відновлення миру на українській землі, територіальної цілісності, справедливості стали для нього життєвими пріоритетами. Наш Герой все життя вів боротьбу з корупцією, злочинністю та несправедливістю. Тому без зволікань та жалю до себе став до лав ЗСУ, аби захищати рідну землю від загарбників.

Військовослужбовець був оператором-радіотелефоністом відділення збору та обробки даних взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї БпАК дивізіону артилерійської розвідки.

Нагороджений відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ».… Читати далі

Семенюк Іван Володимирович,псевдо “Звір” (22.01.1991- 02.07.2024)

Іван родом з села Війниця Рівненської області. Після школи навчався в Художньому професійно-технічному училищі №14 у селищі Івано-Франкове, де здобув спеціальність різьбяра по дереву. Часто їздив на заробітки за кордон, працював у будівельній сфері. Любив проводити час із сімʼєю.

Під час повномасштабної війни добровільно став на захист Батьківщини. Служив командиром 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 57-го батальйону 104-ї окремої бригади територіальної оборони.

«Іван з перших днів війни пішов добровольцем до територіальної оборони, згодом їх відправили на Донеччину. Завжди був найкращим татом для свого сина, був люблячим чоловіком. Старався не розповідати про те, що там у них відбувається, аби я не хвилювалася. Коли я щось запитувала, то казав, що у нього все добре і все спокійно. Був відповідальним командиром і мав велику повагу серед побратимів. До останніх своїх днів будував плани на майбутнє, мріяв про донечку», – розповіла дружина загиблого Марія.

Молодший сержант Іван Семенюк на псевдо Звір загинув 2 липня 2024 року. В ході штурмових дій, воїн отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.… Читати далі

Полицяк Володимир Олександрович,«Мікеланджело» (25.05.1968 – 02.07.2024)

Полицяк Володимир Олександрович народився 25 травня 1968 року, був жителем Млинова. Закінчивши із відзнакою дитячу художню школу, після восьмого класу Володя вступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. Труша.

Працював у художній майстерні райспоживспілки, навчався у вечірній школі. Згодом вступив у Дубенське СПТУ-27. де навчався за спеціальністю «художня різьба по дереву».За час служби в армії був художником у військовій частині. У 1991 році 23-річний Володимир Полицяк вступив у Калінінградське морське училище. Побував на Півночі, на Алясці, у Японії.

Володимира працював на посаді молодшого інспектора карного розшуку, згодом був співробітником патрульно-постової служби. У 2000 році звільнився із міліції за власним бажанням. Працював в охоронних структурах, а згодом подався на заробітки у Київ, де трудився в будівельному управлінні відомої ДУСІ – державного управління. Після Майдану повернувся у міліцію, зайнявся господарством та вихованням сина.

. У ЗСУ – солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7069. Володимир був талановитим художником, портретистом, тож на службі мав позивний „Мікеланджелоˮ.

Загинув під час штурмових дій противника внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Дачне Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Вишневський Віктор Васильович (02.06.1982 – 03.07.2024)

Вишневський Віктор Васильович народився 2 червня 1982 року в с. Козирщина Млинівського району Рівненської області. У 1989 році сім’я Віктора переїхала на проживання в с. Рудка Млинівського району Рівненської області, де він пішов у початкові класи Рудківської середньої школи.
У 1992 році сім’я переїхала на проживання у смт. Млинів. У 1997 році Віктор закінчив 9 клас та продовжив навчання у Демидівському ВПУ – 25, освоюючи професію «тракторист – машиніст».
У мирний час працював за кордоном. Перед початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. 12 квітня 2024 року був призваний до лав ЗСУ.
Служив стрільцем 2 стрілецького відділення , 2 стрілецького взводу, стрілецької роти, 423 батальйону, 68 окремої Єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, військової частини А 4886-4056. 4 червня 2024 року на полі бою, поблизу населеного пункту Уманське Донецької області, отримав важке поранення в голову.
3 липня 2024 року, від отриманих травм помер у лікарні «Святого Луки» м. Львів.

Похований у с. Рудка Демидівської ТГ.
У захисника залишилась мама, донька та сестра.
Віктор був добрим, порядним, чуйним сином, батьком та братом, який завжди приходив на допомогу.… Читати далі