Дубенський район – Page 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Романюк Олег Володимирович, позивний «Гунд» (15.10.1973-16.102024)

Олег Романюк народився 15 жовтня 1973 року в місті Дубно. Після закінчення школи №1 навчався в Рівненському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах юриста. Впродовж життя Олег працював на різних роботах, був учасником Революції Гідності.

У перший день війни він добровільно звернувся до військкомату та мобілізувався до лав ТрО. Спочатку захисник чергував на блокпостах Дубна, Млинова, Сарн, а з листопада 2023 року захищав Батьківщину на Торецькому напрямку, в районі Часового Яру, де і загинув 16 жовтня 2024 року під час мінометного обстрілу противника. Після майже десяти місяців у статусі зниклого безвісти воїн повернувся на вічний спочинок до рідного міста.
Олег був люблячим сином, надійним братом і вірним другом. Будував плани на майбутнє, після завершення війни… Яким, на жаль, не судилося збутись…

Впродовж десяти місяців воїна вважали зниклим безвісти. З найрідніших у нього залишилася мама, брат, племінники.

Поминальну панахиду на майдані відслужили священники Дубенського благочиння Православної церкви України. Поховали військовослужбовця на Алеї слави у Дубні. Третє вересня у місті оголосили Днем жалоби.

Мазур Сергій (11.03.1974-02.04.2014)

Народився Сергій 11 березня 1974 року в с.Межиріч, що на Острожчині. Після закінчення школи навчався у Мирогощанському аграрному коледжі на зоотехніка. Там зустрів своє кохання – Надію, яка теж разом з ним навчалася на одному відділенні.

Одружилися. У новоствореній сім’ї народилося троє діток. Сергій був працьовитим чоловіком, ніякої роботи не боявся. Трудився у колишньому місцевому КСП «Україна», на цегельному заводі у Дедеркалах, у РЕМі, у дорожній службі, працював у Тернополі у компанії «Viknar’off».

За розбудову Української Православної церкви у 2016 році патріарх Філарет нагородив Сергія Мазура орденом Святого Юрія Переможця, яким він дуже дорожив, вважав його своїм оберегом і брав на бойові позиції. Де зараз нагорода – невідомо.

Із перших днів служби Сергій проявляв відвагу, відмінно виконував бойові завдання на найважчих позиціях.

Згодом воював на Куп’янсько-Лиманському напрямку, поблизу Сватового. З кінця липня 2023 року бригада проводила там штурмові дії, у районах населених пунктів Кармазинівка, Райгородка, Надія, Сергіївка, Новоєгорівка, Нововодяне. Брав участь у звільненні села Благодатне при контрнаступі у 2023 році.

24 березня 2024 року, сильних і сміливих воїнів-єгерів перевели на найважчий у той час Авдіївський напрямок.… Читати далі

Демиденко Володимир Михайлович (28.02.1979-06.10.2023)

Демиденко Володимир Михайлович народився 28 лютого 1979 року у місті Дубно, навчався в Дубенській ЗОШ №7. З вересня 1996 року був курсантом Львівського інституту внутрішніх справ. Впродовж 2002-2005 років навчався в Національній академії внутрішніх справ.

З 1999 року працював у Дубенському міськрайонному відділі УМВС України в Рівненській області. Розпочавши роботу у правоохоронних органах дільничним інспектором міліції, швидко став слідчим слідчого відділення, пізніше – старшим оперуповноваженим групи/ сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків, а згодом обійняв посаду виконуючого обов’язки заступника начальника Дубенського MB (обслуговування м. Дубно та Дубенського району) – начальником міліції громадської безпеки УМВС України в Рівненській області.

Відновлення миру на українській землі, територіальної цілісності, справедливості стали для нього життєвими пріоритетами. Наш Герой все життя вів боротьбу з корупцією, злочинністю та несправедливістю. Тому без зволікань та жалю до себе став до лав ЗСУ, аби захищати рідну землю від загарбників.

Військовослужбовець був оператором-радіотелефоністом відділення збору та обробки даних взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї БпАК дивізіону артилерійської розвідки.

Нагороджений відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ».… Читати далі

Семенюк Іван Володимирович,псевдо “Звір” (22.01.1991- 02.07.2024)

Іван родом з села Війниця Рівненської області. Після школи навчався в Художньому професійно-технічному училищі №14 у селищі Івано-Франкове, де здобув спеціальність різьбяра по дереву. Часто їздив на заробітки за кордон, працював у будівельній сфері. Любив проводити час із сімʼєю.

Під час повномасштабної війни добровільно став на захист Батьківщини. Служив командиром 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 57-го батальйону 104-ї окремої бригади територіальної оборони.

«Іван з перших днів війни пішов добровольцем до територіальної оборони, згодом їх відправили на Донеччину. Завжди був найкращим татом для свого сина, був люблячим чоловіком. Старався не розповідати про те, що там у них відбувається, аби я не хвилювалася. Коли я щось запитувала, то казав, що у нього все добре і все спокійно. Був відповідальним командиром і мав велику повагу серед побратимів. До останніх своїх днів будував плани на майбутнє, мріяв про донечку», – розповіла дружина загиблого Марія.

Молодший сержант Іван Семенюк на псевдо Звір загинув 2 липня 2024 року. В ході штурмових дій, воїн отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.… Читати далі

Полицяк Володимир Олександрович,«Мікеланджело» (25.05.1968 – 02.07.2024)

Полицяк Володимир Олександрович народився 25 травня 1968 року, був жителем Млинова. Закінчивши із відзнакою дитячу художню школу, після восьмого класу Володя вступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. Труша.

Працював у художній майстерні райспоживспілки, навчався у вечірній школі. Згодом вступив у Дубенське СПТУ-27. де навчався за спеціальністю «художня різьба по дереву».За час служби в армії був художником у військовій частині. У 1991 році 23-річний Володимир Полицяк вступив у Калінінградське морське училище. Побував на Півночі, на Алясці, у Японії.

Володимира працював на посаді молодшого інспектора карного розшуку, згодом був співробітником патрульно-постової служби. У 2000 році звільнився із міліції за власним бажанням. Працював в охоронних структурах, а згодом подався на заробітки у Київ, де трудився в будівельному управлінні відомої ДУСІ – державного управління. Після Майдану повернувся у міліцію, зайнявся господарством та вихованням сина.

. У ЗСУ – солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7069. Володимир був талановитим художником, портретистом, тож на службі мав позивний „Мікеланджелоˮ.

Загинув під час штурмових дій противника внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Дачне Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Вишневський Віктор Васильович (02.06.1982 – 03.07.2024)

Вишневський Віктор Васильович народився 2 червня 1982 року в с. Козирщина Млинівського району Рівненської області. У 1989 році сім’я Віктора переїхала на проживання в с. Рудка Млинівського району Рівненської області, де він пішов у початкові класи Рудківської середньої школи.
У 1992 році сім’я переїхала на проживання у смт. Млинів. У 1997 році Віктор закінчив 9 клас та продовжив навчання у Демидівському ВПУ – 25, освоюючи професію «тракторист – машиніст».
У мирний час працював за кордоном. Перед початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. 12 квітня 2024 року був призваний до лав ЗСУ.
Служив стрільцем 2 стрілецького відділення , 2 стрілецького взводу, стрілецької роти, 423 батальйону, 68 окремої Єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, військової частини А 4886-4056. 4 червня 2024 року на полі бою, поблизу населеного пункту Уманське Донецької області, отримав важке поранення в голову.
3 липня 2024 року, від отриманих травм помер у лікарні «Святого Луки» м. Львів.

Похований у с. Рудка Демидівської ТГ.
У захисника залишилась мама, донька та сестра.
Віктор був добрим, порядним, чуйним сином, батьком та братом, який завжди приходив на допомогу.… Читати далі

Мельничук Олег Петрович (19.11.1994-15.05.2024)

Мельничук Олег Петрович народився 19 листопада 1994 року в с. Дубляни. Навчався у Дублянській початковій школі, а з четвертого класу продовживn навчання у Демидівському ліцеї. Був завжди веселим, життєрадісним, щирим і дуже любив спорт. Тому, після закінчення 7 класу, пішов навчатися до Рівненської спортивної школи. Після закінчення цього закладу Олег вступив до Київського Національного університету фізичного виховання та спорту України. Там отримав професійну
кваліфікацію бакалавр спорту (тренер з легкої атлетики, викладач фізичного виховання). Весь цей час постійно займався спортом, працював в охороні та займався бойовими мистецтвами. Із початком повномасштабної війни в Україні, Олег пішов добровольцем в територіальну оборону Збройних Сил України міста Києва. Через 3 місяці, разом з хлопцями, вступив у військовий підрозділ Кракен (Розвідувально-диверсійний підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України), у якому прослужив 2 роки та виконував складні завдання у гарячих точках біля Харкова та Часового Яру на Донеччині. Мав позивний «Слон», який тягнувся за ним ще із шкільних років, адже всі однокласники називали його «Слоник, Слон», бо Олег умів робити м’язами свого тіла голову та хобот, як у слона.… Читати далі

Бакалейко Михайло Ростиславович (21.11.1980-08.11.2024)

Бакалейко Михайло Ростиславович народився 21 листопада 1980 року у с. Товпижин, Дубенського району, Рівненської області.
У 1989 році сім’я Бакалейків переїхала на постійне місце проживання у с. Вербень. У 1998 році Михайло закінчив Вербенську середню школу та продовжив навчання у Радивилівському професійному ліцеї де навчався на будівельника. 2 червня 1999 року був призваний на військову службу у Збройні Сили України.
Повернувшись із строкової служби деякий час їздив на заробітки.У 2009 році працював рятувальником на Хрінницькому водосховищі.
З 2009 по 2016 рік працював в охороні в ПП «Агро-Експрес-Сервіс».З вересня 2016 року працював в компанії ТОВ Kromberg&Schubert» у Луцьку.

08 лютого 2024 року отримав військову повістку відповідно до наказу ПУ №68/2020 «Про загальну мобілізацію» та отримав призначення у штурмовувійськову частину А 4010.
10.07.2024 року молодший сержант Михайло Бакалейко, був призначений командиром відділення 104182 А, 3 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної
батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
Загинув ОБОРОНЕЦЬ Батьківщини 08 листопада 2024 року в н.п. Ступочки Краматорського району, Донецької області.
У загиблого ЗАХИСНИКА лишилися дружина Лариса Анатоліївна, син Олександр, доньки Яна і Альбіна, сестра Зоя, брат Юрій, який також захищає Українську
державу у війську.… Читати далі

Шадурський Іван Володимирович (06.10.1988–14.03.2024)

Іван Володимирович Шадурський народився 6 жовтня 1988 року в селі Яблунівка Млинівського району Рівненської області. У 2004 році закінчив Миколаївську ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом здобув спеціальність тракториста-машиніста. 20 травня 2008 року Іван був призваний до лав Збройних Сил України, проходив службу у внутрішніх військах у Сімферополі (АР Крим).

З 2015 року став учасником бойових дій АТО, а з початком повномасштабного вторгнення рф добровільно пішов на фронт 25 лютого 2022 року. Розвідник-сапер, старший солдат Іван Шадурський, відзначався мужністю та самовідданістю, захищаючи Україну у боях на Сумщині, Запоріжжі та Донеччині.

За мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов’язку нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», за відвагу та відданість у боротьбі за оборону міста Бахмута нагороджений медаллю «За оборону Бахмута».

14 березня 2024 року, на 36-му році життя, Іван героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тоненьке
Покровського району Донецької області. Побратими запам’ятали останні слова патріота: «Слава Україні! Героям Слава!».

“За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” Уаказом Президента України Шадурського Івана Володимировича, який проживав у селі Яблунівка Повчанської громади, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).… Читати далі

Рижик Олексій Миколайович (30.03.1992-11.08.2024)

Рижик Олексій Миколайович народився 30 березня 1992 року в смт. Демидівка, Рівненської області. Після закінчення Демидівського ліцею навчався у лісотехнічному коледжі. Працював у місцевому лісництві, а також будівельником у Києві. Любив природу та проводити дозвілля з сином.
9 березня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Після навчання за кордоном розпочав службу у 42-й окремій механізованій бригаді.
Виконував бойові завдання в Серебрянському лісі. У липні 2023 року Олексія перевели до танкового взводу однойменних роти та батальйону 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа. Там чоловік став навідником танка Т-72Б3М.

Загинув 11 серпня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Кучерівка, Купʼянського району, Харківської області. Захиснику тепер назавжди 32 роки. Поховали ГЕРОЯ на кладовищі у селищі Демидівка.

У нього залишилися батьки, сестра та син.

“За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за самовіддане виконання військового обов’язку” Рижика Олексія Миколайович нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)