Рівненська територіальна громада

Андрій Марк народився 18 квітня 1980 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 5, а потім ВПУ № 1, де здобув фах будівельника. Саме цій справі присвятив усе своє – працював на будівництві, займався ремонтами, вкладанням плитки.

“Андрій служив в армії, був зв’язківцем. У травні 2024 року його мобілізували. Як би його не питали, завжди казав, що все добре, жодних подробиць, ніяких деталей. Єдине, то дуже переживав за свого брата, адже в листопаді буде два роки, як він вважається зниклим безвісти…” – розповідає дружина захисника Наталія.

Люблячий чоловік та батько, Андрій завжди дбав про інших більше, ніж про себе. Роботящий, надзвичайно добрий приділяв час рідним і не хотів турбувати їх розповідями про себе.

На жаль, 22 жовтня 2024 року сержант Андрій Марк втратив свідомість у місці дислокації свого підрозділу на Харківщині. На жаль, врятувати його життя медикам не вдалося…

… Читати далі

Микола Гудзало народився 21 травня 1980 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим здобув фах маляра-штукатура у ВПУ число 1. Потім була строкова служба в армії – рятувальником рятувальних робіт у ДСНС України.

Після служби в армії Микола працював оператором екструзійної лінії у фірмі “Інтерекопласт”, а з 2012 року – комірником у ТОВ “Ясен-Поділля”.

“Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола хотів відразу йти до центру комплектування. Але я його просила зачекати, мама важко хворіла… Тоді він сказав, що залишиться, але, як тільки прийде повістка – піде. Я погодилась”, – розповідає дружина Героя Вікторія.

Мобілізували Миколу у березні 2023 року. Він відразу сказав дружині та донці Анні-Марії, що мусить іти захищати країну та їх від ворога.

“Він не довго пробув на полігоні, а потім місяць був на навчанні у Великій Британії. А вже з 1 травня ніс службу на сході нашої країни…” – продовжує дружина.

Страшна новина прийшла у родину у червні 2023 року. Командир бойової машини – командир гірсько-штурмового відділення 43-річний солдат Микола Гудзало разом зі своїм підрозділом вийшов на бойове завдання у Бахмутському районі, але відтоді вважався зниклим безвісти.… Читати далі

Руслан Денищич народився 16 березня 1983 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №19, а за тим опанував фах електрогазозварника. В останні роки працював операторам у деревообробному цеху. Разом із дружиною Інною ростили 9-річного сина.

«Руслан був дуже працьовитим, напевне не було й дня, аби не знайшов собі заняття. Батьки розповідали, що таким він був змалечку. А ще дуже добрим та життєрадісним. Він любив брата й сестру, батьків, людей – завжди прагнув допомогти, ніколи не відмовляв. Та напевне найбільше Руслан любив сина, проводити з ним час, а він відповідав взаємністю», – розповідає дружина Героя Інна.

На початку червня 2024 року Руслана мобілізували. Він намагався не тривожити рідних подробицями служби, тримав усе в собі.

«Лише коли вони пішли в Курську область, трошки більше почав говорити. Казав, що треба боротися, що немає іншого виходу, тільки боротися, аби повернутися додому і ростити сина», – каже Інна.

Та на жаль, повернутися 41-річному Руслану Денищичу судилося на щиті…Старший солдат, командир десантно-штурмового взводу загинув 14 жовтня 2024 року , виконуючи бойове завдання у Курській області…

Прощання із Героєм відбулося 29 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Віталій Вікторович Калина народився у Рівному 10 вересня 1988 року. Після закінчення школи здобув професію столяра в одному з училищ міста  Рівне.

Захисник народився та виріс у багатодітній сім’ї, де мав братів, один з яких наразі в рядах ЗСУ, та сестер. Віталій був мобілізований на початку цього року і долучився до лав ЗСУ, був старшим вогнеметником.

Коли телефонував додому, Віталій завжди посміхався, казав, що все буде добре.

– Він вже збирався у відпустку. Казав, що приїде на своє день народження, – розповідає мама Віталія. – Дуже хотів побачити всіх нас. 8 серпня пішов на бойове завдання і після цього зв’язок з ним було втрачено. На жаль, життя Віталія обірвалося. Про смерть Героя сповістив командир.

Рідні кажуть, що не вірили, чекали, шукали його побратимів, але, на жаль, мамі прийшло сповіщення про смерть Віталія. Всі близькі пишаються, що у них такий сміливий, відважний, справедливий син, брат та дядько. Рідні люблять та сумують за ним, він назавжди лишився в серцях близьких.

Мужній старший вогнеметник Віталій Калина загинув 16 серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Донеччині.… Читати далі

Сергій Нікітін народився 16 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №15, а за тим – Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», потім – Київський інститут інтелектуальної власності і права. Працював експертом у компанії «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс».

«У 2015 році Сергія мобілізували до служби в зоні проведення антитерористичної операції. Служив рік командиром інженерної роти, звільнився у 2016 році. А вже на початку березня 2022 року добровольцем повернувся до лав Збройних сил України, знову ж в інженерну роту. Отримав звання капітана. Він дуже беріг солдат, був для них, насправді, наче батько, піклувався про них, і вони Сергія дуже поважали», – розповідає батько захисника Валерій.

За роки служби Сергій удостоєний багатьох нагород: відзнака Президента за участь в Антитерористичній операції, відзнака Президента «За оборону України», нагрудний знак «Хрест «Військова честь», який йому вручав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Сергій був чесним та щирим. Його за це цінували солдати та працівники.

Наш захисник любив своїх батьків та двох вже дорослих донечок, мав плани на життя після закінчення війни.… Читати далі

Кухарець Микола Володимирович народився 15.02.1977р. у м.Рівне, Рівненської області. У 1992 році отримав свідоцтво про здобуття загальної середньої освіти в ЗОШ № 6 м.Рівного.
З 1992 по 1995 роки Микола навчався у Рівненському професійно-технічному училищі №10 та отримав диплом за спеціальністю «Електромонтер».
Після закінчення училища Микола служив в ЗСУ.  Працював за кордон. Згодом, повернувшись в Україну,  був експедитором на аптечному складі.
Микола був щирою, привітною, позитивною людиною,  його поважали колеги.. Рідні, близькі та побратими воїна пам’ятають його як, надійного та сумлінного друга.
03 листопада 2022 року Микола Кухарець  був мобілізований до Збройних сил України, як матрос.
Після бойового злагодження у Великій Британії, військовослужбовець захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України на різних напрямках.
Виконуючи бойове завдання, 22.12.2023 року оператор 2 відділення протитанкових ракетних комплексів, взводу протитанкових ракетних комплексів, роти вогневої підтримки 2 батальйону морської піхоти Кухарець Микола Володимирович загинув поблизу н.п.Крінки Херсонської області. Йому назавжди залишиться 46 років.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному
Відповідно до  рішення Рівненської міської ради від 14.03.2024 року № 4669 Кухарцю Миколі Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного».… Читати далі

 

Богдан Нікітін народився   27 листопада  1992 р. у Рівному. Після навчання у ЗОШ , число  22,  здобув освіту кухаря. Працював у Рівному, а за тим вдосконалював свої вміння за кордоном — у закладах Чехії та Словаччини.

Та пандемія змінила життя у Європі, тож Богдан повернувся до Рівного.

Коли  почалася війна в армію пішов добровольцем . Проходив підготовку на  Яворівському полігоні.

Богдан кілька разів фактично тікав від смерті, та вона наздогнала в його ж автівці, в яку влучила ракета окупанта.

13 вересня, у бою з росіянами, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, біля населеного пункту Вугледар (Донецька область), поліг молодий воїн – захисник, сержант управління 68ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, рівнянин- Нікітін Богдан Федорович. Йому було лише 29 років…

Поховали Богдана  в Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Микола Поліщук народився 29 листопада 1973 року в селі Дорогобуж Рівненської області. Навчався в школі рідного села, а потім у Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі. 30 років пропрацював на «Рівненській фабриці нетканих матеріалів». Був помічником майстра, наставником молодших колег.

Проходив строкову службу , отримав звання молодшого сержанта. Добрий, справедливий Микола був наставником для сина-студента НУВГП, допомагав і робив все для сім’ї, мав надійних друзів. Працьовитий у господарстві, не цурався роботи ні в селі, де живуть батьки та сестра, ні в місті.

Миколу мобілізували у квітні 2023 року. Він не намагався уникнути служби, адже хотів захистити сім’ю, майбутнє для країни і нащадків.

. Служив на Донеччині. 18 липня 2023 року він пішов на бойове завдання, мав повернутися за три-чотири дні, на жаль не повернувся.

Процедура ДНК-експертизи тривала довго, і лише зараз 49-річний молодший сержант Микола Поліщук, який загинув 20 липня 2023 року на Донеччині, повернувся додому…

Прощання із Героєм відбулося 6 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі «Нове»…

… Читати далі

Олександр Ренкас народився у селі Полиці колишнього Володимирецького району. Навчався у місцевій школі, а за тим у школі в Рівному. Здобув освіту будівельника в обласному центрі.

Строкову службу в армії відслужив на Тернопільщині. Останні роки працював на фабриці нетканих матеріалів. Аж поки у травні 2023 не отримав повістку.

Олександр завжди важко працював, тож після роботи любив відпочити на природі, рибалити.

Дуже любив життя, був спокійним та врівноваженим, цінував родину.

«Сашко все життя був добрим і життєрадісним, стійким олов’яним солдатиком, незважаючи на всі випробування, які посилала йому доля. А під час останнього випробування – мужнім солдатом, який хоробро захищав Батьківщину,” – розповідає про героя швагро Сергій.

49-річний солдат Олександр Ренкас загинув 23 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка на Донеччині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному

… Читати далі

Михайло Глек народився 2 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненську гімназію №24, а за тим здобув фах економіста у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Перебував на заробітках в Польщі.. Після повернення присвятив своє життя власній справі – був приватним підприємцем, працював у сфері логістики.

Понад 20 років жив в Одесі, одружився, мав двоє дітей.

Михайло був сапером 126-тої окремої бригади Сил територіальної оборони 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ.

Спершу він виконував завдання на Миколаївському напрямку в районі Мирного, а після ротації його перевели на Херсонський.

Михайло Глек працював у Бериславі, Львовому, Тягинці, Токарівці та Понятівці на Херсонщині. Він брав участь в операціях на лівобережній Херсонщині, де отримав поранення.

Михайло цінував кожного побратима, рятував життя, тому що був впевнений у своїх власних силах. Неодноразово був відзначений нагородами.

На жаль, 2 серпня 2024 року, 49-річний молодший сержант Михайло Глек загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Поховали Героя на кладовищі «Нове» у Рівному.

… Читати далі