Рівненська територіальна громада

Василь Аврамчук народився 5 вересня 1979 року в селі Великий Олексин Рівненського району Рівненської області. Закінчив 9 класів Великоолексинської середньої школи, а потім вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув фах токаря-фрезерувальника. Після закінчення навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України. Згодом в Рівненському інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” отримав базову вищу освіту за напрямком Економіка і підприємництво (економіка підприємства) та здобув кваліфікацію бакалавр з Економіки підприємництва (економіки підприємства).

Саме тут і минула практично вся служба нашого захисника. Цілеспрямований, педантичний, відповідальний Василь намагався не розповідати рідним про усі жахи війни. Проте рідні розуміли – його неймовірно важко.

«Він тримав все в собі, але ми знали, що йому було складно. Події навколо, ще й далеко від своєї сім’ї. Але Василь властивим йому чином віджартовувався. Він завжди повторював, що мусить нас захищати, хто як не я…» – розповідає Алла.

На жаль, 3 червня 2024 року 44-річний лейтенант Василь Аврамчук загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку…

Прощання із Героєм відбулося 6 червня в 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Сергій Міщук народився 14 вересня 1977 року у Рівному. Тут минуло його дитинство, навчався у 24 школі. А далі вступив до професійно-технічного училища, де здобув фах будівельника. Працював за фахом у ремонтно-будівельній компанії «ОСМА» та «Кодест».

Сергій служив в армії, в інженерних військах у місті Стрий. Попри те, що не мав особливого військового досвіду і був обмежено придатним, коли отримав повістку, без вагань став на захист Батьківщини.

Мобілізували Сергія 28 березня 2024 року. За цей час рідним про службу розповідав мало. Адже військові не звикли говорити багато, щоб не хвилювати рідних, а також знають, що є чимало того, що й не варто розповідати. Жартома Сергій говорив, що влучно стріляє і вони дають гідну відсіч ворогу.

Щирий, турботливий та відважний солдат Сергій Міщук загинув під час захисту України 27 травня 2024 року на Донеччині.

Прощання з Героєм відбулося 30 травня о 9.30 на Майдані Незалежності. Поховали Сергія Міщука на Алеї Героїв кладовища Нове.

… Читати далі

Радіон Донов народився 3 січня 1999 року в місті Ужгород. Навчався у школі села Домбоки Мукачівського району. А згодом отримав житло в Ужгороді, де й проживав.

“Я жила вже у Рівному, а в 2021 році підписав контракт зі Збройними силами України. Його не хотіли брати до армії, але Радіон кілька разів приходив, просив і врешті таки став на службу. Спершу проходив навчання на полігоні, хотів приїхати до мене на Новий рік, але не відпустили. Тоді їх направили служити в Луганську область,” – розповідає мама захисника Оксана.

Син та мама постійно підтримували спілкувалися, але 5 березня 2022 року зв’язок обірвався…

“Командир Радіона сказав, що був бій, колона підірвалася, син зник безвісти… Відтоді не було жодної звістки. Лише кілька тижнів тому зателефонував слідчий і сказав, що ідентифікували тіло Радіона у Києві…” – продовжує мама.

23-річний солдат Радіон Донов загинув 5 березня 2022 року на Луганському напрямку. Нарешті тіло захисника повернулося до рідних…

Поховали Радіона Донова на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Володимир Самков народився 27 грудня 2000 року у місті Рівне. Родина жила у Квасилові, тут Володя закінчив школу, тут же навчався у професійному ліцеї на механіка. Працював у столиці в інтернет-магазині.

Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир повернувся з Києва додому в Квасилів.

“Життєрадісний, веселий, позитивний хлопець. Він любив баскетбол та риболовлю, читав та писав реп, навіть записали з другом одну пісню на студії. Мав багато друзів та знайомих. Він хотів багато встигнути. Завжди повторював: «Треба жити так, щоб було що згадати. Треба брати від життя все» І саме так жив.

Він пішов добровольцем в «Азов» у лютому 2023 року. Я просила зачекати повістки, але Володя лише сказав: «Мам війна закінчиться, а я навіть не воював». Проходив курс молодого бійця, а тоді вони вирушили в зону активних бойових дій. Мені говорив лише якісь побутові речі, про службу не розповідав. Казав, що мені цього знати не треба,» – розповідає мама Героя Вікторія .

На жаль, 23-річний солдат Володимир Самков, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України, загинув 12 травня 2024 року на Донецькому напрямку.… Читати далі

Андрій Машлай народився 22 грудня 1985 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №22. Далі була строкова служба в армії, яка проходила у прикордонних військах.

“Потім Андрій змінив чимало робіт, останнім часом працював на будівництвах. Спершу в Рівному, потім за кордоном, а згодом повернувся знову в рідне місто. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій провів дружину та двох синів у Польщу, а сам добровольцем пішов у військкомат. І вже в середині березня розпочав службу в Збройних силах України,” – розповідає мама Героя Людмила.

Про службу рідним розповідав небагато — намагався вберегти від зайвих хвилювань.

“Спершу Андрій проходив навчання на полігоні, а потім його направили у Одесу, де служив у проти-повітряній обороні. Розповідав, як виїжджали в складі мобільних груп. Це йому подобалося. Ми говорили, як військовий з військовим, звісно були гарні моменти, було і те, що не подобалося. Але це служба,” – каже старший брат Героя Павло.

Андрій розповідав, як разом із побратимами облаштовували позиції та бліндажі, як допомагали один одному.

У березні 2024 року Андрія перевели на службу на Донеччину.… Читати далі

Роман Кужель народився у Рівному. Після закінчення школи, число 25, навчався на кухаря та одночасно працював на будівництві, на станції техобслуговування авто. Мав золоті руки, робота просто горіла. Любив автівки, рибалку, спілкуватися з друзями.

Коли розпочалась війна, Роман допомагав у сховищі 25 школи, за тим був членом ДФТГ, а потім разом із хлопцями підписав контракт із ЗСУ.

Він казав: “А хто як не я? Якщо я не піду воювати сьогодні, завтра ви всі мінятимете паспорти на російські”.

Роман надзвичайно любив свого молодшого брата, завжди з повагою ставився до тата (хоч вони не рідні, але з першої зустрічі знайшли спільну мову, підтримували один одного, були справжніми друзями). А ще освідчився коханій, планував одружитися після закінчення війни…

Роман розумів за що саме воює, усвідомлював усю відповідальність, але мав власні плани, мріяв та чекав повернення додому.

На жаль, 7 серпня 2023 року в районі села Козачі Лагері Херсонської області 21-річний солдат Роман Кужель загинув…

Прощання із Героєм відбулося 17 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Бережний Олександр Володимирович народився 08. 11.1989 у місті Рівному. У  1993 р.у віці трьох років пішов до садочка, число 40. У  1996р – Олександр став першокласником школи № 20, де провчився до 9 класу. У 2003 році  перейшов у школу №23, яку закінчив у 2006 році.
З 2006 року  по 2007 рік навчався у Рівненському професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів». Після навчання відразу пішов працювати.

У 2009 році – одружився. Згодом народилася донечка Ангеліна, яку він обожнював. А через 5 років народився синочок Микита. Діти для нього були найбільшим щастям.
Декілька років поспіль чоловік їздив на заробітки. До війни Саша працював на фірмі по виготовленню пам’ятників. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр перебував у тероборонів м.Рівного.   А вже в лютому 2023 року отримав повістку і  відразу почав проходити медогляд.
27 лютого його мобілізували. 28 лютого зранку їх зібрали і повезли на навчання у Житомир, 95 десантно-штурмова бригада військової частини А 1910. Навчання тривало трохи більше місяцяі .… Читати далі

Олесь народився у Рівному 1 квітня 2002 року. Ходив до дитячого садочка № 7. У 2008 році переїхав жити до Здолбунова, де й пішов до першого класу початкової школи № 7. Закінчивши її перейшов вчитися до ЗОШ № 6, міста Здолбунів. У 2017 році у віці 40 років померла мама Олеся і він переїхав жити у Рівне до двоюрідної бабусі та пішов навчатися у 10 клас Рівненської ЗОШ № 9. Закінчив школу у 2019 році та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на професію «Кіно та телеоператорство».

У 2023 році захистивши диплом бакалавра, Олесь пішов добровольцем на війну у 12 бригаду спеціального призначення АЗОВ Національної гвардії України пообіцявши помститися за свого найкращого друга Єгора Муху, що загинув у травні 2023 року. В пам’ять про маму та її першу збірку віршів, яка називалася «Каркаде» обрав собі позивний Каркаде.

Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове атомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі).… Читати далі

Овдійчук Ян Юрійович народився 11.06. 1992 року в місті Сєвєродонецьк, Луганської області. До дитячого садочку , Ян не ходив, зростав у колі люблячої сім’ї : тата, мами та молодшого брата. У вересні 1997р. пішов навчатися у експериментальний- підготовчий клас Сєвєродонецької гімназії. Згодом перевівся у Сєвєродонецький багатопрофільний ліцей, який закінчив у 2008 році. Отримав атестат про повну загальну середню освіту. Дуже гарно давалися предмети : англійська мова, німецька, фізична культура, захист Вітчизни, основи безпеки життєдіяльності. Погано давалася російська мова..

01.09. 2008 р. Ян вступив до технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля м. Сєвєродонецьк.

Строкову службу, проходив у 2011 – 2012 рр, служив у спецназі в Криму. Отримав схвальну характеристику. 30. 06. 2014 р. закінчив навчання та отримав диплом за кваліфікацією бакалавр з «Економіки підприємства». У 2014 р. Ян разом з батьком займався підприємницькою діяльністю .

У 2015 – 2016 рр. перебував на службі в АТО, в 40 – й артилерійській бригаді. За цей період . отримав посвідчення: “Класного спеціаліста ЗСУ” та звання молодший сержант.… Читати далі

Максим Загоройчук народився 13 квітня 1995 року у місті Рівне. Навчався у місцевій 25 школі, а за тим у 13-й. Після закінчення — влаштувався працювати комірником на підприємство “МК-Трейд”. Максим не мав досвіду військової служби, був абсолютно не військовою людиною. Проте, коли у квітні 2023 року отримав повістку, не став відмовлятися.

Максим вірив, що зовсім скоро повернеться додому, і обов’язково з перемогою. Налаштовував і себе і близьких людей тільки на позитив.

Саме таким — усміхненим та позитивним — пам’ятатимуть Максима друзі, знайомі. А для рідних — батьків та брата — він на завжди залишиться найдобрішим, щирим та найріднішим Янголом…

28-річний молодший сержант Максим Загоройчук загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини 14 лютого 2024 року на Луганщині…

Прощання із Героєм відбулося 20 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”..

… Читати далі