Терлецький Олександр народився у с. Вичівка 30.11.1990 р. , де проживав у двох із мамою, яка й виховала порядного сина, справжнього героя і патріота. У 2008р. Олександр закінчив Вичівській ліцей, далі була строкова військова служба. Повернувшись додому Олександр, допомагав мамі по господарству, їздив на заробітки.
У 2015р. Терлецький Олександр зустрів свою половинку – Наталію Чепуру. Закохані побрались, у них народилась донечка Злата, проте сімейне життя у подружжя не склалося.
21.03.2022 Терлецький Олександр Валерійович призваний на військову службу по мобілізації на період дії воєнного стану та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці.
31-річний воїн з 13 квітня проходив службу у лавах Збройних сил України. 12.08.2022 року отримав поранення на сході України. Лікувався у військовому госпіталі, після чого перебував на лікуванні у Зарічненській лікарні. Та травми, отримані на війні ,дали про себе знати – Олександр помирає, в рідній хаті, у Вичівці 12.11.2022 р, лишивши маленьку донечку зростати без тата.… Читати далі
Полюхович Іван Іванович (06.07.1984-28.10.2022)
Народився Іван Іванович 6 липня 1984 року у селі Соломир. У сім’ї був наймолодшим сином якого батьки дуже любили. Початкову освіту здобув у місцевій школі. А в 5-й клас пішов у Серницьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У школі вчився добре, був скромним, за потреби проявляв рішучість, сміливість. Саме ці риси і спонукали його стати на захист України, на захист своєї сім’ї.
Працював здебільшого на будівництвах. Ця робота йому подобалася, мав до неї хист. З родиною жив у селі Зарічне.
28 липня 2022 року Іван Полюхович був призваний на військову службу другим відділком Вараського району територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Спочатку було навчання на полігоні на Житомирщині, потім Дніпро, а згодом Іван опинився на Луганщині. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславський бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.
Молодший сержант Іван Полюхович загинув 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка Луганської області. Воїну було 38 років.
Поховали Івана у селищі Зарічне..
У захисника Іван Полюховича залишилася дружина і двоє дітей.… Читати далі
Червінський Сергій Федорович (01.02.1971-05.09.2022)
Червінський Сергій Федорович народився 1 лютого 1971 року в селі Дібрівськ Зарічненського району Рівненської області в повній сім’ї, українець.
З вересня 1978 по червень 1988 року навчався у Дібрівській середній школі, де отримав атестат про середню освіту. 3 вересня 1989 р. навчався у Володимирецькому ПТУ, проте навчання не закінчив.
З 28 травня 1989 р. по 23 квітня 1991 р проходив військову службу. По закінченні служби було присвоєно військове звання – старшина.
1992 р. вступив до Мирогощанського радгосп-технікуму і в 1994 р. закінчив навчальний заклад за спеціальністю механізація та отримав кваліфікацію техніка – механіка.
15 листопада 1992 р. одружився. Разом з дружиною ростили четверо дітей.
1991-1993 рр. Сергій працював в Дібрівському радгоспі. З 1993-2000 рр. обіймав посаду молодшого наукового співробітника Дібрівського музею. З 2000 року підробляв на сезонних роботах.
З 21 березня 2022 р. був мобілізований до лав Збройних Сил України. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі.… Читати далі
Войтович Євгеній Володимирович (26.12.1999-05.05.2022)
Євгеній Володимирович Войтович народився 26.12.1999 у с. Вичівка. Навчавсяу Вичівському ліцеї. Після закінчення дев’ятого класу вступив до ПТУ м. Дубровиця , здобув професію маляра-штукатура. Їздив на будівельні роботи до Рівного, а також на заробітки до Польщі. Та у цій сфері діяльності, майбутній Герой, себе не знайшов ,його покликанням стала служба у лавах Державної прикордонної служби України.
Службу в лавах Державної прикордонної служби України головний сержант Войтович Євгеній Володимирович проходив з 2019 року. Повномасштабне вторгнення ворога Євгеній зустрів на сході. З 24 лютого 2022 року він пліч-о-пліч з військовослужбовцями Збройних Сил України та Національної гвардії України мужньо та самовіддано в умовах повної блокади, виконував бойові завдання, героїчно відбиваючи цілодобові атаки ворога..
30 березня 2022 року в центрі міста Маріуполь, під час запеклого вуличного бою з великою кількістю живої сили противника, які намагались прорватись та зайти в місто, головний сержант Євгеній Войтович отримав осколкове поранення правої кінцівок та спини. У супроводі прикордонників він був доставлений до військово-медичного шпиталю міста, а після одужання Євгеній знову став у стрій.… Читати далі
Дорошенко Сергій Олегович (24.08.1981-02.06.2023)
Сергій Дорошенко народився 24.серпня. 1981 року в Олександрії. Навчався в Олександрійському ліцеї Спершу отримав фах бухгалтера, в Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі. Затим була строкова служба в ЗСУ. Заочно навчався в Бережанському агротехнічному інституті, де здобув кваліфікацію економіста. Працював у друкарні ТОВ “Планета-Друк”, м. Рівне. У свій час створив смію із коханою Людмилою. У них народилася донька. Сергій бу хорошим, люблячим чоловіком, дбайливим і турботливим батьком, добрим сином і старшим братом.
Із січня 2015 по травень 2016 Сергій служив у зоні проведення антитерористичної операції. 25 лютого 2022 року призваний на військову службу по мобілізації . Незважаючи на те, що Сергій мав економічну освіту, він непогано розумівся на медицині, знав назви ліків ї їх призначення. Це помітили у військовій частині і направили його на навчатися на бойового медика.
На жаль, 2 червня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Масютівка Харківської області 42-річний бойовий медик розвідувального батальйону, старший солдат Сергій Дорошенко загинув.
Прощання із Героєм відбулося 8 червня, об 11.00 на площі перед Покровським собором.… Читати далі
Гілянчук Юрій Володимирович(22.01.1985-15.05.2023)
Юрій Гілянчук народився 22 січня 1985 р. в с. Мощаниця Рівненського району Рівненської області. Після закінчення Мощаницької школи Юрій навчався в Острозькому профтехучилищі, здобув професію зварювальника та водія. Служив у ЗСУ.
Захоплювався спортом, любив слухати музику та дуже любив квіти. Працював на благо родини та України.
На захист Батьківщини він став під час проведення Антитерористичної операції на сході України в 2017р. Коли почалося широкомасштабне вторгнення ворога він також пішов захищати Батьківщину. Воював у складі окремої 110 механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Юрій Володимирович загинув 15 травня під час ворожого обстрілу поблизу Авдіївки Донецької області.
Нагороджений орденом «За відвагу». ( медаллю «Захисникам Вітчизни» від 6 січня 2023р.)
Через важку та непоправну втрату глибоко сумують мама, батько, дружина, діти Артем і Мар’яна, вся родина, рідне село та Україна.
Похований в с. Мощаниця
Ковалець Микола Миколайович (22.12.1997 – 22.03.2022)
Микола народився 22 грудня 1997 року у м. Рівне, тут і зростав З 2004 по 2015 рік навчався в Шубківській ЗОШ I-III ступенів. Після закінчення школи вступив до Львівської академії сухопутних військ (2015-2019 рік) , отримав звання лейтенант.
З 18.07.2019 року проходив військову службу у 54 бригаді м. Бахмут. Військове звання старший лейтенант, учасник бойових дій.
Загинув 24 березня у селі Мар’їнка Донецької області. Захиснику було лише 24 роки. Залишились батьки і брат.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №328/2023 нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня старшого лейтенанта КОВАЛЬЦЯ Миколу Миколайовича (посмертно)
Похований у с. Шубків Рівненського району.
Сульжук Юрій Олександрович (12.01.1982-13.05.2023)
Сульжук Юрій Олександрович народився 12 січня 1982 року, у селі Бистричі. Навчався у Бистрицькій ЗОШ здобу середню освіту. По направленню із військкомату закінчив курси шофера в м. Корець. А після навчання був призваний до лав Збройних Сил України. Повернувшись додому, працював на сезонних роботах. Одружився, має двоє дітей, але з дружиною не склалося.
Він був дуже хорошим батьком, постійно піклувався про своїх дітей та навіть придбав для них квартиру в м. Рівне.
З березня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Воював на Київщині та Донеччині, останнім часом перебував під Бахмутом. Двічі був поранений. Лікувався в госпіталі. Повернувся додому.Здавалось усе буде добре. 13 травня 2023 року серце українського воїна Юрія Сульжука зупинилося.
Поховали захисника на місцевому кладовищі.
… Читати даліКолесников Анатолій Анатолійович (позивний “Борода”)(08.12.1975-29.11.2022)
Анатолій Колесников народився 08 грудня 1975 р у м. Острозі, Острозького району, Рівненської області. З 1-го по 8- й клас навчався в ЗОШ № 1 м. Острога, 9-й та 10-й клас закінчив у Межирицькій ЗОШ Острозького району Рівненської обла сті у 1993 році. Навчався у професійно-технічному училищі.З грудня 1994 . по липень 1996 року проходив строкову службу в лавах Збройних сил України на Одещині. Був одружений у 1999 році: дружина Оксана Юріївна Колесникова; діти: Іван – 1999 р.н. та Іванка 2001 р.н.
Іванка навчається в РДГУ – політологія – зараз магістр. Іван закінчив Рівненський автотранспортний коледж.
Домашня адреса – м. Острог вул. Йосипа Новицького, 156
Після завершення служби в армії деякий час працював в Острозькому будинкоуправлінні. Згодом здобув професію водія і з 12 листопада 2003 року до часу мобілізації на війну з росією працював водієм в КЗ «Державний історико-культурний заповідник м.Острога».
З початком Антитерористичної операції у 2014 році Анатолія мобілізували до ЗСУ. З 28 травня 2015 р. по 21 липня 2016 р.… Читати далі
Левченко Геннадій Михайлович (27.04.1998-14.03.2022)
Левченко Геннадій Михайлович народився 27 квітня 1998 року в с. Шубків Рівненського району. 2004-2015 р. навчався в Шубківській ЗОШ І-ІІІ ст.
Закінчив Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони (інкасатор) 2016 р.
Проходив строкову військову службу у Національній гвардії України м. Вінниці. Працював у Державній кримінально-виконавчій службі, пізніше став молодшим сержантом внутрішньої служби, був молодшим інспектором відділу охорони.
3 березня 2022 року призвався по мобілізації. Солдат, стрілець-радіотелефоніст 3-го відділення 1-го стрілецького взводу роти охорони та оборони об’єктів № 9,10, 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.
Загинув 14 березня 2022 року через авіаційний ракетний удар по будівлі телевежі в с. Антопіль.
Похований 16 березня 2022 року в с. Шубків.
Залишилися батьки і сестра.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом ,,За мужність,, ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України № 255 від 17 квітня 2022 року)