Щербан Раїса – Page 67 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Семенюк Юрій Миколайович (17.12.1978-04.09.2022)

Семенюк Юрій народився 17грудня 1978 року у селі Поліське Березнівського району Рівненської області.. З 1985 року по 1996 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. Юрій ще із шкільних років дуже захоплювався малюванням.

Перебував на заробітках як в України, так і за її межами. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення в Україну Юрій став на її захист. 15 червня 2022 року призваний на військову службу. Служив у механізованому батальйоні 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал- хорунжого Марка Безручка (в/ч А4007). Наш земляк віддав своє життя у боях з московськими окупантами 04 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Мати втратила сина, дружина – чоловіка, двоє синів залишилися без тата.

Заупокійна служба за захисником відбулася у Свято-Михайлівській церкві.

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

Осійчук Олександр Іванович (03.09.1992-21.11.2022)

Олександр Осійчук народився 3 вересня 1992 року у селі Городище Березнівського району. Навчався у Березнівському ліцеї №3 (на той час Березнівська школа-інтернат) здобу середню освіту. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі та здобув професію лицювальник-плиточник. В 2011 році Олександра призвали на строкову армійську службу. Після служби був на заробітках за кордоном.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну Олександр повернувся із за кордону і вже 30 жовтня 2022 року поповнив лави ЗСУ і став на захист Батьківщини.

Працьовитий, врівноважений, доброзичливий Олександр мріяв про спокійне мирне життя, на яке зазіхнули новітні ординці.
Олександр був неодружений. Стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону загинув 21 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Мар’їнка Донецької області.
Поховали Олександра на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка. Біля могили відважного воїна під виконання Державного Гімну України пролунали залпи військового салюту на честь назавжди молодого 30- річного земляка.

Муляр Ярослав Сергійович (?2000-15.05.2023)

Ярослав Муляр народився в селі Люцинів на Гощанщині. Навчався в Садівський загальноосвітній школі. З дитинства проявляв настирливий характер та тягу до різних робіт.

Зростав комунікабельним, допитливим учнем. Неодноразово брав участь в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах.

Працював у столиці, але згодом повернувся до Рівного, де живе його мама.

Патріот та відданий країні юнак, наприкінці січня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Ярослав служив в батальйоні “Айдар”.

Солдат, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 15 травня 2023 року. Це сталося поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району, що на Донеччині.

Ярославу було лише 23…

Хоробрий, мужній та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно мама, брати, друзі та знайомі.

Прощання із Героями відбулося 20 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Назар Олександр

Олександр Назар народився у Рівному. Після закінчення школи здобув фах муляра у технічному коледжі НУВГП. Працював в університеті, а кілька останніх років – у Польщі.

Олександр дуже любив свою цивільну дружину та 10-річну донечку Злату. Будував плани на майбутнє.

Та все змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Надзвичайно добрий, щедрий, безкорисливий Олександр у липня 2022 добровольцем пішов у ЗСУ.

42-річний молодший сержант Олександр Назар помер 22 травня 2023 року у Краматорську

Публікації про Назара О.

Спогади Мами

“Саша дуже любив свою професію. Спершу, як тільки поїхав у Польщу, присилав фото фасадів, які вони робили. Він насолоджувався своєю справою, результатом,” – розповідає мама Героя Світлана.

“Він не служив в армії, але не витримав, сказав, що мусить бути там. Тож сам пішов у військо. Казав, що у нього все добре. Служив на Луганському напрямі. Коли був на передовій, отримав травми спини та коліна. Тож лікувався у госпіталі. Саме мав повертатися у свою частину, до хлопців, виписався із госпіталю, але так і не доїхав…”

.

Хохлов Максим

Максим Хохлов народився у місті Рубіжне на Луганщині. Здобув фах електрика, відслужив строкову службу в армії. П’ять років тому створили з коханою Іриною сім’ю, в якій за рік народився чудовий син.

Влітку 2020 року Максим вирішив підписати контракт з Національною гвардією України. Відтоді стояв на захисті нашої держави.

У спокійне життя родини втрутилася ворожа армія. З перших днів повномасштабного вторгнення Максим віддано служив народові України. Та залишатися у рідних місцях було надто небезпечно. Тож Ірина з маленьким сином вирушили у Рівне, де мали знайомих. Лише кілька разів за цей час Максим приїжджав навідати рідних.

29-річний молодший сержант Максим Хохлов помер 25 травня 2023 року у лікарні Києва в наслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу в ході виконання бойового завдання щодо захисту Україну.

Публікації про Хохлова М.

Муха Єгор Олександрович (18.01.2023-20.05.2023)

Єгор Муха народився у Рівному. Навчався у НВК “Колегіум”, школі.№1 та № 26 Оскільки народився у родині залізничників, завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. А за тим і професію обрав пов’язану із нею: вирішив здобути фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

18 січня 2022 року Єгорові виповнилося 18. З четвертого дня війни юнак вже був в армії. Спершу служив на кордоні, набирався досвіду. До всього ставився дуже серйозно і відповідально. Це помітили, тож він у свої 18 став командиром взводу.

Єгор дуже хотів перевестися у іншу військову частину, аби бути у зоні бойових дій. Відчував, що там він потрібніший, що саме там його місце.

Дбайливий син не розповідав мамі, де саме служить, які завдання виконує. Лише згодом зізнався, що побував у найгарячіших точках, був під Бахмутом.

19-річний старший солдат Єгор Муха загинув 20 травня при виконанні бойового завдання в районі селища Хромове на Донеччині..

У Єгора залишилася мати.

Кравцов Олексій ? (- 25.05.2023)

Олексій Кравцов народився у Рівному. Дитинство минуло в Бобруйську в Білорусі, де тоді служив тато Олексія. Закінчив ЗОШ, число 27 , а за тим і Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука за спеціальністю “Фізична культура і реабілітація”. Після завершення університету Олексій шукав себе у різних професіях. Працював навіть на підприємстві з виготовлення тротуарної плитки. Він був кваліфікованим сушистом, працював бренд-шефом мережі «Суші Майстер», їздив по всій Україні, допомагав відкривати ресторани. Олексій знайшов інвестора і відкрив власну справу в Ужгороді. Розробив сам усе від дизайну закладу до сторінки в соціальних мережах, працевлаштував багатьох знайомих, які виїжджали із міст, де стало надзвичайно небезпечно.

Добрий, світлий та щирий Олексій мав особливий дар — він умів знайти спільну мову, помирити людей, залагодити конфлікт. А перед його посмішкою ніхто не міг встояти…

І хоч з дитинства Олексій не мріяв про військову службу, розумів, що прийде час і доведеться одягнути однострій. Олексій завжди намагався бути кращим, першим, якщо брався до справи. Тож і військову амуніцію шукав найкращу, аби могла захистити і вберегти життя…

На жаль, 25 травня 2023 року 33-річний солдат Олексій Кравцов загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.… Читати далі

Коляда Василь Петрович (12.06.1986-01.09.2022)

Василь Петрович Коляда   народився 12. 06 1986  року  у місті Костопіль Рівненської області. Мама померла, коли хлопчику було 2 роки. Дитинство він провів у селі Данчиміст.
   Виховував    Василя тато та бабуся   з дідусем.  Бабуся стала для нього  теплим промінчиком сонця, який провів його протягом всього дитинства, юності, дорослого життя.    У 1992 році Василь пішов навчатися в  Данчимістську  загальноосвітню школу I – II ступенів.
В 2001р. закінчив 9 класів, вступив до Костопільського будівельно – технологічного коледжу,  на спеціальність « Столяр». Після закінчення навчання, працював.. Рано пішов на роботу. Коли йому було 23, помер і батько. Василь працював на будівництвах, був хорошим майстром. Всього в житті досяг самостійно.

У травні 2007 р. Василь познайомився з Олею, яка згодом стала його дружиною . У 2008р. народився синочок – Олексійко, а в 2010р. донечка – Софійка.

Коли розпочалася повномасштабна війна з росією, був призваний до лав ЗСУ. З 25 лютого 2022р. перебував у Костопільській територіальній обороні .
У травні 2022р. переведений до Володимира – Волинського – в/ ч 1008, 14 бригада. … Читати далі

Рябчук Анатолій Михайлович (06.06.1986-04.03.2023)

Рябчук Анатолій народився 06.06.1986 року у селі Вітковичі Березнівського району. Навчався у Вітковицькій ЗОШ, здобув середню освіту, а після закінчення школи вступив до Дубенського коледжу культури і мистецтв та здобув спеціальність «Хореограф балетмейстер». Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті. Після закінчення РДГУ Анатолія Михайловича призначили на посаду директора Березнівського районного будинку культури. Анатолій Михайлович багато працював з дитячими хореографічними колективами та був керівником дитячих танцювальних ансамблів.

Анатолій став на захист рідної землі у 2015 році, учасник АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення росіян служив у механізованому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008). Під час виконання військового обов’язку із захисту України від вторгнення московських окупантів перестало битися серце нашого захисника Анатолія Рябчука.
Стрілець-гранатометник Рябчук Анатолій помер 04.03.2023 виконуючи бойове завдання у районі села Подоли Харківської області.

Васюков Володимир Вячеславович (01.03.1982-29.10.2022)

Народився Володимир Васюков 1 березня 1982 року в селищі Мізоч в багатодітній сім’ї. Мама Галина Павлівна працювала завідувачкою дитячого садочка «Малятко», а тато Вячеслав Васильович був фельдшером станції швидкої допомоги. . У 1989 р. Володимир пішов до першого класу в Мізоцьку середнью школу. По закінченні школи (1997 р.- 2004 р) навчався в Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті (тепер Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка), де отримав вищу освіту за спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва, етика, естетика та художня праця.
З 2004 року був членом спілки художників-новаторів Західної України. 2008 року одружився та переїхав жити до Києва. У 2008-2019 роках працював менеджером відділу продажі в компанії Rainbow Technologies в Києві, а з 2019 року – менеджером продажу у веломагазині
VeloGo в Києві.
У перший же день війни Володимир пішов добровольцем в територіальну оборону Києва. Потім перевівся в Луганське ТРО. Від початку війни був у найскладніших місцях. Був на передовій, де так швидко згасають життя. Раніше Володимир не служив в армії. Та оскільки був досить начитаний та обізнаний у військовій справі, отримав звання старшого сержанта, а згодом став командиром роти.… Читати далі