Щербан Раїса – Сторінка 66 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Борисенко Олександр Олегович (28.03.1993 – 1.09.2014)

Борисенко Олександр Олегович народився у Рівному. Закінчив ЗОШ №5. Протягом 2008-2011 рр. навчався у технічному коледжі при Національному університеті водного господарства та природокористування в групі №14 за спеціальністю «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Після його закінчення був призваний до лав Збройних сил України, де й залишився служити за контрактом.

Військовий 21-річний снайпер, служив за контрактом у 30-й механізованій бригаді Новоград-Волинського 8-го армійського корпусу Сухопутних військ України. Він перебував у Криму під час його анексії РФ в березні 2014 року.

Під час мінометного обстрілу (м. Лутугіне Луганської області) отримав важкі поранення. Сашка доставили у військовий госпіталь, однак медики не змогли врятувати бійця. Загинув 1 вересня 2014 р. Героя поховали на Алеї Слави кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Борисенка нагороджено орденом ” За мужність” IIІ ступеня (посмертно).

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі

Баранов-Орел Сергій Анатолійович (28.12.1983-08.11.2014)

Народився Сергій Баранов-Орел 28 грудня 1983 року в смт Клесів. Закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи був призваний до лав Збройних сил України. Після строкової служби в армії пішов працювати на завод Клесівського кар’єроуправління.
На початку серпня 2014 року із цього ж заводу був призваний до 79-ої Миколаївської окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України та призначений в команду 4673 рядовим солдатом.
Звідти був відправлений у Донецький аеропорт. Сергій був одним із «кіборгів» – саме так почали називати захисників аеропорту за їх стійкість і незламність.
8 листопада 2014 року військовий загинув під час обстрілу в аеропорту Донецька. 12 листопада 2014 року, щоб провести бійця в останню путь, вийшло все селище.
Після панахиди в соборі, вояка поховали на кладовищі смт Клесів поряд із батьком.

Вдома лишились мама, дружина та двоє маленьких дітей.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014, посмертно)

Лемещук Іван Михайлович (20.01.1993 – 5.09.2014)

Іван Лемещук народився 20 січня 1993 року в селі Гайки-Ситненські Радивилівського району Рівненської області. Не шкодувала його доля. Рано померла мама. Шестирічний хлопчина залишився на вихованні у бабусі Лідії Корніївни.

Навчався в Ситненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Іван був оптимістом, організатором шкільних свят, подорожей, екскурсій. Він був одночасно скрізь: у спортивній залі, на шкільному подвір’ї, у навчальному кабінеті. Біля нього завжди поруч були друзі, з якими він поспішав у походи, розпалював вогнище, щоб спекти картоплю. Завжди і в усьому Іван був першим.

Навчався у Кременецькому лісотехнічному коледжі. Проходив службу в армії, залишився на військовій службі контрактником. Десантник, сержант, командир взводу 80-ї аеромобільної бригади міста Львів. Підрозділ, у якому служив Іван, неодноразово брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Були перемоги і втрати, радість і сльози розпачу.

Загинув 5 вересня 2014 року біля міста Щастя під Луганськом в бою з російськими терористами, які влаштували засідку і обстріляли колону десантників, у якій служив Іван.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 р.… Читати далі

Лавренчук Віталій Вікторович (25.07.1976 – 20.09.2014)

Лавренчук Віталій Вікторович народився 25 липня 1976 року в місті Грозний (Росія) у родині військовослужбовців. З 1993 до 1996 року навчався в військовому училищі м. Кам’янець-Подільський. У 1997 році був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам’янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році. Розпочав службу в Києві на посаді командира інженерно-технічного взводу 210-го понтонно-мостового батальйону. У 2009 році продовжив службу в штабі командування Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді офіцера інженерної служби управління оперативного забезпечення. У 2012-2014 роках навчався у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського, де отримав освіту за спеціальністю “Організація бойового та оперативного забезпечення військ”. Після академії отримав розподіл на військову службу до міста Рівне. 16 вересня 2014 року підполковник Лавренчук був направлений до зони проведення АТО, де займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Загинув під час виконання інженерних робіт 20 вересня 2014 року на одному з блокпостів Донецької області у селі Водяне Новоазовського району.… Читати далі

Волошин Ігор Анатолійович (17.11.1985-21.07.2014)

Ігор Волошин народився 17 листопада 1985 року в місті Рівне. Навчався у рівненській школі «Центр Надії». Закінчив Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж та економічний факультет Національного університету водного господарства та природокористування. Працював економістом у банку.

Ігор був призваний до армії згідно з указом Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 року «Про часткову мобілізацію» в добровільному порядку Красногвардійсько-Кіровським ОРВК м. Дніпропетровськ 16 травня 2014 року. Старший сержант Збройних сил України, кулеметник 39-го батальйону тероборони Дніпропетровська «Дніпро-2».

Загинув 28-річний Ігор Волошин на блокпосту під селом Кам’янка Донецької області 21 липня 2014 року. Того дня о 19.40 до блокпосту сил АТО під’їхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Внаслідок вибуху тоді загинуло п`ять військових.

Похований герой 26 липня 2014-го в Рівному на кладовищі «Нове», поруч із героями Небесної сотні.

Вдома залишились батько Анатолій Андрійович, мати Наталія Олексіївна та наречена.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Волошин Ігор Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Кочетов Сергій Вікторович (“Кіт”) (11.30.1985 – 1.11.2016)

Кочетов Сергій Вікторович народився в смт Смига Дубенського району. Був єдиним сином у сім’ї. Навчався у Смизькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2003 році.

Після закінчення школи навчався в Козинській автомобільній школі. Строкову службу проходив у м. Яворів Львівської області. Після армії працював на будівництвах.

Був активним учасником Революції Гідності, брав участь в протистояннях на Грушевського, охороняв Український Дім. На Майдані Сергій був важко контужений. Мав серйозні проблеми зі спиною, відчував біль при ходьбі. Незважаючи на це, 30 серпня 2014 року Сергій поїхав на війну. 3 того часу й до смерті він воював в «Айдарі». Спочатку добровольцем. У лютому 2015-го року Сергій підписав контракт до закінчення особливого періоду, тобто – до закінчення війни.

Сергій Кочетом знаходився в підрозділі розвідки, а згодом став старшим навідником мінометного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ої ОГШБр.

Ніч 1 листопада стала фатальною. Цієї ночі був бій. В результаті мінометного обстрілу поблизу села Славне Маріїнського району Донецької області Сергій та його друг Микола Саюк загинули.… Читати далі

Жук Василь Володимирович (29.09.1991 – 24.01.2015)

Василь Жук народився 29 вересня 1991 року в м. Здолбунові Рівненської області.. Закінчив Здолбунівську ЗОШ № 1, навчався в Рівненському ВПУ. По закінченні навчання служив строкову службу в ЗСУ. По демобілізації два роки працював на будівельних роботах.

Мобілізований у серпні 2014-го в 93-тю окрему механізовану бригаду. Восени на кілька днів приїздив додому. 24 січня 2015 р. загинув у бою поблизу блокпосту на Бахмутській трасі внаслідок мінометного обстрілу терористами — від бронежилета зосталися лише знівечені пластини. В «Книзі Пам’яті» місцем смерті вказано Донецьк.

Вдома лишились батьки, старші брат і сестра. Тіло з передової привезли волонтери, похований герой у рідному місті. 27-28 січня 2015 р. у Здолбунові оголошено днями жалоби.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” В. Жук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам’яті», в щоденному ранковому церемоніалі 24 січня^[3]^[4].… Читати далі

Брік Андрій Васильович (14.02.1987 – 08.06.2015)

Брік Андрій Васильович народився 14 лютого 1987 року у селі Дермань Друга Здолбунівського району.
Призваний до лав Збройних Сил України 5 лютого 2015 року як доброволець.

Старший сержант, розвідник 130-го окремого розвідувального батальйону. Загинув опівночі з 7 на 8 червня 2015 р., у районі села Гречишкине Новоайдарського району Луганської області в бойовому зіткненні розвідгрупи з диверсійно-розвідувальною групою бойовиків «ЛНР».

У нього залишилися мати, дружина і двоє малолітніх дітей.
Місце поховання: с. Дермань Друга Здолбунівського райоу Рівненської області.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 р. “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” А. Брік нагороджений медаллю “За військову службу Україні” (посмертно).… Читати далі

Дацюк Юрій Анатолійович (27.01.1987 – 20.01.2015)

Юрій Дацюк народився 27 січня 1987 року в с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Навчався в Глинській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2003 році. Продовжував навчання в Квасилівському ліцеї, де отримав спеціальність “автомеханік”. У 2006 році мобілізований до Збройних сил України. З 1 серпня 2014 року в АТО, служив у 80-ій аеромобільній бригаді. Востаннє чоловік виходив на зв’язок 19 січня 2015 року.

Після експертизи тіл у морзі Дніпропетровська, виявили, що Юрій Дацюк загинув. Солдат був убитий 20 січня 2015 року в боях за Донецький аеропорт. Похований Дацюк Юрій Анатолійович 16 квітня 2015 року в рідному селі Глинськ Здолбунівського району Рівненської області.

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Дацюк Юрій Анатолійович нагороджений орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Віднічук Роман Степанович (26.05.1989 – 31.08.2015)

Роман Степанович Віднічук народився 26 травня 1989 року в селі Богдашів Здолбунівського району.

Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №4 м. Рожище, згодом – у Волинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після закінчення вступив до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на факультет, який нині називається “Гвардійський факультет військової підготовки”. Службу проходив у танковому батальйоні смт Десна Чернігівської області.

12 червня 2012 року його переводять до Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного в місто Львів. Там він працював на кафедрі бронетанкового озброєння на посаді інженера бронетанкової служби озброєння академії.

12 серпня 2014 року для Романа Віднічука розпочалась антитерористична операція на Сході України на посаді заступника командира роти охорони з озброєння 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь». Взимку 2015 року він був поранений, після відпустки знову повернувся на передову.

Загинув у ніч на 31 серпня 2015 року під час виконання завдання між блокпостами сил АТО і сепаратистів в районі міста Горлівка Донецької області, о 3-й годині ночі виходив на зв’язок.… Читати далі