АТО/ООС – Page 8 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Лебідь Анатолій Миколайович (27.08.1978 – 9.03.2015)

Анатолій Миколайович Лебідь народився 27 серпня 1978 року в місті Рівне. Військовослужбовець. Старший прапорщик 55-ої окремої бригади зв’язку, проходив військову службу у військовій частині А1671.

За повідомленням прес-центру оперативного командування «Північ», Анатолій загинув 19 березня 2015 року в результаті необережного поводження зі зброєю під час виконання службових обов’язків у Сумській області. Cтаршому прапорщику було 36 років.

В нього залишилися дружина та двоє дітей.

25 березня 2015 року Анатолія поховали на Дубенщині у селі Олибів.

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р. Лебідю Анатолію Миколайовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

Куліба Микола Михайлович («Батя», «Дядя Коля») (27.12.1960 – 23.05.2016 )

Куліба Микола Михайлович народився 27 грудня 1960 року в селі Срібне Радивилівського району Рівненської області.

Наймолодший з трьох дітей у матері. Колишній капітан міліції. До участі у бойових діях працював на різних дільницях спорудження будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» країни, був завідувачем складу в Рівном і Луцьку.

Микола Куліба, позивний “Дядя Коля”, у минулому був учасником бойових дій в Нагорному Карабасі.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, був у складі 2-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. На фронт пішов добровольцем ще в першому складі «Айдару»; молодший сержант, командир відділення 1-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар».

Загинув 23 травня 2016 року біля села Тарамчук Мар’їнського району, що на Донеччині. Авто, в якому їхав Микола у район падіння безпілотного літального апарата противника, підірвалось на протитанковій міні.

Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та в Рівному, 27 травня 2016 року похований у Срібному з військовими почестями; учні місцевої школи стрічали Миколу, стоячи на колінах. 25-26 травня 2016 року в Радивилівському районі оголошені днями жалоби.… Читати далі

Кулакевич Станіслав Андрійович (9.03.1989 – 26.07.2014), позивний “Тагіл”

Народився Станіслав Андрійович 9 березня 1989 року в селі Блажове Рокитнівського району Рівненської області. З 1995 до 2006 року навчався в Блажівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня.
З квітня 2007 по квітень 2008 року ніс строкову службу в Збройних силах України у десантних військах на посаді командира відділення. За сумлінне виконання військового обов’язку був неодноразово удостоєний відзнак та нагород від командування.
10 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних сил України.
Молодший сержант, снайпер, служив у 51-ій окремій механізованій бригаді. Загинув 26 липня 2014 року від вогнепальних поранень у зоні АТО під час виконання бойових завдань.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С. Кулакевич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Накидалюк Петро Іванович (4.07.1990 – 11.03.2015)

Петро Накидалюк народився 4 липня 1990 року у селі Плоска, що на Дубенщині. Закінчив 8 класів ЗНЗ №3 м. Дубно, а 9-й – у ЗНЗ с. Плоска.

Навчався у Дубенському професійному ліцеї з 1 вересня 2005 року до 2008 року за професією: муляр, штукатур, маляр, бетонер. Професійно займався спортом та став кандидатом в майстри спорту України з армреслінгу .

Під час Революції гідності перебував на Майдані. У зв’язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції. У складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» у районі Маріуполя.

Загинув 11 березня 2015 року в районі Маріуполя під час виконання бойового завдання.15 березня на центральній площі міста Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком.16 березня прощалися з Петром у рідному селі Плоска.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Криворученко Степан Гаврилович («Вуж») (18.10.1969 – 5.02. 2015)

Капітан ЗСУ Степан Криворученко (позивний «Вуж») народився 18 жовтня 1969 року в м. Сарни. Навчався в місцевій ЗОШ № 4. Першою вчителькою у Степана була Шевцова Ольга Домінівна.

Уже в 5 класі класним керівником стала Симончук Ніна Дмитрівна. У 12 років з родиною переїхав до Криму. Після армії продовжив службу в Німеччині. Повернувся до Феодосії, де одружився і пішов служити до міліції.

У серпні 2014 року записався до лав Національної Гвардії України. Тренував молодих бійців.

19 грудня як доброволець разом із полком «Азов» вирушив до зони АТО. Командував розвідувальним спецзагоном.

Загинув 5 лютого 2015 р. біля села Широкине (за іншими даними – під Саханкою) Новоазовського району під час зіткнення із ворожою диверсійною групою, потрапивши в засідку. Залишив дружину та двох доньок. Похований у м. Бориспіль Київської області на Рогозівському кладовищі.

Степан Криворученко нагороджений медаллю за звільнення Маріуполя. У Борисполі, в місцевому музеї зберігаються світлини «Вужа», його речі, інформація про нього, є прапор, на якому розписалися його побратими.
На честь Степана Криворученка в Борисполі перейменували одну з вулиць, яка тепер носить його ім’я.… Читати далі

Кравченко Олександр Володимирович (2.04.1996 – 5.09.2016)

Кравченко Олександр Володимирович народився 2 квітня 1996 р. в с. Роздольне Зміївського р-ну Харківської обл. У 1998 року сім’я переїхала на Рівненщину в с. Тесів Острозького району, там юнак і закінчив 9 класів середньої школи І-ІІ ст.

У 2013 році Олександр закінчив Харківське професійно-технічне училище у м. Первомайськ. По закінченні училища працював у воєнізованій охороні в м. Рівне.

26.05.2016 підписав контракт до військової служби, а вже 31.05.2016 року вступив до Збройних сил України, був старшим навідником 1-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. Брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Трагічно загинув 5 вересня 2016 р. в районі ст. Анадоль, Волноваський район, Донецька область.

Місце поховання: с. Тесів, Острозький район, Рівненська область.

У військовослужбовця залишилися батьки та старший брат.… Читати далі

Стрикун Іван Григорович (13.08.1967 – 29.06.2015)

Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, молодший сержант.

Після демобілізації працював водієм у колгосп «Іскра» (сусіднє село Михалківці). Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. У них народилося двоє дітей – син Іван та донька Ольга.

З 1990 року мешкав у селі Михалківці Острозького району, після реорганізації колгоспу їздив на заробітки.

12 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим водієм штабних машин 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, польова пошта В2830; селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).

З 19 травня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 червня 2015 року молодший сержант Стрикун Іван помер від серцевої недостатності по дорозі в лікарню міста Новогродівка Донецької області.

3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області.

У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Левчук Сергій Віталійович (5.03.1976 – 10.11.2014)

Сергій Віталійович Левчук народився 5 березня 1976 року в селі Бабин Гощанського району Рівненської області. Закінчив 9 класів Бабинської середньої школи у 1992 році. Після закінчення школи вступив до Корецького СПТУ № 24, де навчався з вересня 1992 до травня 1994 року. Після закінчення СПТУ був призваний на строкову службу (м. Ужгород).

По закінченні служби працював на Бабинсько-Томахівському цукровому заводі. 26 вересня 2014 року Сергія Віталійовича було призвано по мобілізації в місто Яворів. Механік-водій 24-ої аеромобільної бригади.

Загинув 10 листопада 2014 року близько 12:00 під час мінометного обстрілу поблизу сіл Кримське та Сокільники Новоайдарського району Луганської області.

Похований у селі Бабин, Гощанського району.

Без Сергія залишились мама, дружина, двоє дітей.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України солдата Сергія Віталійовича Левчука нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”… Читати далі

Ляшик Михайло Анатолійович (4.11.1993 – 30.03.2015)

Ляшик Михайло Анатолійович народився і жив у місті Дубно. Навчався у школі № 6, пізніше став студентом Дубенського професійного ліцею. У 2011 році пішов служити в армію. Спочатку проходив спеціальну підготовку у Полтаві, за спеціальністю «організація зв’язку». Через шість місяців його перевели у Яворів, до складу 24-ої окремої механізованої бригади, де дослужив ще півроку. У 2012 році демобілізувався. Активно займався спортом, зокрема боксом та панкратіоном.
У квітні 2014 року знову був мобілізований. Боєць АТО славнозвісної 51-ої механізованої бригади. Воював під Іловайськом та в багатьох інших місцях на Сході. Повернувся додому живий і неушкоджений, однак у лютому 2015 року потрапив у ДТП. Помер 30 березня 2015 року.… Читати далі