Війна (2022)

Сергій народився 19 червня 1971 року у селі Яблунне Березнівського району. У 1987 році закінчив Чудельську школу-інтернат, що в Сарненському районі. У 1988 році в місті Березне отримав фах тракториста. Розпочав свою трудову діяльність в 1987 році в місцевому колгоспі «Україна». З 1989 по 1991 рік проходив військову строкову службу в Казахстані. Після проходження військової служби продовжив працювати в тракторній бригаді колгоспу «Україна».
З 1994 працював у різних підприємствах: в колгоспі імені Кузнецова, СФГ «Шанс» Березнівського району та у філії «Березнівський райавтодор» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор».
У мирному житті наш захисник був трудолюбивим господарем. Вмів ладнати з будь-якою сільськогосподарською технікою. З дружиною виховали 5 дітей. Старший син Іван, на даний час в рядах ЗСУ захищає цілісність та суверенітет держави. Найменший неповнолітній син Олександр, 2008 року ародження, навчається в Кам’янському ліцеї. Сергій був прекрасним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для п’ятьох онуків. Із 10 серпня 2023 року наш оборонець поповнив лави Збройних Сил України. Служив старший сержант Козлюк Сергій Євстахович стрільцем піхотної роти.… Читати далі

Микитюк Сергій Володимирович народився 31 жовтня 1983 року в селі Городище, що на Березнівщині. Навчався у Городищенській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів. Працював робітником в ТОВ «Агрофірма Княжичі» Київської області, у ВАТ «Здолбунівський завод продовольчих товарів» та на місцевих підприємствах Березнівшини – в Соснівському цеху переробки ТОВ «Тамдемсвіт» і птахопідприємстві ТОВ «Маяк».
Сергій Микитюк захищав Україну з квітня 2023 року. Загинув воїн 22 січня 2024 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Сергію назавжди залишиться 40 років. Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася у храмі Різдва
Пресвятої Богородиці села Городище.
Поховали Героя-земляка на місцевому кладовищі в урочищі Лізяно села Городище зі всіма військовими почестями

… Читати далі

Володимир Савелійович народився 17 лютого 1966 року і постійно проживав в селі Поліське Березнівського району. Навчався в Поліській середній школі, потім здобув фах водія транспортних засобів у Корецькій автошколі. Після проходження строкової служба в армії тривалий час працював водієм в місцевому колгоспі «Дружба».
У мирному житті Володимир разом з дружиною виховали двох доньок та двох синів. Він був працьоватим господарем, прекрасним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для п’яти внуків, щирим другом, який любив своїх рідних та неньку-Україну. Після повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Володимир Кирчук добровільно став на захист України, вслід за щойно призваним по мобілізації сином Ігорем.
Захищав Україну водієм у складі автомобільної роти перевезення особового складу. Важкі воєнні умови, фізичне та емоційне виснаження позначилося на здоров’ї Захисника.
Серце Героя зупинилося 27 січня 2024 року у розташуванні військового підрозділу під час проходження служби у Донецькій області. З передової тіло померлого батька додому супроводжував син Ігор, який теж захищає Україну.
Володимиру Савелійовичу було 57 років.
Чин прощання та поховання відбувся в його рідному селі Поліське.… Читати далі

Олександр народився 11 жовтня 1991 року у місті Березне. З 1998 року по 2009 рік навчався у Березнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. У свій час працював оператором на лінії мокрого збагачення на ВАТ «Березнефарфор».

У травні 2023 року захисник був призваний на військову службу по мобілізації.

Служив механіком-водієм медичного пункту єгерського батальйону. Упродовж служби він врятував життя не одного свого побратима, а своє не вберіг.

Евакуаційний транспорт Олександра на початку лютого в Луганській області потрапив під ворожий обстріл де і отримав тяжку вибухову травму.

Лікарі військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків боролися за його життя до останнього та 9 лютого 2024 року серце  країнського воїна перестало битися.

Рідні пам’ятають Олександра як чесну і відповідальну та завжди добру і щедру людину. Був люблячим сином для батьків, найкращим братом для сестри і завжди усміхненим дядьком для племінника.

У школі Олександр був надзвичайно товариським, чуйним, доброзичливим, поважав вчителів та батьків, які були для нього авторитетом. Серед предметів, що вивчалися, надавав перевагу трудовому навчанню та фізкультурі, оскільки любив займатися спортом.… Читати далі

Сергій народився 09 травня 1976 року і постійно проживав у селі Моквин. Навчався у Моквинській середній школі, яку закінчив у 1993 році. 2 роки проходив строкову службу у президентському полку Національної гвардії України в місті Миколаїв. Після служби працював у Березнівському райміжколгоспбуді. У 2000 році закінчив Березнівський лісовий коледж та здобув спеціальність – технік лісового господарства. Добрий чоловік, люблячий батько, дбайливий господар. Утримував власне підсобне господарство, періодично виїжджав на сезонні роботи, великий любитель лісу (збирання грибів) і риболовлі.
Сергій ХАРЧУК мобілізований до лав Збройних Сил України в серпні 2023 року. Нагороджений медаллю «Хрест незламності» та отримав Подяку військової частини за сумлінне виконання службових обов’язків, старанність та ініціативу, ваговий внесок у справу зміцнення бойової готовності ЗСУ у боротьбі з ворогом.
Головний сержант, гранатометник механізованої роти Сергій ХАРЧУК помер 23.02.2024 на Дніпропетровщині.
У Свято-Михайлівській церкві села Моквин відбулася заупокійна служба а поховали Сергія Олександровича на місцевому кладовищі поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє України.
У померлого військового залишилися дружина Наталія Олександрівна, двоє неповнолітніх синів.… Читати далі