Революція гідності. Війна. Рівненщина

Олександр Лютко народився 20 серпня 1992 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №11 та професійно-технічному училищі №10.

У липні 2024 року Олександра Лютка мобілізували до лав Національної гвардії України. 

На жаль, 32-річний солдат Олександр Лютко загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання. 

Поховали  військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

У Захисника залишилися батьки та сестра.

… Детальніше

… Детальніше

Верес Лілія народилася 06 червня 1994 року в селі Колодязне, що на Березнівщині. Базову середню освіту здобула у місцевій школі, а повну — у
Прислуцькому НВК. Згодом навчалась у Рівненському професійному училищі. Здобувши професійну освіту, у 2015 році Лілія підписала контракт із
Збройними Силами України та стала на захист держави. Після майже десяти років служби вирішила продовжити навчання й вступила на заочну форму до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Навчалась на другому курсі, готувалась до чергової сесії… Але, на жаль, так і не судилося завершити навчання — ця сесія стала для неї останньою.
Старша солдатка, діловод служби авіації та протиповітряної оборони, Лілія Верес померла 05 травня 2026 року у місті Львів, перебуваючи на військовій службі.
Лілія втратила матір, а 09 травня 2026 року бабуся провела в останню путь і свою внучку…

Поховали Захисницю зі всіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі.
У Лілії залишилися чоловік, тато, бабуся, а також рідні тітки та дядьки.

… Детальніше

Микола Анастасійович Пилипчук народився 9 лютого 1972 року в селі Прислуч у багатодітній та дружній родині. Навчався у місцевій школі, після чого здобув професійну освіту у Костопільському професійному училищі, де опанував фах столяра та будівельного тесляра. Більшу частину свого життя Микола Анастасійович прожив на Житомирщині, де створив сім’ю. Працював за фахом — спочатку столярем у колгоспі, згодом у меблевому салоні в Житомирі. Був майстром своєї справи, якого поважали колеги та цінувало керівництво.
Його пам’ятають як щирого, доброзичливого, веселого й відкритого чоловіка — душу компанії. Він дуже любив природу, захоплювався садівництвом і залюбки проводив час у лісі, збираючи гриби. Найбільшою цінністю для нього була родина — він безмежно любив своїх дітей і кохану дружину, яка, на жаль, відійшла у вічність рік тому.
Солдат, стрілець стрілецького відділення стрілецької роти батальйону територіальної оборони, захищав Україну з грудня 2025 року. Загинув 01
березня 2026 року, під час виконання бойового завдання, на Донеччині.
Побратими знали його під позивним «Стахов». 

Миколу Пилипчука поховали на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.… Детальніше

Народився  Олександр Стецівко 5 квітня 1968 року в смт Зарічне. Навчався у Зарічненській школі. У 1983 році закінчив 8 класів. Після школи отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював в Зарічненському РТП автопарк, маслозавод, колгосп. Полюбляв малювати, різьба по дереву, особливо проявляв любов до гри на
баяні та гармошці.
В 1986 році служив в 60 танковій дивізії військова частина 73835 Д Нижній –  Новгород. Мав четверо дітей. Старший син у 2012 році помер.
12 березня 2022 року уклав контракт і пішов на захист України. Загинув сержант Стецівко Олександр 13 березня 2023 року у селищі Білогорівка Луганської області.
Похований у селищі Зарічне на місцевому кладовищі.

Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
22 грудня 2024 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді Опорного закладу Зарічненського ліцею №2.

… Детальніше

Коваль Микола народився 03.03.1977 року у місті Березне. Закінчив Березнівську середню загальноосвітню школу №2. Потім закінчив з відзнакою Березнівський лісовий коледж. У 2001 році закінчив    Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію економіста-офіцера військового управління тактичного рівня. Працював начальником фінансової служби у військових частинах Львова та міста Звенигородка Кіровоградської області. Любив співати, готувати різноманітні страви. З дитинства любив спорт, особливо футбол, був гравцем березнівської районної футбольної команди «Случ». А згодом був суддею футбольних районних матчів. Писав вірші.
З вересня 2015 року проходив службу у складі 92-ї окремої механізованої бригади на командних посадах. Протягом семи років  служби в бригаді брав участь в АТО/ООС в районах населених пунктів Новоайдар, Авдіївка, Мар’янка, Курахово.
Під час повномасштабної війни Микола служив заступником командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення 92-ї окремої механізованої  бригади імені кошового отамана Івана Сірка. 

За час служби в Збройних Силах України нагороджений медаллю за 10 років відмінної служби, Почесною  народною козачою відзнакою за заслуги орденом «Іван Сірко» ІІІ ступеня,   відзнакою Президента України «Медаль за участь в антитерористичній операції»

Помер 17 вересня 2022 року при виконанні військового обов’язку у районі міста Куп’янськ Харківської області.… Детальніше

Мацько Дмитро Миколайович народився 05 жовтня 1990 року в місті Березне. З дитинства цікавився бойовим гопаком, грав на акордеоні. Закінчив Березнівську музичну школу. Потім навчався в Національному університеті «Острозька академія». Працював на різних підприємствах і будівництвах, займався ремонтними роботами як в України, так і за кордоном. Кілька років працював перевізником, побував у багатьох країнах. У вільний час любив рибалити та ремонтувати автомобілі.
Під час повномасштабного вторгнення, у грудні 2022 року, приєднався до лав лавах Збройних Сил України. Служив водієм 2-го розвідувальної роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
32-річний солдат Дмитро Мацько, псевдо Монгал, загинув 28 травня 2023 року поблизу села Іванівське, що під Бахмутом на Донеччині. Під час військових дій захисник отримав смертельні ушкодження від вибухів і осколків.
Під траурні звуки духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців березнівчани живим коридором із квітами провели Дмитра рідними вулицями міста Березне до міського майдану Незалежності, де відбувся чин прощання з полеглим Героєм.

Заупокійна служба відбулася у Свято-Миколаївській церкві міста Березне. Поховали Дмитра на кладовищі в урочищі «Лукавець» .… Детальніше

Ярослав народився у місті Сарни. Навчався у Сарненській ЗОШ №2 (нині — ліцей). Після дев’ятого класу вступив до Івано-Франківського технікуму фізичної культури, де професійно займався греко-римською боротьбою. Здобувши спеціальну освіту, розпочав свій трудовий шлях у Чудельській допоміжній школі №1 (зараз — Спеціальна школа №1 с. Чудель). Паралельно навчався у Кам’янець-Подільському університеті за фахом «дефектолог, вчитель-логопед, олігофренопедагог». У цьому ж закладі заступницею директора з виховної роботи працює його дружина, Олена Новак.Подружжя виховувало двох доньок.

Майже тридцять років свого життя Ярослав Григорович присвятив роботі з дітьми. Він щиро любив свою справу та спорт, повністю віддаючи себе вихованцям. Під його керівництвом учні постійно здобували призові місця на обласних змаганнях із футболу, волейболу та шашок. У 2006 році Ярослава Новака визнали кращим вчителем року в області, він мав почесне звання «Старший вчитель». 

Особливу увагу педагог приділяв військово-патріотичному вихованню. Він створив осередок Дитячого козацького товариства «Пагін Володимиреччини» («Соколята»). Разом із полеглим воїном Олександром Бортніком та Віктором Пражмовським мріяв після війни заснувати гурток «Спас», де діти вивчали б історію козацтва та опановували елементи бойового гопака. … Детальніше

… Детальніше

Володимир Мартинюк народився 12 травня 1977 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №23, а згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» в Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював у фінансовій сфері, обіймав керівні посади в Держенергонагляді та рівненському управлінні ДСНС, звідки звільнився у званні капітана. Майже 15 років віддав енергетичній галузі – з 2011 року він працював у «Рівнеобленерго». Спочатку займався аналітикою та аудитом, а згодом очолив відділ розрахунків із клієнтами.

Володимир Мартинюк брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, а з початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини.

«Він називав це своїм обов’язком – бути там у складний для країни момент. Це була добра та чуйна людина, яка понад усе любила свою сім’ю. Колеги згадують Володимира як інтелігентного, чесного та принципового фахівця – його поважали і цінували. У вільний час захоплювався спортом, особливо полюбляв футбол та баскетбол, – розповів брат Захисника.

На жаль, 48-річний підполковник Володимир Мартинюк помер 7 травня 2026 року у Дніпропетровській області під час виконання службових обов’язків.… Детальніше