Війна (2022) – Сторінка 25 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Трофимчук Віталій Миколайович, позивним “Трофим” (12.07.1981-11.02.2023)

Народився Віталій у місті Сарни, проживав по вул. Ткача (нині Симона Петлюри). Ще змалечку цікавився зброєю і мріяв стати захисником. . Так і сталося згодом. Після здобуття освіти чоловік працював у правоохоронних органах: у Сарненському райвідділі поліції, Катеринівській виправній колонії, пізніше приєднався до муніципальної поліції Києва. Дуже гарно малював. Любив проводити час із друзями та дітьми. Любив життя та Україну.

Віталій Трофимчук став на захист Батьківщини з початку війни росії проти України . У 2015-2020 роках брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У складі 54-ї окремої механізованої бригади воював на Донеччині та Луганщині, зокрема, брав участь у боях за Світлодарську дугу. За час служби був нагороджений відзнаками: «За участь в антитерористичній операції», «За зразкове виконання службових обов’язків», «Захисник Рідної Землі», «Хрест 54 ОМБР».

Коли почалася повномасштабна війна, Віталій одразу повернувся на фронт. У складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців знову воював проти окупантів. Був командиром відділення, вміло виконував усі завдання. Побратими пригадують його скромним, щирим, вірним і надійним другом, з яким не страшно було іти у розвідку та бій.… Читати далі

Корнійчук Андрій Олександрович, позивний “Korin” (04.10.1983-20.02.2023)

Андрій Олександрович Корнійчук народився 04.10.1983 р. у місті Костопіль Рівненської області. У 1990р. пішов до першого класу в м. Ленінску Хабаровський край, в якому його тато проходив службу в поліції. У 1991р. родина переїхала в рідне містечко, продовжив навчання в Костопільській ЗОШ № 3. Згодом перейшов навчатися до Костопільської ЗОШ № 6. Після 9 класу вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу,де здобув фах електрика.

Після завершення коледжу продовжив навчання в Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем’янчука, де здобув спеціальність «Вчитель фізкультури та реабілітолог».

Андрій працював заступником директора в Костопільській компанії БЖКП. У 2020 році був обраний депутатом Костопільської міськради. Мав багато планів, стратегій щодо розвитку благоустрою міста. Були ретельно продумані проекти та, на жаль, страшна війна завадила втілити їх в життя.

В мирному житті займався виготовленням корпусних меблів, згодом захопився роботою по дереву, багато часу проводив в своїй майстерні..

Під час повномасштабного вторгнення росії в Українку чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.… Читати далі

Єфімчук Олександр Михайлович (15.05.1994-05.05.2022 )

Олександр Єфімчук народився 15 травня 1994 у селі Переділи Рівненського району. Коли навчався у школі, померла мама… Та Сашко зумів взяти себе у руки, гарно навчався, а за тим самостійно вступив у Київський політехнічний інститут на державну форму навчання…

У Сашка були золоті руки. Він покинув навчання і пішов за покликом серця. Працював у автомайстерні й так любив свою справу, що складно сказати, що це було для нього — робота чи хобі.

До нього їхали за порадою з Києва, Одеси, Вінниці, хоч хлопець був значно молодшим за іменитих колег. Своє щастя знайшов у столиці — тут одружився з Наталею, тут же вирішили будувати своє родинне гніздечко…

У нього завжди виходило зробити більше, ніж міг. Олександр умів переконати усіх навколо, що поступово, обережно і все вдасться, й воно вдавалося…

Веселий, життєрадісний, позитивний… Навіть у найскрутніші моменти він завжди пригадував численні анекдоти чи смішні історії, аби підняти дух, коли, здається, зовсім не до цього…

Коли прийшла війна, Сашко вступив до тероборони Києва. Думки про те, що буде сидіти, склавши руки, у нього не було.… Читати далі

Сварицевич Василь Васильович (10.06.1984 – 28.11.2022)

Народився Василь в м.Сарни, проживав по вул. Корнійчука (нині Свободи). З 1991 по 1999 рр. навчався у Сарненській ЗОШ №2 (нині ліцеї №2). З 6-го класу почав активно займатися теквон-до та в подальшому отримав чорний пояс з цього виду спорту. По закінченню школи продовжив навчання у Сарненському ВПУ №22 за спеціальністю – електрик. Водночас здобув звання Майстра спорту України з тек Вандо і розпочав тренувати бажаючих на базі училища.

Після закінчення училища, у 2002 році вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на педагогічний факультет, так як своє майбутнє бачив у великому спорті і для цього потрібна була вища освіта. Але довелося залишити навчання в університеті після третього курсу, тому що Василь одружився і щоб забезпечити дружину та двох донечок почав їздити на заробітки. З 2013 по 2022 роки працював охоронцем у Катеринівській виправній колонії. Там же продовжував займатися спортом і відвідував різні спортивні змагання та отримував нагороди.

З початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022р. пішов добровільно до лав ЗСУ. Спочатку після тренувальних занять на Тучинському полігоні направили служити до Сарненської військової частини – відвозив техніку на ремонт з передових від Бучі, Херсону, Донецька і тд.… Читати далі

Сидорук Вячеслав Миколайович (09.06.1989-22.02.2023)

Вячеслав Сидорук народився 09. 06. 1989р.у м. Березне Рівненської обл. У 1996 р. пішов навчатися до ЗОШ в м. Березне. Закінчив школу у 2005 . У 2005 -2009 р.р. навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі НУВГП, за спеціальністю «Лісове господарство». Під час навчання познайомився з майбутньою дружиною Анною. Восени 2013 року одружилися. У 2014 році народилася донечка Даринка.
Вячеслав їздив з батьком працювати у Житомир та Київ. Також працював будівельником, у приватних підприємців з виготовлення пам’ятників. .
Під час повномасштабного російського вторгнення Вячеслава мобілізували до лав ЗСУ. Спершу було навчання на одному з військових полігонів, а 01.08. 2022 року навчався у Великій Британії. Там пройшов бойовий вишкіл у найкращих інструкторів. Була двохденна відпустка вдома. Ця зустріч була останньою з рідними.

05.09. 2022р. Вячеслав приєднався до легендарної 72- ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Обійняв посаду навідника. У жовтні вже воював на Донеччині. Під час виконання бойових завдань Вячеславу вдалося врятувати свого побратима .Він мужньо стояв у бою проти спільного ворога, переживши
багато танкових атак.… Читати далі

Мельник Олександр Адамович, позивний “Борода”(24.05.1970–08.06.2023)

Народився Олександр в с.Чудель (нині Вирівська громада). Тут і навчався в загальноосвітній школі (нині Чудельський ліцей). Після закінчення школи пішов навчатися в Сарненське ВПУ №22. По закінченню училища призвали на військову строкову службу. Службу проходив у Німеччині, мав звання старшина.

Цікавився ремонтом автомобілів. Працював водієм у Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд». У 1992 році одружився. Проживав у с.Стрільськ

.До лав ЗСУ призваний 23 січня 2023 року, мав звання головний сержант. Був стрільцем-санітаром в/ч А4447 (33-тя окрема механізована бригада). Позивний “Борода”. Олександр був позитивно налаштований на те, що війна скоро закінчиться і він повернеться додому тільки з Перемогою.

Загинув Олександр Адамович 8 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання в с.Свобода, Запоріжської обл.

У Героя залишились син та донька.

Похований захисник на кладовищі у с.Стрільськ

Віднік Андрій Миколайович (17.08.1981-19.11.2023)

Андрій Віднік народився 17 серпня 1981 року у селі Білин Волинської області. Згодом проживав з батьками у ковелі Здобув дві спеціальності – “Прикладна математика” у НУВГП та будівельника. Тож поступово розвивав власну справу – був директором будівельної фірми. Разом із дружиною виховав двох синів, яким зараз 15 та 13 років.

Він служив в армії, він став командиром 2 взводу РШР (роти швидкого реагування) ДФТГ Рівненської міської територіальної громади №1, пройшов навчання з легіонерами. Так було рівно до 17 серпня 2023 року, до його 42-річчя. Наступного дня – 18 серпня – його мобілізували.

Про службу в зоні активних бойових дій Андрій дружині розповідав мало, більше – друзям. Проте досвід 20 років подружнього життя дався в знаки, тож приховувати від другої половинки мало що вдавалося.

Андрій Віднік був активним учасником змін у нашій країні, прагнув зробити так, аби закони дбали про людей, а підприємці могли спокійно вести бізнес. Він відчував усі процеси, які відбувалися в країні, відповідально ставився до роботи та найманих працівників.… Читати далі

Іванюк Сергій Олександрович (20.01.1999-31.08.2023 )

Іванюк Сергій Олександрович народився 20.01.1999 р. у м.Рівне, Рівненської області. У 2014 році отримав свідоцтво про здобуття загальної середньої освіти в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м.Рівному, Рівненської області.
З 2014 по 2018 роки Сергій навчався у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП та отримав диплом за спеціальністю «Монтаж обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва».
Після закінчення коледжу Сергій вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де у 2020 році здобув бакалаврський рівень вищої освіти за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно – інтегровані технології».
З 2019 по 2021 рік навчався на військовій кафедрі при Національному університеті водного господарства та природокористування де здобув звання молодшого лейтенанта.
Затим Іванюк С.О. пройшов відбір до компанії «HOVER» у якій будував житлові будинки за допомогою 3D моделювання. Сергій був мудрою, зваженою, привітною, позитивною людиною, мав вірних друзів та плани на майбутнє.
Рідні, близькі та побратими воїна характеризують його як відданого патріота своєї країни, надійного та сумлінного друга.
25 квітня 2023 року Сергій був мобілізований до Збройних сил України, як молодший лейтенант.… Читати далі

Пруцков Олег Олександрович, позивний “Парус” (08.02.1998- 29.08.2022)

Олег Олександрович Пруцков народився в офіцерській сім’ї 08.02.1998р. в м. Костопіль. У 2004р. пішов до 1 -го класу в Костопільську ЗОШ № 3. Закінчивши 1-й клас переїхав до м. Кременчук Полтавської обл., в зв’язку з подальшим проходженням служби батьків. Навчався в Кременчуцькій ЗОШ № 20. Навчався добре, завжди був очільником всіх шкільних заходів. У 2015р. закінчив школу з середнім балом атестату 10. Влітку вступив до Львівського політехнічного університету на спеціальність «Атомна енергетика», на державну форму навчання. Закінчивши 1- й курс, вирішив, що це не його забрав документи і повернувся додому. Обмірковуючи подальше життя зважився піти на контрактну службу в ЗСУ. Письмову згоду взяв у батальйоні охорони м. Рівне. Пройшов навчання і восени вибув зі своїм підрозділом в зону АТО, на той час Олегу було 18 років. Повернувся назад у квітні 2017р.. А далі будло рішення навчатися у Національній академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного м. Львів. Склавши успішно всі екзамени, почав навчатися за військовою спеціальністю « Морально – психологічне забезпечення військ».… Читати далі

Курильчик Олександр Володимирович (03.02.1986-30.10.2023)

Олександр Курильчик народився 3 лютого 1986 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався в Березнівській загальноосвітній школі № 2, а з 7 по 11 клас в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, який закінчив в 2000 році. У 2009 році закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів» та здобув кваліфікацію інженера-механіка.
15 березня 2022 року Олександра призвали на військову службу. Солдат Курильчик Олександр Володимирович служив у лавах Збройних Сил України.
Брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області в складі 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Після поранення за станом здоров’я був переведений у інженерні війська.
Наказом Міністра оборони України від 21.03.2023 № 301 нагороджений відзнакою Міністерства оборони України медаллю «За поранення».
Після тривалого лікування у госпіталі 30 жовтня 2023 року Олександр помер.

Поховали на Алеї Слави міського кладовища в урочищі «Лукавець»
У захисника залишилися мама Раїса Андріївна, дружина Наталія, син Артем, сестра Наталя.