Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дикий Віктор Михайлович, народився 10 листопада 1973 року в селищі Томашгород на Рокитнівщині. Навчався у Томашгородській середній школі №1, яку закінчив 1990 році. Після закінчення 11 класів Віктор пішов навчатись в Рівненську поліцейську школу. Бути полісменом – це була його мрія з дитинства. Після закінчення школи поліції, працював у державній службі з надзвичайних ситуацій, а потім здобув фах економіста у Європейському університеті у міста Рівного. Згодом почав займатися підприємницькою діяльністю у рідному місті. Разом із дружиною Оксаною виховали п’ятьох дітей.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, вже на наступний день, 25 лютого, Віктор був одним із перших добровольців, які прийшли у військкомат аби стати на захист рідних людей. Він говорив, що не може просто сидіти вдома, адже має кого захищати, за кого стояти стіною. «Я маю досвід служби в армія, роботи в міліції, то хоч стріляти вмію». – розмірковував Віктор. Тому спочатку пішов в тероборону в м. Здолбунів, а потім м. Рівне. Разом із 14-ю окремою механізованою бригадою Віктор пройшов Бахмут, Сєвєродонецьк, Краматорськ.… Детальніше

Кулакевич Олександр Васильович, народився 12 жовтня 1973 року, в селі Блажове, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

У 1980 році Олександр пішов до першого класу Блажівської середньої школи. У 1990 році отримав атестат про неповну середню освіту.

Після закінчення школи, а саме 22 листопада 1991 року, вступив до лав ЗСУ, де гідно присягнув на вірність народу України.  Після закінчення служби Олександр продовжував насолоджуватись життям у своєму селі.

Був одруженим. Сімейне життя тривало не довго, вже у 2006 році шлюб було розірвано. Від шлюбу у Олександра залишився син, який також гідно боронить Україну.

Родичі відзиваються про Олександра, як про чуйну та добру людину. «Дуже любив життя, свою сім’ю, був турботливим, дбайливим, люблячим дядьком та братом. Завжди усім допомагав. Не був байдужим до своєї країни, за яку віддав життя», – розповідає племінниця Альона.

Для сина – хорошим батьком, для рідних і близьких – найкращим братом і дядьком, для односельчан та друзів – хорошим та співчутливим співбесідником. У вільний час дуже любив порибалити, сходити до лісу.… Детальніше

Довгаль Роман Юрійович, позивний «Біджо», народився 19 серпня 2001 року в смт. Рокитне, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

У 2007 пішов у перший клас на навчання у Рокитнівську ЗОШ №3 (ОЗ «Рокитнівський ліцей № 3») де здобув загальну середню освіту 9 класів.

«При згадці про  Романа, уява відразу малює маленького хлопчика з приємними рисами обличчя. Пам’ятаю, як він вперше прийшов до школи. Відразу було помітно його врівноваженість та спокій. Можливо він і не вирізнявся якимись особливими здібностями, але те, що від нього завжди віяло позитивом – це факт. Роман був світлою дитиною Він ніколи не сперечався та не втручався у справи інших. Намагався бути непомітним, і разом з тим, був невд’ємною частиною шкільної ланки», – розповіла перша вчителька Романа Ірина Шульжик.

«Він був завжди добрий до всіх, завжди був готовий допомогти іншим. Був веселим і добре товаришував з іншими людьми. Він був крутим хлопцем…», – згадує однокласник Назар Борисовець.

Після закінчення школи, у 2016 році навчанвся в Рокитнівському професійному ліцеї.… Детальніше

Куницький Михайло Михайлович, народився 25 травня 1979 року, в селі Орв’яниця, Дубровицького району, Рівненської області.

Навчався в Орв’яницькій ЗОШ І-ІІІ ст., з 1985 по 1994 роки. За роки навчання проявив себе хорошим учнем, відкритим до друзів та вчителів. Великий інтерес проявляв до трудового навчання, фізкультури, а найбільш любив уроки історії. Захоплювався героїчним минулим українського козацтва.

9 червня 1997 року вступив до лав Збройних Сил України у Львові. Молодий сержант та старший рятівник протипожежного захисту і рятувальних робіт. 22 червня 1998 року був звільнений в запас.

Після служби в армії‎ створив сім`ю, та переїхав жити до дружини Наталії‎ в с. Томашгород, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської‎ області. Виховували сина Станіслава, та доньку Христину.

Після повномасштабного вторгнення Михайло не залишився осторонь та 05 вересня 2022 року пішов на захист своєї‎ Батьківщини добровольцем. Потрапив на службу до військової‎ частини А 2167, мав звання стрілець-зенітник. Виконуючи свій воєнний обов`язок, зенітно-ракетного взводу, 2 механізованого-батальйону, був нагороджений орденом «Золотий Хрест» (Наказ Головнокомандувача Збройних сил України від 12.04.2023р.… Детальніше

Народився Ярослав у с.Ремчиці. Після закінчення середньої школи продовжив навчання у Рівненському Національному університеті водного господарства та природокористування, за спеціальністю «Геоінформаційні системи і технології», який закінчив у 2014 році. Пізніше, Ярослав працював у БТІ та розробляв складну технічну документацію для Рівненської та Хмельницької АЕС.

З перших днів війни записався до тероборони у Рокитному, де проживав разом із дружиною. Згодом підписав контракт та служив у військовій частині на кордоні з білоруссю. Піти на передову вирішив сам, не чекаючи виклику. Говорив: «Якщо не я, заберуть когось іншого». Це те, що найкраще говорить про нього як про Людину совісну, справедливу, сміливу, щиру та відданого патріота.

За кілька тижнів вивчився на аеророзвідника і став одним із найкращих у своїй команді, був керівником розрахунку з позивним Jango. Кожного дня обстріли були все ближче, але щоразу вони їхали на завдання в найгарячіші точки, обороняючи Бахмут.
Загинув Ярослав Петрович 29 грудня 2022 року під Бахмутом, у священній битві, пліч-о-пліч, зі своїми побратимами за вільну та незалежну Україну.

У Героя залишилися: мама, дружина Вікторія, брат і маленький племінник.… Детальніше

Чубик Олександр Филимонович народився 7 березня 1978 року в мальовничому селі Дерть, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Середню спеціальну освіту здобув у Березнівському училищі. Отримав спеціальність майстер з пошиву та ремонту взуття.

Олександр проживав сам, але від першого шлюбу мав доньку. Із рідних він мав  маму Ніну, два брата Романа та Дмитра (який, на жаль, теж помер) та сестру Наталію.

 Займався ремонтом та пошивом взуття. Усі односельчани зверталися до нього як хорошого спеціаліста і відповідального майстра. Також у вільний від роботи час займався виробами з дерева.

Олександр завжди був патріотом своєї країни, завжди міг протягнути руку допомоги хто б до нього не звернувся, був дуже розважливий та чемний, вірний товариш.

Мав звання молодшого сержанта. Перебував у складі 14-ї бригади 108-го стрілецького батальйону.

У 2014 під час вторгнення агресора на територію України Олександр один із перших, добровольцем відправився захищати нашу суверенність та незалежність на схід України. Також був учасником Іловайського котла, де отримав тяжку контузію.

Коли розпочалася повномасштабна війна із російським агресором, Олександр не зволікаючи відправився на захист нашої держави від загарбників.… Детальніше

Микола Лапчук народився 21 травня 1975 року в селі Сапожин, а проживав у Новому Корці. Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав Збройних сил України та виконував бойові завдання на захист держави.

Військовий загинув 4 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Калинів Курської області. Довгий час вважався зниклим безвісти, однак результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.

У полеглого захисника залишилися дві доньки, одна з яких ще зовсім юна.

Поховали захисника на кладовищі в Новому Корці

… Детальніше

Трохимчук Юрій Петрович, позивний «Фізрук», народився 08 лютого 1990 року в селі Біловіж, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області, в сім’ї працівників сільського господарства.

Мати Трохимчук Віра Григорівна 1957 року народження, батько Трохимчук Петро  Михайлович 1965 року народження, якого вже, на жаль, немає в живих.

Після закінчення в 2007 році школи, на той час Біловізької ЗОШ І-ІІІ ст., вступив в МГУ ім. академіка С. Дем’янчука, на факультет «Фізичної культури та спорту» за спеціальністю «Фізичне виховання». У 2011 році закінчив даний навчальний заклад і отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Вчитель фізичного виховання».

З 2011 по 2023 рік Юрій Петрович  працював на посаді вчителя фізичної культури Біловізького ліцею. За час роботи в школі Юрій Петрович зарекомендував себе як досвідчений педагог, доброю та щирою людиною. Ніколи не відмовляв в допомозі тим, хто цього потребував.

6 грудня 2015 року одружився на дівчині з свого села, Трохимчук Раїсі Володимирівні 1994 року народження. У них народилися двоє діток-синочків: Трохимчук Арсен Юрійович, 2018 року народження, та Трохимчук Іван Юрійович 2016 року народження.… Детальніше

Вишневський Віктор Васильович народився 2 червня 1982 року в с. Козирщина Млинівського району Рівненської області. У 1989 році сім’я Віктора переїхала на проживання в с. Рудка Млинівського району Рівненської області, де він пішов у початкові класи Рудківської середньої школи.
У 1992 році сім’я переїхала на проживання у смт. Млинів. У 1997 році Віктор закінчив 9 клас та продовжив навчання у Демидівському ВПУ – 25, освоюючи професію «тракторист – машиніст».
У мирний час працював за кордоном. Перед початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. 12 квітня 2024 року був призваний до лав ЗСУ.
Служив стрільцем 2 стрілецького відділення , 2 стрілецького взводу, стрілецької роти, 423 батальйону, 68 окремої Єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, військової частини А 4886-4056. 4 червня 2024 року на полі бою, поблизу населеного пункту Уманське Донецької області, отримав важке поранення в голову.
3 липня 2024 року, від отриманих травм помер у лікарні «Святого Луки» м. Львів.

Похований у с. Рудка Демидівської ТГ.
У захисника залишилась мама, донька та сестра.
Віктор був добрим, порядним, чуйним сином, батьком та братом, який завжди приходив на допомогу.… Детальніше

Мельничук Олег Петрович народився 19 листопада 1994 року в с. Дубляни. Навчався у Дублянській початковій школі, а з четвертого класу продовживn навчання у Демидівському ліцеї. Був завжди веселим, життєрадісним, щирим і дуже любив спорт. Тому, після закінчення 7 класу, пішов навчатися до Рівненської спортивної школи. Після закінчення цього закладу Олег вступив до Київського Національного університету фізичного виховання та спорту України. Там отримав професійну
кваліфікацію бакалавр спорту (тренер з легкої атлетики, викладач фізичного виховання). Весь цей час постійно займався спортом, працював в охороні та займався бойовими мистецтвами. Із початком повномасштабної війни в Україні, Олег пішов добровольцем в територіальну оборону Збройних Сил України міста Києва. Через 3 місяці, разом з хлопцями, вступив у військовий підрозділ Кракен (Розвідувально-диверсійний підрозділ Головного управління розвідки Міністерства оборони України), у якому прослужив 2 роки та виконував складні завдання у гарячих точках біля Харкова та Часового Яру на Донеччині. Мав позивний «Слон», який тягнувся за ним ще із шкільних років, адже всі однокласники називали його «Слоник, Слон», бо Олег умів робити м’язами свого тіла голову та хобот, як у слона.… Детальніше