Війна (2022)

Любомир Кирильчук народився 11 листопада 1986 року в селі Богданівка колишнього Корецького району. Тут закінчив школу. Опісля головним завданням Любомира стала допомога батькам. Наймолодший син із багатодітної родини взяв на себе турботи по господарству, став опорою та підтримкою для мами.

Надзвичайно добрий, чуйний, чутливий до чужих переживань Любомир не встиг одружитися та народити дітей. Багато часу присвятив турботі за батьківським домом, адже здоров’я мами вже далеко не те…

Він не служив у армії. Але коли у грудні минулого року отримав повістку, не став ховатися. Служив на Рівненщині та Волині. Проходиввишкіл у Франції.

Використати на практиці усі свої вміння Любомир мав нагоду на самісінькому нулі.

36-річний солдат Любомир Кирильчук загинув 30 червня 2023 року від осколкового поранення, яке отримав під час мінометного обстрілу в районі селища Ямпіль на Донеччині.

 В Героя залишилася мати, сестра та старший брат.

Прощання із Героєм відбулося 5 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Олексій Романчук народився у Якутії в місті Нерюнгрі. Саме там на той час працювали батьки. У Якутії Олексій закінчив школу, вищу освіту здобував вже у Рівному — навчався у МЕГУ ім. С. Дем’янчука.

Від 2014 року, коли почалися перші прояви російського вторгнення, був готовий стати на захист країни. У 2015-пішов у військкомат, щоб записатися добровольцем. Отримав відмову.

З початком повномасштабного вторгнення РФ Олексій почав займатися волонтерською діяльністю, а вже 21 березня його запросили до військкомату.

Цілеспрямований, активний, надзвичайно комунікабельний Олексій легко і швидко знаходив спільну мову з людьми. Тож спершу допомагав на місці з ремонтом техніки, але врешті вирішив перевестися у бойову бригаду.

Рідних Олексій завжди оберігав, захищав від усіх негараздів — батьки до останнього не знали, що син знаходиться у зоні активних бойових дій, бо ж він не хотів, щоб вони зайвий раз хвилювалися.

І лише кохана та сестра тримали руку максимально на пульсі ситуації, аби допомогти у разі потреби..

Олексій дуже любив подорожувати, рибалити та читати. Саме книги просив передавати рідних у посилках.… Читати далі

Денис Бабак народився у Рівному. Вивчав рибальство та аквакультуру у Млинові. Проте спеціальність, якій навчався, стала справжньою пристрастю у житті. А от працював Денис на виробництві вікон у компанії Epsilon.

Влітку 2022 року чоловік отримав повістку і вступив до лав ЗСУ. Пройшов навчання в Закарпатті, пізніше в Чехії.

Під час військової служби захисник найбільше сумував за рідними. Єдиним син у батьків, люблячий чоловік та батько 7-річного Олексія щодня розмовляв із сім’єю. Навіть у зоні бойових дій постійно тримав зв’язок із сином — спілкувався із ним по відеозв’язку.

Надзвичайно добрий та відданий, світлий та неконфліктний — саме таким пам’ятатимуть Дениса усі близькі. А дружина навіть не може пригадати жодної сварки із ним.

Старший солдат, старший стрілець 29-річний Денис Бабак загинув 11 червня 2023 року в районі села Роботине Запорізької області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному.

… Читати далі

Геннадій Гануш народився у селі Олександрія. Усе своє життя він провів у Рівному. Тут закінчив 9 школу. Навчався в 10 училищі, де здобув фах слюсара-ремонтника. Геннадій багато років працював у супермаркеті Spar на вулиці Відінській, цінував колектив та любив свою роботу. Строкову службу проходив у внутрішніх військах .

Добрий, довірливий, чесний та справедливий Геннадій дуже любив риболовлю, відпочинок на природі. Завжди старався з людьми чинити правильно. Був переконаний, що все має бути по совісті. Надзвичайно любив та цінував маму…

У квітні 2023 року Геннадій Гануш отримав повістку та пішов служити.

Солдат Геннадій Гануш загинув поблизу села Яковлівка на Донеччині в ході ведення наступально-штурмових дій проти військових сил російської федерації. Це сталося як раз у день народження його мами — 25 червня…

Йому назавжди залишиться 46 років. Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Віталій Семчук народився у 1997 в Рівному, навчався у НВК «школа-ліцей» №12, закінчив технічний коледж НУВГП, де здобув фах електромеханіка. А за тим отримав повістку в армію.

ВІн був надзвичайно світлою та доброю людиною. Чуйний, турботливий — намагався захистити усіх і від бід. Віталія любили всі, хто знав.

Хлопець прагнув допомогти кожному, завжди поспішав і підтримував. Надзвичайно любив тварин і дітей, і вони його просто обожнювали.

Віталій служив на Донеччині, в Маріуполь потрапив у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії вже коли місто було в повному оточенні. України брав участь у боях за Маріуполь.

25-річний старший солдат Віталій Семчук загинув 14 квітня. У столицю тіло привезли лише на початку серпня.

. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня

Присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівного”

… Читати далі

Народився Юрій Лєдяєв у Рівному, навчався у найпершому у місті Колегіумі, а за тим закінчив із відзнакою Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Практична психологія та історія».

Проте своє справжнє покликання знайшов у будівництві. Працював виключно в Україні, як справжній патріот, робив усе, аби саме наша держава процвітала. А ще був люблячим сином і братом, справжнім господарем, безмежно піклувався про сім’ю, ніколи не відмовляв у допомозі сусідам, був справжнім другом. Неймовірно любив тварин — взяв собаку із притулку, аби подарувати їй шанс на нове життя.

Юрій не служив в армії, але це не стримало його — у перші дні повномасштабного вторгнення записався добровольцем у військкоматі.

“Якщо не ми, то наші діти вимушені будуть воювати. А я того не хочу. Буду робити усе, щоб наші діти не відчували війни, мали спокійне життя. Хочу принести мир в Україну,” – говорив Герой.

Проте тоді його час не прийшов. Лише згодом отримав повістку — тоді не вагався ні хвилини.

Веселий, компанійський добросердний Юрій впевнено почував себе у війську.… Читати далі

Андрій Нікітюк народився у Рівному. Закінчив 28 школу, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність “Менеджмент”. Після закінчення другого курсу, у серпні 2013 року, підписав контракт із Збройними силами України.

Наступні кілька років були непростими і для всієї країни, і для Андрія. Адже від 2014 року служба тривала у зоні проведення антитерористичної операції, у найгарячіших її точках. Відданість справі, любов до країни, загострене почуття справедливості, а також командирські навички пророчили йому гарну кар’єру у війську. Мав чимало нагород та відзнак, але Андрій відчував, що це не його, прагнув постійного розвитку, хотів дізнаватися все більше нового. Тож повернувся до цивільного життя — починав вантажником, опановував додаткові спеціальності, працював різником скла. Але зрозумівши, що досяг тут максимуму, почав шукати розвитку далі. Зокрема, займався проектуванням модульних будинків у компанії “Ховер Україна”.

Вигартуваний у вогнях АТО Андрій усе тримав у собі. Для рідних про себе не розповідав — завжди все було добре — а от про них розпитував. Він завжди намагався до кожного знайти особливий підхід, приділити увагу, допомогти.… Читати далі