Гудзало Микола Іванович (21.05.1980-12.06.2023)

Микола Гудзало народився 21 травня 1980 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим здобув фах маляра-штукатура у ВПУ число 1. Потім була строкова служба в армії – рятувальником рятувальних робіт у ДСНС України.

Після служби в армії Микола працював оператором екструзійної лінії у фірмі “Інтерекопласт”, а з 2012 року – комірником у ТОВ “Ясен-Поділля”.

“Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола хотів відразу йти до центру комплектування. Але я його просила зачекати, мама важко хворіла… Тоді він сказав, що залишиться, але, як тільки прийде повістка – піде. Я погодилась”, – розповідає дружина Героя Вікторія.

Мобілізували Миколу у березні 2023 року. Він відразу сказав дружині та донці Анні-Марії, що мусить іти захищати країну та їх від ворога.

“Він не довго пробув на полігоні, а потім місяць був на навчанні у Великій Британії. А вже з 1 травня ніс службу на сході нашої країни…” – продовжує дружина.

Страшна новина прийшла у родину у червні 2023 року. Командир бойової машини – командир гірсько-штурмового відділення 43-річний солдат Микола Гудзало разом зі своїм підрозділом вийшов на бойове завдання у Бахмутському районі, але відтоді вважався зниклим безвісти.… Читати далі

Денищич Руслан (16.03.1983-14.10.2024)

Руслан Денищич народився 16 березня 1983 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №19, а за тим опанував фах електрогазозварника. В останні роки працював операторам у деревообробному цеху. Разом із дружиною Інною ростили 9-річного сина.

«Руслан був дуже працьовитим, напевне не було й дня, аби не знайшов собі заняття. Батьки розповідали, що таким він був змалечку. А ще дуже добрим та життєрадісним. Він любив брата й сестру, батьків, людей – завжди прагнув допомогти, ніколи не відмовляв. Та напевне найбільше Руслан любив сина, проводити з ним час, а він відповідав взаємністю», – розповідає дружина Героя Інна.

На початку червня 2024 року Руслана мобілізували. Він намагався не тривожити рідних подробицями служби, тримав усе в собі.

«Лише коли вони пішли в Курську область, трошки більше почав говорити. Казав, що треба боротися, що немає іншого виходу, тільки боротися, аби повернутися додому і ростити сина», – каже Інна.

Та на жаль, повернутися 41-річному Руслану Денищичу судилося на щиті…Старший солдат, командир десантно-штурмового взводу загинув 14 жовтня 2024 року , виконуючи бойове завдання у Курській області…

Прощання із Героєм відбулося 29 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Сенчук Юрій Леонідович (31.07.1977 – 22.07.2023)

Сенчук Юрій Леонідович народився в 1977 році у с.Бугаївка, Дубенського району там й проживав.

Гранатометник мотопіхотного відділення Юрій Сенчук був призваний на військову службу по захисту суверенітету й територіальної цілісності України Другим відділенням Дубенського РТЦК та СП 26 грудня 2022 року.

Загинув в районі населеного пункту Дружба Донецької області 22 липня 2023 року. Боєць отримав поранення, несумісні з життям, під час здійснення противником мінометного обстрілу. Йому назавжди 46 років.

Юрій Леонідович з честю виконував свій військовий та громадський обов’язок. У Героя залишились: дружина Олена Степанівна, , син 16 років, син 20 років, син 22 років, донька 17 років, донька 23 роки

Поховали захисника на кладовищі в с. Опарипси

Читати далі

Глова Руслан Степанович (22.08.1973-19.10.2024)

Руслан Глова народився 22 серпня 1973 року у селі Грабів неподалік від Рівного. Навчався у Клеванській школі №1, потім – у Зорянській школі. Після 10 класу вступив у Клеванський професійний ліцей, де здобув фах водія. Працював на м’ясокомбінаті в Зорі, а потім – у ТОВ «КРОНОСПАН РІВНЕ». .

Про страшні будні війни Руслан старався єдиній рідній людині не розповідати. Лише зрідка зізнавався, що довелося пройти крізь пекло…

«Він був бойовим медиком, завжди стояв за побратимів. Наголошував, що вони стали рідними, тож ділилися один з одним навіть шматком хліба. Руслан ніколи не відмовляв у допомозі, дбав за бойових друзів, підтримував. Розповів лише один випадок, коли вибухом товариша відкинуло на кілька сотень метрів вперед, хлопці вагалися, бо це було дуже небезпечно. Але Руслан все ж зумів забрати тіло побратима, аби повернути його рідним,» – продовжує сестра.

За час служби Руслан Глова був двічі поранений, проходив реабілітацію, тож хоч не на довго приїздив додому.

«На початку жовтня, коли брат вже збирався повертатися в частину з лікарняного після поранення, наче відчув недобре.… Читати далі

 Мартинюк Сергій Адамович (12.08.1980 – 14.08.2024 )

44-річний Мартинюк Сергій Адамович, житель с. Люхча. З початком повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю, у лютому 2022 року, став на захист України, проходив службу в лавах 104-ої окремої бригади ТРО, 60 батальйону «Поліські вовки».

Мартин – так його звали усі. У нього було три любові – родина, Батьківщина і гітара. Директор Центру культури та дозвілля с. Люхча, неймовірно талановитий професійний музикант, ідейний натхненник започаткованих ним гуртів «Стара хата» та «Хлопці збоку», з якими гастролював Україною. Його завжди кликали «на біс», він завжди зривав овації залів.

Надзвичайно добрий, позитивний та щирий, навколо Сергія завжди панувала весела та дружня атмосфера

Під час виконання бойового завдання на одному з напрямків фронту, отримав поранення. Тривалий час проходив курс реабілітації у госпіталі.

На жаль, 14 серпня серце Захисника зупинилось.

У Героя залишилася мама, дружина, донька, син, сестри та брат.

Похований на кладовищі у с. Люхча.

Читати далі

Мартинчук Олександр Олександрович  (09.02.1999 – 12.09.2022)

Народився Олександр у м.Сарни. Навчався в ЗОШ №6 (нині Сарненська гімназія №6), потім у ВПУ №22. В школі був уважний, завжди старанний та відповідальний. Вчителі називали його активістом. Сашкові подобалось захищати честь свого класу, тому ніколи не відмовлявся від участі у різноманітних конкурсах та змаганнях: читав вірші, співав, танцював… І таке враження, що завжди усміхався, а сваритись, ображати, конфліктувати – це не про нього. Світлий, довірливий і щедрий на добро… Саме таким будуть пам’ятати його завжди…

Після навчання Олександр мріяв про власну справу, намагався досягнути в житті всього самостійно, але завадила війна… Мав душу патріота, тому не сумнівався і не роздумував, а пішов захищати свою країну як справжній чоловік.

Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на посаді механіка-водія. Як старший солдат ЗСУ брав участь в деокупації Херсонської області.

12 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Нововознесенське Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового завдання Олександр Мартинчук загинув. Про смерть Героя рідні дізнались майже через вісім місяців, бо вважався зниклим безвісти.… Читати далі

Калина Віталій Вікторович (10.09.1988-16.08.2024)

 

Віталій Вікторович Калина народився у Рівному 10 вересня 1988 року. Після закінчення школи здобув професію столяра в одному з училищ міста  Рівне.

Захисник народився та виріс у багатодітній сім’ї, де мав братів, один з яких наразі в рядах ЗСУ, та сестер. Віталій був мобілізований на початку цього року і долучився до лав ЗСУ, був старшим вогнеметником.

Коли телефонував додому, Віталій завжди посміхався, казав, що все буде добре.

– Він вже збирався у відпустку. Казав, що приїде на своє день народження, – розповідає мама Віталія. – Дуже хотів побачити всіх нас. 8 серпня пішов на бойове завдання і після цього зв’язок з ним було втрачено. На жаль, життя Віталія обірвалося. Про смерть Героя сповістив командир.

Рідні кажуть, що не вірили, чекали, шукали його побратимів, але, на жаль, мамі прийшло сповіщення про смерть Віталія. Всі близькі пишаються, що у них такий сміливий, відважний, справедливий син, брат та дядько. Рідні люблять та сумують за ним, він назавжди лишився в серцях близьких.

Мужній старший вогнеметник Віталій Калина загинув 16 серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Донеччині.… Читати далі

Бабка Дмитро Юрійович (30.10.1986 – 24.06.2023)

Сержант Дмитро Бабка народився та проживав у місті Радивилів, був випускником міського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака.

Командир автомобільного відділення артилерійської батареї, 36-річний сержант Дмитро Бабка загинув від ран, отриманих внаслідок обстрілу противника по позиціях нашої артилерійської батареї біля населеного пункту Затишшя Запорізької області.

Військовослужбовцеві було 36 років.

Читати далі

Логащук Роман Іванович (27.11.1995-11.11.2023)

Логащук Роман Іванович народився 27 листопада 1995 року і  постійно проживав у селі Лінчин колишнього Березнівського району Рівненської області.
Роман з 2002 по 2011 рік навчався в Лінчинській ЗОШ І-ІІ ступенів, а з 2011 по 2013 рік – у Березнівській ЗОШ №2. Юні роки Романа минули у поліському селі Лінчин.
Мріяв, що повернеться з війни, та буде жити у мирній країні разом зі своєю сім’єю, адже за три місяці до загибелі Роман одружився і очікував народження дитини, але не встиг насолодитися сімейним життям, не судилося безжальна війна забрала коханого чоловіка, який уже ніколи не візьме на руки свою ще ненароджену дитину.
Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій. Захоплювався риболовлею, полюванням, футболом.
У грудні 2022 року став на захист України від рашистських загарбників.

Старший стрілець аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової
бригади загинув 11 листопада року під час ведення бойових дій в районі села Кліщіївка Бахмутського району, Донецької області.
Заупокійна служба за загиблим Романом відбулася у Свято-Введенському храмі села Лінчин.… Читати далі

Кірушок Михайло Вікторович (17.11.1986-21.08.2023)

Кірушок Михайло Вікторович народився 17 листопада 1986 року. До садочка пішов, коли виповнилося рік і вісім місяців , рано почав ходити, був дуже непосидючий. У 1993 році навчався в ЗОШ I-III ступенів № 5, був кмітливий та хдібний , але вчився не охоче..Закінчивши 9 класів, відразу пішов працювати. Михайло захоплювався технікою, тому й пішов ремонтував машини. Потім їздив на заробітки.

В армії не служив, за станом здоров’я по зоруне, пройшов медкомісію. З початком повномаштабного вторгнення росії в Україну, почав ходити до військкомату. 17 лютого 2023 року Михайла Кірушка мобілізували. Він проходив службу на посаді стрільця-санітара військової частини А4056. 

Служив в Угледарі, потім с. Богоявленка Донецької області, смт. Борова Харківської області.

21 серпня 2023 року Кірушок Михайло загинув під час бойових дій в районі н.п. Новоєгорівка, Сватівського району Луганської області.

Похований на кладовищі « Нове», поряд з іншими Воїнами Небесного Легіону.

Читати далі