Війна (2022) – Сторінка 60 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Салій Ігор Володимирович (24.07.1995-28.02.2022)

Ігор Салій народився 24 липня 1995 року в місті Костопіль на Рівненщині. 2012 року закінчив 11-А клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У старших класах навчався у класах «А» біологічного профілю.

У 2013 році закінчив будівельно–технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування м. Костопіль за професією столяр–будівельник.

Проходив військову службу у в /ч А 2730 м. Артемівськ Донецької області з 30 жовтня 2013 року ( 12 місяців).

У 2020 році пішов на контрактну службу у м. Львів, звідти пішов в АТО, де служив до осені 2021року.

З 1 грудня 2021 року до 12 січня 2022 року навчався за програмою підготовки «фахова підготовка ВОС 135 ( навідник) 199 навчальний центр ДШБ.

Служив у 80-й окремій десантно–штурмовій бригаді Збройних сил України.

Загинув Ігор Салій у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну 28 лютого 2022 року при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.

Прощання із загиблим воїном у м. Костополі відбулося через місяць після його загибелі — 28 березня 2022 року, в соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка.… Читати далі

Корнійчук Павло Миколайович (27.04.1993-22.04.2022)

Павло Корнійчук народився 27 квітня 1993 р. в селі Кунин колишнього Здолбунівського району. В 1999–2008 рр. навчався в Кунинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2008 р. вступив на навчання у Мирогощанський аграрний коледж, і по закінченню в 2012 р. отримав диплом за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин АПК».

В 2013 р. був призваний на військову строкову службу в лавах Збройних Сил України, в квітні 2015 році повернувся додому. В 2016 р. пішов працювати старшим водієм у ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), регіональний підрозділ якої знаходився в селищі Мізоч Рівненської області.

З 2017 р. був донором крові на постійній основі.

В 2018 р. створив сім’ю, в якій народився син Макарій.

9 березня 2022 р., після повномасштабного вторгнення росії в Україну, пішов в лави ЗСУ захищати Батьківщину. Був гранатометником, заступником командира відділення.

22 квітня 2022 р. Павло загинув внаслідок артобстрілу під час виконання бойового завдання біля села Олександропіль Донецької області.

29 квітня Павла Корнійчука провели в останню путь в Здолбунові.

У нього залишилися батьки, брат, дружина та однорічний син.… Читати далі

Романцев Микола Юрійович (13.06.1968-24.04.2022)

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У 2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Читати далі

Харчук Василь Валентинович (15.04.1983-7.05.2020)

Харчук Василь Валентинович народився 15.04.1983 року в с.Гвіздів. З 1989 по 1998 роки навчався в Гвоздівській загальноосвітній школі. У 1998році вступив до Корецького ВПУ-24 . У 2001 році здобув професію водія. В цьому ж році призваний до ЗСУ. Після служби в армії працював водієм у Корецькому монастирі. За рекомендацією Корецького центру зайнятості в 2005 році здобув професію плиточника в м. Рівне. З 2012 року працював в охороні ощадбанку. У 2016 році приватний підприємець. Одружився в 2010 році, виховував двох діток: дочка Дарина та син Максим .

Загинув 7 травня загинув внаслідок ворожого обстрілу в селі Пречистівка, що на Донеччині. Поховали захисника на Гвіздівському кладовищі.

На Кореччинв прощались із загиблим воїном

На Кореччині попрощались із воїном, котрий загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

12 травня 2022 року у селі Гвіздів колишнього Корецького району в останню путь провели воїна Василя Харчука. Попрощатись із Героям прийшло багато друзів та родичів, побратимів та земляків.

Марчук Василь Володимирович (14.01.1997-26.03.2022)

Марчук Василь народився в селі Миротин Здолбунівського району 14 січня 1997 року.

З 1 по 9 клас навчався в Миротинській гімназії. У 10-11 класі навчався у Гільчанському ліцеї.

Два роки Василь Марчук служив у Збройних силах України за контрактом.

Загинув .військовослужбовець в боях поблизу м. Василькова на Київщині 26 лютого 2022 року.

2 березня в селі Миротині попрощалися з 25-річним захисником.

У загиблого залишилася мама та молодша сестричка.

Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.… Читати далі

Коваль Іван Іванович (06.10.1994-27.03. 2022)

Іван Коваль народився 6 жовтня 1994 року в с. Любиковичі Сарненського району.

Після закінчення Любиковицької ЗОШ навчався в Переяслав-Хмельницькому вищому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Здобував фах вчителя географії.

У Збройних силах України служив із серпня 2020 року. Молодшого сержанта ЗСУ загинув 27 березня в бою під Миколаєвом. 2 квітня 2022 р. з воїном прощалися в рідному селі Любиковичі. Йому було 27 років.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Івана КОВАЛЯ нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Лабунський Олександр Миколайович («Лом») ( 13.06.1982-14.03.22)

Олександр Лабунський народився 13 червня 1982 року в селищі міського типу Сарни. Після школи навчався у ПТУ на електромонтера. Потім у технікумі здобув диплом за фахом «електризація і механізація сільського господарства. Служив у ЗСУ м. Сарни, водій у пожежному відділенні.Часто їздив на змагання з пожежних видів спорту, які організовувало ОК «Захід». Здобув 2 золоті, стільки ж срібних і бронзову медалі. У Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності отримав вищу освіту.

У 2017 році Олександр уперше поїхав на Донбас, служив у Волновасі: ремонтував озброєння, їздив на машині. У 2020-му, ніс службу у Мангуші Донецької області. Мав позивний «Лом» — перші букви з прізвища, імені і по батькові.

24 лютого Олександр Лабунський виїхав на передову. Спочатку ніс службу під Бучею, пізніше в Гуті- Михайлівській, що поблизу Вишгорода.

Старший солдат Олександр Лабунський загинув вранці о 14 березня 2022 р. під час бойових дій у Київській області.

Йому було 39 років, поховали Олександра 19 березня у місті Сарни. Сиротами залишилися троє дітей: два хлопці та донечка.… Читати далі

Телетьон Василь Васильович (14.04.1971-??28.02.2022)

Василь Телетьон народився 14.04.1971 року у багатодітній сім’ї. Проживав у с. Велике Вербче. Після закінчення школи здобув професію шофера. Працював в колишньому КСП «Перше травня» с. Велике Вербче, потім – у Великовербченській ЗОШ. Був одружений.

У травні 2018 року Василь Телетьон підписав контракт на три роки, а у 2021 році продовжив його. Загинув у боротьбі за місто Васильків Київської області.

Йому було 50 років, сиротами залишилися двоє дітей: син та донька.

Відповідно до Указу Перзидента України Володимира Зеленського №105/2022 Телетьон Василь Васильович нагороджений ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Богданов Максим Володимирович (14.11.1989 -16.04.2022)

Максим Богданов народився.14 листопада 1988 року. Максим навчався у ліцеї №3, закінчив Професійно-технічне училище ВП “РАЕС”, також здобував професію електрика у Сарнах.

Із 2019 року боронив нашу державу у лавах Збройних сил України.

Із 2019 року він служив у Збройних Силах України командиром бойової машини-навідником оператором гірсько-штурмової роти військової частини А1778 . 8 березня молодший сержант Богданов був поранений у місті Волноваха на Донеччині . Понад місяць лікарі боролися за його життя, 16 квітня чоловіка не стало. Він помер у дніпровському шпиталі у віці 33 роки.

Прощання відбулося 21 квітня у Свято-Михайлівському храмі. Поховали військовослужбовця на кладовищі у Старій Рафалівці.

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Охмак Валерій Степанович («Вальтер») (14.05.1980-23.03.2022)

Житель села Миляч Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Служив старшим механіком-водієм механізованої роти в/ч А1008.

23 березня 2022 р. Валерій загинув в результаті ворожого обстрілу російськими окупантами під час виконання бойового завдання в Миколаївській області.

Похований у рідному селі 27 березня.

Указом Президента України від 14 квітня 2022 року №240/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Валерія Охмака нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі