Революція гідності. Війна. Рівненщина

Тішаков Володимир Миколайович народився 9 червня 2000 року в с.Добривода Радивилівського району, згодом сім’я переїхала в село Савчуки того ж району.

У 2007 році почав навчатися у Вербському інтернаті. Через 3 роки перейшов в Козинський колегіум.Дуже любив читати про історію України,часто відвідував бібліотеку колегіуму.

Після 9-го класу навчався у Золочівському ПТУ на зварювальника, та через рік, зважаючи на сімейні обставини, був змушений перервати навчання.

Їздив на заробітки в Дніпропетровськ на цементний завод, хотів допомагати мамі фінансово, адже мав старшого брата Максима і сестричку Надію.

Володимир був доброю та порядною людиною, чуйний до чужої біди.Любив дітей і мріяв одружитися.

З 11 грудня 2019 року по 21липня 2020 року проходив військову строкову службу у Міжнародному центрі національної гвардії у м.Бориспіль Київської області. Повернувся за станом здоров’я.

Коли почалася російсько-українська війна разом із братом Максимом записалися у місцеву тероборону с.Козин.

5 серпня 2022 року юнака мобілізували у м.Луцьку на охорону секретно-військових об’єктів.

В лютому 2023 року проходив навчання у м.Львів і потім, не повідомляючи нічого мамі, вирушив на передову у м.Вугледар… Читати далі

Народився Тішаков Максим Миколайович 18 листопада 1992 року у селі Первомайськ Луганської області. У 1994 році сім’я переїхала в с.Добривода Радивилівського району, а згодом у 2001 році переїхали у с.Савчуки.

У 2011 році після здобутої середньої освіти в Козинській школі-колегіуму юнак їздив на заробітки, аби допомогти мамі у вихованні молодшого брата Володимира та сестрички Надії. Його мрією було гарне життя у достатку.

У 2018 році одружився, через 3 роки у нього народилася донечка Оксана.

15 серпня 2022 року пішов добровольцем на захист України в лави ЗСУ. Проходив навчання у Великій Британії. Там військовослужбовці Збройних Сил України навчалися життєво важливим навичкам порятунку життя на полі бою , які проводить британська армія та її міжнародні партнери.

Згодом був мобілізований у десантно-штурмові війська 79 бригади у с. Новомихайлівка Донецької області. Де надавав першу допомогу, витягував поранених на першій лінії фронту.

Максим був доброю та чуйною людиною, який любив життя та дітей. Мав багато друзів, ішов на допомогу при першій можливості. Після загибелі воїна, 12 січня у нього народився син і назвали його Миколкою, так як хотів татко Максим.… Читати далі

Володимир Єрмаков народився у селі Козин в 1965 році. Навчався в Козинській школі. Згодом вступив в Рівненське професійно-технічне училище номер 10. Вищу освіту здобув в місті Львові. Працював, захоплювався футболом, грав за команду “Колос”. Пройшов Майдан. Коли розпочалася АТО, Володимир не міг сидіти спокійно, записався в батальйон “Свобода”. Був зарахований на військову службу за контрактом. Відзначений Подяками за виконання бойових завдань в зоні АТО з військових частин. Він був завзятим українцем, був налаштований воювати за свою країну. Тож у 2022 році добровольцем підписав втретє контракт з ЗСУ. Хвилювався, чи пройде комісію, адже вже підводило здоров’я.Пройшов усі навчання, гідно витримав усі завдання та випробування, які випадали на долю солдата.

На початку війни захищав Київ. Служив в 44-й артилерійській бригаді. Згодом з Дніпропетровська був відправлений на Схід. Брав участь в боях під містом Бахмут . Воював на нулях в гарячих точках – Лиман, Новоєгорівка. В душі був великим патріотом, девіз в нього був “До перемоги”. Був справжнім, не любив пафосних слів. Володимир був дуже прив’язаний до своїх побратимів.… Читати далі

 

Каменчук Дмитро Васильович народився в місті Рівне 17 червня 1975 року в родині вчителів. Батьки, Зоя Миколаївна та Василь Кирилович виростили і виховали гідного сина, люблячого батька та патріота України з великої літери.

Все життя проживав в селі Колоденка. Дмитро навчався в Колоденській середній школі. Після закінчення якої вступив у Чернігівський юридичний технікум, де здобув освіту в сфері права.

У 1994 році був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив строкову службу в аеромобільних військах у 95-ій десантно-штурмовій бригаді міста Житомир. Був демобілізований в1996 році у званні молодший сержант.

Повернувшись додому розпочав свій трудовий шлях у Рівненській податковій інспекції оперативним співробітником. Також працював у Корнинській сільській раді, у різних комерційних структурах та був найманим робітником.

Був одружений, має синів Миколу та Олександра, дочку Софію.

Дмитро був справжнім патріотом, щиро любив Україну і тому, на початку повномасштабного вторгення, не вагаючись, пішов до військомату. Очікуючи повістку, брав участь у спорудженні блокпостів. На фронт пішов добровольцем 8 березня 2022 року. Служив у складі четвертої окремої танкової бригади на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках.Брав… Читати далі

Михайло Токарець народився у селі Воскодави тоді Гощанського району, здобув середню спеціальну освіту, а все життя присвятив роботі з автомобілями, які дуже любив. В останні роки працював водієм у ТОВ “Акватон”.

Він служив в армії, а у 2014, коли ворог вперше прийшов на українську землю, пішов добровольцем захищати Батьківщину. Відслужив у зоні проведення антитерористичної операції два роки, має статус учасника бойових дій. У лютому 2022 року також не став чекати повістки, пішов добровольцем вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення. Говорив просто: “Я люблю свою сім’ю, свою Україну і мені треба її захищати.” Він повторював, що зараз нас боронять молоді хлопці, які ще не знають, що це, а в нього — досвід, тож мусить йти служити.

Михайло служив у кількох частинах, спершу на Рівненщині, але потім сам написав рапорт з проханням перевести його в зону активних бойових дій.

Добрий, щирий, веселий Михайло до усіх ставився з повагою. Не мав шкідливих звичок, завжди відповідально виконував усі завдання, тож і колеги по роботі, і побратими завжди могли на нього покластися.… Читати далі

Геннадій Несенчук народився 2 лютого 1969 року у селі Бечаль Рівненського району Рівненської області. З 1976 року по 1986 рік навчався в Рівненській ЗОШ № 24, де здобув повну середню освіту. В шкільні роки багато займався спортом, отримав чимало нагород.

У 1987 році закінчив Рівненську автошколу, де здобув професію машиніста пересувної електростанції другого розряду. У 1987 році був призваний на службу в армію де періодично їздив на змагання з мотокросу та займав призові місця. Отримав звання майстра спорту з мотокросу. З 1991 року працював інструктором з фізичної культури та спорту в мотоклубі «Хімік» в м. Рівне.

Стрілець-санітар захищав Україну з червня 2023 року у лавах 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. У молоді роки, коли Геннадій Костянтинович проживав в місті Рівне, захисник мав значні спортивні досягнення на міжнародному рівні в мотоциклетному спорті. Захоплювався риболовлею та полюванням. Односельчани цінували його як професіонала будівельної справи.

Загинув 21 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.… Читати далі

Народився Володимир 03 листопада 1989 року в селі Зірне Березнівського району Рівненської області. Здобував базову середню освіту з 1996 по 2003 рік у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та з 2003 по 2007 рік в Березнівському ліцеї- інтернаті спортивного профілю.

З 2007 по 2010 рік навчався в Житомирському агротехнічному коледжі, по завершенню навчання у якому проходив строкову військову службу в Житомирській області. Після одруження з 2012 року по жовтень 2023 року Володимир проживав у Запорізькій області та працював водієм у ТОВ “Урожай” у місті Запоріжжя.

У мирному житті Володимир був відомим спортсменом, чемпіоном області та учасником чемпіонатів України з греко-римської боротьби. Стрілець-снайпер захищав Україну у лавах механізованого батальйону Збройних Сил України.

34-річний стрілець-снайпер механізованого батальйону Володимир Васильович Кондратюк загинув 10 грудня 2023 року у бою за Україну на Донеччині.
Поховали захисника на кладовищі села Зірне зі всіма військовими почестями.

… Читати далі

Боровець Михайло народився 24 квітня 1970 року у селі Новий Моквин на Березнівщині. У 1985 році закінчив Першотравневу середню школу, здобувши неповну середню освіту. Навчався у Соснівському професійно-технічному училищі – професія столяр-будівельник, пізніше став чудовим спеціалістом. Михайло ріс веселим, енергійним, бадьорим хлопцем. Після навчання був призваний до армії. Був одружений, є донька. Деякий час проживав у Харкові.

Михайло був учасником російсько-української війни ще з 2015 року З квітня 2022 року після повномасштабного вторгнення окупантів стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення перебував у лавах Збройних Сил України. Боровець Михайло загинув 31 липня 2023 року під час виконання військового обов’язку в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Кирило-Мефодіївському храмі.

Поховали Героя на кладовищі у селі Моквин зі всіма військовими почестями під залпи останнього салюту.

… Читати далі

Валерій Переходько народився 08.04.1986 року в м. Костопіль. Навчався в Костопільській загальноосвітній школі № 3. Мав багато друзів. Був старанним учнем, навчання давалося йому легко. Після закінчення 9 класу, самостійно вирішив продовжити навчання в Костопільському будівельно-технологічному технікумі. Він казав: «Хочу бути будівельником, як батько». У 2004 році закінчив навчання і здобув спеціальність «Муляр.Пічник. Штукатур». Отримав диплом з відзнакою.
На цьому не зупинився. В цьому ж році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВГП.  У 2007  році закінчив навчання, здобув спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Навчався разом з братом, завжди допомагали один одному, підтримували, все планували тільки двоє.
Валерій не проходив строкову службу за станом здоров’я, але мав велике бажання служити в армії. Працював у ДБК в будівельній бригаді. До лав ЗСУ був мобілізований в кінці лютого 2023 року. Служив в десантно-штурмовій роті військової частини А-1910. А 17 квітня рідні отримали страшну звістку: солдат Валерій Леонідович Переходько, стрілець десантно-штурмової бригади, загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Кремінна Сєвєродонецького району  Луганської області.… Читати далі

Філічковський  Роман Сергійович народився 14.04.1987 року в м. Костопіль  Рівненської області. Навчався в Костопільській ЗОШ № 2. З  30.08.2002 року  до 30.08.2004 року  продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Муляр.Пічник.Штукатур». Присвятив своє життя деревообробній сфері. Це було його хобі та робота. Працював в “Арт Вуд Лакшері Паркет” столяром. Був надійним, працелюбним робітником, надійним колегою по роботі. В будь – якій ситуації був впевнений в собі, та з усмішкою йшов вперед. 
Мав дружину та троє діток, був люблячим, дбайливим батьком, прекрасним чоловіком,турботливим сином, надійним другом та побратимом, який останнє віддасть, якщо комусь потрібно.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, як справжній патріот, він з друзями почав виробляти металеві вироби для захисту блокпостів. А 9 березня 2022року став на облік в Костопільський військкомат.
10 лютого 2023року Роман  приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А-4832, призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-гої стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону. З травня 2023 року служив в м. Торецьк Донецької області, командирований до 24 ОМБР “Короля Данила”, мав позивний “Пумба”.… Читати далі