Війна (2022) – Page 75 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Шегера Олександр Валєрійович (12.05.1982-23.01.2023)

Олександр Шегера народився у селі Біловіж колишнього Рокитнівського, а нині Сарненського району. Здобув фах лісника на Київщині, відслужив строкову службу в армії та повернувся додому. Певний час працював пожежником у місцевому лісництві, а за тим працював у інших містах. Був на заробітках в Краматорську. З перших днів війни був мобілізований до ЗСУ, служив в артилерії.

40-річний старший солдат Олександр Шегера загинув 23 січня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області… У Героя залишились двоє діток — 18-річна донька Христина та 15-річний син Іван — батьки, двоє братів.

Поховають Героя у рідному селі Біловіж.

Публікації про Шегеру О.

“Саша був на заробітках у Краматорську, коли почалося повномасштабне вторгнення. Мабуть з тиждень діставався додому, а щойно приїхав — пролунав дзвінок із сільської ради. Так сповіщали наших хлопців про мобілізацію. Фактично, він ніч переночував вдома і поїхав воювати,” – розповідає брат Героя Юрій.

Веселий, добрий Олександр дуже любив музику та танці. Завжди поряд був телефон, з якого лунали пісні.

Луцик Віталій (

Віталій Луцик народився в місті Свалява Закарпатської області у сім’ї військовослужбовця.

Із відзнакою закінчив 15 школу в Рівному, а за тим вступив у Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе. Продовжив навчання в Одеському інституті сухопутних військ, який у 1994 році закінчив з відзнакою.

У 1994 — 1996 роках проходив військову службу в болградській повітряно-десантній дивізії в окремому батальйоні розвідки на посаді командира взводу, заступника командира роти глибинної розвідки. У 1996 року Віталій звільнився з лав збройних сил України за власним бажанням. Зайнявся власною справою у Рівному.

Член партії “Слуга Народу ” в Рівненський області. Віталій Луцик – спортсмен, володар чорного поясу карате, суддя 1-ої категорії на великій кількості змагань, переможець та призер Чемпіонатів, Кубків України

Після початку повномасштабного вторгнення став на облік до військкомату, займався волонтерською діяльністю. 30 жовтня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив підготовку в Національній академії сухопутних військ м. Львів”.… Читати далі

Савчук Сергій (1993-21.01.2023)

Сергій Савчук народився у Рівному. Навчався у НВК №12 та ліцеї “Елітар”, займався спортивною гімнастикою у спортивній школі №1. Навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування, здобув спеціальність “гідротехнічне будівництво”.

Після закінчення військової кафедри, у складному для країни 2014 році, Сергія призвали на службу у прикордонні війська. Тут прослужив півтора роки, патрулював вздовж держаного кордону, іноді за одне чергування проходив понад 25 кілометрів.

Коли ж повернувся до мирного життя, продовжив роботу технічним директором ТОВ-Фірма “Сілвер”.

Та вже у квітні 2022 року його знову призвали до лав Збройних сил України.

Командир взводу, старший лейтенант 30-річний Сергій Савчук загинув 21 січня під час ведення бойових дій в районі Соледару на Донеччині…

Поховали Героя на кладовищі “Нове”… Читати далі

Шаруда Сергій Іванович (??1981-18.01.2023)

Сергій Шаруда народився на Дубенщині у селі Озеряни. Опанувати фах бухгалтера вирішив у Квасилові, а за тим у Європейському університеті, де навчався за спеціальністю “Економіка і підприємництво”. Строкову службу в армії проходив у роті охорони, що в Рівному. Згодом відкрив свою справу з виготовлення меблів.

З початку повномасштабного наступу Сергієві зателефонували з військкомату, і він не вагаючись вирушив, аби стати на захист країни…

18 січня під час артилерійського обстрілу на Донечинні 41-річний радіомінер, молодший сержант Сергій Шаруда загинув. У воїна залишилася дружина та двоє синів.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”…

Басик Андрій ( ? 01.1995 -26. 07.2022)

Басик Андрій народився 1995 в с. Антонівка Володимирецького, нині Вараського району. Він в родині старший із семи дітей. Навчався в місцевій школі. Пізніше вивчився на кухара в Київському Національному університеті харчових технологій, але за фахом не працював.

Сімнадцятого березня його призвали на військову службу по мобілізації. «Солдат 1 аеромобільного батальйону військової частини А4350 Андрій Басик …Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 26 липня 2022 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Білогірка Херсонської області в результаті артилерійського обстрілу з боку противника…

… За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі. Мав добрий рівень мотивації до військової служби».

У січні 2022 року Андрію Басику виповнилось 27 років.… Читати далі

Малець Петро Юрійович (06.06.1990-30 .08.2022)

Малець Петро Юрійович, народився 6 червня 1990 року в місті Костопіль Рівненської області де на той час проживали його батьки.
З 1996 по 2005 роки навчався у Великопільській загальноосвітній школі Березнівського району, а потім у Березнівському агротехнічному ліцеї-інтернаті. У 2008-2009 роках проходив строкову службу в місті Кривий Ріг у військах МВС.

Після служби в армії Петро вирішив на практиці здобувати навички у сфері будівництва та ремонту, і стати хорошим майстром .

На момент широкомасштабного військового вторгнення в Україну Петро проживав з батьками у селі Велика Купля Березнівського району.
Після телефонного дзвінка з військкомату Петро без вагань приїхав на назначений
день і час, і був розподілений в Житомирську 95 десантно-штурмову бригаду. Його служба
розпочалась 20 червня 2022 року. Три тижні проходив навчаннях у Великобританії, після повернення відразу відправлений на передову .
24 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в Харківській області, неподалік села Довгеньке натрапили на міну. Петро отримав тяжкі поранення та ще 6 днів боровся за своє життя , але 30 серпня 2022 року його серце перестало битися.… Читати далі

Сірук Микола Сергійович (31.03. 1997-19.01.2023)

Микола Сірук народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 11 , продовжив навчання у коледжі, де здобув фах лаборанта хімічних досліджень.

Веселий, добрий, спортивний юнак пройшов службу в армії у Кропивницькому. А коли повернувся додому, працював у рідному місті та за кордоном. На початку війни Микола повернувся додому та пішов захищати рідну землю.

Мріяв служити в “Азові” Під обстріл Микола з побратимами потрапили, коли повертались із завдання. Із численними пораненнями його доставили у лікарню.

Від отриманих поранень 25-річний Микола Сірук помер 19 січня..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Єфіменко Дмитро Васильович ( 23.01.1985-13.01. 2023)

Дмитро Єфіменко народився в місті Пологи на Запоріжжі. Закінчив місцеву школу, а за тим – Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем математики та інформатики у рідному місті.

У 2014-му брав участь в антитерористичної операції. Відслужив рік. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За оборону Маріуполя».

Після повернення додому, Дмитро працював вчителем математики та фізики, разом із дружиною ростили двох донечок.

З початком війни, резервіст Дмитро, знову став на захист Батьківщини, воював на Донеччині.

38-річний Дмитро Єфіменко загинув 13 січня в Бахмутському районі на Донеччини..

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Ліщук Олександр Анатолійович, позивний “Камиш” (14.12 1994 -04.01.2023)

Ліщук Олександр Анатолійович, позивний «Камиш», народився 14 грудня 1994 року в селі Томашгород, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області.

Навчався в місцевій школі. Після її закінчення, з 2009 по 2012 рік навчався у Рокитнівському професійному ліцеї, за професією «Муляр. Пічник. Штукатур».

Проходив строкову службу в армії. Згодом переїхав у Київ. З 2013 до 2019 року служив у Президентському полку.

Пізніше влаштувався адміністратором у приватну компанію, створив сім’ю і планував відкрити власну справу. Купив будинок під Києвом та почав облаштовувати його.

На початку повномасштабного вторгнення Олександр Ліщук відвіз дружину та двох дітей до рідного села Томашгород. Сам пішов у військкомат добровольцем. Рідним сказав, що йде захищати сім’ю. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні.

Олександр разом з побратимами тривалий час ніс службу на Херсонському напрямку. Після звільнення Херсону підрозділ воїна передислокувався на Харківщину. Операція за декілька кілометрів від російського кордону стала для Олександра Ліщука останньою. Після вдало проведеної операції бійці повертались у гарному настрої. 4 січня 2023 року дорогою їх автівка наїхала на міну.… Читати далі

Савтира Сергій Миколайович (28.01.1974-16.01.2023)

Сергій Савтира народився і виріс в мальовничому с. Моквин, на Березнівщині.

Змалечку був дуже вихованим і чемним, з медаллю закінчив школу, а за тим вступив на будівельний факультет Рівненського інституту водного господарства. Після його закінчення влаштувався в Рівному на роботу, одружився, виховував дітей.

Сергій був надзвичайно добрим та спокійним.

Призваний на військову службу в жовтні 2022 року, отримавши повістку, старший лейтенант без вагань став на захист України.

Сергій мав звання старший лейтенант і після навчання у Львівській Академії сухопутних військ в підрозділі інженерно-саперні війська був призначений офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу.

48-річного старшого лейтенанта Сергія Савтири не стало 16 січня 2023 року

Прощання з Героєм відбулося 21 січня на майдані Незалежності о 10.00.

Поховали Сергія Савтиру на кладовищі “Нове”

Рішенням Рівненської міської ради №3611 від 10.08.2023 Савтирі Сергію Миколайовичу присвоєно звання “Почесний громадяни міста Рівного”