Юрій Вікторович Омельчук народився 12 серпня 1992 року в селі Річки, Корецького району, Рівненської області. Навчався в місцевій Річецькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи, вступив у Соснівське училище, де опанував професію столяра.
З початком повномасштабної війни пішов захищати Україну. 19 грудня 2022 року під час наступальних дій зі звільнення нашої землі загинув на Донеччині, у районі Бахмута.
Був одружений, залишилися згорьовані батьки, дружина та двоє малих діток.
Андрійчук Роман народився 13 квітня 1983 року в селі Углище Рівненської області.. Закінчив Жобринську ЗОШ І-ІІІ ступенів в 2000 році.Тимчасово не працював. Був неодружений. Строкову службу проходив в місті Рава-Руська в/ч 16/25. Демобілізувався у званні рядовий солдат.
У 2014 році був призваний на військову службу в зону АТО Нацгвардія України.
Служив в Харківській в/ч 3017. Брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів: м. Слов’янськ, Донецької області, м. Лисичанськ, Луганської області.
З початком повномасштабної війни росії проти України, (24 лютого 2022 року) , у березні Андрійчук Роман був мобілізований до ЗСУ (110 бригада, Черкаська тероборона). Воював у напрямку Авдіївки, де 7 травня 2022 року загинув.
Місяць тому йому виповнилося 39 років.
Поховали героя на місцевому кладовищі.
… Читати далі
Захарук Вадим Олександрович народився 17 травня 1981 року в селищі Клевань. З 1987 по 1997 роки навчався у Клеванській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи вступив до Рівненського автотранспортного технікуму.
Строкову службу проходив в рядах військового формування Національна гвардія України в м. Біла Церква.
Після проходження служби працював у Клеванському лісозаводі «Промінь» верстатником.
В 2007 році одружився. У шлюбі народилася дочка Віолетта.
З перших днів повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну в рядах добровольців. З 2 березня зарахований на службу. Після навчання в м. Житомир був переведений в с. Антопіль, де 14 березня 2022 року загинув в результаті ракетного удару.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадима Захарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Василь Шийка народився в 1984 на Івано-Франківщині у селі Камінь.Після закінчення школи, а теперішньої гімназії, де працює його мати, Василь вступив до Академії сухопутних військ у Львові, присвятивши все своє життя військовій справі. Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальше проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із дружиною Світланою виховували донечку.
З 2014 року Василь щороку ніс службу у зоні АТО, потім ООС на Донеччині та Луганщині.
Підчас повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебував на Сході, біля Бахмута. Після ротації в 2023 році повернувся в зону бойових дій, на Запоріжжя. 13 лютого підполковник Василя Шийко помер.. Йому було 39 років.
Поховали Героя на на Івано-Франківщині у рідному селі.
Публікації про Шийка В.
“Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальшого проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із Світланою виховували донечку, зараз їй вже 13 років.… Читати далі
Олександр Олександрович Синюк народився 03 листопада 1989 року в селі Бронне що на Березнівщині. Навчався в Броненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 2002 року сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Друхів. Веселий, енергійний, товариський хлопець відразу став своїм серед нових однокласників. Хоча вчився Саша посередньо, він любив читати книги, брав активну участь у житті школи. Особливо любив уроки фізичного виховання та допризовної військової підготовки. А ще свого класного керівника, вчителя фізкультури та військової підготовки Мороза Ігоря Андрійовича, який зумів створити міцне спортивне ядро в школі. Брав участь у всіх спортивних змаганнях не тільки в школі, а й захищав честь школи в районі з усіх видів спорту.
Після закінчення в 2007 році Друхівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчався в Рівненському ВПТУ №1.Здобув професії маляра, штукатура і плиточника.
Ще в школі закохався в Баранчук Людмилу Василівну, яка потім стала його дружиною. У пари в 2009 році народився син Антон. На жаль, подружнє життя в молодої пари не склалось, але Саша завжди підтримував міцні стосунки з сином.… Читати далі
Народився Генадій Іванович в селі Хиночі Володимирецького району, був найстаршим в сім’ї, де росло четверо синів. Закінчив школу, потім у ПТУ здобув професію електрика. Строкову військову службу проходив у Афганістані. Закінчив Івано-Франківську школу міліції, працював у Володимирецькому районі дільничним. Продовжив навчання в Національній академії внутрішніх справ, після закінчення якої працював у УБОЗі УМВС в Рівненській області, а затим дільничним в Рівненському районі.З 2001 року і до виходу на пенсію у 2011 жив і працював у Клевані.
15 березня 2022 року , Генадій добровільно вступив до лав ЗСУ. У квітні Пінчук Генадій Іванович воював на Авдіївському напрямку у 110 ОМБр ім. Генерал-Хорунжого Безручка.19 травня він отримав осколкове поранення ноги, Після лікування повернувся назад у Авдіївку, був старшим на позиції, де 26 грудня, на світанку, коли він розносив побратимам боєкомплект, його смертельно поранив снайпер.28 грудня вночі життя Пінчука Г.І. обірвалось.
Поховали Героя на кладовищі Клевань 1
Денис Доценко народився 22 червня 2002 року у селі Бистричі Березнівського, нині Рівненського району. Навчався у місцевій ЗОШ. Потому навчався в Сосновому, де в місцевому ліцеї здобував професію штукатура-лицювальника, маляра. У Соснівському центрі дитячої та юнацької творчості відвідував гурток туризму. Строкову службу проходив у Національній гвардії України. Денис був неодружений.
З початком російської агресії пішов захищати Батьківщину від московських окупантів, став гранатометником у взводі оперативного призначення. Денис був опорою багатодітної сім’ї як єдиний син для батьків та брат для п’ятьох сестричок, які з нетерпінням чекали на повернення рідної людини, адже всі надії були на молодого та енергійного хлопця.
У боях поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області його важко поранили. Лікарі, на жаль, не змогли врятувати життя молодого бійця.
Помер Денис Доценко 23 січня 2023 року.
Відспівування героя відбулося у місцевому Свято – Миколаївському храмі УПЦ, в якому взяло участь одинадцять священників.
Поховали Героя на сільському кладовищі поруч з могилами героїв-односельців.
Андрій Савін народився у Рівному. Закінчив 23 місцеву школу, навчався у кооперативному коледжі, а за тим здобував вищу освіту кухаря-технолога в Полтаві. Працював барменом у ресторані “Спорт” багато років, разом із дружиною виховували двох діток — 12-річну Дарину та 9-річного Сашка.
“Якщо можна так сказати, то Бог здійснив мою головну мрію — подарував мені найкращого чоловіка та батька для дітей,” – розповідає дружина Героя Віта.
Війна прийшла у життя раптово, а вже у серпні Андрія мобілізували. У день Незалежності — 24 серпня — склав присягу на вірність України, хоч раніше в армії не служив.
“Андрій не відчував страху, казав, що розуміє заради чого йде, заради майбутнього дітей,” – пригадує Віта.
Надзвичайно люблячий, добрий, Андрій любив свою справу, захоплювався будівництвом, залюбки опоряджував дачу. Як справжня душа компанії, знайшов багато друзів і у війську.
“Він говорив, що після закінчення війни ми будемо дуже багато подорожувати. Адже тепер мав друзів у різних куточках нашої країни — вони домовлялися, що після перемоги обов’язково приїдуть один до одного в гості,” – продовжує дружина.… Читати далі
Владислав Простаков народився у Рівному, навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування на економічному факультеті. До повномасштабної війни Владислав монтував системи опалення.. Хлопець ріс без батьків, в армії не служив, але у перші дні вторгнення Росії в Україну пішов добровольцем у військкомат.
.Упродовж усього дня 3 грудня 2022 року нашій військові тримали оборону в районі населеного пункту Яковлівка на Донеччині. В наслідок наступу ворога та вимушеного відступу українських захисників зв’язок із 32-річним стрільцем-санітаром солдатом Владиславом Простаковим був втрачений. У подальшому його тіло знайшли та упізнали у встановленому законом порядку.
Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”
13 вересня, у бою з російським окупантом, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, поблизу населеного пункту Таврійське, що на Херсонщині, поліг ще один воїн – захисник, командир вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший солдат ГЛИНСЬКИЙ Артур Андрійович (2001 р. н.), житель с. Рогізне.
Артур, захищав Україну від рашистів ще із 2020 року.
13 вересня у боях поблизу села Таврійське, на Херсонщині, загинув командир вогнеметного відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, старший солдат Артур Глинський.
Артур, захищаючи рідну неньку-Україну від російського окупанта ще із 2020 року, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав – власне життя.
Йому був лише 21 рік… Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленька дитина, без сина – батьки, без брата – сестри…
