Війна (2022) – Page 9 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Поплавський Микола Миколайович (27.05.1997 – 23.02.2025)

Микола народився та виріс у селі Цепцевичі в звичайній сільській багатодітній сім’ї. Він був старший і єдиний син у батьків, надійною опорою та підтримкою для трьох менших сестер Лесі, Наталії та Дарини. Тато, Микола Васильович – пенсіонер, інвалід 3 групи, мама, Алла Миколаївна – працює в Цепцевицькому старостинському окрузі №7 діловодом загального відділу міської ради.

З 2003 по 2012 роки Микола навчався у Цепцевицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині ліцей). Після закінчення 9-го класу продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О “Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж”) де здобув кваліфікацію електрика. Після закінчення учбового закладу працював за спеціальністю електрик в Сарненському РЕМ. Завжди добрий усміхнений мав багато друзів. Як всі хлопці любив поганяти м’яч, та піти з друзями на рибалку, а ліс завжди був місцем його відпочинку.

У 2021 році Микола одружився, дружина Вікторія Віталіївна працює вчителем у Цепцевицькому ліцеї. Невдовзі в шлюбі народився синочок Дамір. Вони з дружиною мріяли про щасливе життя та будували плани на майбутнє…

Микола був мобілізований у жовтні 2024 року, проходив службу у 87-му окремому аеромобільному батальйоні.… Читати далі

Фейцер Олег Володимирович (09.04.1983-19.07.2023)

Народився Олег та проживав у місті Сарни. З 1989 по 1998 роки навчався в Сарненському ліцеї № 1 ім. Т.Г. Шевченка, закінчив школу з відзнакою. Декілька років навчався в Сарненській дитячій музичній школі грі на баяні. Після школи вступив до ВСП «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж НУВГП», по закінченню якого продовжує навчання на заочному відділенні Київського національного аграрного університету, за спеціальністю «Лісове господарство», одночасно працює в Сарненському лісгоспі та час від часу їздить на заробітки до столиці.

19 січня 2023 року Олег був призваний до лав ЗСУ. Спочатку службу проходив в м. Новояворівськ, Львівської області. Мав позивний ЛІСНИК. 14 квітня 2023 року прибув у м. Дружківка, Донецької області для подальшого несення служби.

Бойові завдання виконував у складі в/ч А 4010, 5-ої окремої штурмової Київської бригади. Рідні втратили зв’язок із Олегом у липні 2023-го. 19 липня 2023 року під час виконання одного з бойових завдань біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району на Донеччині солдат загинув.

Майже п’ять місяців, родина чекала повідомлення з фронту, жевріла надія, що сумна звістка не підтвердиться.… Читати далі

Корпан Андрій Васильович (10.12.1995-14.09.2025)

Андрій народився 10 грудня 1995 року у селищі Гоща в родині Василя та Оксани Корпанів. Зростав у любові та турботі разом із сестрою Марією.

Після закінчення Гощанської ЗОШ здобув освіту у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП за спеціальністю будівельника. Подальше навчання продовжив у Національному університеті водного господарства та природокористування.

З дитинства проявляв особливі здібності до моделювання й конструювання, брав участь у змаганнях та здобув чимало нагород.

У мирному житті працював у готельному комплексі, у компанії «РівнеХолод», а останнім місцем роботи був молокозавод «Гощаночка».

12 червня 2024 року Андрій став на захист Батьківщини. Був призваний до лав Збройних Сил України, проходив службу як стрілець-снайпер мотопіхотного відділення 58-ї бригади.

Певний час перебував у найгарячіших точках бойових дій на Донбасі, де отримав поранення. За успіхи у бойовій підготовці, мужність і професійну майстерність був відзначений орденом.

Жив, мріяв, складав плани про щасливе майбутнє. На днях мав розписатися зі своєю коханою дівчиною… Та замість весільної радості сьогодні звучить жалобний спів.

14 вересня 2025 року Андрій загинув під час виконання бойового завдання на території Харківської області.… Читати далі

Басюк Едуард Валентинович (06.10.1977-19.08.2023)

Басюк Едуард Валентинович народився 6 жовтня 1977 року в смт Рокитне, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району Рівненської області.

Навчався у Рокитнівській ЗОШ І-ІІІ ст. №3, яку закінчив у 1994 році. Після закінчення школи Едуард став студентом Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне) за спеціальністю «Прикладна механіка», який закінчив у 2000 році. Тривалий час працював на ПрАТ «Рокитнівський склозавод».

Зі слів рідних, Едуард був мужнім та хоробрим чоловіком, розумною та хорошою людиною, він не боявся віддати своє життя задля Перемоги, про що неодноразово говорив. Він любив багато читати, любив готувати, риболовлю та походи в ліс.

28 квітня 2023 року був зарахований до військової частини 3017 Національної гвардії України оператором 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 3-го батальйону оперативного призначення. Віддано та мужньо боронив Батьківщину.

«Едуард Валентинович був справжнім патріотом, не байдужим до долі своєї країни та майбутнього своїх рідних. Його син, на сьогоднішній день, також у Збройних Силах України, воює за мирне небо та світле майбутнє наступних поколінь», – розповіли побратими Героя.… Читати далі

Бабич Олександр Анатолійович (30.05.1991-16.05.2022)

Бабич Олександр Анатолійович народився 30 травня 1991 року, у селі Рокитне, колишнього Рокитнівського, нині Сарненського району, Рівненської області. Родина Олександра складалася з мами Марії, бабусі Домни, сестри Тетяни та брата Олексія.

У 2005 році в житті Олександра сталася трагедія, померла його мама. Опікуном хлопчика стала старша сестра Тетяна, яка проживала, на той час, у селищі міського типу Томашгород. Олександр переїхав жити до сестри.

Попри переїзд Олександр продовжив навчатися у Рокитнівському навчально-виховному комплексі школа І-ІІІ ступеня ліцей. Після закінчення школи, у 2006 році вступив на навчання у Рокитнівський професійний ліцей. Обрав для себе спеціальність «Муляр, пічник, штукатур».

У 2017 році він вирішив пройти військову службу за контрактом. Вже 29 травня 2017 року був направлений на навчання та проходження військової служби у населений пункт Яворів, Львівська область.

У період з 2018 по 2020 роки брав участь у антитерористичній операції (АТО/ООС) у Донецькій та Луганській областях. Постійно підвищував кваліфікаю. Так, у період з 2019 по 2020 рік проходив навчальний курс за програмою підготовки «Навідник-оператор БМП-2, ВОС-121».… Читати далі

Соловянчик Ігор Олегович (18.05.1986-27.03.2024)

Ігор Олегович народився 16 травня 1986 року в селі Плоска Острозького району. Він навчався в місцевій школі, а після закінчення вирішив вдосконалити свої навички у професії столяра, здобувши освіту у ВПУ №1 міста Рівне. З молодих років Ігор працював на різних підприємствах, де здобував досвід та відзначався своєю працьовитістю та талантом. Його шлях пролягав від меблевої фабрики до магазину будматеріалів, завжди прагнучи вдосконалювати себе в різних сферах.

27 березня 2024 року Ігор був мобілізований до Збройних Сил України, де виявив себе як відданий та відважний воїн.

5 листопада 2024 року, під час виконання бойових завдань у Харківській області, він віддав своє життя за захист країни.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.

У полеглого захисника залишилися батьки.

Лагода Анатолій Анатолійович (06.06.1978-20.02.2025)

Анатолій Лагода народився 6 червня 1978 року, житель Острога. Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю «Народна художня творчість». Анатолій був вокалістом і гітаристом власного гурту «Стара хата», з яким виступав понад 20 років. Останні 15 років працював у місцевому будинку культури та Острозькому вищому професійному училищі, де вів вокально-інструментальний гурток. Захисник вступив до лав Збройних сил України 4 березня 2022 року. За три роки служби він здобув репутацію справжнього воїна.

Загинув солдат Анатолій Лагода 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали військовослужбовця в Острозі.

Кириченко Руслан Володимирович, позивний “КУБА”(10.11.1997- 03.01.2024)

Кириченко Руслан Володимирович народився 10 лютого 1997 року в селі Жуківка Буринського району Сумської області. Після закінчення 9 класів Жуківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, продовжив навчання в Конотопському індустріально-педагогічному фаховому коледжі Сумського державного університету за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». За спогадами однокурсників та викладачів, Руслан був відповідальним, самостійним, вимогливим до себе, здатним приймати правильні рішення і в той же час щирим, відкритим, дружелюбним, готовим прийти на допомогу. Після закінчення навчального закладу, проходив строкову військову службу у танкових військах.

Після повномасштабного вторгнення російських агресорів на територію України, у жовтні 2022 року, не вагаючись, як справжній чоловік, став на захист незалежності та суверенітету рідної країни, поповнивши лави Збройних Сил України. Під час війни, у грудні 2022 року, Руслан одружився зі своєю коханою дівчиною – дубенчанкою. Молода родина певний час проживала у Дубні. Одруження під час війни для них – це непохитна віра в те, що кохання переможе війну, його не заглушити ворожими вибухами, не спалити в пожежах, не зламати, це віра в близьку перемогу українського народу над російськими загарбниками.… Читати далі

Василюк Максим Васильович (21.04.1999-15.12.2024)

ВАСИЛЮК Максим Васильович народився 21 квітня 1999 року у місті Дубно Рівненської області. Впродовж 2006-2015 років навчався у Дубенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6. Після закінчення 9-го класу вступив до Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища, де здобув фах «Різьбяр по дереву та бересту. Столяр будівельник».
Свою військову службу розпочав у квітні 2019 року, спочатку як строковик, а згодом продовжив службу на контрактній основі. Служив стрільцем у складі 101 окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України, пізніше був переведений на посаду навідника.
Він брав участь в антитерористичній операції, воював в гарячих точках Донецької та Харківської області, мав посвідчення учасника бойових дій та був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків.

У 2023 році Максим одружився. Тож вдома на нього постійно чекала кохана дружина. Молодий чоловік дуже любив життя, був надзвичайно доброю і чуйною людиною, завжди намагався прийти на допомогу потребуючим, дуже любив тварин і навіть рятував котиків з позицій.
29 січня 2024 року воїн був переведений до 47 окремої інженерної бригади на посаду водія-сапера. … Читати далі

Мурзак Валентин Васильович, позивний «Мозолик»(24.08.1978-16.09.2022)

Мурзак Валентин Васильович (позивний «Мозолик») народився 24.08.1978 р.в м. Костопіль Рівненської області. З 1985-1993 р. навчався в школі №6 м. Костопіль, після закінчення вступив до Дубнівського училища культури по класу гри на музичних інструментах ( клас труба). 12 листопада 1996 р. був призваний на службу в ЗCУ. Службу проходив в Закарпатській обл. м. Перечин. Показав гарні результати на службі, мав командирські якості, за що був призначений командиром самохідної артилерійської установки, користувався авторитетом у командирів. Після демобілізації з армії у 98-у році переїхав в місто Одеса .
У 1999р. Валентин одружився на Альоні Василівні та виховував сина Владислава. Мав власний бізнес з продажу речей та мототехніки. Працював начальником охорони на промисловому ринку. У 2019р. переїхав разом із дружиною до села Лозове Вінницької області, де займались сільським господарством. Разом із дружиною працювали на ягідно-фруктовому приватному підприємстві у селі Лозова.
З початку повномасштабного вторгнення окупантів в Україну не міг знайти собі місця та рвався на фронт його зупиняла дружина та пояснювала що він має стару травму коліна. Та коли йому було вручено повістку, без вагань пішов до військкомату та мобілізувався до лав Збройних Сил України.… Читати далі