Війна (2022) – Page 97 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Придюк Іван Іванович (27.01.1972-25.03.2022)

Придюк Іван народився 27 січня 1972 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району) в сім’ї Євдокії Іванівни та Івана Михайловича Придюків.

В 1979 р. Іван пішов у перший клас Крупівської ЗОШ І-ІІ ст. Після закінчення школи вступив (1987 р.) до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму на факультет «Зоотехнологія».

В 1991 р. був призваний до лав військової служби, під час якої служив моряком в м. Севастополі. В 1993 р. повернувся в рідне село і почав працювати зоотехніком у КПС «Мир».

В 1995 р. Іван Іванович одружився, у шлюбі народилося 3 дітей: сини Микола та Михайло, дочка Надія.

В 2007 р. працював у ДП «Шанс» кочегаром, згодом перевівся в КП «Теплосервіс», з 2015 р. – кочегар Крупівської ЗОШ І-ІІ ст.

5 березня 2022 р. був призваний на до лав ЗСУ.

25 березня Придюк Іван загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в с. Червона Долина Баштанського району Миколаївської області.

Похований в с. Крупове.

Указом Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі матроса Придюка Івана Івановича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Мошенко Вадим Вікторович (17.06.1984-12.05.2022)

Вадим Мошенко народився 17 червня 1984 року в с. Головин Рівненського району (до 2021 року – Костопільський район), де і виріс. В 2014 – 2015 роках захищав нашу країну на сході. З початку повномасштабного вторгнення російської армії Вадим без вагань став на захист Батьківщини.

Указом Президента №382/2022 від 1 червня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого солдата Мошенка Вадима Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації

На Костопільщині зустрічатимуть загиблого на Донеччині солдата

Прощання із Вадимом Мошенком відбудеться 24 травня.

На Донеччині в боях із російськими окупантами загинув житель села Головин Вадим Мошенко. Він народився 17 червня 1984 року в с. Головин та виріс там. В 2014 – 2015 роках захищав нашу країну на сході. З початку повномасштабного вторгнення російської армії Вадим без вагань став на захист Батьківщини. Він був щирим патріотом своєї країни і віддав за неї найдорожче – своє життя…

Прощання із Вадимом Мошенком відбудеться завтра, 24 травня. … Читати далі

Ткачук Дмитро Миколайович (30.11.1985 -15.04.2022)

Народився Дмитро в 1985 році. Здобувши освіту економіста у МЕГУ ім. Дем’янчука, певний час працював на митниці, згодом змінив сферу діяльності. У ЗСУ пішов добровольцем, попри те що не маав досвіду військової служби. За три дні прийняв присягу. За десять днів поїхав на Луганщину. 36-річний Дмитро був гранатометником, служив в 57-мій окремій мотопіхотній бригаді. Спочатку у Кіровоградській області, а згодом – на Луганщині. Останній раз виходив на зв‘язок 14 квітня. Життя Дмитра обірвалося 15 квітня. В нього залишилася 11-річна донька.

Дмитра Ткачука поховали у Полонному, де проживають його батьки.… Читати далі

Ілюк Назар Олександрович (17.02.2001-01.03.2022)

Ілюк Назар Олександрович народився 17 лютого 2001 року в с. Харалуг Корецького району Рівненської області. До першого класу Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів пішов в 2007 році. Після закінчення 9- го класу в 2016 році вступив до Мирогощанського аграрного фахового коледжу, здобував професією ветлікаря. Успішно закінчив коледж в 2020 році.
Навчаючись в коледжі, мріяв про військову справу. В 2020 році одружився, великою радістю було народження синочка. У березні 2021 року підписує контракт на 3 роки.Навчання проходив у військовій частині м. Яворів, Львівської області, 24 бригаді . В січні 2022 року приїздив у відпустку до сім`ї. З початку повномасштабної війни росії з Україною був на передовій в Донецький області м. Сєверодонецьк.
Загинув 1 березня 2022 року.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (посмертно)

У нього залишились батьки та дружина.… Читати далі

Вознюк Віталій Володимирович (01.04.1992-19.04.2022)

Вознюк Віталій Володимирович народився 1 квітня 1992 року в с.Залізниця Корецького району Рівненської області. Виховувався в багатодітній сім`ї, яка мала шестеро дітей: п`ятьох синів та доньку. Віталій був середнім сином.
Навчався у Залізницький початковій школі, згодом – у Коловертівському НВК. Фах муляра-штукатура опанував у ВПУ №24 м.Корця. Після закінчення навчання ризваний на строкову військову службу.
На війну Віталій пішов добровольцем та наприкінці березня вступив до лав Збройних Сил України. Два роки тому юнак створив сім`ю, з дружиною придбали будинок та мріяли про щасливе подружнє життя, проте не судилося…
Загинув 19 квітня 2022року на Донеччині. 30 квітня, на Кореччині провели в останню путь загиблого Героя Віталія Вознюка..

Відповідно до Указу Президента України від 17.06.2022 №418/2022 «Про відзначення державними нагородами України», за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі Вознюка В. нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). … Читати далі

Савич Сергій Миколайович (22.11.1991-10.05.2022)

Савич Сергій народився та виріс у селі Миляч Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, у 2009 році закінчив Миляцьку загальноосвітню школу, а згодом вступив у вище професійно-технічне училище №22 міста Сарни, де здобував професію маляра-штукатура.

З 18 квітня 2011 року Савич Сергій був призваний в ряди ЗСУ на строкову військову службу, в складі Національної гвардії України за військовою спеціальністю – експлуатація та ремонт автомобільної техніки. Повернувшись додому з військової служби, працював у Києві.

З початком повномасштабної російської агресії проти України, старший солдат Савич С. М. був мобілізований до лав ЗСУ 4 березня 2022 року. Згодом, пройшовши відповідні навчання та, здобувши військову спеціальність – гранатометник, був направлений у зону бойових дій на Донеччину для захисту нашої країни від ворожого окупанта.

10 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання в Донецькій області, від ворожого мінометного обстрілу Сергій героїчно загинув за Україну.

13 травня Сергія провели в останню дорогу та поховали у рідному Милячі.

Указом Президента України від 29 липня 2022 року №541/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Савича Сергія Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Клюйко Іван Костянтинович (11.02.1987-24.04.2022)

Іван Клюйко народився 11 лютого 1987 року в с. Берестя Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). З 1993 по 2004 рік навчався в Орв’яницькій ЗОШ. Після закінчення школи продовжив навчання у Сарненському ВПУ №22. По закінченні цього закладу працював на Сарненському хлібозаводі.

Восени 2008 року був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у складі 95-ї аеромобільної бригади та був учасником параду до 17-ї річниці Незалежності України.

Після закінчення строкової служби повернувся додому і працював на будовах України.

Іван один з перших, ще в 2014-2015 роках, боронив державу на сході в зоні АТО.

1 квітня 2021 року підписав контракт військовослужбовця вже у складі 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила.

24 квітня 2022 року загинув під Попасною на Луганщині.

Похований в с. Орв’яниця.

Указом Президента України від 30 червня 2022 року №460/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Клюйка Івана Костянтиновича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ступницька Катерина Вікторівна (11.04.1996-08.03.2022)

Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року у селі Залізниця Корецького району Рівненської області. Закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був ФАП у селі Даничеві Рівненської області. Підписала контракт для проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України. З 2016 року сержант Катерина Ступницька служила санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій в зоні ООС. У вересні 2021 року продовжила контракт ще на рік.

Загинула 8 березня 2022 року під час важких боїв за визволення смт Макарів Київської області.

Прощання відбулося 11 березня 2022 року у місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали у рідному селі Залізниця. Вдома у неї залишились мама з татом і два молодші брати.

За проявлені мужність і героїзм при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Володимира Зеленського сержанту медичної служби Катерині Ступницькій присвоєно звання «Герой України»з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно)

На її честь названо вулиці в Рівному, Корці й Києві … Читати далі

Головко Віктор Олександрович (06.05.1984-14.03. 2022)

Головко Віктор народився 6 травня 1984 року на Херсонщині, але свою юність провів у м. Дубровиці Рівненської області. Закінчив Дубровицьку загальноосвітню школу № 2 (2001).

Старший лейтенант Віктор Головко майже двадцять років прослужив в Національній гвардії України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні ООС. З першого дня повномасштабної російської агресії він у складі підрозділу брав участь в обороні Києва і області. Боєць окремого загону спеціального призначення «Омега».

14 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання, Віктор Головко загинув за Україну.

24 березня 2022 року похований у Дубровиці. У загиблого залишились дружина та діти.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу старшому лейтенанту Головку Віктору Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).… Читати далі

Калаур Вадим В’ячеславович (17.04.1991-22.04.2022)

Вадим Калаур народився 17 квітня 1991 року у м. Рівне. Навчався в загальноосвітній школі № 23 м. Рівного, в якій провчився до 2005 року (закінчивши 8 класів). З 2005 по 2006 рік продовжив навчання у загальноосвітній школі № 6 в м. Костопіль . У 2006 році вступив до Будівельно-технологічного технікуму м. Костопіль, одночасно закінчив і вечірню школу. З 2008 по 2009 рік навчався на програміста у цьому ж закладі.

2009-2010 рр. – служба в армії в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Одружився в жовтні 2015 року. Переїхав з дружиною Іванною на постійне місце проживання у м. Луцьк.

У мирний час працював столярем на приватному підприємстві.

У 2016р. був записаний в Рівненський батальйон територіальної оборони. Двічі проходив збори на Рівненському полігоні.

На війну пішов добровольцем 2 березня 2022 року.

Загинув 22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі смт. Новотошківське Луганської області.

Поховали з військовими почестями на алеї Героїв на новому міському кладовищі в селі Лісопіль на Костопільщині.

У загиблого залишились: дружина Іванна – 1990 р.н.,… Читати далі