Революція гідності. Війна. Рівненщина

Микола народився 21.12.1968 р. в селищі  Клевань Рівненського району Рівненської області. Закінчив Клеванську середню школу № 1 в 1986 році.

Після закінчення школи навчався в Клеванському професійному училищі №23, де отримав  спеціальність «Газозварювальник  та  газорізчик». 

Строкову військову  службу  проходив у військово-морських силах. У грудні 1986 року був призваний Рівенським РВК і направлений  в 7-й  навчальний загін військово-морських сил  в місті  Севастополь. Був у складі прикордонного сторожового надводного корабля типу «Корвет», а згодом на підводному човні. За час проходження строкової служби він був  відзначений нагрудними знаками  «Гвардія» та  «Відмінник ВМФ». Наказом  Командуючого Чорноморським флотом  № 059, від 02.10.1989 йому  було вручено Житон  «За дальній  похід».  Строкову військову службу  він закінчив спеціалістом 1-го класу.

По закінченню строкової військової служби повернувся у рідне селище де  продовжив  працювати. Понад 20 років працював на підприємстві «Сільгосптехніка», згодом в ТОВ «Агрореммаш Сервіс».

19 грудня 2022 року був призваний по мобілізації  Рівненським РТЦК та СП  Рівненської області. Службу проходив у складі мінометної батареї механізованого батальйону 42-ої окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя на посаді старшого навідника міномету мінометного взводу.… Детальніше

Єрмак Богдан Іванович народився в селі Руда Красна Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом родина переїхала на проживання у селище Клевань.

Закінчив Клеванський ліцей №2, вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23). Здобув професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Але працювати за спеціальністю не довелось.

Професію по життю Богдан обрав дякуючи дитячому захопленню — цікавився автомобілями та їх ремонтом. Професія далекобійника поєднувала в собі дитяче захоплення, пов’язане з автомобілями, а у вихідні — риболовля, що було другим захопленням Богдана з дитинства.

Богдан був одружений. Дружина  — Зоя та доньки Каріна, Аліна і Богданка.

З травня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, військова частина А45/70. Богдан був водієм-заправником автомобільного відділення автомобілів взводу роти підвозу прального та мастильних матеріалів.

Певний час Богдан перебував у шпиталі на лікування гострої  серцевої недостатності. Після лікування був переведений у військову частину м. Миколаїв в/ч А 2802 обслуги гранатометного відділення морської піхоти. 19 жовтня 2023 року тіло Богдана було виявлено без ознак життя.… Детальніше

Годун Олександр Сергійович народився в селищі Клевань 14.04.1998 року.

Навчався в Клеванському НВК школі ліцей з 2004 по 2012 рік. З 2012 по 2016 рік – у Клеванській спеціальній ЗОШ № 1.

В цьому ж році вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на факультет «Документальних комунікацій та менеджменту». У 2018 році закінчив степінь «бакалавр» за спеціальністю «Менеджмент». Вже під час навчання працював у КБМ (компанії будівельних матеріалів) в м. Рівне менеджером по торгівлі.

У січні 2023 року за власним бажанням заключив контракт з Галицькою 80 ОДШБ, яка перебувала на Бахмутському напрямку. В березні місяці був відправлений на навчання в Житомир на курси по тактичній медицині. Саша рятував життя, проводив евакуацію поранених.

Загинув 23.08.2023 року поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Слова мами: «Сашик дуже любив життя, був ерудованим, харизматичним, з прекрасним почуттям гумору, завжди веселим, усміхненим, позитивним, лідером любого колективу та компанії. Мав багато друзів, вмів  поважати та цінувати дружбу. Саша гарно грав на гітарі, співав. Полюбляв риболовлю, подорожі, відвідував спортзал.»… Детальніше

Коршунов Дмитро Валентинович народився 06 лютого 1980 року в селі Новосілки Млинівського району Рівненської області в сім’ї робітників. Згодом батьки переїхали в селище Оржів.

Навчався Дмитро в Оржівській середній школі, яку закінчив у 1997 році. Потім продовжив навчання у Львівському політехнічному інституті. З 2001 року працював інженером теплотехніком у ТОВ ОДЕК Україна до 2014 року.

З 2015 року працював водієм-далекобійником. Дорогу та їзду любив понад усе.

Службу в армії не проходив. В зоні АТО не служив. Дуже любив подорожувати, майструвати, проводити час зі своїми дітьми та рідними.

Дмитро був одружений. Батько трьох дітей: двох чудових донечок та прекрасного сина.

За національністю Дмитро українець і справжній патріот. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Вже з 11 березня 2022 року був зарахований до лав ЗСУ у в/ч А4007, а саме у склад 110 ОМБР імені генерала-хорунжого Марка Безручка, згодом відправлений солдатом на Донецький напрямок.

Вже в кінці 2022 року в с. Красногорівці Покровського району Донецької області велися запеклі бої за головну дорогу в напрямку Авдіївки і 29.12.2022 року під час ведення бою з противником зв’язок з Дмитром обірвався.… Детальніше

Степанюк Микола Антонович народився 26 червня 1984 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників.

Закінчив Клеванську загальноосвітню школу №2.

Після закінчення школи навчався у Львівському національному лісотехнічному університеті.

Працював у Клеванському Держлісгоспі.

Микола захоплювався східними бойовими мистецтвами – карате.

З початком повномасштабного вторгнення Росії проти України 03 березня 2022 року був мобілізований на військову службу.

14 березня  2022 року Микола загинув у селі Антопіль Рівненського району Рівненської області внаслідок ракетного удару по будівлі телевізійної вежі. Отримав поранення несумісні з життям.

Похований Герой на місцевому кладовищі рідного селища.

У Героя залишилася літня мама. Вона згадує свого сина слухняною, працьовитою дитиною, готовою завжди прийти на допомогу.

 Відповідно до указу Президента  України  №255/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Степанюка Миколу Антоновича нагороджено орденом  «За мужність»  ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Степанюка М

Під час обстрілу телевежі в селі Антопіль, що біля Рівного, загинув стропальник Клеванського лісопромислового комплексу Микола Степанюк.… Детальніше

Народився Андрій 23 січня 1984 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області. Навчався в Клеванській ЗОШ № 2, яку закінчив у 2001 році. Після школи навчався у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі. Вищу освіту здобував у Львівському Національному університеті природокористування (м. Дубляни).

Працював заступником начальника ПАТ «Рівнеобленерго».

У вільний час займався риболовлею, любив гуляти лісом та кататися на велосипеді.

Після повномасштабного вторгнення 02 березня 2022 року Андрій добровольцем пішов захищати рідну країну. Мав звання солдата, старший стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №10 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув Андрій 14 березня 2022 року під час ракетного удару по будівлі телевежі в селі Антопіль Рівненської області. У загиблого воїна залишились мама, дружина та семирічний син.

Мама Героя не може забути його слова: «Нам потрібно йти, бо наші сім’ї за нашими спинами».

 Указом Президента  №255/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” САВОНІКА Андрія Анатолійовича  нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

Публікації про  Савоніка А.

… Детальніше

Войтюк Андрій Миколайович народився 06 січня 1992 в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області, у сім’ї робітників.

Андрій навчався в Клеванській ЗОШ №2. Здобув професійну освіту у Клеванському професійно-технічному училищі №23, де отримав спеціальність «механік».

Свій трудовий шлях Андрій розпочав у Клеванському лісгоспі. Працював у одному з лісових господарств області, яке нині входить до Костопільського надлісництва. Колеги згадують його як щиру та надійну людину, яку поважали за доброту, людяність і відповідальне ставлення до роботи.

Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України 13 грудня 2022 року і без вагань став на захист країни. Проходив навчання на полігоні м. Житомир, потім був направлений на навчання в Німеччину – водій БМП «Мардер».

Позивний – «Вольт». Служив у 82 ОДШБр. З 2023 року Андрій вважався зниклим безвісти, під час контрнаступу. Родина сподівалася на диво. Проте на жаль, найгірші здогадки підтвердились, за результатами ДНК. Загинув Герой 20.10.2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.

Поховали Андрія Войтюка з військовими почестями 15 травня 2026 року на кладовищі селища Клевань.… Детальніше

.Ігор Столярчук народився 03 квітня 1982 року в селі Жобрин Рівненського району Рівненської області в сім’ї робітників.

Навчався у школі рідного села — Жобринській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після школи продовжив навчання у Клеванському учкомбінаті, де здобув професію столяра.

З дитинства Ігор дуже захоплювався технікою — любив займатися ремонтом мобільних телефонів, телевізорів та іншої побутової техніки.

Після повномасштабного вторгнення був мобілізований на захист України 07 червня 2023 року.  Проходив навчання на полігоні у Житомирі.

Свій бойовий шлях Ігор розпочав у Дніпрі, потім був переведений на Запорізький напрямок, мав звання молодшого сержанта. Ігор Столярчук був справжнім патріотом та мужньо виконував свій військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність.

Під час виконання бойового завдання відбулося пряме влучання в аеромобіль. Ігор тривалий час вважався зниклим безвісти. І лише згодом за результатами ДНК тіло загиблого Героя вдалося ідентифікувати. Загибель встановлено 25.10.2023 року в районі населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області.

12 березня 2026 року живим коридором зустрічала свого героя Клеванська громада. Прощання із полеглим воїном відбулось у його рідному селі — Жобрині.… Детальніше

Носик Ігор Васильович народився 13 вересня 1968 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Василя та Світлани Носиків.

Ігор навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 1985 році. З 30.05.1987 року  по 3.06.1989 рік проходив службу в армії.

З 1989 по 2024 рік працював у селищі Оржів слюсарем-ремонтником 5 розряду. У вільний час любив збирати гриби та ягоди.

Мирне життя родини порушило повномасштабне вторгнення рф в Україну. 20.04.2022 року Ігор Васильович був мобілізований до лав ЗСУ. Він був головним сержантом в/ч А-7013 на Запорізькому напрямку. Мужньо захищав нашу Батьківщину, її свободу та незалежність.

Загинув Герой 25.09.2024 року поблизу населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області при виконанні службових обов’язків, пов’язаних із захистом Батьківщини.

В Ігоря Васильовича залишилася дружина, донечка та мама, які проживають в селищі Оржів.

14 жовтня 2022 року за сумлінне виконання бойових завдань, особисту мужність та самовіддані дії виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, з нагоди Дня захисників та захисниць України був нагороджений грамотою.… Детальніше

Андрій Олександрович народився 11.12.1978 року в сім’ї робітників. Проживав у селищі Клевань Рівненського району Рівненської області. Навчався у Клеванській середній школі №2.

Після закінчення школи Андрій вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23). Здобув професію слюсаря-зварювальника.

Андрій працював у ПАТ «Клеванський ДОК» токарем, слюсарем-зварювальником.

Захоплювався спортом, риболовлею.

До лав ЗСУ Андрій був мобілізований восени 2022 року. Пройшов програмно-навчальну військову підготовку на полігоні села Тучин Рівненського району Рівненської області.

Андрій був старшим навідником протитанкового взводу роти бойової підтримки мотопіхотного батальйону в/ч 0998.

Загинув 11.10.2024 року під час ведення оборонного бою в районі Часів Яр Донецької області, виконуючи службові обов’язки, пов’язані із захистом Батьківщини.

Похований Герой на місцевому кладовищі у рідному селищі.

Андрій з поля бою у Часовому Яру  виніс двох поранених побратимів. За проявлену мужність та самовідданість отримав орден «Хрест Героя» посмертно. Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».

02 лютого 2026 року відповідно до Указу Президента України, посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Героя Андрія Стельманчука, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.… Детальніше