Рябчук Анатолій Михайлович (06.06.1986-04.03.2023)

Рябчук Анатолій народився 06.06.1986 року у селі Вітковичі Березнівського району. Навчався у Вітковицькій ЗОШ, здобув середню освіту, а після закінчення школи вступив до Дубенського коледжу культури і мистецтв та здобув спеціальність «Хореограф балетмейстер». Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті. Після закінчення РДГУ Анатолія Михайловича призначили на посаду директора Березнівського районного будинку культури. Анатолій Михайлович багато працював з дитячими хореографічними колективами та був керівником дитячих танцювальних ансамблів.

Анатолій став на захист рідної землі у 2015 році, учасник АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення росіян служив у механізованому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008). Під час виконання військового обов’язку із захисту України від вторгнення московських окупантів перестало битися серце нашого захисника Анатолія Рябчука.
Стрілець-гранатометник Рябчук Анатолій помер 04.03.2023 виконуючи бойове завдання у районі села Подоли Харківської області.

Читати далі

Миронець Юрій Петрович (30.01.1964-12 .03.2023 )

Миронець Юрій Петрович народився 30 січня 1964 р. в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Навчався в місцевій ЗОШ та здобув неповну середню освіту. У 1982 році був призваний на військову службу, був водієм спеціалістом колесних
БТР. 25 травня 1991 року уклав шлюб із Миронець Наталією Миколаївною, яка родом із с.Антонівка Березнівського району Рівненської області . Згодом вона народила п’ятьох дітей (троє хлопців та двох дівчат ). Проживав із своєю дружиною в с.Друхів понад 15 років та пізніше переїхали до с.Антонівка. Працював шофером у колгоспі.

З перших днів повномасштабної війни разом із сином та зятем стали на захист нашої країни. Спочатку перебували у теробороні у селі Антонівка. 12 березня 2022р. призваний на військову службу рядового складу до м. Київ на посаду водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. На захист України разом з ним стали його син та зять.
З 4 по 14 листопада 2022 р. в навчальному підрозділі  проходив підготовку «водій багатоцільових автомобілів » в результаті чого здобув кваліфікацію спеціаліст 3 класу.… Читати далі

Рудик Віктор Васильович (28.02.1976-06.03.2023)

Рудик Віктор Васильович народився 28 лютого 1976 року  в селі Хмелівка, Рівненської області. У Соснівському професійному училищі здобув фах зварювальника, а за тим продовжив навчання у Рівному.

У листопаді 2022 року  призваний  по мобілізації до лав Збройних Сил України. Спершу Віктор  проходив навчання у Києві, потім певний час на Рівненщині та Житомирщині, а за тим знову на Київщині.

Воював у напрямку Слов’янська, що в Донецькій області. Про військові будні Віктор рідним розповідав не багато. Лише коротко про жахи, які довелося побачити, про зруйновані будинки та понищені території.

На початку квітня 2023 року Віктор повідомив дружині, що його мають відправити на нульову позицію. Триває підготовка, а поки продовжує виконувати завдання. А 6 квітня 2023 року 47-річний солдат Віктор Рудик помер в Краматорській лікарні.

Поховали Віктора Рудика на кладовищі “Нове”..

Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 04.07.2023 №602  присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно). 

.

Читати далі

Логасюк Вадим Олександрович (07.01.2002-18.03.2023)

Логасюк Вадим Олександрович народився 07 січня 2002 року в селі Лінчин Березнівського району Рівненської області.

У 2017 році закінчив Лінчинську ЗОШ, а після закінчення школи навчався  в Соснівському  ПТУ , де  здобував професію муляра-штукатура.

Призваний на строкову службу в ЗСУ,  яку  проходив спочатку у Дніпрі, а потім у Черкасах в  інженерних військах. У грудні 2021 року був  демобілізований. Із серпня 2022 року мужньо боронив нашу країну від російських окупантів. Проходив  навчання за кордоном, після чого  був передислокований в Донецьку область, Бахмутський район, с. Оріхово-Василівка командиром інженерно-саперного взводу 2 аеромобільного батальйону.

Молодший сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу загинув 18 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу

населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

У Логасюка Вадима залишилися батьки та брат.

Читати далі

Власюк Володимир Йосипович (30.10.1978-16.02.2023)

Власюк Володимир Йосипович народився 30 жовтня 1978 року в селі Бистричі Березнівської територіальної громади. У 1995 році закінчив Бистрицьку ЗОШ, здобув середню освіту. Військову службу проходив у м. Коростень Житомирської області. Після повернення додому Володимир одружився. У пари народилася донька. Він був хорошим батьком, добрим господарем. Але подружжя згодом розлучилося. Володимир був будівельником та їздив на заробітки, любив рибалити.

На захист України Володимир став у квітні 2022 року. 16 лютого 2023 року поблизу села Невське Луганської області в боях з московськими окупантами старший навідник гранатометного взводу Володимир Власюк загинув.
Без батька залишилася донька, без брата – дві сестри і брат.

Читати далі

Фурсяк Віталій Олександрович (20.10.1989-19.04.2022)

Фурсяк Віталій народився 20 жовтня 1989 року в селі Городище Березнівського району. Після закінчення Городищенської ЗОШ навчався у Корецькому професійному училищі та здобув спеціальність тракториста.  Працював шофером у Березнівському лісовому господарстві. Віталій був одружений –  разом із дружиною ростили сина та  донечку.

16 березня 2022 року Віталій призвався на військову службу. 15 квітня 2022 року від перебував у населеному пункті Павлівка Донецької області.

Віталій загинув 19 квітня 2022 року під час боїв із окупантами біля села Павлівка Донецької області.

Церемонія військового поховання захисника відбулася 12 серпня 2022 року. Заупокійна служба проходила в Свято-Трьох-Святительській церкві села Городище, де стояла ще недобудована хата Віталія. Поховали звитяжця Віталія Фурсяка  на сільському кладо­вищі в урочищі Вороновка

Без батька залишилося  двоє дітей 9 та 10 років.

Читати далі

 Доценко Денис  Андрійович (22.06.2002-23.01.2023)

Денис Доценко народився  22 червня 2002 року  у селі Бистричі Березнівського, нині Рівненського району. Навчався у місцевій ЗОШ. Потому навчався в Сосновому, де в місцевому ліцеї здобував професію штукатура-лицювальника, маляра. У Соснівському центрі дитячої та юнацької творчості відвідував гурток туризму. Строкову службу проходив у Національній гвардії України. Денис був неодружений.

           З початком російської агресії пішов захищати Батьківщину від московських окупантів, став гранатометником у взводі оперативного призначення. Денис був опорою багатодітної сім’ї як єдиний син для батьків та брат для п’ятьох сестричок, які з нетерпінням чекали на повернення рідної людини, адже всі надії були на молодого та енергійного хлопця.

У боях поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області його важко поранили. Лікарі, на жаль, не змогли врятувати життя молодого бійця. 

Помер Денис Доценко 23 січня 2023 року.

Відспівування героя відбулося у місцевому Свято – Миколаївському храмі УПЦ, в якому взяло участь одинадцять священників.  

Поховали Героя на сільському кладовищі поруч з могилами героїв-односельців.

Читати далі

Іванов Андрій Анатолійович (11.09.1996-08.09.2022)

Іванов Андрій Анатолійович народився 11 вересня 1996 року в селі Орлівка Березнівського району, де і провів щасливе дитинство . З 2003 по 2012 рік навчався в Орлівській школі. Гарно вчився.
Андрій змалку дуже любив грати у футбол.  Після закінчення  школи, з 2012 по 2014 рік навчався в Березнівському економіко -гуманітарному ліцеї. Після успішного закінчення ліцею навчався в Київському політехнічному інституті  Ігоря Сікорського. Далі працював у Києві  за  спеціальністю,    майстром на
підприємстві.
Андрій створив сім’ю. З перших днів війни разом з дружиною вступив в територіальну оборону Києва, а потім підписав контракт з ЗСУ.
Загинув Андрій Іванов 8 вересня 2022 року в боях з  російськими загарбниками під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. Йому було лише 25 років, не дожив до свого 26-річчя всього три дні.
У Героя залишилась вдовою дружина Анастасія. Втратили найдорожчого сина мама і тато, оплакують його молодші брати.
Поховали бійця у рідному селі.… Читати далі

Байчура Роман Миколайович (06.06.1986-25.07.2022)

 Байчура Роман Миколайович  народився  6 червня 1986 року в селі Поліське Березнівського району Рівненської області. У 2001 році закінчив Поліську ЗОШ І-ІІ ступенів. Після школи навчався У Соснівському ВПУ №8 де здобув професію столяра-будівельника. Роман у мирному житті працював на різних будівельних роботах.

Коли розпочалося   масштабне вторгнення до України   пішов добровольцем на війну. Спочатку був направлений у Володимир Волинський, військова частина  А 1008, а потім   у Донецьку область.

Загинув Роман Байчура 25 липня у боях з російськими окупантами поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.

Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, двоє малолітніх синів – тата.

Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася  у Свято-Михайлівській церкві села Поліське.

 

 … Читати далі

Тимофіїв Іван Григорович (03.01.1983 -10.05.2022)

Тимофіїв Іван Григорович народився 03 січня 1983 року в селі Новий Моквин Березнівського району Рівненської області .

Навчався у Моквинській ЗОШ І-ІІІ ст., дуже любив  такі предмети як українська література та історія. Був товариським та доброзичливим.

У 2002 році закінчив Костопільский будівельно-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування і здобув кваліфікацію  муляра, пічника, штукатура.  У 2009 році  закінчив НУВГП і здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.

З  серпня 2015 року по жовтень 2016 року перебував  в зоні АТО.  01.03.2022 року пішов   на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади ВЧ  А 0284 місто Львів.

Іван мав загострене почуття справедливості і патріотизму, тому опинився серед перших бажаючих воювати за Україну.

Загинув  Тимофіїв Іван  10 травня 2022 року в с.Дмитрівка Краматорського району, Донецькаої області.

У Івана  Тимофіїва залишилися дружина та син.

 … Читати далі