Левчук Василь Олександрович народився 18 січня 1976 року в м. Костопіль, Рівненської області. Навчався в школі №2, згодом перейшов до загальноосвітньої школи № 1 ім. Т.Г. Шевченка I – III ступенів. Отримав профільну освіту в Рівненському профтехучилищі № 10 за фахом КВПіА.
З дитинства займався спортом, а продовж усього життя захоплювався різьбою по дереву, малюванням. З особливістю цікавився радіоелектронними
приборами. З 1994 – 1996 роки проходив військову службу у в/ч 7237 м. Кам’янець – Подільський, Хмельницької області. Згодом одружився, разом з дружиною виховував донечку. Спроба створити сім’ю видалася невдалою. Почав працювати в ДСНС, м. Рівне. Згодом, у цивільному шлюбі у нього народилися дівчатка – двійнята та синочок.
Мобілізований ще на початку розв’язаної росією війни – 24 березня 2022 року. У цьому ж році влітку у Василя народилася внучка. Проходив службу навідником в 2 аеромобільному батальйоні в/ч А4350.
18 грудня 2022 року Левчук Василь Олександрович загинув, під час ведення бойових дій в районі н.п. Бахмут Донецької області. Сотні земляків прийшли на Майдан Шевченка щоб віддати данину шани і поваги Герою. … Читати далі
Пашкевич Ніна Миколаївна (9.04.1977 – 18.09.2024 )
Ніна Пашкевич народилася у сім’ї вчителів. Закінчила Здолбунівську ЗОШ № 6, а згодом – Харківський державний інститут фізкультури і спорту.
Працювала вчителем фізичної культури в ЗОШ №3, тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі. Водночас займалася важкою атлетикою, виховувала майбутніх чемпіонів у спортивній школі «Авангард» м. Рівне. Серед її вихованців була чемпіонка України, переможниця першості в Європі.
Ніна – майстер спорту з важкої атлетики, десятиразова чемпіонка України серед ветеранів, срібна призерка світової першості серед ветеранів. Свого часу займалася була тренером і в Туреччині. Коли повернулася до України, працювала начальником служби охорони в приватній організації.
На початку повномасштабної війни Ніна вступила до добровольчого батальйону «УНСО-Захід». А з липня 2022 року – до лав ЗСУ. Воювала на Донецькому напрямку, була стрільцем-зенітником зенітно-ракетного відділення.
Її життя обірвалося на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Донеччини, де тривають важкі бої. Солдат Ніна Пашкевич загинула під час виконання бойового завдання на Донеччині 18 вересня 2024 року. Їй назавжди 47. У Ніни залишилися син та чоловік.
Поховали військову у Здолбунові на місцевому кладовищі (вул.… Читати далі
Улянчук Анатолій Володимирович (15.07.1979-20.12.2023)
Улянчук Анатолій Володимирович народився 15.07.1979 року у місті Костополі. Навчався в школі №6. Проходив строкову службу у Збройних Силах України. Потім працював робітником на різних підприємствах. Анатолія призвали на військову службу 14 вересня 2022 року. Служив на передовій стрільцем-помічником 3 механізованого батальйону. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість.
28.09.2022 р. брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією росії, проти України, перебуваючи в н. п. Моначинівка, н.п. Дворічна, н.п. Шевченкове, Синьківка, Харківської області, н.п. Кам’янка, н.п.Куп’янськ, н.п. Петропавлівка, н.п. Краматорськ, н.п. Соледар, та інші, Донецької області. 27 травня 2023 року отримав поранення в кисть лівої руки та грудної клітки.
Було нанесено танковий обстріл в районі н.п. Ліман перший, Куп’янського р- ну Харківської області.
20 грудня 2023 року Улянчук Анатолій загинув, отримав поранення несумісні з життям. Він загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Куп’янського району, Харківської області.… Читати далі
Томашевський Назар Вікторович (10.05.1994-06.08.2025)
Томашевський Назар Вікторович народився 10 травня 1994 року в селі Могиляни. З раннього дитинства відзначався щирістю, добротою, відкритістю до людей і допитливим розумом.У 2000–2011 роках навчався в Могилянській загальноосвітній школі. Після здобуття середньої освіти вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де обрав для себе фах біотехнолога.
Після завершення навчання деякий час працював за спеціальністю, згодом трудився інструктором з гірськолижного спорту та рятувальником на гірськолижному курорті «Буковель». У 2019 році Назар одружився з Муляр Каріною Юріївною. Разом вони проживали в місті Чернівці.
Мобілізований наприкінці 2023 року Назар був мобілізований Чернівецьким територіальним центром комплектування. Пройшов військову підготовку на Тучинському полігоні та в селищі Старичі, здобувши спеціальність старшого навідника артилерійського підрозділу. Служив на різних напрямах. 6 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дослідне Херсонської області.
У квітні 2024 року він був направлений на бойові позиції. Служив на Сумському, Торецькому, а останні три місяці на Херсонському напрямках. «Упродовж 598 днів він мужньо виконував бойові завдання у складі артилерійських підрозділів Збройних сил України.… Читати далі
Радовенчик Олександр Олександрович (28.06.1991-17.09.2025)
Олександр Олександрович Радовенчик народився 28 червня 1991 року в Рівному. Навчався в 22-й школі, після закінчення 11 класів поступив у Рівненський автотранспортний коледж. Олександр працював у різних сферах, останнім часом – на фірмі ВІЯр, що займається виготовленням твердих меблів. Мав різнопланові захоплення: в дитинстві захоплювався моделюванням, а дорослим дуже любив рибалити – це було його улюблене заняття і хобі.
29 травня 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних сил України.
“Він для нас був найкращим татом, найкращим чоловіком, бо завжди старався для сім’ї. Його любов була безмежною. Особливо сильно любив свою донечку – вона для нього була найголовнішою у житті, і він дуже чекав на зустріч з нею”, – каже дружина.
На жаль, 34-річний солдат Олександр Олександрович Радовенчик загинув 17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, мужньо виконавши свій військовий обов’язок.
У Героя залишилися дружина, донька, батьки та сестра.
Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”.
Корпан Андрій Васильович (10.12.1995-14.09.2025)
Андрій народився 10 грудня 1995 року у селищі Гоща в родині Василя та Оксани Корпанів. Зростав у любові та турботі разом із сестрою Марією.
Після закінчення Гощанської ЗОШ здобув освіту у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП за спеціальністю будівельника. Подальше навчання продовжив у Національному університеті водного господарства та природокористування.
З дитинства проявляв особливі здібності до моделювання й конструювання, брав участь у змаганнях та здобув чимало нагород.
У мирному житті працював у готельному комплексі, у компанії «РівнеХолод», а останнім місцем роботи був молокозавод «Гощаночка».
12 червня 2024 року Андрій став на захист Батьківщини. Був призваний до лав Збройних Сил України, проходив службу як стрілець-снайпер мотопіхотного відділення 58-ї бригади.
Певний час перебував у найгарячіших точках бойових дій на Донбасі, де отримав поранення. За успіхи у бойовій підготовці, мужність і професійну майстерність був відзначений орденом.
Жив, мріяв, складав плани про щасливе майбутнє. На днях мав розписатися зі своєю коханою дівчиною… Та замість весільної радості сьогодні звучить жалобний спів.
14 вересня 2025 року Андрій загинув під час виконання бойового завдання на території Харківської області.… Читати далі
Соловянчик Ігор Олегович (18.05.1986-27.03.2024)
Ігор Олегович народився 16 травня 1986 року в селі Плоска Острозького району. Він навчався в місцевій школі, а після закінчення вирішив вдосконалити свої навички у професії столяра, здобувши освіту у ВПУ №1 міста Рівне. З молодих років Ігор працював на різних підприємствах, де здобував досвід та відзначався своєю працьовитістю та талантом. Його шлях пролягав від меблевої фабрики до магазину будматеріалів, завжди прагнучи вдосконалювати себе в різних сферах.
27 березня 2024 року Ігор був мобілізований до Збройних Сил України, де виявив себе як відданий та відважний воїн.
5 листопада 2024 року, під час виконання бойових завдань у Харківській області, він віддав своє життя за захист країни.
Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.
У полеглого захисника залишилися батьки.
Лагода Анатолій Анатолійович (06.06.1978-20.02.2025)
Анатолій Лагода народився 6 червня 1978 року, житель Острога. Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю «Народна художня творчість». Анатолій був вокалістом і гітаристом власного гурту «Стара хата», з яким виступав понад 20 років. Останні 15 років працював у місцевому будинку культури та Острозькому вищому професійному училищі, де вів вокально-інструментальний гурток. Захисник вступив до лав Збройних сил України 4 березня 2022 року. За три роки служби він здобув репутацію справжнього воїна.
Загинув солдат Анатолій Лагода 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали військовослужбовця в Острозі.
Мурзак Валентин Васильович, позивний «Мозолик»(24.08.1978-16.09.2022)
Мурзак Валентин Васильович (позивний «Мозолик») народився 24.08.1978 р.в м. Костопіль Рівненської області. З 1985-1993 р. навчався в школі №6 м. Костопіль, після закінчення вступив до Дубнівського училища культури по класу гри на музичних інструментах ( клас труба). 12 листопада 1996 р. був призваний на службу в ЗCУ. Службу проходив в Закарпатській обл. м. Перечин. Показав гарні результати на службі, мав командирські якості, за що був призначений командиром самохідної артилерійської установки, користувався авторитетом у командирів. Після демобілізації з армії у 98-у році переїхав в місто Одеса .
У 1999р. Валентин одружився на Альоні Василівні та виховував сина Владислава. Мав власний бізнес з продажу речей та мототехніки. Працював начальником охорони на промисловому ринку. У 2019р. переїхав разом із дружиною до села Лозове Вінницької області, де займались сільським господарством. Разом із дружиною працювали на ягідно-фруктовому приватному підприємстві у селі Лозова.
З початку повномасштабного вторгнення окупантів в Україну не міг знайти собі місця та рвався на фронт його зупиняла дружина та пояснювала що він має стару травму коліна. Та коли йому було вручено повістку, без вагань пішов до військкомату та мобілізувався до лав Збройних Сил України.… Читати далі
Христич Євген Миколайович, псевдо “Жека”(18.08.1979-04.02.2024)
Євген Христич народився 18 серпня 1979 року у м.Рівне. Закінчив Рівненський ліцей №15, а потім – радіотехнічне училище за спеціальністю “Монтажник радіоапаратури та приладів”. Після закінчення, служив строковиком в Українській армії в м. Києві.
Служба народові України розпочалась з армійської підготовки строковика. А згодом добровольцем пішов захищати країну в зону проведення антитерористичної операції. Упродовж 2015-2016 років брав участь в бойових діях на сході країни, нагороджений медалями і відзнаками Президента України. Із 2019 року Євген служив за контрактом три роки, пройшов навчання на професійного розвідника.
У перші дні повномасштабного вторгнення у 2022 році був призваний Рівненським територіальним центром комплектування у зону активних бойових дій.
“Євген командував групою розвідників, з якими разом здійснив не один вихід на завдання. Завжди дбав про своїх бійців, зберіг життя усіх підлеглих. Справжній військовий, до якого за порадою приходили бійці з інших підрозділів”, – розповідають рідні.
Щирий патріот України, він завжди казав “Якщо не я, то хто”. Відповідальний, чуйний і готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу побратимам, знайомим та близьким.… Читати далі









