Революція гідності. Війна. Рівненщина

… Читати далі

Впродовж 2011-2014 рр. навчався в Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП за професією «Слюсар контрольно-вимірювальних приладів (електроніка)».

Протягом останнього року Сергій був закордоном, проте в перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну, був одним з перших, хто повернувся з-за кордону, щоб стати на захист суверенності нашої держави.

Сергій був важкопоранений 25.03.2022 року при виконанні бойового завдання біля села Покровське Донецької області, під час ворожого артилерійського обстрілу. 31.03.2022 року помер у військовому шпиталі м. Дніпро. Хлопцеві було лише 25 років.

Похований 08.04.2022 року на Алеї Героїв кладовища «Нове», м. Рівне.

… Читати далі

Семенчук Богдан Юрійович народився  12 червня 1993 року в м.Березне Рівненської області.

У 2001 році пішов в перший клас Березнівської ЗОШ №2. Ще з дитинства Богдан  захоплювався спортом, а особливо футболом. З восьмирічного  віку  займався в секції (футбол)  в ДЮСШ м.Березне. У 2007 році був запрошений на навчання до Київського обласного інтернату спортивного профілю, де навчався спортивної майстерності   грі у футбол. У 2008 році навчався у Березнівському спортивному-ліцеї по профілю (футбол), був гравцем місцевої аматорської команди «Случ» (Березне).

З 2009-2010р. навчався і був випускником Костопільського обласного ліцею інтернату  спортивного профілю, грав у складі команди  ліцею, брав участь у юнацькому чемпіонаті України.

У 2015 році закінчив Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, здобув кваліфікацію «бакалавр спорту, вчитель фізичної культури».

З 2007 по 2019 рік працював у департаменті патрульної поліції м. Рівне.   Його  хобі – риболовля.

Виконав стрибок з парашутом про що  отримав свідоцтво,  гравець багатьох спортивних команд області. Неодноразовий чемпіон району, володар кубка району, а також фіналіст супер кубка області та чемпіон   ДЮФЛРО.… Читати далі

Свиридюк Тарас Миколайович народився 30 червня 1996 року в с. Лінчин Рівненської області в багатодітній сім’ї. Закінчив Лінчинську дев’ятирічну школу, та здобув професію будівельника у Соснівському ПТУ-4. Після закінчення училища працював на будівництві, а у 2017 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби 15.05.2019 р.підписав контракт та воював на сході нашої країни, де захищав її кордони у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого міста Володимир-Волинський.
Після масштабного вторгнення Росії Тарас разом із своєю бригадою був направлений у Миколаївську область Баштанський район с.Снігурівка для захисту нашої країни.
Загинув Тарас Свиридюк 20 березня 2022 року у віці 25 років.
У Тараса залишилась донька, яка народилася у цивільному шлюбі.
Похований воїн на кладовищі села Лінчин.

Указом президента  України  №240/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” СВИРИДЮКА Тараса Миколайовича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня  (посмертно)… Читати далі

Гаврилюк Віталій Сергійович народився 7 листопада 1986 року в м. Березне Рівненської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2 .  Служив у ЗСУ. Після закінчення служби в армії працював у Березнівському райвідділі міліції та Березнівському лісгоспі. З 2020 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом,  брав участь у бойових діях в зоні АТО. Служив у складі 14-ї механізованої окремої бригади  ім. Князя Романа Великого м. Володимир-Волинський.

Загинув Віталій 7 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, неподалік села Макарівка Бучанського району на Київщині. Йому було 36 років.

Захисника поховали на Березнівському міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилася дружина та двоє дітей.   

Нагороди солдата Гаврилюка   Віталія Сергійовича: Князівський хрест Героя “Навіки в строю”

Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)… Читати далі

Базелюк Ігор Анатолійович народився  4 квітня 1989 року у місті Балей  Читинської області.  Коли Ігорю виповнилося 3 місяці  батьки повернулися  в Україну  в село Кам’янка Рівненської області Березнівського району. (Тепер Рівненський район) Навчався у місцевій загальноосвітній школі,   зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень, дуже любив малювати. Після закінчення 11 класів вступив до Соснівського ВПУ,  здобувши професію  електрогазозварювальника. Захоплювався технологією виготовлення кованих виробів. Ігор був дуже веселим та щирим.

З 2019 року  проходив службу за контрактом в Збройних силах України, брав участь у бойових діях у зоні АТО. У 2021 році йому перебував  на сході України  в м.Щастя Луганської області,  де  отримав контузію. Служив у десантно-штурмових військах 80-ій бригаді.

Під час несення служби він був нагороджений двома  грамотами за сумлінне  виконання поставлених завдань.

26 лютого 2022 року в боях за Нову Каховку  на Херсонщині  Ігор  потрапив під артобстріл,  пряме  влучання в БТР  було смертельним. Про смерть воїна стало відомо 1 березня.

Без тата залишилося двоє дітей.

29-го березня президент України Володимир Зеленський підписав указ №187/2022 про відзначення Базелюка Ігоря  Анатолійовича,  старшого солдата орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Ігор Салій народився 24 липня 1995 року в місті Костопіль на Рівненщині. 2012 року закінчив 11-А клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У старших класах навчався у класах «А» біологічного профілю.

У 2013 році  закінчив будівельно–технологічний  технікум Національного університету водного господарства та природокористування  м. Костопіль за професією столяр–будівельник.

Проходив військову службу у в /ч А 2730 м. Артемівськ  Донецької області з 30 жовтня 2013 року ( 12 місяців).

У 2020 році пішов на контрактну службу у м. Львів, звідти пішов в АТО, де служив  до осені 2021року.

З  1 грудня 2021 року до 12 січня 2022 року навчався  за  програмою  підготовки «фахова підготовка  ВОС  135 ( навідник) 199  навчальний центр ДШБ.

Служив у 80-й  окремій  десантно–штурмовій бригаді Збройних сил України.

Загинув Ігор Салій у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну 28 лютого 2022 року при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.

Прощання із загиблим воїном у м. Костополі відбулося через місяць після його загибелі — 28 березня 2022 року, в соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка.… Читати далі

Павло Корнійчук народився 27 квітня 1993 р. в селі Кунин колишнього Здолбунівського району.  В 1999–2008 рр. навчався в Кунинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2008 р. вступив на навчання у Мирогощанський аграрний коледж, і по закінченню в 2012 р. отримав диплом за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин АПК».

В 2013 р. був призваний на військову строкову службу в лавах Збройних Сил України, в квітні 2015 році повернувся додому. В 2016 р. пішов працювати старшим водієм у ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), регіональний підрозділ якої знаходився в селищі Мізоч Рівненської області.

З 2017 р. був донором крові на постійній основі.

В 2018 р. створив сім’ю, в якій народився син Макарій.

9 березня 2022 р., після повномасштабного вторгнення росії в Україну, пішов в лави ЗСУ захищати Батьківщину. Був гранатометником, заступником командира відділення.

22 квітня 2022 р. Павло загинув внаслідок артобстрілу під час виконання бойового завдання біля села Олександропіль Донецької області.

29 квітня Павла Корнійчука провели в останню путь в Здолбунові.

У нього залишилися батьки, брат, дружина та однорічний син.… Читати далі

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в  Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив  службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У  2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення  Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Читати далі

Харчук Василь Валентинович народився  15.04.1983 року в с.Гвіздів Корецького району.. З 1989 по 1998 роки  навчався в Гвоздівській загальноосвітній школі. У 1998році вступив до Корецького ВПУ-24 . У 2001 році здобув професію водія. В цьому ж  році призваний до ЗСУ. Після служби в армії працював водієм у Корецькому монастирі. За  рекомендацією Корецького центру зайнятості в 2005 році здобув професію плиточника в м. Рівне. З 2012 року працював в охороні ощадбанку. У  2016 році  приватний підприємець. Одружився в 2010 році, виховував двох діток: дочка Дарина та  син Максим .

Загинув  7 травня загинув внаслідок ворожого обстрілу в селі Пречистівка, що на Донеччині. Поховали захисника на Гвіздівському кладовищі.

На  Кореччинв прощались із загиблим воїном 

На Кореччині попрощались із воїном, котрий  загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

12 травня 2022 року у селі Гвіздів колишнього Корецького району в останню путь провели воїна Василя Харчука. Попрощатись із Героям прийшло багато друзів та родичів, побратимів та земляків.

… Читати далі