Революція гідності. Війна. Рівненщина

English

Рівненський район


Харчук Роман Миколайович (04.01.1986-23.07.2022)

Харчук Роман Миколайович народився 4 січня 1986 року в селі Моквин Березнівського  району Рівненської області. У 2001 році закінчив 9 класів Моквинської ЗОШ та вступив до Млинівського ветеринарного технікуму, який закінчив у 2006 році, цього ж року.
У мирному житті Роман Харчук працював ветеринарним лікарем, , а з 2007 року по 2019 рік – працював у Березнівській районній ветеринарній лікарні. Із початком військової агресії російської федерації проти України, 26 лютого 2022 року,  Роман розпочав військову службу в роті охорони першого відділу Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а 9 травня 2022 року був направлений до військової частини Збройних Сил України міста Володимир-
Волинський, залишивши вдома трьох юних донечок і молоду дружину.З 15 липня по 23 липня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в Харківській,
Донецькій областях. Служив у стрілецькому батальйоні військової частини А 1008.

Загинув 23 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Берестове Донецької області.… Детальніше


Гаврилюк Олег Олександрович (1966 ? -17. 05.2022)

Усе своє професійне життя 56-річний рівнянин Олег Гаврилюк провів за кермом автівки. І це мало кого дивувало, бо ж з машинами завжди був на «ти». Останні роки працював водієм у ТОВ «Віксус». А коли у перші дні війни пролунав дзвінок із військкомату, то він не сховався.

У ЗСУ Олег Гаврилюк був заступником начальника навчального курсу в школі танкістів у Чернігівській області. Під час ракетного удару 17 травня по селищу Десна на Чернігівщині 56-річний військовий з Рівненщини Олег Гаврилюк  та ще понад 80 людей загинули.

Попрощалися із загиблим 24 травня на території Свято-Покровського Собору.

Поховали Героя на кладовищі «Нове».

Без чоловіка залишилася дружина Ірина, без батька двоє дітей Ярослав та Анастасія.… Детальніше


Симонюк Андрій Вікторович (21.09.1981-12.10.2022)

Симонюк Андрій Вікторович народився 21 вересня 1981 року в                       смт Володимирець Рівненської області. В період з 1988 року по 1995 рік навчався в  загальноосвітній школі № 125 м. Казань, республіка Татарстан, російської федерації.

У 1995 році вступив до Казанського Суворовського військового училища, яке закінчив у 1998 році. З 1998 по 1999 рік проходив військову службу та навчався в Казанській філії військово-артилерійського університету, м. Казань.

У вересні 1999 року  переїхав  на проживання в Україну,  м.Рівне.  Навчався в Українському державному університеті водного господарства та природокористування, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «підйомно – транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання та здобув кваліфікацію інженера – механіка.

Свою трудову діяльність Андрій СИМОНЮК розпочав у липні 2002 року на посаді інженера, пізніше переведений на посаду заступника начальника транспортного цеху, а згодом начальником транспортного цеху АТ «Рівневтормет». В період з 2005 по 2009 рік працював на посадах менеджера Приватного підприємства «РОМ» та ТОВ «Українська сірникова фабрика».

З травня 2009 року працював на державній службі в органах Мінприроди України, де пройшов шлях від провідного спеціаліста  до начальника відділу.… Детальніше


Байчура Роман Миколайович (06.06.1986-25.07.2022)

 Байчура Роман Миколайович  народився  6 червня 1986 року в селі Поліське Березнівського району Рівненської області. У 2001 році закінчив Поліську ЗОШ І-ІІ ступенів. Після школи навчався У Соснівському ВПУ №8 де здобув професію столяра-будівельника. Роман у мирному житті працював на різних будівельних роботах.

Коли розпочалося   масштабне вторгнення до України   пішов добровольцем на війну. Спочатку був направлений у Володимир Волинський, військова частина  А 1008, а потім   у Донецьку область.

Загинув Роман Байчура 25 липня у боях з російськими окупантами поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.

Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, двоє малолітніх синів – тата.

Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася  у Свято-Михайлівській церкві села Поліське.

 

 … Детальніше


Лісовський Василь Григорович (18.09.1969 -23.05.2022)

   Лісовський Василь   все життя прожив у Рівному і любив своє місто. Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку.
Воював в АТО на Сході нашої країни. Тож з початком вторгнення росії , вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…Дуже любив собак та риболовлю. А ще багато читав.
Василь Лісовський загинув від кулі снайпера, яка поцілила у голову, 23 травня неподалік населеного пункту Павлівка Донецької області..
Поховали  Героя на кладовищі “Нове” в Рівному.
Не дочекалася чоловіка дружина Олександра, без батьківської поради залишився 24-річний син Героя Назар.
Лісовський Василь Григорович – почесний громадянин м. Рівного  (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);
Детальніше

Такун Дмитро ( 30.07.1992-24.09.2022)

Дмитро Такун народився  30.07.1992 року у місті  Рівному. Спершу навчався у 24, а за тим — у 17 школі. Далі вступив до ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну» на оператора комп’ютерного набору.

Строкова служба в армії минула в Одесі — Дмитро був зв’язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.Дмитро працював продавцем-консультантом у “Епіцентрі”, а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.Тато Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина.Про те, що  мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до відправки на війну.Він з перших днів потрапив у справжнє пекло — був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов’янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар’янський напрямок.

Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.

Поховали Героя на кладовищі в с. “Тинне”.

Детальніше

Оксенюк Андрій Андрйович (27.11.1986 – 22.05.2022)

Оксенюк Андрій Андрійович, житель с. Городище, 1987 року народження. Старший лейтенант поліції Андрій Оксенюк працював старшим інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 16 років. Спецпризначенцем «КОРДу» став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року.  Захищав територіальну цілісність України в зоні АТО.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі», в складі якого виконував завдання з  військовослужбовцями ЗСУ, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії російської федерації, звільнення територій населених пунктів від окупантів.

Загинув 22.05.2022 року в селі  Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилися семирічна донька та трирічний син.… Детальніше


Карпець Євген Миколайович (26.03.2001-05.052022)

Карпець Євген народився 26 березня 2001 року в селищі міського типу Гощі. З 2002 року сім’я переїжджає жити в село Франівку.

В 2007 році пішов до першого класу Симонівської ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом перейшов до Гощанської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2016 році (дев’ять класів).

З вересня 2016 року, протягом трьох років навчався в Острозькому державно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище», де здобув професію кухар-кондитер. Закінчив заклад 27 червня 2019 року.

Недовгий час (3 місяці) працював згідно набутого фаху в одному з харчових закладів міста Рівного.

Восени 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України. В цьому ж році підписав контракт на військову службу тривалістю на три роки. Сапер військової частини м. Яворів Львівської області.

З весни 2020 року перебував в зоні ООС на сході України.

З перших днів російського вторгнення служив бійцем-сапером.  Загинув захисник України 5 травня 2022 р. внаслідок масового артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Золоте в Луганській області.

Поховали Євгена на верхньому кладовищі с.… Детальніше


Дудей Олег Сергійович ( 07.09.1975-03.04.2022)

 

Дудей  Олег Сергійович народився 07.09.1975 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №6.

Після закінчення школи вступив до Рівненського Університету Водного Господарства і Природокористування на будівельний факультет,який закінчив у зв’язку з  призовом до лав Української Армії. Служив  у аеромобільних військах у розвідувальній роті в м. Хирів

Львівської області. Після служби в армії продовжив навчання на заочній формі за спеціальністю  «Облік і аудит» в тому ж вузі.  Паралельно із навчанням проходив службу на посаді помічника слідчого у відділі податкової міліції м. Рівне. У зв’язку  із скороченням був звільнений та  влаштувався на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Рівненського РВ УМВСУ.  З органів внутрішніх справ звільнився за власним бажанням і почав працювати в ТзОВ фірма «Дівітракс» на посаді економіста.

20 травня 2014 року отримав  повістку у військоматі  і не задумуючись вирушив  на Схід.

8 років захищав свою Батьківщину . Спочатку служив розвідником – кулеметником в  батальйоні «Горинь»

З 2015 року в 130 окремому розвідувальному батальйоні оперативного  командування «Захід» пройшов шлях від командира відділення до командира роти глибинної розвідки.… Детальніше


Аль Шамі Фарес Недаль (5.04.1993-12.05.2022)

Народився Фарес Недаль 5 квітня 1993 року в м. Рівне. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії,  м. Ірбід. Закінчивши сьомий клас, переїхав із сім’єю в Об’єднані  Арабські Емірати, де продовжував навчання до 2009 року. Коли йому виповнилося  шістнадцять років переїхав   на постійне місце проживання в  Рівне.  З 2010 по 2012 рік навчався в старших класах ЗОШ №1   ім. В. Короленка. Отримавши загальну середню освіту успішно  склав вступні  іспити до Національного  університету водного господарства та природокористування.   Провчившись один рік, він кардинально змінює свої плани на майбутнє та підписує контракт зі Збройними Силами України.  Аль Шамі  з 2014  року мужньо захищав наші  східні кордони.  Саме на фронті в нього визріває  рішення стати офіцером. Щоб здобути військовий фах, Фарес обирає навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Згодом він одружується на коханій  Наді, в 2017 році у них народжується донька, Мір’ям.

Під час навчання  він проявив  себе наполегливим та цілеспрямованим курсантом, якого після закінчення академії скерували  для подальшого проходження  служби, командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки.… Детальніше