Іван Довбенко народився 27 лютого 1973 року в місті Рівному. Здобув освіту механіка в Квасилівському професійному училищі. Після закінчення, пішов працювати на Рівненську фабрику нетканих матеріалів, а також продовжив навчатися у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Іван не служив у війську, однак отримавши повістку у квітні 2023 року, без вагань вступив до лав ЗСУ.

Військові будні давалися Іванові нелегко, проте він не падав духом. Говорив рідним, що Україна була і буде незалежною, а ми завжди будемо на своїй землі. Тож попри труднощі був готовий виконувати свій обов’язок..

Добрий, відкритий, щирий, веселий Іван мав насправді золоті руки. Його умінням відремонтувати захоплювалися і домашні, і сусіди, і усі знайомі.У Івана було багато життєвих планів: повезти сім’ю у Карпати, зробити ремонт у квартирі, купити нове авто та багато іншого… Він дуже любив життя і передавав цю любов іншим.

Кожне наступне завдання давалося Івану нелегко, та все ж він знав, що його чекають вдома, за нього моляться і це давало сил та наснаги. Він вірив у те, що повернеться живим.… Читати далі

Іван Кравчук народився у Прип’ят. Після аварії на ЧАЕС родина переїхала у Рівне. Тут він закінчив дев’ять класів у 25-й школі, а потім у ПТУ №9 здобув спеціальність верстатника.

Служив строкову службу в армії, а в березні 2015 року його призвали для служби у зоні проведення антитерористичної операції на сході нашої країни. Там був у силах спеціальних операцій снайпером. Коли ж за рік демобілізувався, повернувся на роботу машиністом парових турбін у котельні “Рівнетеплоенерго”. Його там поважали, адже працював завжди на повну, ніколи не відмовляв у допомозі,” – розповідає дружина Героя Тетяна.

Знову взяв до рук зброю вже у 2022 році.

Про військову службу рідним практично не розповідав. Максимально беріг дружину та 12-річного сина Михайла від тих жахів. Жартував, розповідав про смішні та курйозні моменти, які траплялися, завжди заспокоював: “Мала, все добре, що ти переживаєш? Я то на танцях, то грибочки збираю. Іван дуже любив Україну та її людей. Саме тому добре знав за що стоїть: за вільне майбутнє незалежної країни та щасливе життя її народу.… Читати далі

Роман Корнійчук народився у Рівному. П’ята дитина з семи у родині, він завжди любив учитися. Закінчив 17 школу, потім опанував фах муляра-штукатура в училищі, кілька років пропрацював майстром. А за тим вступив на заочне відділення у Луцький національний технічний університет, аби навчатися улюбленій справі.

Разом із дружиною Тетяною Роман виховував п’ятирічну донечку Октавію. Війна для Романа почалася волонтерством, а коли у березні 2022 року отримав повістку, навіть не роздумував.

Найбільшою пристрастю Романа було пізнання, винахідництво і людська душа. Його жага до життя, повага до людської гідності, неймовірна відповідальність ґрунтувалися на глибокій довірі Богові та цінуванні чеснот. Мав талант розуміння і пояснення, саме тому Роману вдавалося бути чудовим учителем для підлітків і молоді в церкві. Він став співорганізатором Християнської підліткової академії євангельських християн-баптистів. Допомагав опановувати нове і побратимам в армії.

Спостерігаючи за тим, як Рома вправно роз’яснював матеріал новобранцям, командир поцікавився в Ігоря, чи брат, бува, не працював учителем у мирному житті., ні, він був проповідником

Життєвий принцип «усе робіть, як для Господа» однаково втілювався і в проповіді, і у військові справі.… Читати далі

Сергій Скаржинець народився у Рівному. Навчався у “Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту”.

З початком повномасштабного вторгнення він покинув роботу за кордоном і повернувся в Україну, щоб добровольцем піти воювати.

Добрий, щирий, щедрий Сергій залишався вірний своїм переконанням і в мирному житті і на війні.

Про свою військову службу надзвичайно відповідальний та серйозний Сергій мамі старався не розповідати. Більше розпитував про неї.

49-річний молодший сержант Сергій Скаржинець героїчно загинув під час танкового та мінометного обстрілу поблизу населених пунктів Новомаркове — Оріхово-Василівка — Григорівка Донецької області 1 вересня 2023 року.

Прощання із Героем відбулося 7 вересня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Максим Данічкін народився у Рівному. У початкових класах навчався в Олександрії, а за тим – у 24 школі Рівного. Після 9 класу вступив до технічного коледжу НУВГП, де здобув фах електрогазозварювальника.

“Ще у школі Максим займався греко-римською боротьбою. Брав участь у змаганнях та займав призові місця. Його хобі були велосипеди, любив виконувати різні трюки на них. Ще навчаючись в технікумі, Максим намагався бути самостійним та заробляв кишенькові гроші. Він завжди був справедливим та вже тоді проявляв свій бойовий дух,” – розповідає мама Героя Лариса.

Майже відразу після завершення навчання Максим підписав контракт із ЗСУ та служив у зоні АТО.

“Три роки відслужив за контрактом, мав позивний “Град”, адже був командиром цієї бойової машини. Повернувся додому після завершення контракту, але невдовзі розпочалося повномасштабне вторгнення. Він відразу відгукнувся, пішов служити у розвідку. Оскільки мав бойовий досвід, то фактично в перші дні його направили на Вугледарський напрямок, де він оволодів різними видами зброї. Та, не зважаючи на свій молодий вік, навчав своїх побратимів. Подробиць про службу не розповідав, навіть коли приїжджав у відпустку, старався не говорити на цю тему.… Читати далі

Валентин Гмирак народився у Білорусі. Саме звідти був родом його тато. Але коли Валік іще був зовсім маленьким, родина переїхала на батьківщину мами — у Рівненську громаду.

Економіст за освітою, Валентин присвятив себе роботі у сфері торгівлі, був приватним підприємцем.

Патріот, правдолюб та правдоруб, борець за справедливість, Валентин не сидів склавши руки. А у квітні 2022 року добровольцем пішов до військкомату. Його записали у перелік “особливо бажаючих” і сказали чекати. Він продовжив волонтерську роботу і чекав свого часу. У березні 2023 року йому принесли повістку.

За чітку патріотичну позицію, характер, безстрашність та відповідальність Валентина поважали побратими. Його рекомендували до отримання звання сержанта. Був справжнім лідером для хлопців.

Вдома Валентин був іншим — позитивним, веселим, компанійським, там, де він, завжди гамірно та весело. Гарний сім’янин, турботливий чоловік, він самостійно з нуля звів будинок для своєї сім’ї… Переживши важку втрату сина, усю любов Валентин та Тетяна віддавали доньці та онучці Варварі.

Та справжні Герої перші стають до лав небесного війська. 48-річний солдат Валентин Гмирак загинув 16 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Ямпіль на Донеччині…

Гмирак Валентин Миколайович – громадянин України, які захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та загинув (помер) (Рішення Рівненської міської ради №3611 від 10.08.2023);

Пам’ятну дошку бійцеві-герою Валентину Гмираку відкрили на фасаді Здолбунівського ліцею №3

… Читати далі

Гнітецький Костянтин Владиславович народився 15 лютого 1974 року у м.Рівне. Навчався в ЗОШ №8 м.Рівне. З 1991 по 1997 рік навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на факультеті електроніки. Здобув спеціальність інженера-електрика відео- аудіо- та кінотехніки.

З 1997 по 2005 рік – відеоінженер телекомпанії «Рівне 1».
З вересня 2005 по 2006 рік – відеоінженер Рівненської обласної організації Народної Партії. З квітня 2006 року по липень 2019 працював на інженерних посадах у Рівненській обласній держтелерадіокомпанії.

З липня 2020 року – оператор відділу технічного нагляду управління культури і туризму облдержадміністрації.
Працюючи в галузі культури, Костянтин займався диджиталізацією. Як режисер та оператор створив цілий ряд цікавих творчих робіт, присвячених перлинам матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, туристичним об’єктам Рівненщини.
Був донором. Його призвали у березні, були навчання та підготовка. А вже 19 липня дружина Оксана отримала страшну звістку.
Загинув Костянтин 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині під час мінометного обстрілу противника.

Прощання із Героями відбулося 22 липня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Микола Назарчук народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 27 та число 9 , а за тим у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП на технолога. Проте працювати за обраною спеціальністю .

Щирий, спокійний, надзвичайно відповідальний Микола завжди доводив до завершення справу, за яку брався. Він дбав про своїх рідних, надзвичайно любив батьків, сестру та племінника.

Микола не служив в армії, але коли у лютому цього року отримав повістку, відразу пішов у військкомат.

Микола ніби передчував свою смерть , і так сталося. 4 серпня 2023 року 34-річний солдат Микола Назарчук загинув у бою поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Юрій Лавренчук народився у Рівному. Навчався у Квасилові, здобув фах муляра-штукатура. Працював у пекарні, супермаркеті, на меблевому виробництві. Певний час виготовляв меблі у Польщі, але в листопаді минулого року повернувся додому.

Юрій захоплювався автівками, мав посвідчення водія категорій В та С. Під час роботи на пекарні розвозив хліб мікроавтобусом. Мав плани на майбутнє, будував стосунки із дівчиною з Хмельниччини…

“Він був дуже добрим, ласкавим, ніжним… Часто говорив, що любить мене. А відколи його перевели під Бахмут, повторював мені це щоразу, як говорили по телефону,” – пригадує Валентина.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року у бою під час оборонних дій проти збройних сил російської федерації 29-річний солдат Юрій Лавренчук загинув у районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині…

… Читати далі

Максим Власенко народився у Рівному. Навчався в ЗОШ, число 10. Після закінчення навчання вступив до університету водного господарства, здобув освіту економіста у НУВГП, а за тим іще й юридичну освіту. Проте знайшов себе в іншій справі – вів підприємницьку діяльність, працював далекобійником.

Надзвичайно добрий, чуйний, відповідальний Максим просто не міг залишатися осторонь. Він звик робити так, аби виконати обіцянку, навіть якщо для цього потрібно було зробити неможливе. І робив це – у квітні 2023 року, щойно отримав виклик, одягнув однострій та підписав контракт із ЗСУ.

Під час служби Максим зарекомендував себе, як справжній професіонал, отримав чергове звання – лейтенант, статус учасника бойових дій. Навіть проговорював із військовим керівництвом можливість продовжити службу в армії після завершення війни. А ще мріяв про життя після нашої перемоги..Та на жаль, сталося інакше – 40-річний лейтенант Максим Власенко загинув 10 серпня 2023 року в наслідок авіаційного удару в районі населеного пункту Вільшана Харківської області.

Поховали Героя в Рівному на кладоівищі “Нове”

… Читати далі