Рівненська територіальна громада

Максим Данічкін народився у Рівному. У початкових класах навчався в Олександрії, а за тим – у 24 школі Рівного. Після 9 класу вступив до технічного коледжу НУВГП, де здобув фах електрогазозварювальника.

“Ще у школі Максим займався греко-римською боротьбою. Брав участь у змаганнях та займав призові місця. Його хобі були велосипеди, любив виконувати різні трюки на них. Ще навчаючись в технікумі, Максим намагався бути самостійним та заробляв кишенькові гроші. Він завжди був справедливим та вже тоді проявляв свій бойовий дух,” – розповідає мама Героя Лариса.

Майже відразу після завершення навчання Максим підписав контракт із ЗСУ та служив у зоні АТО.

“Три роки відслужив за контрактом, мав позивний “Град”, адже був командиром цієї бойової машини. Повернувся додому після завершення контракту, але невдовзі розпочалося повномасштабне вторгнення. Він відразу відгукнувся, пішов служити у розвідку. Оскільки мав бойовий досвід, то фактично в перші дні його направили на Вугледарський напрямок, де він оволодів різними видами зброї. Та, не зважаючи на свій молодий вік, навчав своїх побратимів. Подробиць про службу не розповідав, навіть коли приїжджав у відпустку, старався не говорити на цю тему.… Читати далі

Валентин Гмирак народився у Білорусі. Саме звідти був родом його тато. Але коли Валік іще був зовсім маленьким, родина переїхала на батьківщину мами — у Рівненську громаду.

Економіст за освітою, Валентин присвятив себе роботі у сфері торгівлі, був приватним підприємцем.

Патріот, правдолюб та правдоруб, борець за справедливість, Валентин не сидів склавши руки. А у квітні 2022 року добровольцем пішов до військкомату. Його записали у перелік “особливо бажаючих” і сказали чекати. Він продовжив волонтерську роботу і чекав свого часу. У березні 2023 року йому принесли повістку.

За чітку патріотичну позицію, характер, безстрашність та відповідальність Валентина поважали побратими. Його рекомендували до отримання звання сержанта. Був справжнім лідером для хлопців.

Вдома Валентин був іншим — позитивним, веселим, компанійським, там, де він, завжди гамірно та весело. Гарний сім’янин, турботливий чоловік, він самостійно з нуля звів будинок для своєї сім’ї… Переживши важку втрату сина, усю любов Валентин та Тетяна віддавали доньці та онучці Варварі.

Та справжні Герої перші стають до лав небесного війська. 48-річний солдат Валентин Гмирак загинув 16 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Ямпіль на Донеччині…

Гмирак Валентин Миколайович – громадянин України, які захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України та загинув (помер) (Рішення Рівненської міської ради №3611 від 10.08.2023);

Пам’ятну дошку бійцеві-герою Валентину Гмираку відкрили на фасаді Здолбунівського ліцею №3

… Читати далі

Гнітецький Костянтин Владиславович народився 15 лютого 1974 року у м.Рівне. Навчався в ЗОШ №8 м.Рівне. З 1991 по 1997 рік навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на факультеті електроніки. Здобув спеціальність інженера-електрика відео- аудіо- та кінотехніки.

З 1997 по 2005 рік – відеоінженер телекомпанії «Рівне 1».
З вересня 2005 по 2006 рік – відеоінженер Рівненської обласної організації Народної Партії. З квітня 2006 року по липень 2019 працював на інженерних посадах у Рівненській обласній держтелерадіокомпанії.

З липня 2020 року – оператор відділу технічного нагляду управління культури і туризму облдержадміністрації.
Працюючи в галузі культури, Костянтин займався диджиталізацією. Як режисер та оператор створив цілий ряд цікавих творчих робіт, присвячених перлинам матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, туристичним об’єктам Рівненщини.
Був донором. Його призвали у березні, були навчання та підготовка. А вже 19 липня дружина Оксана отримала страшну звістку.
Загинув Костянтин 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині під час мінометного обстрілу противника.

Прощання із Героями відбулося 22 липня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Микола Назарчук народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 27 та число 9 , а за тим у Рівненському економіко-технологічному коледжі НУВГП на технолога. Проте працювати за обраною спеціальністю .

Щирий, спокійний, надзвичайно відповідальний Микола завжди доводив до завершення справу, за яку брався. Він дбав про своїх рідних, надзвичайно любив батьків, сестру та племінника.

Микола не служив в армії, але коли у лютому цього року отримав повістку, відразу пішов у військкомат.

Микола ніби передчував свою смерть , і так сталося. 4 серпня 2023 року 34-річний солдат Микола Назарчук загинув у бою поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Юрій Лавренчук народився у Рівному. Навчався у Квасилові, здобув фах муляра-штукатура. Працював у пекарні, супермаркеті, на меблевому виробництві. Певний час виготовляв меблі у Польщі, але в листопаді минулого року повернувся додому.

Юрій захоплювався автівками, мав посвідчення водія категорій В та С. Під час роботи на пекарні розвозив хліб мікроавтобусом. Мав плани на майбутнє, будував стосунки із дівчиною з Хмельниччини…

“Він був дуже добрим, ласкавим, ніжним… Часто говорив, що любить мене. А відколи його перевели під Бахмут, повторював мені це щоразу, як говорили по телефону,” – пригадує Валентина.

Та на жаль, 4 серпня 2023 року у бою під час оборонних дій проти збройних сил російської федерації 29-річний солдат Юрій Лавренчук загинув у районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині…

… Читати далі

Максим Власенко народився у Рівному. Навчався в ЗОШ, число 10. Після закінчення навчання вступив до університету водного господарства, здобув освіту економіста у НУВГП, а за тим іще й юридичну освіту. Проте знайшов себе в іншій справі – вів підприємницьку діяльність, працював далекобійником.

Надзвичайно добрий, чуйний, відповідальний Максим просто не міг залишатися осторонь. Він звик робити так, аби виконати обіцянку, навіть якщо для цього потрібно було зробити неможливе. І робив це – у квітні 2023 року, щойно отримав виклик, одягнув однострій та підписав контракт із ЗСУ.

Під час служби Максим зарекомендував себе, як справжній професіонал, отримав чергове звання – лейтенант, статус учасника бойових дій. Навіть проговорював із військовим керівництвом можливість продовжити службу в армії після завершення війни. А ще мріяв про життя після нашої перемоги..Та на жаль, сталося інакше – 40-річний лейтенант Максим Власенко загинув 10 серпня 2023 року в наслідок авіаційного удару в районі населеного пункту Вільшана Харківської області.

Поховали Героя в Рівному на кладоівищі “Нове”

… Читати далі

Мирослав Кур’янік народився у Рівному. Опанував фах кухаря, певний час працював за спеціальністю. Але згодом перекваліфікувався у будівельника. Працював і в рідному місті, і за кордоном. Саме там і застав початок повномасштабного вторгнення.

Проте відразу сказав рідним, що не має права залишатись там. Він повернувся і став на захист своєї Батьківщини..

Він радів, коли бачив, що дружина і син у відносній безпеці, що у рідному місті спокійно… Тоді як сам віддавав всього себе для наближення перемоги…

Основним місцем дислокації частини Мирослава була Хмельниччина, але загинув він на Херсонщині.

Мирослав був розвідником і вони постійно проводили операції на лівому березі Дніпра. Того дня вже сплавлялися по одній із приток, коли їхній човен натрапив на ворожу міну.

Мирослав був біля стерна й загинув. Ще одного воїна контузило, інших порозкидало, але їх вдалося врятувати.

7 серпня Ірині повідомили, що чоловік зниклий безвісти. А вже 10 серпня 2023 року 34-річного молодшого сержанта Мирослава Кур’яніка знайшли загиблим поблизу села Козачі Лагері Херсонської області…

Прощання із Героями відбудеться 13 серпня, на майдані Незалежності.… Читати далі

Олексій Романчук народився у Якутії в місті Нерюнгрі. Саме там на той час працювали батьки. У Якутії Олексій закінчив школу, вищу освіту здобував вже у Рівному — навчався у МЕГУ ім. С. Дем’янчука.

Від 2014 року, коли почалися перші прояви російського вторгнення, був готовий стати на захист країни. У 2015-пішов у військкомат, щоб записатися добровольцем. Отримав відмову.

З початком повномасштабного вторгнення РФ Олексій почав займатися волонтерською діяльністю, а вже 21 березня його запросили до військкомату.

Цілеспрямований, активний, надзвичайно комунікабельний Олексій легко і швидко знаходив спільну мову з людьми. Тож спершу допомагав на місці з ремонтом техніки, але врешті вирішив перевестися у бойову бригаду.

Рідних Олексій завжди оберігав, захищав від усіх негараздів — батьки до останнього не знали, що син знаходиться у зоні активних бойових дій, бо ж він не хотів, щоб вони зайвий раз хвилювалися.

І лише кохана та сестра тримали руку максимально на пульсі ситуації, аби допомогти у разі потреби..

Олексій дуже любив подорожувати, рибалити та читати. Саме книги просив передавати рідних у посилках.… Читати далі

Народився 1 лютого 2000 року в м. Рівному. Закінчив Рівненський НВК «школа-ліцей» № 12. Починаючи з 2017-го року, брав активну участь у військових операціях на сході України З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом із своїм шкільним товаришем Віталієм Семчуком перебував на передовій. Сержант, проходив службу у складі окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ .

Головний сержант – командир 3-го відділення навчального взводу навчальної роти батальйону вишколу особового складу окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ, загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році, Костянтину Друзю тепер назавжди 22.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку нагороджений орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) .

Друзю Костянтину Володимировичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівного” (посмертно)

… Читати далі