Вараський район – Сторінка 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Горбачевський Василь Володимирович, позивний «Кама»(31.07.1995-24.08.2023)

Народився Василь Горбачевський 31 липня 1995 року в селі Олександрове. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у Олександрівській загальноосвітній школі I-ІІ ступенів. Вже в школі він проявляв свої хороші якості, був веселим, доброзичливим та щирим хлопцем. У нього завжди було багато друзів. Після закінчення загальноосвітнього закладу, Василь вступив до Вищого професійного училища № 22, м. Сарни, Рівненської області за професією муляр-штукатур. Останнім часом працював у Польщі на будівництві.

Не був одружений. Проживав у батьківській хаті разом з матір’ю та батьком. Також в будинку проживала молода сім’я – його молодша сестра з чоловіком та дитиною.

На військову службу призваний по мобілізації 10.03.2023р. другим відділом Вараського РТЦК СП в Рівненської області . Горбачевський Василь ніс строкову службу в Бахмутському районі Донецької області у військовій частині А0284. Навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 5 десантно – штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону. Та отримав від побратимів позивний «Кама».

Загинув захисник у Бахмутському районі Донецької області поблизу населеного пункту Іванівське 24 серпня 2023 р.… Читати далі

Пуха Анатолій Васильович (11.11.1973–28.09.2023)

Народився Анатолій Пуха 11 листопада 1973 року в селі Борове. В 1991 році закінчив місцеву школу та продовжив своє навчання в ПТУ 1 м. Здолбунів. Проживав у багатодітній родині. Весь час проявляв себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник.

Як і всі його ровесники того часу пройшов строкову службу. Після цього одружився та свої останні роки проживав з сім’єю в місті Вараш. Мав двоє дітей. До травня 2023 року працював столярем у цеху господарського обслуговування ВП “РАЕС”.

В середині липня був мобілізований. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му механізованому батальйоні 117-ої окремої механізованої бригади.

49-річний житель Вараша 28 вересня виконував з побратимами бойове завдання і потрапив під мінометний обстріл біля села Новопрокопівка Запорізької області. Без батька залишилося двоє дітей 8 та 12 років.

Поховали захисника 3 жовтня 2023 року в рідному селі Борове Вараського району.

Лішун В’ячеслав Леонідович ( – 17.10.2023)

В’ячеслав Лішун народився у Вараші. Після школи навчався на електрогазозварювальника у ПТУ-12 (зараз ПТУ ВП РАЕС) працював старшим оператором у РЦ-2.

12 березня 2022 року добровольцем встав до лав армії для захисту нас з вами від ворога. Спочатку служив у 356-му навчальному артилерійському полку. Згодом був переведений до 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де проходив службу на посаді вогнеметника у вогнеметному взводі роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Воював біля Авдіївки, Мар’їнки, Вугледара та інших гарячих точках.

У червні 2022 року Вʼячеслав одружився, перебуваючи на реабілітації після поранення. Сповнений сил повернувся назад на фронт.

44-річний житель Вараша загинув 17 жовтня від мінно-вибухової травми, коли разом з побратимами виконував бойове завдання біля с.Райгородка Сватівського району Луганщини

Без батька залишилися повнолітня дочка та пасинок…

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с. Стара Рафалівка.

Кузло Володимир Михайлович, позивний «Пророк» (05.02.1993-28.08.2023)

Володимир народився в 1993 році у м.Вараш, навчався у Вараському ліцеї , число 1. Після школи вступив до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, вільно володів англійською й іспанською мовами. На початку війни Володимир активно займався волонтерською діяльністю : закупив бронежилети та дрони, ерудований, розумний, добрий, А 29 червня 2022 року Володимира призвали до лав Збройних Сил України. Був направлений до 2 роти, 3 батальйону, 80 ОДШБр на посаду старшого стрільця. Спочатку брав участь у боях за визволення Харківської області, а саме смт. Борова, с. Оскіл та інших населених пунктів. Керував дроном і був основним у штурмовій групі.

Згодом неодноразово брав участь у штурмах в районі Кремінної, а саме с. Терни та с. Ямполівка.

Молодший сержант спочатку служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, а пізніше був призначений командиром аеромобільного відділення у 82-й окремій аеромобільній бригаді.

28 серпня 30-річний уродженець Вараша Володимир Михайлович Кузло загинув на фронті, . потрапивши під артилерійський обстріл біля с.Вербове Пологівського району Запорізької області.

У Героя залишилися батьки, сестра і дружина.… Читати далі

Гричина Євгеній Васильович (04.02.1968 – 08.04.2023)

Народився Євгеній Васильович 4 лютого 1968 року в смт Зарічне. З 1976-1986 роки навчався в Зарічненській середній школі. Після закінчення школи проходив строкову службу у військовій частині міста Волгоград. Довгий час працював в КП «Добробут», що в Зарічному.

У 2018 році уклав контракт і до 2020 року проходив військову службу в зоні проведення АТО. До лав Збройних Cил України мобілізований 26 лютого 2022 року в роту охорони Другого відділу Вараського РТЦК та СП. Пізніше був переміщений до 24 –ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини А 0998.

Помер 8 квітня 2023 року на полігоні в місті Яворів. Йому назавжди залишиться 55.

Похований Євгеній Васильович 12 квітня 2023 року на кладовищі в смт Зарічне.

Гордійчук Олександр Йосипович (12.08.1983-04.01.2023)

Народився Олександр Йосипович 12 серпня 1983 року року в селі Неньковичі Зарічненського району. У 1989 році пішов до Неньковицької школи, яку закінчив в 1998 році. Після закінчення школи, в листопаді 2001 року проходив строкову службу у військовій частині А 1971 міста Рівне. Здобув спеціальність тракториста, навчаючись в Мутвицькій автошколі. Працював на сезонних роботах. Не одружений.

В лютому 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних силах України. Служив у 24 бригаді старшим механіком. Загинув Гордійчук Олександр Йосипович 4 січня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Бахмут на Донеччині.

Похований 11 січня 2023 року на сільському кладовищі в селі Неньковичі.

Cафонюк Іван Петрович (14.04.1991–14.03.2023)

Cафонюк Іван Петрович народився 14 квітня 1991 року в селі Кухітська Воля. У 2008 році закінчив Кухітсько-Вільську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Був одружений.

До лав Збройних Cил України вступив добровольцем у лютому 2022 року з Чернігівської області, де проживав з дружиною. Солдат, водій 1-ого механізованого взводу 5-ої механізованої роти 2-ого механізованого батальйону Сафонюк Іван Петрович під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення. Внаслідок травм несумісних з життям помер 14 березня 2023 року в Дніпропетровській лікарні.

Похований Іван Петрович 4 квітня 2023 року на кладовищі в селі Кухітська Воля.

Кузло Святослав Федорович (29.10.1973 -13.10.2022)

Кузло Святослав Федорович народився 29 жовтня 1973 року в селі Дібрівськ, там минуло його дитинство та юність. У 9 років він залишився без батька. Доводилося багато працювати, допомагати мамі по господарству. Навчався Святослав у Дібрівській загальноосвітній школі I-III ступенів .

Після закінчення школи здобув професію шофера у Володимирецькому ПТУ.

Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу. З 1993 року проживав у рідному селі. Жив разом з матір’ю, згодом, після її смерті – сам. Святослав був добрим братом та хорошим дядьком.

9 березня 2022 року Святослав разом зі своїм племінником Сашею пішов боронити рідну землю.

Загинув Святослав Кузло 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне Покровського району на Донеччині. Святослав Федорович до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

Поховали Героя 21 жовтня 2022 року на кладовищі в селі Дібрівськ, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання із загиблим воїном.

Йому було 49 років.

Незнамов Ігор Олексійович (14.04.1977 – 12.09.2022 )

Народився Ігор Олексійович 14 квітня 1977 року. 45-річний чоловік працював столяром у комунальному підприємстві “УК “Житлокомунсервіс”. Колеги кажуть, що чоловік мав золоті руки.

Мобілізували Ігоря Олексійовича на початку повномасштабного вторгнення.

Стрілець-зенітник був поранений 8 вересня біля села Опитне Покровського району Донецької області. Лікарі Дніпровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова до останнього боролися за життя 45-річного стрільця-зенітника першого механізованого батальйону військової частини А4053.

Помер у Дніпропетровській обласній лікарні ім.Мечникова. 12 вересня.

Поховали Героя на кладовищі у селі Стара Рафалівка.

Залишилися мати, дружина та два сина.

Ігор Олексійович – Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)

Федіна Дмитро Іванович (12.05.1994 – 02.12.2022)

Дмитро народився і жив у місті Вараш Рівненської області. Закінчив Національний університет «Одеська політехніка» за спеціальністю «Атомна енергетика». Працював слюсарем-ремонтником у цеху з ремонту загальностанційних систем енергоремонтного підрозділу на Рівненській атомній електростанції. У вільний час любив рибалити та робити щось власноруч. Почав зводити будинок для своєї сім’ї.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро приєднався до лав Збройних сил України. Спочатку служив у роті охороні. А згодом у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого вирушив на Донеччину та Харківщину.
оховали військовослужбовця у селі Собіщиці на Рівненщині, де він провів дитинство.
У Дмитра залишилися мама, дружина, донька і маленький син. Дітям на момент загибелі батька було 2 роки і один місяць відповідно.

Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)