Масюк Григорій Григорович (11.06.1975 -31.10.2023)

Народився Григорій 11 червня 1975 році в селі Селище, що на Любешівщині. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у місцевій школі. У 1992 році закінчив школу і продовжив навчання в Любешовському ПТУ. Згодом в Григорія була служба в армії.


Невдовзі після строкової служби в армії, одружився. Його дружина, Анна, родом із с. Кухітська – Воля (тодішнього) Зарічненського району. Переїхав житии, разом з нею у Кухітську – Волю. Впродовж життя, разом з дружиною виховували четверо дітей – троє синів і доньку.

Коли старшого сина призвали до лав ЗСУ, Григорій не зміг всидіти вдома і також пішов захищати рідну землю.

Після навчання за розподілом був призначений командиром міномету мінометного взводу.

. Солдат був командиром 3 міномету мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 4447.

Життя героя обірвалося 26 жовтня 2023 року внаслідок вогневого ураження неподалік населеного пункту Роботине Запорізької області.

Похований Григорій Григорович 31 жовтня 2023 року на сільському кладовищі в селі Кухітська Воля.

Читати далі

Кузло Анатолій Петрович (15.03.1984 –31.10. 2023)

Народився Анатолій Кузло 15 березня 1984 року в селі Сварицевичі (тодішнього) Дубровицького району. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у місцевої школи. Проживав з батьками, та після закінчення загальноосвітнього закладу, Анатолій в 2001 році пішов служити в армію. На строковій службі находився у м. Золочів Львівської області. Після армії їздив на заробітки та працював на будівельних роботах. Впродовж всього життя, він проявляв свої хороші якості, завжди сміливий, веселий, відкритий, уважний, завжди життєрадісний.
Невдовзі після строкової служби в армії, одружився. Його дружина, Наталія, родом із с. Серники (тодішнього) Зарічненського району. Після одруження проживали з Наталією в її нідному селі Серники. Згодом в них з дружиною з`явилися двоє синів. Був активним у громадській діяльності. Ніколи не відмовляв у допомозі знайомим, родичам, та друзям. Хороший чоловік та люблячий батько.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну (26 лютого 2022 року) був мобілізований до лав ЗСУ Мав звання старшого солдата 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини А1302. Від побратимів отримав позивний “Maestro”, бо дуже гарно співав, не дивлячись на різні життєві обставини.… Читати далі

Палей Артем Васильович (23.02. 2001-15.10.2022)

Народився Артем 23 лютого 2001 року в селі Річиця Зарічненського району.Рівненській області. Навчався та закінчив Річицьку ЗОШ I-II ст. у 2016 році. Завжди допомагав та підтримував друзів та однокласників. Після закінчення школи не визначився з навчанням та залишився дома. За свої молоді роки працював по господарству.
Артем з багатодітної родини. Проживав з батьками., братом і сестрою. Матір згадує сина, як завжди зібраного, організованого, здатного швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній ситуації .
Мобілізований до Збройних сил України 18 вересня 2022 року. Ніс службу у військовій частині Т0200 , 2020-2021 рр. Затим був старшим
стрільцем гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти військової частини А1778.

Загинув Палей Артем Васильович під час ведення бойових дій у населеному пункті Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області 15 жовтня 2022 року.

Поховали захисника 4 жовтня 2023 року, через рік після загибелі, на місцевому кладовищі в селі Річиця Вараського району Рівненської області.

Читати далі

Хомич Микола Миколайович (14.10.1977-13.06.2023)

Микола Хомич народився 14 жовтня 1977 року в смт Зарічне. У 1982 році пішов до першого класу Зарічненської середньої школи. В 1992 вступив до Дубровицького ПТУ на спеціальність маляра-штукатура. Після закінчення навчання працював робітником  у різних підприємствах та установах селища.

 Улюбленою справою Миколи було налаштування телебачення та інтернетзв`язку. Від строкової служби був звільнений за станом здоров’я.

До лав ЗСУ був мобілізований 22 січня 2023 року. Солдат ХОМИЧ Микола Миколайович служив у 1 відділенні 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4447,

Микола Миколайович, загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області 13 червня 2023 року. З того часу Захисник ввавжався зниклим безвісти.

Читати далі

Кузло Святослав Федорович (29.10.1973 -13.10.2022)

         Кузло Святослав Федорович народився 29 жовтня 1973 року в селі Дібрівськ, там минуло його дитинство та юність. У 9 років він залишився без батька. Доводилося багато працювати, допомагати мамі по господарству. Навчався Святослав у Дібрівській загальноосвітній школі I-III ступенів .

Після закінчення школи здобув професію шофера у Володимирецькому ПТУ.

Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу.  З 1993 року проживав у рідному селі. Жив разом з матір’ю, згодом, після її смерті – сам. Святослав був добрим братом та хорошим дядьком.

     9 березня 2022 року  Святослав разом зі своїм племінником Сашею пішов боронити рідну землю.

Загинув Святослав Кузло 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне Покровського району на Донеччині. Святослав Федорович до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

      Поховали Героя 21 жовтня 2022 року на  кладовищі в селі Дібрівськ, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання із загиблим воїном.

Йому було 49 років.

Читати далі