Щербан Раїса – Сторінка 20 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Король Олександр Вікторович (03.10.1985-20.06.2023 )

КОРОЛЬ Олександр Вікторович народився 3 жовтня 1985 року та проживав у селі Порозове. Навчався у школі села Тайкури. Далі вступив до Мирогощанського професійно-технічного училища для здобуття спеціальності електромеханіка. Після закінчення навчання працював на підприємстві міста Рівного “КерамБуд”. В подальшому працював на різних роботах, в Україні та за кордоном. Брався за різну роботу.

2004 одружився. Разом із дружиною виховували двох доньок та сина. Любив свою сім’ю та діток, завжди допомагав по господарству. Мав багато друзів. Любив спорт та риболовлю. Самовпевнений та волелюбний, життєрадісний. Перед початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України повернувся із Чехії відпочити. Він мав можливість виїхати назад на роботу за кордон та вибрав Україну! І вже 09 березня 2022 року вступив до Добровільного формування територіальної оборони. Боронив нашу землю у Києві. Із серпня 2022 року був у різних населених пунктах Донецької області: Павлівка, Богатирь, Курахово та Велика Новосілка.

На . 20 червня 2023 року солдат, навідник 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону Король Олександр Вікторович, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України у боротьбі з російським ворогом, вірний військовій присязі, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу від отриманих травм загинув в районі населеного пункту Велика Новосілка Донецької області.… Читати далі

Коспа Микола Михайлович, позивний “Продюсер” (29.08.2001-29.09.2023)

Коспа Микола Михайлович народився у селі Колоденка 29 серпня 2001 року. Навчався у Колоденській школі, після завершення 9го класу поступив до Рівненського Професійно-технічного училища №1 на спеціальність «Опоряджувальник будівельний». Микола завжди був за справедливість, сонячним, життєлюбним, життєрадісним, мужнім та хоробрим. Активно брав участь у житті школи, громади. Улюбленими предметами були література та історія. Був ведучим на різних заходах. Захоплювався бойовим мистецтвом – теквандо та футболом, грав у складі футбольної команди, яка представляла Колоденку. Згодом за покликанням свого серця вступив у Київський університет імені Карпенка Карого на факультет театрального мистецтва. В подальшому планував стати режисером. Встиг знятись у короткометражних фільмах. Писав вірші, був творчою людиною. Він вдихав кожну мить на повні груди, мріяв, будував плани на майбутнє.

На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року Микола добровільно пішов у тероборону міста Києва. Згодом, через тижні два склав присягу на вірність, у лавах Збройних Сил України, про що навіть не відразу повідомив рідним. Він був справжнім, він розумів свою відповідальність за майбутнє своє, своєї країни, своєї нації.… Читати далі

Усач Олександр ( )

Олександр Усач народився у селі Балашівка. Закінчив місцеву школу та присвятив себе улюбленій справі – роботі по дереву.

Він не мав досвіду військової служби, але коли ворог відкрито напав на рідну країну, покинув роботу за кордоном і повернувся в Україну, щоб добровольцем стати до лав ЗСУ.

“Він говорив, що як українець мусить це зробити. “Якщо ми їх не зупинимо, то вони прийдуть сюди, до нас” – це було його переконання, тому пішов,” – розповідає дружина Героя Антоніна.

Олександр мав заради кого воювати – виховував чотирьох дітей. Людина із золотими руками, який доводив до кінця все, за що брався, у нього все виходило. Проте про негаразди військової служби рідним не розповідав.

“Він тримав це у собі, у нього завжди було все добре, жодного разу не пожалівся. Він ніколи не казав, що чогось не зможе. Завжди брав паузу, думав і робив. Людина із золотим серцем, яка ніколи не піднімала голос, надзвичайно ніжний, турботливий чоловік та батько… Немає слів, щоб описати, яким хорошим він був.… Читати далі

Загоройчук Максим Олександрович (13.04.1995 – 14.02.2024)

Максим Загоройчук народився 13 квітня 1995 року у місті Рівне. Навчався у місцевій 25 школі, а за тим у 13-й. Після закінчення — влаштувався працювати комірником на підприємство “МК-Трейд”. Максим не мав досвіду військової служби, був абсолютно не військовою людиною. Проте, коли у квітні 2023 року отримав повістку, не став відмовлятися.

Максим вірив, що зовсім скоро повернеться додому, і обов’язково з перемогою. Налаштовував і себе і близьких людей тільки на позитив.

Саме таким — усміхненим та позитивним — пам’ятатимуть Максима друзі, знайомі. А для рідних — батьків та брата — він на завжди залишиться найдобрішим, щирим та найріднішим Янголом…

28-річний молодший сержант Максим Загоройчук загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини 14 лютого 2024 року на Луганщині…

Прощання із Героєм відбулося 20 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”..

Полянський Ілля Олександрович (12.03.1999 -12.02.2024)

Ілля Полянський народився 12 березня 1999 року у місті Пологи на Запоріжжі. Навчався у місцевій школі №1, а за тим у Державному університеті телекомунікацій у Києві за спеціальністю комп’ютерна інженерія. “Він не служив в армії, навчався на магістратурі — вступив на державну форму навчання, навіть був в числі тих, хто отримував стипендію. Паралельно працював на міжнародну IT-компанію.

Дуже любив ліс, хоч і виріс на Запоріжжі. У море його, як то кажуть, не заженеш, а от з лісу не виженеш. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, замість того, щоб виїхати з Києва, Ілля вступив у територіальну оборону. Вже наступного дня в розмові казав, що отримав зброю й стоятиме на захисті, щоб ми йому не заважали,” – розповідає тато Героя Олександр. Згодом Ілля перейшов до підрозділу Сил спеціальних операцій, а після — до Збройних Сил України. Говорив сам, що пройшов бойові позиції по всіх напрямках.

“Проте багато про бойові будні не розповідав. Казав, що йде шлях воїна. Дуже пишався своїм підрозділом, тим, як вони діють.… Читати далі

Лицевич Ярослав Васильович (19.06.1995-12.02.2024)

Ярослав Лицевич народився 19 червня 1995 року у селі Дідівка Локницької громади Вараського району. Закінчив Нобельську загальноосвітню школу. Після закінчення 10 класу вступив у Любешівське професійне технічне училище на спеціальність будівельник. За тим навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування.

У 2016 році Ярослав підписав контракт зі Збройними Силами України, учасник бойових дій у антитерористичній операції на сході нашої країни. Після демобілізації Ярослав працював за кордоном, його дуже поважали у компанії, керівник зробив своєю “правою рукою”. Але коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не став чекати в чужій країні, повернувся додому, аби стати на захист Батьківщини. . Ярослав одружився у 2022 році. Для дружини був всім: справжнім захистом, батьком, чоловіком, другом. А в 2023 році в сім’ї народився синок Михайлик. За його майбутнє воїн і стояв на фронті до останнього…

Справжній друг, на якого можна покластися в любій ситуації, герой – який добровільно пішов захищати свою Батьківщину і сімʼю. Душа компанія і веселун. Таким пам’ятатимуть Ярослава побратими.

28-річний солдат Ярослав Лицевич загинув 12 лютого 2024 року у бойових діях на Донецькому напрямку…

У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра.… Читати далі

Потапович Олександр Леонідович (13.06.1978 – 24.02.2022)

Народився Олександр у м Сарни, проживав по вул. Гагаріна (нині Костопільська). Навчався у Сарненській школі №3. У дитинстві, як і більшість хлопців, цікавився футболом. Після закінчення школи навчався у ВПУ-22. З листопада 2015 року ніс військову службу на контрактній основі. Проживав у цивільному шлюбі з дружиною Оленою та разом з нею виховував її доньку Анастасію.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував у складі Державної прикордонної служби України, 79-му окремому прикордонному загоні, як інспектор прикордонної служби ІІ кат. 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Преображенка» (в/ч А2161). Брав участь у бойових діях із захисту Маріуполя.

Загинув Олександр Потапович 24 лютого 2022 року у смт. Чаплинка, Скадовського району Херсонській області, від артилерійського обстрілу. Там і похований, на місцевому кладовищі по вул. Шевченка.

У Героя залишилися цивільна дружина з донькою.

Нагороджений Указом Перезидента України орденом «За мужність» III ступеня (141/2022, посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.… Читати далі

Федінчук Володимир Васи́льович (20.12.1992-22.01.2024)

Володимир Федінчук народився 20 грудня 1992 року у селі Ставки, Тернопільської області. Саме тут навчався у школі. А далі – у 2012 році закінчив Теребовлянське вище училище культури, у 2015 – Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю “Театральне мистецтво”. З (2011—2016) працював у Коломийському обласному академічному українському драматичному театрі.

2016—2024 роки – Володимир працював у Рівненському обласному академічному українському музично-драматичному театрі , учасник народного ансамблю танцю «Сварга». Володар Гран-прі ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (2023) Загинув на фронті у січні 2024 року. За цей час він встиг полюбитися глядачам своїм акторським запалом та неповторною грою на сцені. В колективі Володимира дуже цінували та захоплювалися його професіоналізмом, добротою та щирістю.

Ще місяць тому він одягав костюм і йшов на сцену, до глядачів. А потім вбрав однострій і пішов на фронт. Не у штаб, не в навчальний пункт, не туди, де сухо і тепло. Володимир захищав батьківщину «на нулі». Бо він не вмів інакше, не вмів “у півноги”: ні в житті, ні на сцені, ні на війні.… Читати далі

Лапюк Микола Сергійович (26.03.1972-15.01.2024)

Микола народився 26 березня 1972 року у селі Олександрівка Костопільського району. З грудня 1972 року постійно проживав у місті Березне.
З 1979 по 1987 рік навчався у Березнівській середній школі №1. Після закінчення 9-го класу навчання цієї школи вступив до Сарненського профтехучилища № 22, в якому отримав професію механізатора меліоративних робіт з присвоєння кваліфікації машиніста ескаватора та тракториста машиніста.
З 1990 по 1995 рік працював трактористом в брикетному цеху Березнівського міжгосподарського переробного підприємства. У цей період з 1990 по 1992 рік проходив строкову військову службу. З 1995 року постійно працював трактористом в комунальному підприємстві «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради.
Разом з дружиною виховували доньку. Для рідних, колег, вчителів, однокласників, друзів Микола запам’ятався турботливим сином, коханим чоловіком, люблячим батьком, надзвичайно трудолюбивою, вихованою, чесною та справедливою людиною.
Механік-водій Державної прикордонної служби України Микола Лапюк з липня 2023 року боронив Україну від московських окупантів.
15 січня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув у Донецькій області.
Поховали Миколу зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Артклебер Андрій Володимирович (24.12.1987-17.01.2023 )

Народився Артклебер Андрій 24 грудня 1987 року в місті Рівне. В ранньому дитинстві залишився сиротою, тому виховувався на Березнівщині в селі Балашівка в родині дідуся та бабусі. Коли хлопчику виповнилося шість років, він пішов до першого класу Балашівської середньої школи. В школі Андрій навчався старанно, був здібним та талановитим учнем, відмінником. Хлопець мав неабиякий хист до точних наук, любив математику і, як усі однолітки, – фізкультуру. Юнак володів лідерськими якостями, тому мав велике коло друзів, яких міг захопити ясністю думки, підтримати у будь-яку хвилину, надати пораду або допомогу. Таким Захисник запам’ятався однокласникам, вчителям, друзям та односельчанам.

Проходив строкову військову службу. Працював деякий час охоронцем, а потім на сезонних роботах. Протягом останніх років Андрій проживав у с.Бистричі що на Березнівщині.
У липні 2023 року був мобілізований. Свій останній бій стрілець-помічник гранатометника аеромобільної роти військової частини А0641 прийняв 17 січня 2023 року у Луганській області.

Жителі села живим коридором шани провели Героя дорогою, встеленою квітами до Свято-Миколаївського храму села Бистричі, де відбулася заупокійна служба.… Читати далі