Сліпчук Тарас Русланович (14.03.1992-13.01.2023 )


Сліпчук Тарас Русланович народився 14.03.1992 р.н., в с. Княгинин Рівненської обл. Тарас дуже мріяв стати військовим, і бути гарним, добрим, справедливим командиром, згодом в нього ці мрії почали збуватись , але ця клята війна …
Сліпчук Тарас Русланович, закінчив 2016 році Національну академію внутрішніх справ, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки
«Правознавство» здобув кваліфікацію бакалавра права. 01.07.2016р.- 01.07.2019р., Тарас Русланович підписав контракт із Збройними
силами України, після походження певних курсів, займав посаду командира мінометної батареї, безпосередньо брав участь в АТО.
Після закінчення контракту не міг знайти себе в цивільному житті, тому прийняв рішення 17.10.2019р. знов піти на контракт до лав Збройних сил України .
До початку повномасштабної війни перебував у зоні АТО та ООС, де й зустрічав одним із перших наших ворогів.


За час служби чоловік неодноразово був відзначений медалями та нагородами, серед яких: медаль «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід», медаль Президента України «За військову службу Україні», відзнака «За зразкову службу».… Читати далі

Шеремета Михайло Ростиславович (09.11.1971-22.12.2023)


Родина Шереметів переїхала на постійне місце проживання у Вовковиї в кінці 80-их років із Костопільщини. Брати Олександр і Михайло виросли добрими людьми. Висококласний водій-далекобійник працював на різних маршрутах, адже дорога і все нове вабило Михайла.

Коли розпочалася у 2014 році антитерористична операція на Сході України, вовковиївчанин пішов у зону бойових дій. Михайло Ростиславович разом із дружиною Світланою (працювала секретарем, землевпорядником у Вовковиївській сільській раді) виховали двох чудових синів – Антона (зараз військовослужбовець проходить службу на Волині) та Андрія (з початку 2022 року перебував у теробороні, зараз викладає у ВПУ – 25 селища Демидівка).

. Розвідник, старший сержант загинув під час виконання бойового завдання 22 грудня 2023 року у Запорізькій області.
Чин похорону Новопреставленого Воїна було звершено у Вовковиївському Христо-Воздвиженському храмі духовенством Демидівського благочиння ПЦУ, яке очолив настоятель парафії митрофорний протоієрей Микола Іваник.

Читати далі

Антонюк Олександр Андрійович (01.11.1983-02.04.2023)

Антонюк Олександр Андрійович народився 01 листопада 1983 року в с. Лопавше Демидівського району Рівненської області. З 1990 року по 2001 рік
навчався у Хрінницькій школі. Після закінчення школи займався підприємницькою діяльністю, згодом почав працювати майстром по
виготовленню меблів у приватного підприємця. 05.12.2009 року одружився, у 2010 році став татом сина, а у 2016 році народилась донечка.
05.12.2022 року був призваний до лав ЗСУ, навчання проходив у м. Рівне. 27.12.2022 року був доукомплектований до 88 батальйону Хмельницької
бригади добровольців, які були на ротації у Чернігівській області. У січні 2023 проходив навчання на Яворівському полігоні.
У лютому 2023 року знову повернувся до Чернігівської області, захищати кордон України. 07.03.2023 року був відправлений у м. Лиман Донецької
області, де виконував завдання при забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки, оборони і відсічі.
Військовослужбовець Олександр Антонюк,був стрільцем 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти однієї із військових
частин.
Загинув в районі н.п. Макіївка Луганської області 02.04.2023 року, внаслідок потрапляння міни в бліндаж, де виконував бойове завдання.… Читати далі

Масюк Андрій Михайлович (26.08.1994-19.01.2023)

Народився Андрій Масюк 26 серпня 1994 року у мальовничому селі Пляшева, де мріяв прожити все своє життя. У 2000 році пішов у перший клас Пляшевської ЗОШ та здобув повну загальну середню освіту. У 2011 році вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП на спеціальність «Транспортні технології» за освітньою професійною програмою «Організація міжнародних перевезень на автомобільному транспорті». Після закінчення навчання був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. 2015 – 2016 роки служив в Національній гвардії України у м. Київ.
По закінченні військової служби працював водієм у приватному підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс» у с. Пляшева.
З 2019 року працював водієм далекобійником.
Андрій Михайлович Масюк був призваний на військову службу в серпні 2022 року. Служив в 79 бригаді, був водієм протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.
19 січня 2023 року водій протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону Андрій Масюк, підчас виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області загинув.… Читати далі

Петрук Олександр Іванович (18.06.1984 -04.08.2023)

Олександр Іванович Петрук народився 18 червня 1984 року в с. Лопавше. З 1991 по 2000 рік навчався в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив в Демидівське Вище Професійне Училище -25 на будівельника.

З 21 жовтня 2003 року по 5 травня 2005 року проходив строкову військову службу у Харківській області, місто Рогань, війська Протиповітряної Оборони.

По закінченню служби працював охоронцем у місті Києві та Луцьку.
У 2010 році одружився, пізніше в подружжя народилася донечка Даринка.
З 2013 року працював за кордоном у Польщі. У січні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Обірвалося життя захисника, стрільця – санітара, 4 серпня 2023 року, в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області, у бою за нашу Батьківщину..
Страшна звістка про смерть сина чорним крилом огорнула зранене серце матері, очі якої не висихають від сліз, а душа не вгамовується від скорботи. 4 –
го серпня для Руслани Ярославівни та Івана Васильовича світ почорнів, у ньому не стало їхньої рідної кровиночки. Мужньому воїну було лише 39 років

Читати далі

Дудай Богдан Олександрович (17.10.1997-07.06.2023)

      Богдан Олександрович Дудай народився 17 жовтня 1997 року в м. Луцьк.З дитинства жив із родиною в селі Товпижин Рівненської області.

У 1-4 класі Богдан навчався в селі Товпижин, потому у Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища-25 смт.Демидівка, здобув освіту електрика.

У 2016-2019 роках проходив військову службу в Збройних Силах України. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Брав участь в АТО/ООС. У 2018-му був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Потім повернувся до цивільного життя. Працював за кордоном.

    У 2016 році підписав перший контракт на 3 роки в 14 окрему механізовану бригаду, самохідний артилерійський дивізіон. Виконував бойові завдання на Донецькому і Луганському напрямках.  Батькам приходили від частини листи-подяки за сина за його неухильне виконання бойових і службових обов’язків. Не раз із побратимами нищили ворога. По закінченню контракту повернувся до цивільного життя. Працював за кордоном.

У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну не міг стояти  осторонь і вернувся із-за кордону додому.… Читати далі

Гунько Михайло Володимирович(14.10.1997- 06.01.2024.)

Народився 14.10.1997р в с.Диків, де й промайнули дитячі роки. Навчався в середній загальноосвітній школі с. Білів. Добре навчаючись,
неодноразово брав активну участь в олімпіадах та спортивних змаганнях, займав призові місця. В сімʼї він був захистом, допомагав батькам, бабусі та сестрам.
Військовий шлях Михайло розпочався з 2018 року, він склав присягу на вірність та відданість своїй державі – Україні, отримав військове звання
сержанта та віддано проходив службу. Був активним учасником бойових дій ще з 2019-2021 років в АТО. В жовтні 2021 року після закінчення контракту, залишив службу.
Від початку повномасштабного вторгнення, навчав хлопців Зорянської територіальнії громади військовій справі. З квітня 2023 року добровільно
приєднався до лав ЗСУ, та захищав українське небо на запорізькому напрямку. Михайло був командиром ракетно-артилерійського взводу 117
окремої механізованої бригади з позивним «койот». Наполегливо та віддано боровся за нашу свободу!
За віддану службу та хороші показники в знищенні ворога Михайло отримав наказ від керівництва на присвоєння йому офіцерського звання «старшого лейтенанта», але ,на жаль, отримає його вже посмертно.
Гунько Михайло Володимирович загинув 06.01.2024 при виконанні бойового завдання захищаючи нашу державу від російських загарбників.… Читати далі

Оліферчук Микола (12.12.1990-20.08.2023)


Микола Оліферчук народився 12 грудня 1990 року у селі Новожуків, що на Рівненщині. У 2014-2015 роках він воював під час АТО. Микола, відслуживши строкову службу, з перших днів вторгнення російських окупантів захищав нашу Україну. Пройшов майже всі сходинки пекла. Першим етапом було визволення міст Слов’янськ, Краматорськ в 51 ОМБР, далі пекло Волновахи, Савур-Могила , Іловайський котел

. Пройшовши ротацію, ще певний час служив в 24 ОМБР отримав відзнаку. Отримав медаль за службу Україні.

З 24 лютого знову пішов захищати нашу Незалежність, проходив навчання в Словаччині, в червні 2023 отримав нагрудний знак від Головнокомандувача ЗСУ В.Залужного “Золотий Хрест “.
Служив у 54 окремому стрілецькому батальйоні, потому виконував обов’язки головного сержанта взводу у 117 окремій механізованій бригаді, воював у Запорізькій області. 20-го серпня 2023 року військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине.

Був одруженим, в подружжя народився син.

Поховали Миколу в рідному селі.

У захисника залишилися батьки, дружина, син, якому на момент смерті тата не було й семи місяців, брати та сестри з сім’ями, інші рідні, друзі та побратими.… Читати далі

Боричевський Ярослав ? (7.03.1982 -5.09.2023)

Ярослав народився у с. Серники на Зарічненщині 07.03.1982. Там пройшло його дитинство та молодість. У село Сухівці приїжджав у гості до рідного брата, який був священником у цьому селі. Тут зустрів свою майбутню дружину, одружився, в подружжя народилося троє дітей. Ярослав жив із сім’єю в мирі та злагоді, виховував дітей, будував плани на майбутнє. Коли у рідний дім прийшла війна, взяв до рук зброю та став на захист України.

Загинув сержант Ярослав Боричевський 05 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Північне Донецької області. Цими днями мав би приїхати додому у відпустку до сина на урочисту реєстрацію шлюбу.

Приїхав, вже назавжди В Ярослава Боричевського залишилася овдовіла дружина, дорослий син, молодший син восьмикласник та п’ятикласниця донька.

Читати далі

Власюк Микола Русланович (02.11.1998-11.05.2023 )

Власюк Микола Русланович народився 2 листопада 1998 року в с.Радухівка. Навчався у Сухівецькій ЗОШ 1-2 ступенів Рівненського району, Рівненської області. Спокійний, врівноважений, волелюбний та щирий. Після закінчення школи навчався у Клеванському професійному ліцеї.
21 грудня 2018 року був призваний на строкову службу в Десну. Прослуживши 6 місяців переведений в Командування сухопутних військ ЗСУ, на посаду водія II збройного автомобільного відділення, другого автомобільного взводу, автомобільної роти в/ч А 1937.
15 травня 2020 року звільнений з військової служби. Після звільнення працював у компанії ВітАгро “Зоря”
Призваний на військову службу по мобілізації 26 лютого 2022 року. Микола Власюк був старшим солдатом гірсько-штурмової роти.
11 травня 2023 року загинув, мужньо захищаючи Україну, внаслідок мінометного обстрілу у районі Донецької області.


Указом Президента України від 08 вересня 2023 року No No573/2023 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі, старший солдат Власюк Микола Русланович, житель села Радухівка, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читати далі