Щербан Раїса – Сторінка 30 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Жевняк Олександр Миколайович (31.07.84-10.12.2022)

Олександр Жевняк народився на Волині у селі Великий Омеляник 31 липня 1984 року. Навчався у Рівненському технічному коледжі, де здобув фах електромонтера.

Олександр багато років пропрацював на АЗОТі. Щоразу, коли він був потрібен своїй країні, не вагаючись ставав до лав Збройних сил України — спершу у 2015 у зоні проведення антитерористичної операції. У квітні 2022 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Отримав поранення, однак повернувся на фронт.. Понад рік його підрозділ тримав оборону на Мар’янському напрямі.

Олександр попри всі труднощі завжди старався підтримати інших. Людина-запальничка, яка об’єднувала навколо себе інших, дбала про інших та намагався допомогти всім.

Попри це Олександр прагнув повернутися до своїх, навіть поранення не долікував. Адже останній рік його підрозділ тримав Мар’янський напрямок, служив на самому нулі.

Олександр дуже любив племінників, сестру, маму. Прагнув усім допомогти та підтримати, натомість у нього самого завжди все було добре…

На жаль, 10 грудня 2023 року сержант Олександр Жевняк загинув поблизу Новомихайлівки на Донеччині…

Прощання із Героєм відбулося 18 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Боголуцький Максим Вікторович (15.01.1991 – 26.09.2023)

Максим Боголуцький народився у Здолбунові, зростав разом зі старшим братом. Дев’ятирічку закінчив у Здолбунівській ЗОШ №6, згодом здобув професію механіка у Рівненському автотранспортному фаховому коледжі. Потому навчався в НУВГП на спеціальності «Інженер-механік».

Одружився з коханою, в сім’ї народилося двоє дівчаток. Працював, проводив час з доньками, писав вірші для дружини. Перед вторгненням працював водієм-далекобійником, їздив за кордон.

Після 24 лютого 2022 року Максим до літа волонтерив – возив продукти з-за кордону. Але згодом, у липні 2022-го, пішов воювати.

Майже одразу потрапив на навчання у Велику Британію, згодом – у Словаччину. Коли повернувся, служив на Півночі, а навесні 2023-го вирушив на Дніпропетровщину, а згодом – на Запоріжжя.

Побратими кажуть, що Максим був справедливим. Вмів по-чесному всіх розсудити та владнати суперечки. Довго не міг отримати відпустку, тож омріяний старшою донькою подарунок – собаку – передав своїм братом.

23 вересня, попередив дружину, що йде на завдання, тому зв’язку не буде. А 26 вересня 2023 року Максим Боголуцький загинув поблизу н. п. Вербове на Запоріжжі. Його тіло забрав побратим.… Читати далі

Охренець Олексій Миколайович (22.04.1988 – 06.12.2023)

Олексій Окренець народився у Рівному. Згодом у сім’ї з’явився молодший син, родина переїхала до Здолбунова. Олексій навчався у міській ЗОШ №3. Був добрим та веселим, захоплювався футболом.

Після одинадцятирічки вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування, здобув професію інженера. Завершивши навчання, працював на «Волинь-Цемент» філії «Дікергофф Цемент Україна». Одружився з коханою Яною, у сім’ї народився маленький Володя.

Повістку Олексій отримав у червні 2023-го. «Треба – то треба», – сказав близьким. І пішов воювати.

Після навчання на Хмельниччині у складі Волинської окремої бригади ТрО Олексій, як солдат-стрілець, виїхав під Бахмут. Там разом з побратимами утримував наші позиції до кінця жовтня.

31 жовтня Олексій отримав важке мінно-осколкове поранення. Лікарі боролися за його життя до останнього. Та 6 грудня 2023 року його серце перестало битися…

Олексій мужньо виконав свій військовий обов’язок. У нього залишилися маленький син, дружина, батьки. Йому було 35 років.… Читати далі

Мельник Андрій Миколайович,позивний “Ангола” (20.08.1972 – 11.02.2023)

Народився Андрій в с. Велике Вербче у багатодітній сім’ї колгоспників. У батьків було п’ятеро дітей, Андрій був молодшим. Після закінчення Великовербченської ЗОШ (нині ліцей) проходив строкову військову службу. Спочатку служив в Яворові (Львівська обл.), згодом був направлений, в складі миротворчих військ, в Анголу. Після служби працював у колгоспі, так як і його батьки, та час від часу їздив на заробітки. Андрій Миколайович був хорошою людиною, допомагав людям, які потребували допомоги, любив пожартувати і взагалі мав веселу вдачу.
Одружився, разом з дружиною Валентиною виростили та виховали трьох дітей: дві доньки та сина. Певний час працював в м.Сарни оператором котельні, згодом на фірмі «Деревобуд».

Андрій Мельник був мобілізований до лав ЗСУ 25.02.2022 року одним із перших. На другий день був уже на Тучинському полігоні, пізніше служив в смт. Млинів на водосховищі, далі Черкаська область смт. Ірдинь.Андрій Миколайович служив у в/ч А 0237, 94-а бригада, окремий батальйон охорони та забезпечення. Був командиром відділення, мав звання сержанта, позивний Ангола.

З 18.04.2022 по 14.05.2022 р. виконував спеціальні завдання в м.… Читати далі

Пінчук Анатолій Васильович, позивний “Кухар” (07.11.1975 – 21.06.2023)

Народився Анатолій у м. Сарни. Тут, по вул. Чорновола і постійно проживав. З 1982 по 1990 роки навчався у ЗОШ№1 ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення 8-го класу, здобувши неповну середню освіту, вступив до Рівненського середнього професійно-технічного училища №10, яке закінчив у 1993 році та здобув професію «Машиніст компресорних та насосних установок з одержанням середньої освіти. Виробничу практику проходив на Сарненському маслозаводі. Займався велоспортом та дуже любив риболовлю.

У 1994 році Анатолій був призваний на строкову службу в армію. Служив у в/ч А77038, де здобув військову професію «механік-водій середніх танків», рядовий.

Після повернення зі служби, зайнявся підприємницькою діяльністю. В цей час закінчив курси водіїв категорії “С”. У 2006 році одружився. У молодого подружжя народилося троє діток: Даринка, Ярослав та Софійка. Анатолій до початку повномасштабного вторгнення займався виготовленням корпусних меблів та інших виробів з дерева. Але подружнє життя не склалося і вони з дружиною розлучилися.

25 лютого 2022 року, як згадує мама, з самого ранку Анатолій пішов у військомат і записався в лави ТРО.… Читати далі

Царук Анатолій Петрович,позивний “Марк” (10.08.1975 – 09.08.2023)

Народився Анатолій в м.Сарни, тут виріс і проживав. З 1982 по 1992 роки навчався в Сарненській гімназії (нині ліцей №5). У дитинстві захоплювався грою на гітарі, любив читати книги, займатися спортом. Після закінчення школи пішов навчатися у Рокитнівський медичний коледж. Працював у Сарненській районній стоматологічній поліклініці – зубним техніком. У 2000 році одружився,у шлюбі народилося дві доньки – Мирослава та Дана. Був найкращим, люблячим і дбайливим батьком, чоловіком, сином і братом. Він дуже любив свою родину, робив усе, щоб їм було добре і затишно. Сильний і хоробрий, завжди йшов тільки вперед. Мріяв і планував. Завжди був готовий допомогти, вмів підтримати і дати слушну пораду, був людиною з великим серцем.

21 лютого 2019 року підписав трирічний контракт і проходив службу в 24 ОМБ ЗСУ. З 2019 по 2022 роки брав участь в АТО/ООС в Луганській і Донецькій областях. Після закінчення контракту повернувся до родини. А вже 24 лютого 2022 року знову став на захист України в бригаді НГУ «Азов», гранатометником. Мав позивний Марк.… Читати далі

Пінчук Олександр Петрович (28.09.1980-31.08.2023)

Через три місяці очікування повертається додому наш Герой Олександр Пінчук, аби знайти вічний спокій…

Олександр Пінчук народився 28 вересня 1980 року у селі Мельниця на Сарненщині. Все життя займався ремонтними роботами, працював у різних містах України та закордоном.

“Він служив строкову службу в армії, півтора роки був у зоні проведення антитерористичної операції на самому її початку, у 2014. Тому, коли розпочалось повномасштабне вторгнення та його викликали, Саша вагався. Він знав, що треба йти захищати Україну. Казав, що інакше просто не зможе,” – каже Наталія.

Олександр розпочав службу у квітні 2022 року, проте служив у новому для себе колективі, адже бригаду, з якою разом пройшов АТО, розформували. Та й події навколо кардинально відрізнялися від 2014 року. Досвідчений воїн відверто говорив дружині, що то була не війна, а це – справжня.

Аби опанувати нове озброєння, Олександр навчався у Британії. Ніс службу під Бахмутом.

42-річний сержант Олександр Пінчук загинув 31 серпня 2023 року на Запоріжжі. Рідні чекали підтвердження експертизи ДНК понад три місяці, аби достойно поховати захисника.… Читати далі

Гмитро Ігор Андрійович (25.04.1970-25.11.2023)

Ігор Гмитро народився у Рівному 25 квітня 1970 року. Навчався у ЗОШ число 17 , а за тим у “школі міліції”. Більшу частину життя працював інкасатором, а останні роки — слюсарем у ТОВ “Рівнетеплоенерго”.

Відомо, що Ігор проходив строкову службу в армії у Грузії, саме коли там була війна. Тож мав досвід участі у бойових діях. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, очікував призову.

У травні цього року Ігор Гмитро отримав повістку й пішов служити. Про бойові будні Ігор мало розповідав рідним. Більше — про побратимів.

Надзвичайно спокійний, тихий Ігор мужньо стояв на сторожі спокою найрідніших йому людей. Адже вдома на його повернення чекали єдиний син Павло та дружина Жанна. Але на жаль…

53-річний сержант Ігор Гмитро загинув 25 листопада 2023 року внаслідок підриву під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Прощання із Героєм відбулося 30 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на Алеї Героїв кладовища “Тинне”

…

Трофимчук Віталій Миколайович, позивним “Трофим” (12.07.1981-11.02.2023)

Народився Віталій у місті Сарни, проживав по вул. Ткача (нині Симона Петлюри). Ще змалечку цікавився зброєю і мріяв стати захисником. . Так і сталося згодом. Після здобуття освіти чоловік працював у правоохоронних органах: у Сарненському райвідділі поліції, Катеринівській виправній колонії, пізніше приєднався до муніципальної поліції Києва. Дуже гарно малював. Любив проводити час із друзями та дітьми. Любив життя та Україну.

Віталій Трофимчук став на захист Батьківщини з початку війни росії проти України . У 2015-2020 роках брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У складі 54-ї окремої механізованої бригади воював на Донеччині та Луганщині, зокрема, брав участь у боях за Світлодарську дугу. За час служби був нагороджений відзнаками: «За участь в антитерористичній операції», «За зразкове виконання службових обов’язків», «Захисник Рідної Землі», «Хрест 54 ОМБР».

Коли почалася повномасштабна війна, Віталій одразу повернувся на фронт. У складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців знову воював проти окупантів. Був командиром відділення, вміло виконував усі завдання. Побратими пригадують його скромним, щирим, вірним і надійним другом, з яким не страшно було іти у розвідку та бій.… Читати далі

Корнійчук Андрій Олександрович, позивний “Korin” (04.10.1983-20.02.2023)

Андрій Олександрович Корнійчук народився 04.10.1983 р. у місті Костопіль Рівненської області. У 1990р. пішов до першого класу в м. Ленінску Хабаровський край, в якому його тато проходив службу в поліції. У 1991р. родина переїхала в рідне містечко, продовжив навчання в Костопільській ЗОШ № 3. Згодом перейшов навчатися до Костопільської ЗОШ № 6. Після 9 класу вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу,де здобув фах електрика.

Після завершення коледжу продовжив навчання в Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем’янчука, де здобув спеціальність «Вчитель фізкультури та реабілітолог».

Андрій працював заступником директора в Костопільській компанії БЖКП. У 2020 році був обраний депутатом Костопільської міськради. Мав багато планів, стратегій щодо розвитку благоустрою міста. Були ретельно продумані проекти та, на жаль, страшна війна завадила втілити їх в життя.

В мирному житті займався виготовленням корпусних меблів, згодом захопився роботою по дереву, багато часу проводив в своїй майстерні..

Під час повномасштабного вторгнення росії в Українку чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.… Читати далі