Автор: Щербан Раїса

Дмитро Ботан народився 27.09.1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі, число 13. Далі – освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у Польщі, саме там і застало його повномасштабне вторгнення. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині.

Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній герой повертається до України вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини. Дмитро допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний, відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу та відданий своїй справі.

Боєць луцького окремого загону спеціального призначення «Любарт» Дмитро Ботан із позивним «Брат» загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв’язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

Герою назавжди 34 роки

… Читати далі

Іван Герасимчук народився у с.Мульчиці . У 2004 році завершив ПТУ ВП РАЕС. Працював з 2004 по 2010 роки у цеху з ремонту арматури турбінного устаткування енергоремонтного підрозділу ВП РАЕС і донедавна у приватній компанії. На початку лютого 2023 року Івана Миколайовича було мобілізовано до лав ЗСУ . Служив водієм у 2 розвідувальному відділенні розвідувального взводу 421-ого окремого стрілецького батальйону 141-ої окремої стрілецької бригади ЗСУ.

Із 28 вересня 2023 року року 39-річний Іван Герасимчук вважався зниклим безвісти. На початку жовтня було встановлено, що при виконанні бойового завдання солдат зазнав смертельних поранень біля населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донеччини.

У Героя залишилися мати, брат, дружина та двоє дітей: 13-річний син та 8-річна донька.

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с.Стара Рафалівка.

… Читати далі

Народився Роман 1 вересня 1993 року в селі Великий Шпаків Рівненського району, Рівненської області. Зростав у багатодітній, працелюбній родині – семеро хлопців і одна дівчинка. З самого дитинства батьки прищепили любов до праці. Навчали поважати старших, не ображати менших. Ріс доброю, чуйною дитиною.   Навчався у Малошпаківській ЗОШ I-III ступенів (зараз ОЗ  «Малошпаківський ліцей»).

У 2011 році вступив у професійний ліцей №9, де здобув професію бармен-офіціант, працював у рівненському кафе «Три кума». У 2012 році призваний на строкову службу до Збройних Сил України, яку проходив в Автономній Республіці Крим, село Краснокам’янка у спецпірозділі внутрішніх військ МВС України «Тигр».

У 2013 році під час подій на Майдані отримав поранення і контузію. Лікувався в Охмадиті. Завершив строкову службу  в м. Одеса у 2013 році.

Учасник АТО. 13 -й блок – пост м. Маріуполь Донецької області.

Спортсмен, футболіст… Брав участь у будь-яких спортивних змаганнях (все було під силу) і виборював кращі місця. З дитинства захоплювався футболом. Був одним із засновників та основних гравців рідного футбольного клубу «Злагода» (М.Шпаків).… Читати далі

Володимир Гойденко народився на Луганщині 27 квітня 1972 року. Щирий патріот рідного краю не міг спокійно спостерігати за подіями, які відбувалися навколо. Не міг терпіти окупації таких близьких серцю земель. Маючи досвід військової служби, у 2016 році добровольцем став на захист країни.

Із 2016 року Володимир служив у війську, здебільшого перебував на Сході нашої країни. Продовжив стояти на сторожі спокою і після початку повномасштабного вторгнення. Був механіком кулеметного відділення.

Неймовірно любив він і донечку — 10-річну Вікторію. Заради майбутнього та мирного неба над дитячими головами і стояв до останнього.

На жаль, війна забирає найгідніших воїнів. 51-річний старший солдат Володимир Гойденко, вірний військовій присязі, загинув 13 жовтня 2023 року у результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Синьківка Харківської області..

Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”

… Читати далі

Сергій Рокашевич народився у Рівному 22 серпня 1969 року. Здобув фах столяра у першому училищі. За тим була строкова служба в армії. Працював Сергій зварювальником у приватній компанії.

Та все змінилося з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді Сергій чітко вирішив для себе — піде захищати країну. Тож добровольцем пішов до військкомату, аби вступити до лав Збройних сил України.

Сергій вірив у перемогу над ворогом, тому віддавав себе повністю цій боротьбі.

На жаль, 54-річний сержант Сергій Рокашевич загинув 19 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу зі сторони противника у Запорізькій області.

Прощання із Героєм відбулося 26 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Сергія Рокашевича в селі Обарів поряд із могилою матері.

… Читати далі

Вадим Степанюк народився у Рівному. Навчався у ЗОШ, число 2 . Після закінчення навчання здобув фах радіотехніка. У 1993 році отримав звання “Майстер спорту” з важкої атлетики.

Строкової служби Вадим Степанюк не проходив, працював будівельником. Після мобілізації воював на Донеччині,

Про події на передовій Вадим рідним не розповідав, беріг їх від усіх тих жахів, які довелося побачити. Сім’я навіть не знала, що служив Герой у штурмовій роті…

Надзвичайно добрий, турботливий Вадим гідний звання найкращий батько, переконує дочка.

Вадим Степанюк отримав поранення 26 вересня на Донеччині. Майже місяць Воїн боровся за життя у столичній лікарні. 23 жовтня 48-річний солдат Вадим Степанюк помер.

У Героя залишилося четверо дітей.

Поховали Вадима Степанюка на кладовищі «”Нове”

… Читати далі