Автор: Щербан Раїса

Народився і виріс Юрій у с. Вільгір, навчася у місцевій школі, пізніше здобув професію електрозварювальника. У рідному селі він одружився, тут народилися дві його доньки. Згодом, молода сім’я  Мосійчуків переїхала в с. Оженин. Родина жила звичним життям, працювали, виховували трьох красунь- донечок…

З  початком повномаштабного вторгнення  ворога, Юрій добровольцем вирушив на фронт та став на захист нашої держви.

Служив в 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Понад рік мужньо виконував бойові завдання в найгарячіших точках Донеччини: Вугледар Авдіївка, Бахмут. На початку квітня воїн отримав важкі поранення. Незважаючи на спроби лікарів врятувати йому життя, 18 травня 2023 року Юрій  помер.

Ніякими словами не втішити маму, дружину та донечок  загиблого Героя,

… Читати далі

Роман Карплюк народився у Рівному. Здобув освіту юриста, але за фахом так і не працював. Натомість знайшов себе в іншій діяльності — працював старшим комірником великого складу.

В армвії не служив, але коли принесли повістку, не ховався.

Роман мав двох синів — 19-річних близнюків. .Про військову службу рідним розповідав мало. “Мамо, у мене все добре” — повторював при кожній розмові.

“Він був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20 його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату… Лише 24 липня нам повідомили, що сина більше немає…” – каже Раїса.

45-річний солдат, старший розвідник Роман Карплюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва на Луганщині…

Публікації про Карплюка Р.

У Рівному провели в останню путь Героя Романа Карплюка

ін був самому нулі, був у Бахмуті, а потім на Луганщині. Іще 19 липня ми розмовляли по телефону, а вже 20-го його не стало… Зв’язку не було, тож ми звернулися до військкомату.… Читати далі

Ті, хто вимушені були покинути рідний дім через війну, особливо відчувають біль цих страшних подій…Адже війна забирає у них все життя, яке роками будували, забирає мрії та можливість планувати своє майбутнє…

Андрій Пісклов переїхав з родиною до Рівного трохи більше року тому, в березні 2022 року. Через повномасштабне вторгнення родина вимушена була вже вдруге змінювати своє життя та полишати рідний дім. Після прибуття до Рівного, Андрій відразу став на облік до військкомату. А вже за десять днів його сповістили про те, що він має захищати Батьківщину, впевнено пішов боронити рідну землю.

Помічник водія тепловоза за освітою, Андрій був надзвичайно доброю та щирою людиною. .. Любив читати, грати в комп’ютерні ігри … Не було ситуацій, коли би він не проявляв співчуття та підтримку іншим людям. Він був опорою та підтримкою для мами та двох сестер, рідні завжди знали, що на нього можна покластися. Але минали дні, а син так і не вийшов на зв’язок. То ж мама вирішила писати листа на військову частину, щоб отримати хоча б якусь інформацію.… Читати далі

Корінний рівнянин Юрій Висоцький навчався в 12 школі та закінчив її зі срібною медаллю. Далі вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю юрист. Диплом магістра Юрій отримав в Острозькій академії.

Після завершення навчання працював за фахом у Рівненському місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги. Завжди відгукувався на чуже горе, чуйний та готовий допомогти. Саме таким його пам’ятають колеги.

16 березня Юрій отримав повістку, далі був відправлений на полігон.Впродовж двох місяців навчався в академії Сухопутних військ у Львові, .Боронив Україну на на Донецькому напрямку.

З16 червня, він виконував бойові завдання в населеному пункті Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Про воєнні дії Юрій говорив мало, але мама відчувала та розуміла, що йому там складно та незвично.

Юрій Висоцький – молодший лейтенант, командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 418 стрілецького батальйону, якого поважали колеги та друзі, мужній патріот держави, який назавжди залишиться в серцях рідних людей.Загинув молодший лейтенант 20 липня в селі Нью-Йорк Бахмутського району.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Публікації про Висоцького Ю.

Сергій  Володимирович  Примак  народився 11.06.1990 році   в  селі Підлужне Костопільського району.

   До 1 – го класу, на той час  Великолюбаської загальноосвітньої  школи I – III ступенів, пішов у 1996 році, а закінчив її в 2007 році. У цьому ж році став студентом механіко – енергетичного факультету Національного університету водного господарства та природокористування в м. Рівне. Напрям підготовки – «Автомобільний транспорт». Професійне спрямування –  «Автомобілі й автомобільне господарство». Завершив навчання в 2011 році  та отримав  диплом  бакалавра .

   Навчаючись в університеті, паралельно в 2010 році пішов вчитися в заклад з підготовки  водіїв транспортних засобів, де отримав  посвідчення водія категорій « В» та «С».

   Із 26.04.2012р. Сергій перебував  на військовій (строковій) службі  у військовій  частині  А4125 ВВ МВС України.

   09.07.2012 –  12.10.2012 – роки навчання в центрі внутрішніх військ ( м. Золочів) МВС України . Звання « молодший сержант» отримав 01.11.2012 року, «сержант» – 19.01.2013 року.   Строкову службу закінчив 22.04.2013 року. Після служби їздив на заробітки.

   Із 29.01.2015року  по 08.04.2022  здійснював  догляд за бабусею, яка досягла 80 років.… Читати далі

   Сергій  Матвійчук  народився  14. 03. 1972 р.  в  селищі  Осинівка  Іркутської області.    Мама  Сергія,  Віра Матвійчук працювала в банку,  тато  Микола Матвійчук,   водієм  автобуса.  Згодом,  мамі  запропонували роботу в Іркутській області, там  і народився Сергій.  Коли йому виповнилося 9 місяців,  батьки повернулися  в  рідне  м.  Костопіль.

   У  1979 р.Сергій пішов  навчатися в  Костопільську   ЗОШ  № 3.

   У   1989 р.  закінчив школу, а в 1990р. вступив  до  Костопільського  СПТУ  № 14  на  спеціальність « Електрослюсар».

   27.05. 1990 р. став  на облік у військкомат, після чого  був призваний  на  службу  на Балтійський   флот.  У морфлоті  Сергій загартував сталевий,  чоловічий  характер ,  він дуже  пишався  званням  моряка.

   У 1993р.  повернувся додому. Почалося мирне щасливе життя: Сергій зустрів своє  кохання, зустрічі з друзями, прогулянки  на природі, гра на гітарі,  заняття танцями  у  ансамблі  « Калина»  (при  районному  Будинку культури).      

   У 1994 р.  Сергій  одружився.  Невдовзі народилася старша донечка  Марина.  Влаштувався  на роботу по  виготовленню  корпусних  меблів, згодом  відкрив  власну справу  .… Читати далі