Синюк  Олександр Олександрович (03.11.1989-28.12.2022)

                   

  

Олександр Олександрович Синюк  народився 03 листопада 1989 року в селі Бронне що на Березнівщині.  Навчався в Броненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З  2002 року сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Друхів.   Веселий, енергійний, товариський хлопець відразу став своїм серед нових однокласників. Хоча вчився Саша посередньо, він любив читати книги, брав активну участь у житті школи. Особливо любив уроки фізичного виховання та допризовної військової підготовки. А ще свого класного керівника, вчителя фізкультури та військової підготовки Мороза Ігоря Андрійовича, який зумів створити міцне спортивне ядро в школі. Брав участь у всіх спортивних змаганнях не тільки в школі, а й захищав честь школи в районі з усіх видів спорту.

Після закінчення в 2007 році Друхівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчався в Рівненському ВПТУ №1.Здобув професії маляра, штукатура і плиточника.

Ще в школі закохався в Баранчук Людмилу Василівну, яка потім стала його дружиною. У пари в 2009 році народився син Антон. На жаль, подружнє життя в молодої пари не склалось, але Саша завжди підтримував міцні стосунки з сином.… Читати далі

Пінчук Геннадій Іванович, позивний “Шериф” (03.12.1968-28.12.2022)

Народився Генадій Іванович в селі Хиночі Володимирецького району, був найстаршим в сім’ї, де росло четверо синів. Закінчив школу, потім у ПТУ здобув професію електрика. Строкову військову службу проходив у Афганістані. Закінчив Івано-Франківську школу міліції, працював у Володимирецькому районі дільничним. Продовжив навчання в Національній академії внутрішніх справ, після закінчення якої працював у УБОЗі УМВС в Рівненській області, а затим дільничним в Рівненському районі.З 2001 року і до виходу на пенсію у 2011 жив і працював у Клевані.

15 березня 2022 року , Генадій добровільно вступив до лав ЗСУ. У квітні Пінчук Генадій Іванович воював на Авдіївському напрямку у 110 ОМБр ім. Генерал-Хорунжого Безручка.19 травня він отримав осколкове поранення ноги, Після лікування повернувся назад у Авдіївку, був старшим на позиції, де 26 грудня, на світанку, коли він розносив побратимам боєкомплект, його смертельно поранив снайпер.28 грудня вночі життя Пінчука Г.І. обірвалось.

Поховали Героя на кладовищі Клевань 1

 

Читати далі

 Доценко Денис  Андрійович (22.06.2002-23.01.2023)

Денис Доценко народився  22 червня 2002 року  у селі Бистричі Березнівського, нині Рівненського району. Навчався у місцевій ЗОШ. Потому навчався в Сосновому, де в місцевому ліцеї здобував професію штукатура-лицювальника, маляра. У Соснівському центрі дитячої та юнацької творчості відвідував гурток туризму. Строкову службу проходив у Національній гвардії України. Денис був неодружений.

           З початком російської агресії пішов захищати Батьківщину від московських окупантів, став гранатометником у взводі оперативного призначення. Денис був опорою багатодітної сім’ї як єдиний син для батьків та брат для п’ятьох сестричок, які з нетерпінням чекали на повернення рідної людини, адже всі надії були на молодого та енергійного хлопця.

У боях поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області його важко поранили. Лікарі, на жаль, не змогли врятувати життя молодого бійця. 

Помер Денис Доценко 23 січня 2023 року.

Відспівування героя відбулося у місцевому Свято – Миколаївському храмі УПЦ, в якому взяло участь одинадцять священників.  

Поховали Героя на сільському кладовищі поруч з могилами героїв-односельців.

Читати далі

Савін Андрій ( 26.01.2023)

Андрій Савін народився у Рівному. Закінчив 23 місцеву школу, навчався у кооперативному коледжі, а за тим здобував вищу освіту кухаря-технолога в Полтаві. Працював барменом у ресторані “Спорт” багато років, разом із дружиною виховували двох діток — 12-річну Дарину та 9-річного Сашка.

Війна прийшла у життя раптово, а вже у серпні Андрія мобілізували. У день Незалежності — 24 серпня — склав присягу на вірність України, хоч раніше в армії не служив.

35-річний солдат Андрій Савін загинув 26 січня внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Красна гора на Донеччині.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Читати далі

Простаков Владислав Володимирович ( )

Владислав Простаков народився у Рівному, навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування на економічному факультеті. До повномасштабної війни Владислав монтував системи опалення.. Хлопець ріс без батьків, в армії не служив, але у перші дні вторгнення Росії в Україну пішов добровольцем у військкомат.

.Упродовж усього дня 3 грудня 2022 року нашій військові тримали оборону в районі населеного пункту Яковлівка на Донеччині. В наслідок наступу ворога та вимушеного відступу українських захисників зв’язок із 32-річним стрільцем-санітаром солдатом Владиславом Простаковим був втрачений. У подальшому його тіло знайшли та упізнали у встановленому законом порядку.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Читати далі

Глинський Артур Андрійович (14.04.2001-13.09.2022)

13 вересня, у бою з російським окупантом, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, поблизу населеного пункту Таврійське, що на Херсонщині, поліг ще один воїн – захисник, командир вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший солдат ГЛИНСЬКИЙ Артур Андрійович (2001 р. н.), житель с. Рогізне.

Артур, захищав Україну від рашистів ще із 2020 року.

У боях поблизу села Таврійське, на Херсонщині, учора, 13 вересня, загинув житель села Рогізне, командир вогнеметного відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, старший солдат Артур Глинський.

Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело: https://radiotrek.rv.ua/news/yomu-buv-lishe-21-rik…-na-viyni-zaginuv-molodiy-komandir-z-rivnenshchini_294984.html

Йому був лише 21 рік… Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленька дитина, без сина – батьки, без брата – сестри…

Артур, захищаючи рідну неньку-Україну від російського окупанта ще із 2020 року, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав – власне життя.

Читати далі

Галабурда Олександр Леонідович (08.02.1973-21.05.2022)

Олександр Галабурда народився 2 лютого 1973 року у селищі Демидівка. Навчався в ?? З дитинства захоплювався спортом . За підтримки батьків зорганізував футбольне поле, пізніше був наставником дітвори в інших видах спорту. Учасник численних  чемпіонатів району та області, переможець і призер багатьох змагань.

8 лютого йому виповнилося лише 49 років

Похоронили Героя на цвинтарі в селі Лішня, де поховані його родичі 

Публікації про Галабурду О.

На Демидівщині попрощалися із футболістом, який загинув на війні

23 травня в останню дорогу провели Героя, який захищав Україну від ненависного російського агресора. 

«Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, Олександр віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська», – йдеться у дописі. 

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Демидівської селищної ради.

Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України та вигукуючи гасло «Героям слава!!», попрощалися із захисником рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі люди. 

«Море квітів, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль та пекучий біль. Словами важко загоїти у серці болючу рану втрати.

Читати далі

Теленський Олександр Олександрович (28.04.1983-07.06.2022 )

Хто буде захищати моїх дітей, якщо не я.

Олександр Теленський народився  28 квітня  1983 року в селі Вовковиї???

Такі слова казав Олександр Теленський рідним, які просили його не йти на війну, маючи на те законне право, як багатодітний батько, коли отримав військову повістку. Говорив дивлячись на своїх діток, тестеві: «Батьку, як то буде, як вони прийдуть сюди?».

А в той день, коли принесли офіційне сповіщення про загибель Олександра Теленського, його середня донечка  Іринка задувала   свічечки на іменинному торті. Цього дня якраз її виповнилося 10 років. Вона нікому не давала спокою  і все допитувалася, чому не телефонує і не вітає її любий таточко. Рідні уже знали, що таточко уже ніколи не зателефонує, та все ж вирішили, аби не засмучувати у цей день іменинницю, переборюючи свій біль, не порушувати сімейних традицій.

Олександр сам родом з села Ялтушків Барського району Вінницької області. Із своєю майбутньою дружиною Іванною познайомився в Києві, де був на роботі. Після двох років зустрічей, вирішили одружитися. І 9 серпня 2010 року зареєстрували свій шлюб.… Читати далі

Романюк Роман Петрович ( 18.02.1981-16.03.2022)

Романюк Роман народився 18 лютого 1981року в селі ??? Закінчив

 Затим навчався у Кам’янець – Подільському військовому навчальному закладі, проходив службу  Бродівській військовій частині.

У 2014 році, як тільки росія порушила кордони на Сході України, Роман добровільно брав участь в АТО. Отримавши поранення , контузію, перебуваючи  в палаючому БТРі, повернувся додому.

Повномасштабна війна застала  Романа Романюка  в  Києві, де на той час він  проживав і працював.4 березня  його призвали  на військову службу до військової частини Національної гвардії, а 6 березня  він відправився  на передову в с. Мощун Бучанського району (Гостомельський напрямок),

16 березня Роман разом з іншими українськими захисниками потрапив під обстріл   Окупанти влучили в автомобіль з гранатомета.. Йому назавжди буде  41  рік.

Поховали Героя в  ??

Читати далі

Теслюк Віталій Дмитрович (01.07.1986-28.02.2022)

      *

Теслюк Віталій народився  01.07.1986 року в селі Глибока Долина Дубенського району Рівненської області. В 1992 – 2001р. навчався в Глибокодолинській ЗОШ.

Після закінчення школи в 2001 вступив до ВПУ № 25 смт. Демидівка, де продовжив навчання. У 2005 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у місті Львові в рядах ВДВ. Після демобілізації із ЗСУ одружився. У сімї народилося двоє дітей:  2008 р.н. та 2012 р.н.

Працював  в охоронних фірмах міст Луцька та .Хмельницького.  12 лютого 2015 року був мобілізований до збройних сил України. Відтоді декілька разів підписував контракт і проходив службу в різних місцях України. Спочатку служив у Дубенській військовій частині №130, потім у Дубенській військовій частині №131. Підготовку до бойових дій проходив на військових полігонах Житомира, Яворова та Нового Лану.

Шість разів брав участь у зоні бойових дій на сході України.

       ВІталій Теслюк загинув 28 лютого 2022 року захищаючи цілісність та незалежність України на сході нашої держави в районі міста Оріхів Запорізької області.… Читати далі